Специфіка АСПН як форми групової психокорекції

У вiтчизнянiй психологiї групова психокорекцiя найбiльш яскраво представлена методом активного соцiально-психологiчного навчання. Група АСПН складається з 10-14 учасників навчання (учні старших класів, студенти, вчителі, викладачі, керівники та ін.) і працює впродовж 10-12 днів 8-12 годин щоденно. Заняття у групі АСПН організовують з урахуванням їхньої тривалості в належно обладнаній аудиторії, що сприяє налагодженню зворотного зв’язку між учасниками навчання. На матеріалі спонтанної взаємодії у групі, в якій створюється атмосфера взаєморозуміння, підтримки, емоційної щирості, учасники навчання за допомогою керівника досліджують глибинні особливості власної психіки, обумовлені її несвідомою сферою. Робота в групі АСПН відбувається за певними принципами, з якими учасників навчання ознайомлюють у вступній бесіді. Принципами АСПН є: звертання одного до одного на «ти» й по імені, щоб забезпечити спілкування на рівні «людина-людина»; сприймання себе й інших такими, якими вони є; емоційна відвертість; організація роботи за правилом «тут і тепер»; добровільність участі у навчанні. Керівник групи АСПН рекомендує учасникам уникати застосування оціночних суджень з використанням моральних і соціальних критеріїв. Власні якості мають оцінюватись самостійно на основі одержаної в групі інформації. Висувається також вимога уникати критики; за необхідності можлива така форма зворотного зв’язку, як конфронтація. Йти на конфронтацію з іншим членом групи - означає відверто сказати у тактовній формі щось дуже важливе для нього в плані особистого самопізнання, хоч, можливо, й не зовсім йому приємне. Важливим принципом АСПН є орієнтація на щирість і чуйність у стосунках, а також дотримання вимоги не обговорювати групові події поза заняттями. Засвоєння учасниками цих принципів та особливостей навчання здійснюється на перших двох-трьох заняттях. Дотримання членами групи принципів її роботи - надзвичайно важлива умова створення належного психологічного мікроклімату, значимого для самопізнання й пізнання іншої людини. Результатом навчання у групі АСПН є розширення самосвідомості його учасників і, як наслідок, оптимізація сфери спілкування, підвищення професійно-педагогічної компетентності, гармонізація потреб та форм поведінки, загальне оздоровлення.
Основними методами, якi забезпечують психокорекцiйний процес в АСПН, є групова дискусiя, рольова гра, психодрама, невербальна взаємодiя, аналiз комплексу тематичних психомалюнкiв.
В основi методу групової дискусiї лежить безпосередня, нерегламентована вербальна взаємодiя мiж членами групи. Тематика дискусiї заздалегiдь не планується, а визначається ситуацiєю у групi. Специфiка використання даного методу в АСПН виявляється в одночасному забезпеченнi керiвником спонтанностi поведiнки у групi, iнтеграцiї взаємин мiж її членами та глибинно-психологiчного аналiзу результатiв.Завдання керiвника групи полягає у тому, щоб каталiзувати продуктивну активнiсть учасникiв навчання, акцентувати їх увагу на матерiалi, що має психокорекцiйне значення. Таким чином,спонтанна, безпосередня дискусiя в групi АСПН є керованим процесом, у якому розв’язуються завдання групової динамiки та психокорекцiї членiв групи.
Рольова гра в АСПН розгортається в дiї без попереднiх конкретних настанов стосовно її сюжету. Мiнiмiзацiя iнформацiї про те, "що робити", дає змогу учасникам гри діяти творчо у відповідності з внутрiшнiми програмами їхньої психiки. Важливе значення для психодiагностики має те, як саме в умовах повної свободи суб’єкт структурує рольову ситуацiю. Використання методу розiгрування рольових ситуацiй дозволяє спостерiгати членiв групи не лише в мiжособистiсних взаєминах, а й у процесi виконання певної соцiальної ролi. Матерiал про поведiнку суб’єкта в рольовiй грi є надiйною основою перевiрки гiпотез стосовно його особистiсної проблеми.
