Лікування хворих на гломерулонефрит

І.Базисна терапія.

1. Режим — ліжковий (2-3 тиж; до 5-6-го тижня хворого поступово переводять на палатний режим, за умови типового перебігу захворювання).

2. Дієта — обмеження солі та білків тваринного походження (раціон без солі та м'яса). У разі зникнення набряків, нормалізації артеріального тиску, покращення функції нирок дієта розширюється.

3. Антибіотики — від 2-3 тиж (змінюючи їх кожні 7-10 днів) до 6-8 тиж. Термін призначення антибіотиків визначається індивідуально.

4. Антигістамінні препарати — супрастин, діазолін, фенкарол.

5. Вітаміни — групи В, С, Р, А, Є (протягом 2-3 тиж).

II. Симптоматична терапія.

1. При набряках, олігурії — лазикс, фуросемід, гіпотіазид, урегіт та ін.

2. При артеріальній гіпертензії — резерпін, раунатин, каптоприл дібазол та ін.

3. При гематурії — таблетки чорноплідної горобини, відвар кропи­ви тощо.

4. При азотемії — леспенефрил, хофітол, сорбенти.

III. Патогенетична терапія та показання до її призначення.

1. Глюкокортикоїди (преднізолон, урбазон, полькортолон тощо) — при нефротичному синдромі; нефротичному синдромі з гематурією та артеріальною гіпертензією гострого гломерулонефриту; гострому гло­мерулонефриті із синдромом гострої ниркової недостатності.

2. Цитостатики (лейкеран, хлорбутин, циклофосфан тощо) — при нефротичній гормонозалежній формі; частково гормонорезистентній формі гломерулонефриту; змішаній формі хронічного гломерулонеф­риту; швидко прогресуючому перебігу захворювання.

3. Протизапальні препарати (індометацин, бруфен, вольтарен) — при гострому гломерулонефриті з ізольованим сечовим синдромом, нефритичному та ізольованому сечовому синдромі.

4. Хінолінові препарати (делагіл, плаквеніл) — при гематуричній формі захворювання.

5. Антикоагулянти, антиагреганти (гепарин, куранти, трентал) — за наяв­ності симптомів гіперкоагуляції і порушень мікроциркуляції в комп­лексі з іншими засобами патогенетичної терапії.

Диспансеризація

Всі діти, що перенесли гломерулонефрит незалежно від варіанту перебігу, спостерігаються нефрологом та педіатром 5 років від початку повної клініко-лабораторної ремісії. Раз на рік – повне комплексне обстеження в стаціонарі для контролю за станом функції нирок. Систематичне лікування хронічних вогнищ інфекції.

Профілактичні щеплення протипоказані на протязі всього періоду диспансерного спостереження. Їх призначають тільки за епідпоказаннями. При травмі вводять правцевий анатоксин, при контакті з вірусним гепатитом – імуноглобулін.

Диспансеризація дітей з хронічним гломерулонефритом – до передачі для спостереження терапевту.

Дата добавления: 2015-07-26