Перший розділ біологічні особливості

Жінка? Дуже просто визначити — кажуть аматори упрощених формулювань: це передусім матка і яєчники. Одне слово, самиця: цього визначення, мовляв, достатньо. В устах чоловіка слово «самиця» звучить як образа, і водночас він не соромиться деякої своєї тваринної подоби. Він навіть пишається, якщо йому кажуть: «Оце самець!» Термін «самиця» викликає зневагу тому, що він позначає жінку за статевою приналежністю, а не за її природною сутністю[21]. Якщо навіть самиці безневинних тварин здаються чоловікові чимось жалюгідним і ворожим, то причину цього, певно, слід шукати в тій тривожній неприязні, яку вселяють йому жінки. А виправдання цього почуття він хоче знайти в біології. В його уяві зі словом «самиця» зринає ціле сонмище образів: це і містка кругла яйцеклітина, що захоплює і вихолощує рухливий сперматозоїд; це і химерна відгодована королева термітів, котра панує над поневоленими самцями; це і самиця богомола або павучиха, які, діставши любовну втіху, придушують і пожирають своїх партнерів, це і сука, котра під час тічки никає завулками, лишаючи за собою хвилю збудливих порочних запахів; це і мавпочка, що безсоромно виставляє себе напоказ і одразу ж ховається з лицемірним кокетуванням; це й прекрасні хижаки: тигриця, левиця, пантера, котрі підлесливо стеляться під царськими пестощами самців.

У жінці — інертній, нетерплячій, хитрій, дурній, байдужій, хтивій, злій, кровожерливій, упокореній — чоловіки вбачають проекцію всіх самиць водночас. І найголовніший факт: вона й справді самиця. Та якщо не думати штампами, виникають одразу два запитання: що являє собою самиця в тваринному світі і який саме вид самиці реалізується в жінці?

* * *

У природі немає чітких граней ніде і ні в чому: обидва види — самець і самиця — не завжди чітко розмежовуються. Інколи між ними подибується статевий диморфізм — у забарвленні, розташуванні плям і цятинок, — який здається зовсім випадковим. А часом їх зовсім важко розрізнити, як не можна розрізнити і їхні функції: таке, наприклад, спостерігаємо в риб. Однак загалом, а надто у високорозвинених тварин ці дві статі є двома різними аспектами життя певного виду, їх протиставляють одне одному не як активність і пасивність, як не раз стверджувалося, — мало того, що активне ядро яйцеклітини, розвиток зародка також є живим, а не механічним процесом. Було б занадто просто протиставити їх як мінливість і постійність: сперматозоїд створює, але за умови, якщо його життєздатність підтримується в яйці. Яйцеклітина не може підтримувати своє існування, не перевершуючи саму себе, інакше вона регресує і дегенерує. Однак справедливо, що в цих рівноактивних операціях — підтримування і творення — синтез становлення здійснюється по-різному. Підтримувати — значить заперечувати дисперсність[22] часу і в потоці миттєвостей утверджувати безперервність. Творити — значить виявити в часовій єдності окреме, неподільне теперішнє. Незважаючи на свою відособленість, самиця завжди намагається реалізувати інстинкт продовження життя. Тимчасом як будь-яка нова, індивідуалізована сила виділяється з цілого з ініціативи самця: цю специфічну енергію він впроваджує в своє життя, тобто йому дозволено утвердитися в своїй автономності. Індивідуальність самиці, навпаки, заперечується інтересами виду; вона опиняється в полоні сторонніх сил — тобто відчужена. І чим більше утверджується індивідуальність особистості, тим більше загострюється протистояння між статями. Самець дедалі енергійніше розширює набір засобів, вдаючись до котрих міг би насильно утвердитися в ролі верховода. Самиця ж дедалі більше відчуває своє уярмлення. Конфлікт між її особистими інтересами і закладеними в ній дітородними функціями поглиблюється. Розродження у корів і кобилиць набагато болісніше й небезпечніше, ніж у мишей або кролиць. Жінка виділяється серед решти жіночих особин особливою індивідуальністю, хисткою, драматичною долею, котра помітно відрізняється од долі чоловіка.