Психодрама в АСПН вiдрiзняється вiд класичної її форми. Це стосується таких особливостей класичної психодрами, як попереднє визначення сюжету, продумування ролей, їх розподiл мiж учасниками та участь (у психодрамi) професiйного актора-психолога. В АСПН цiнується спонтаннiсть i безпосереднiсть дiй учасникiв психодрами. Окреслення сюжету психодрами керiвником зводиться до мiнiмуму. Сюжет психодрами задається самим протагонiстом i, як правило, пов’язується з певними внутрiшнiми переживаннями суб’єкта, його минулим досвiдом або сподiваннями на майбутнє. Зворотний зв’язок вiд членiв групи допомагає протагонiстовi зазирнути всередину себе, зрозумiти сутність проблеми, яка була в центрi уваги, особливостi своєї поведiнки та характер стосункiв з оточенням. Завдяки "програванню" власних проблем, протагонiст виносить багато вражень "на поверхню", що сприяє аналiзовi та розширенню його самосвiдомостi. Якщо у рольовiй грi в центрi уваги перебувають мiжособистiснi проблеми її учасникiв, то у психодрамi - особистi. Психодрама допомагає з’ясувати сутнiсть особистiсної проблеми суб’єкта, виявити її внутрiшнi передумови, зв’язки з минулим, зокрема з дитинством.
Важливе значення в групi АСПН мають методи невербальної взаємодiї. Адже саме невербальна поведiнка чи не найбiльше здатна цiлiсно виражати психологiчний змiст як свiдомого, так i несвiдомого. Основними функцiями невербальних технiк є зближення членiв групи, взаємопiзнання, експлiкацiя таких аспектiв психiки людини, якi важко вербалiзувати. В АСПН використовуються такi рiзновиди невербальної технiки, як психомалюнок i психогiмнастика. Психогiмнастика - допомiжний метод АСПН, який базується на невербальній експресiї, перш за все, на мiмiці та жестах. Одна й та сама ситуацiя в психогiмнастицi викликає рiзнi, iндивiдуально-неповторнi реакцiї, кожний учасник поводиться вiдповiдно до своєї особистостi в цiлiсних її проявах. Особливо цiкавими є тi тенденцiї поведiнки, якi проявляються як на вербальному, так i на невербальному рiвнях. Отриманий у процесi психогiмнастики матерiал аналiзується у групi. При цьому увага зосереджується на визначеннi типових лiнiй поведiнки, що характеризують особистiсну проблему суб’єкта.
Такі тренiнгові практики, як вiдеотренiнг Х.Мiккiна [92], акмеологiчний тренiнг А.П.Ситнiкова [126], варiант активного навчання педагогiчному спiлкуванню, представлений Г.А.Ковальовим [71], групи тренінгу умінь, Т-групи, зорiєнтованi на вироблення "правильних" навичок спiлкування шляхом тренажу комунiкативних умiнь. Ми ж переконанi, що без з'ясування глибинно-психологiчних передумов виникнення труднощiв у спiлкуваннi неможливо досягти тривалих i стiйких позитивних змiн у цiй сферi. Метод АСПН цiлком зорiєнтований на пiзнання характеру особистiсних проблем членiв групи та дослiдження життєвих передумов їх формування [180,с.25]. Особистiсну проблему суб’єкт не може розв’язати самостiйно в результаті неусвiдомлюваностi її передумов. У поле свiдомостi суб’єкта потрапляють результати дiї особистiсної проблеми: вiдчуття напруженостi, тривоги, самотностi, очiкування невдачi, пiдвищена агресивнiсть або ж пасивнiсть, апатiя та iн. Каузальний аспект особистiсної проблеми, пов’язаний з iсторiєю життя й, особливо, з афективними переживаннями дитячого перiоду, з наявнiстю у психiцi стабiлiзованої внутрішньої суперечностi, не усвiдомлюється суб’єктом. Ось тому психокорекцiйний процес у групi АСПН спрямований на дослiдження несвiдомої сфери психiки кожного учасника навчання i, перш за все, таких її явищ, як психологiчнi захисти, логiчна впорядкованiсть несвiдомого, стабiлiзована внутрiшня суперечнiсть. При цьому психодiагностичнi прогнози зумовлюються пiзнанням неусвiдомлюваної логiки поведiнки учасникiв АСПН, а не вербально вираженим змiстом проблеми. Психокорекцiя в АСПН є багаторiвневою, вона пов’язана з динамiкою розвитку групи й грунтується на механiзмах позитивної дезiнтеграцiї та вторинної iнтеграцiї на бiльш високому рiвнi психiчного розвитку [178].

Дата добавления: 2015-07-26