У світі людей, як і в більшості видів тварин, народжується приблизно однакова кількість особин обох статей (100 дівчаток на 104 хлопчики). Еволюція ембріонів аналогічна, хоча первісний епітелій лишається нейтральним триваліший час у жіночому зародку. В результаті він довший час перебуває під впливом гормонального середовища й через те його розвиток може зазнати певних змін. Більшість гермафродитів могли б стати жіночими генотипами, але, можливо, в утробному розвитку вони набули чоловічих ознак. Можна сказати, що організм самця формується одразу як чоловічий, тимчасом як жіночий зародок ніби вагається, набирати йому жіночих ознак чи ні.

Проте ці перші прояви життя зародка ще так мало відомі, що на них не можна повністю покладатися. Коли складається система статевих органів, виявляється, що в обох статей вона аналогічна; гормони і одної, й другої статі відносяться до однієї й тієї ж хімічної групи, а саме до стеролей, і, згідно з останніми обстеженнями, всі вони утворюються з холестерину. Саме вони й формують вторинні ознаки соми[23]. Ні їхній склад, ні анатомічні особливості не визначають жіночого типу як такого. Тільки функціональний розвиток відрізняє жінку од чоловіка. Чоловік розвивається набагато простіше, ніж жінка. З народження до статевої зрілості він зростає більш-менш рівномірно. До п'ятнадцяти-шістнадцяти років починається процес формування сперматогенезу, який триває пересічно постійно аж до старості.

Водночас зі сперматозоїдами з'являються гормони, котрі визначають чоловічу будову тіла. Відтоді настає статеве життя чоловіка, яке є частиною його індивідуальної екзистенції. На цей час в бажанні й зляганні його вихід за межі свого «Я» до виду збігається із суб'єктивним моментом трансценденції — він є тіло. Еволюція жінки набагато складніша. Починаючи із стадії зародка, остаточно встановлюється запас ооцитів; у яєчнику близько п'ятдесяти тисяч яйцевих клітин, кожна з яких вкрита фолікулами, та визрівають з них лише приблизно чотириста.

Від самого народження жіноче покликання опановує жінкою і намагається утвердитися: з'являючись на світ, жінка проходить попервах щось схоже на першу статеву зрілість. Швидко збільшуються ооцити, потім зменшується приблизно на одну п'яту яйцева клітина — мовби дитині дають передих; тимчасом як її організм загалом розвивається, генітальна система лишається майже незмінною: декотрі фолікули набрякають, але не досягають зрілості. Зріст дівчинки аналогічний зростові хлопчика: в одному й тому ж віці дівчинка часто буває вища й товстіша за хлопчика. Та з настанням статевої зрілості все стає на свої місця: під впливом секреції яєчників кількість дозрілих фолікул збільшується, в яєчнику відбувається процес приливу крові та набрякання, одна з яйцеклітин нарешті дозріває, і о цій порі починається менструальний цикл. Геніталії жінки сягають своїх остаточних розмірів і форми, сома стає жіноча і стабілізується ендокринна рівновага. Цікаво, що цей процес дозрівання набирає вигляду кризи в організмі; тіло жінки чинить опір, перш ніж дати виду вселитися в ньому. І ця боротьба послаблює організм дівчини, наражає його на небезпеку: від чотирнадцяти до вісімнадцяти років помирає 128 дівчаток на 100 хлопчиків, а з вісімнадцяти до двадцяти двох років — 105 дівчат на 100 юнаків. Саме в цьому віці започатковуються такі хвороби, як хлороз, туберкульоз, сколіоз, остеомієліт тощо.

У декотрих суб'єктів статеве дозрівання настає набагато раніше нормального строку: воно може початися навіть у 4 — 5 років. В інших, навпаки, ніяк не може початися: в цьому разі дівчина чи юнак зостаються інфантильними, страждають від аменореї або дисменореї. В декотрих жінок з'являються ознаки вірилізму: зайвина секреції надниркових залоз надає жінкам чоловічих ознак. Ці аномалії аж ніяк не означають перемоги індивіда над тиранією виду: він не має жодних засобів, аби уникнути її, оскільки вона не тільки пригнічує індивідуальне життя, а й живить його. Таку двоїстість спричиняють функції яєчників: у жінок життєва сила коріниться в яєчнику, у чоловіка — в сім'янику.

В обох згаданих випадках позбавлена статевої сили особистість не просто стає безплідною: вона не розвивається й деградує: «несформований» або кепсько сформований організм цілком виснажується і втрачає рівновагу. Організм розквітає тільки завдяки розквіту статевої системи. Та водночас багато явищ статевого циклу не дають жодної користі для індивідуального життя суб'єкта і навіть наражають на небезпеку.

Грудні залози, які починають розвиватися в період статевого дозрівання, не відіграють жодної ролі в індивідуальній організації жіночого організму: їх можна будь-коли видалити. Багато секрецій яєчників мають своє вивершення в яйцеклітині під час її дозрівання і пристосування матки до її потреб. Для всього організму вони є скоріше фактором порушення рівноваги, ніж фактором регулювання. Жінка більше пристосована до потреб яйцеклітини, ніж до своїх власних.

Від статевої зрілості до клімаксу жінка є ареною подій, що виникають у ній, але особисто її не торкаються. Англосакси називають менструацію «the curse» — «прокляттям». І справді, в менструальному циклі немає жодної особливої доцільності.

За часів Арістотеля вважали, що кожного місяця витікає та кров, яка призначена, в разі запліднення, скласти кров і плоть дитини. Істина ж цієї прадавньої теорії полягає в тому, що жінка постійно готується до вагітності. В решти ссавців цей статевий цикл розгортається протягом лише одного сезону на рік і не супроводжується кровотечею. Лише у високорозвинених мавп, як і в жінок, він відбувається щомісяця і супроводжується втратою крові й болями[24]. Впродовж приблизно 14 днів один із граафових мішечків[25], у яких містяться яйцеклітини, збільшується в обсязі і дозріває, тимчасом як яєчник виробляє гормон, що перебуває в площині фолікул, — його називають фолікуліном. На чотирнадцятий день настає час так званої овуляції, оболонка фолікула розривається (це інколи спричиняє легку кровотечу), яйце потрапляє в труби, тимчасом як фолікул, що лопнув, розвивається в жовте тільце. Тоді починається друга, або лютеїнізуюча фаза, коли виділяється гормон прогестин, який впливає на матку. Матка змінюється: капіляри її стінок наповнюються кров'ю, сама стінка матки стискується, стягується й покривається чимось на зразок мережива. Так зводиться в матці колиска, ладна прийняти запліднене яйце. Ці клітинні трансформації — необоротні. Навіть у тому разі, коли запліднення не відбулося, ці утворення не розсмоктуються. Можливо, в інших ссавців непотрібні рештки клітин спливають лімфатичними судинами. Але в жінки по якомусь часі, коли руйнуються ендометральні (тобто на слизовій оболонці стінки матки) мережива, відбувається відлущення слизової оболонки, лопаються капіляри і кров'яна маса витікає назовні. Потім, поки жовте тільце дегенерує, слизова оболонка поновлюється і починається нова фолікулярна фаза.

Цей складний процес, ще достеменно не вивчений, приводить у рух весь організм, оскільки супроводжується виділенням гормонів, що впливають на щитовидну залозу і гіпофіз, центральну й вегетативну системи, отже, по суті на всі внутрішні органи. Майже всі жінки (понад 85 відсотків) відчувають у цей період болі й нездужання. Перед початком кров'янистих виділень підіймається артеріальний тиск, потім спадає: збільшується частота пульсу, навіть підвищується температура — відомі випадки появи гарячки. В більшості жінок болить живіт; попервах має місце тенденція до запору, потім навпаки — може спіткати пронос: часто спостерігається збільшення печінки, затримка сечовипускання, альбумінурія. У багатьох суб'єктів виникає гіперемія слизової оболонки (біль у горлі), а дехто скаржиться на погіршення слуху та зору; підвищується потовиділення, і на початку місячних супроводжується специфічним запахом, який може бути дуже сильним і може зберігатися протягом усієї менструації. Активізується основний обмін речовин, а кількість червоних кров'яних тілець зменшується. Проте кров переносить речовини, які звичайно містяться в тканинах, зокрема, солі кальцію.

Присутність солей кальцію впливає на яєчники та щитовидну залозу, спричиняючи її збільшення, і посилює діяльність гіпофізу, який керує змінами, що відбуваються в слизовій оболонці стінки матки. Ця нестабільність у залозах внутрішньої секреції призводить до сильної нервової збудливості жінки: центральна нервова система напружена, часто бувають головні болі, бурхливо реагує вегетативна нервова система; послаблюється автоматичний контроль центральної нервової системи, що робить рефлекси та конвульсійні комплекси некерованими. Помітно змінюється й настрій жінки: вона стає емоційною, дратівливішою, ніж звичайно, і навіть трапляються важкі психічні розлади.

Саме в цей період жінка відчуває страшенну втому у всьому тілі, яке здається їй чимось непроникливим і відчуженим. Ці страждання їй доводиться терпіти через те настирливе й незбагненне життя, яке щомісяця вперто створює всередині неї колиску; щомісяця готується дитина до свого народження й щомісяця разом з червоним мереживом відбувається його викидень. Жінка, як і чоловік, є тіло[26]. Та її тіло — це щось інше, ніж вона сама.

Найглибший психічний нелад жінка відчуває тоді, коли запліднене яйце опускається в матку й починає там розвиватися. А втім, вагітність — це звичне явище, яке за нормального харчування і задовільного стану здоров'я аж ніяк не зашкодить матері: навпаки, між нею і зародком установлюються певні сприятливі для неї взаємовідносини.

Однак попри оптимістичну теорію, соціальна спрямованість котрої очевидна, вагітність — це стомлива праця, яка особисто жінці не дає жодного зиску[27], а навпаки, вимагає великої самопожертви. Перші місяці вагітність супроводжується браком апетиту, блювотою, чого ми не спостерігаємо в самок жодної домашньої тварини. Цей токсикоз демонструє протест організму проти іншого тіла, котре заволодіває ним, в організмі зменшується кількість фосфору, кальцію, заліза (нестачу заліза, до речі, дуже важко поновити). Занадто активний обмін речовин збуджує ендокринну систему, вегетативна — також перебуває в стані підвищеного збудження. Що ж до крові, то її питома вага зменшується, викликаючи анемію, вона стає схожою на кров «зголоднілих, виснажених людей, тих, що втратили багато крові, або тих, хто видужує»[28].

Усе, на що може сподіватися здорова жінка, яка добре харчується, це без особливих зусиль поновити після пологів витрачені ресурси. Але під час вагітності часто спостерігаються тяжкі ускладнення або принаймні серйозні порушення в організмі. І якщо жінка не має міцної статури, якщо не стежить за своєю гігієною, вона рано деформується і старіє, її тіло спотворюється пологами: на це особливо хибують сільські жінки.

Самі пологи — болісні й небезпечні. Саме в цьому кризовому стані стає зрозумілим, що тіло не завжди може воднораз задовольняти вимоги плоду і самої породіллі: трапляється, що помирає дитина або, з'явившись на світ, убиває матір, чи її народження провокує в матері якісь хронічні недуги. Годувати грудьми — це теж виснажлива праця. Поєднання численних факторів — головним з яких є, безумовно, з'ява гормону прогестину — спричинює виділення молока в грудних залозах. Прибуття молока — болючий процес, нерідко він супроводжується підвищенням температури й породілля годує новонародженого тільки за рахунок власної енергії. Конфлікт вид — індивід, який при пологах часто набирає драматичних форм, робить жіноче тіло слабким і уразливим.

Часто кажуть, що всі хвороби жінки похідні від «хвороб утроби», і це правда: адже саме там з'являється «ворожий» елемент, котрий висотує її. Багато хвороб жінок спричинюються не зовнішньою інфекцією, а внутрішнім розладом організму: так несправжній метрит є реакцією слизової оболонки стінки матки на надмірне збудження яєчників; якщо жовте тіло затримується, воно, замість того, щоб розсмоктатися після менструації, провокує такі захворювання, як сальпінгіт, ендометрит тощо.

Жінка перестає вагітніти ціною тяжкої кризи; між 45 — 55 роками розвиваються процеси, пов'язані з клімаксом і зворотні статевому дозріванню. Активність яєчників згасає і навіть зникає, що спричиняє зниження життєвої активності організму.

Гадають, що такі залози внутрішньої секреції, як щитовидна, гіпофіз, котрі регулюють обмін речовин, намагаються компенсувати пригасання функцій яєчників. Тим-то разом з депресією, викликаною старінням, спостерігаються явища раптового вибуху: клімактеричні приливи, підвищення тиску, підвищена нервозність; часом можливе посилення статевого інстинкту. В декотрих жінок починає накопичуватися в тканинах жир, дехто з них набуває чоловічих ознак і починає старіти. Проте в більшості жінок встановлюється рівновага ендокринної системи. Жінка нарешті почувається звільненою від тяжких обов'язків самиці. Щоправда, її не можна порівняти з євнухом: адже її життєві функції не пошкоджено. Але вона вже не є здобиччю переважаючих сил: тепер вона те, чим є сама по собі.

Інколи кажуть: літні жінки — це «третя стать». І справді, вони хоча й не самці, але вже й не самиці. Часто ця фізіологічна незалежність проявляється в поліпшенні здоров'я, врівноваженості, бадьорості в жінок, яких раніше їм бракувало.

На статеві відмінності нашаровуються й суто жіночі особливості, які є безпосередніми наслідками перших. Це гормональні процеси, які формують її саму. Жінка назагал нижча на зріст, ніж чоловік, менше важить, у неї крихкіший скелет, ширший, пристосований до вагітності й пологів таз. У її сполучних тканинах накопичується більше жиру, що робить її форми округліші, ніж у чоловіка. В обох статях зовсім відмінний загальний вигляд — морфологія, шкіра, волосяний покрив тощо. Сила м'язів у жінки набагато слабкіша: вона має приблизно дві третини чоловічої сили. Дихальна система теж не така потужна: її легені, трахеї і гортань менші за обсягом, ніж у чоловіка (між іншим, різниця в розмірах гортані є причиною відмінності їхніх голосів). Питома вага крові так само менша в жінок, нижча фіксація гемоглобіну, через це вони не такі фізично витривалі, як чоловіки, і частіше вражаються анемією. В жінок частіший пульс, не зовсім стійка судинна система: вони швидко червоніють.

Нестабільність — це дивовижна властивість їхнього організму, а в чоловіків, на додаток до іншого, спостерігається стабільність в обміні кальцію. Крім того, що жінка накопичує значно менше вапняних солей, вона ще й втрачає їх під час менструації та вагітності. Схоже, що руйнівну функцію щодо кальцію виконують яйцеклітини. Ця нестабільність призводить до порушення діяльності яєчників і щитовидної залози, яка краще розвинута в жінки, ніж у чоловіка. Нерегулярність ендокринних виділень впливає на вегетативну нервову систему; не в повній мірі забезпечується контроль за м'язами та нервами. Ця недостатність стабільності й контролю є причиною емоційної збудливості, прямо пов'язаної із коливаннями в судинах: звідси серцебиття, почервоніння тощо. Це може стати причиною таких конвульсійних дій, як сльози, регіт, істерика, нервові зриви.

Отже, як бачимо, багато з вищеназваних рис жінки пов'язані із залежністю від її жіночої природи. В цьому й полягає найдивовижніший висновок з усього нашого дослідження: з усіх самиць ссавців жінка найбільше залежить від своєї природи, і вона ж енергійніше за інших чинить опір цій залежності. В жодної іншої самиці дітородна функція не владарює над організмом так, як у жінки. Кризи під час статевого дозрівання та клімаксу, щомісячне «прокляття», тривала і часто важка вагітність, болісні й часом небезпечні пологи, хвороби, ускладнення притаманні саме їй, людській самиці. Може здатися, що чим більше жінка протестує проти своєї залежності й утверджується як особистість, тим похмурішою стає її доля.

Чоловік, якщо порівняти його з жінкою, перебуває в безумовно привілейованому становищі. Статеве життя чоловіка не суперечить особистому існуванню. Воно проходить послідовно, без криз і загалом без ускладнення. Пересічно жінки живуть довше, ніж чоловіки, але вони частіше хворіють, у їхньому житті бувають численні періоди, коли вони не можуть належати самі собі.

Ці біологічні факти мають неабияке значення. Вони відіграють у житті жіноцтва першорядну роль, вони — складові її нелегкої долі. Ось чому ми так докладно розглянули проблеми фізіології. Оскільки тіло є інструментом нашої влади над світом, світ уявляється зовсім іншим залежно від манери його сприйняття. Щоб зрозуміти жінку, треба завжди тримати на оці ці ключові питання. Ми відкидаємо думку, що вони визначають долю жінки назавжди, роблять її такою, що не піддається змінам. Зауважимо також, що цих даних недостатньо, щоб встановити ієрархію статей, вони не дають відповіді на те питання, чому жінка Інша, але й не прирікають її довічно на цю підпорядковану роль.

Дата добавления: 2015-07-20