Закони України

«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вiд 22.10.1993 № 3551-XII.

«Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» Закон від 16.12.1993 № 3721-XII

«Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вiд 21.03.1991 № 875-XII.

«Про реабілітацію інвалідів в Україні» вiд 06.10.2005 № 2961-IV.

«Про соціальні послуги» від 19.06.2003 № 966-4.

«Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» від 10.07.2003 № 1104-4.

«Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання” від 11.12.2003 № 1382-4.

«Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» від 02.06.2005 № 2623-4.

"Про соціальні послуги" 19 червня 2003 року N 966-IV;

"Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" 21 березня 1991 року N 875-XII;

"Про психіатричну допомогу" від 22 лютого 2000 року N 1489-III;

“Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 6 жовтня 2005 року N 2961-IV;

Постанови Кабінету Міністрів України

від 17.06 2004 № 785 «Про затвердження порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян»

від 22.02.2006 № 187 «Про затвердження порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення»

від 30.03.2006 № 404 «Про затвердження типового положення про центр обліку бездомних громадян»

від 29.11.2006 № 1652 в редакції від 12.11.2008 № 1015 «Про затвердження порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення»

від 08.12.2006 № 1686 «Про затвердження Державної типової програми реабілітації інвалідів»

від 07.02.2007 № 150 «Про затвердження порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян»

від 14.02.2007 № 228 «Про затвердження порядку виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування»

від 19.07.2006 № 999 «Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями»

від 31.01.2007 № 80 «Про затвердження порядку надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг»

від 07.03.2007 № 415 “Про затвердження порядку відновлення документів громадян, які перебувають у тимчасових притулках для дорослих”.

від 12.05.2007 № 716 «Про затвердження державної програми розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю»

від 23.05.2007 № 757 «Про затвердження положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда»

від 26.11.2008 № 1035 «Про утворення Координаційної ради з питань соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей»

від 04 березня 2004 р. N 269"Про затвердження Порядку зарахування та використання коштів, що підлягають перерахуванню Пенсійним фондом установам (закладам), де особи перебувають на повному державному утриманні";

від 8 грудня 2006 р. № 1686 "Про затвердження Державної типової програми реабілітації інвалідів";

Розпорядження Кабінету Міністрів Українивід 26.08.04 № 619-р «Про затвердження Концепції соціальної адаптації осіб з розумовою відсталістю»

від 20.06.07 № 453-р «Про деякі питання взаємодії місцевих державних адміністрацій та правоохоронних органів»

від 17.04.08 № 639 «Про схвалення Концепції соціального захисту бездомних громадян»

від 30.10.08 № 1385 «Про схвалення Концепції соціальної адаптації осіб які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк»

від 03.12.09 № 1460-р «Про затвердження плану заходів, пов’язаних з розв’язанням деяких проблем соціального захисту інвалідів»Накази Міністерства соціальної політики та праці

від 25.12.97 № 42 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 лютого 1998 р. vd971225 vn42 за N 135/2575) «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання, розподілу та видачі путівок до санаторно-курортних та інших лікувально-оздоровчих установ в органах соціального захисту населення України» технічними та іншими засобами реабілітації на виконання постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.06 № 1652»

від 15.06.2007 № 302 «Про затвердження Порядку подання заявки на виготовлення технічних засобів реабілітації за індивідуальним замовленням»

від 05.09.2007 № 461 «Про затвердження Порядку взяття на облік інваліда та іншої особи для забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації не за місцем реєстрації їх проживання».

від 20.01.2009 № 14 «Про затвердження Переліку технічних та інших засобів реабілітації, виданих інвалідам та іншим особам, що підлягають поверненню до місцевих органів праці та соціального захисту населення у разі смерті зазначених осіб, якщо строк їх експлуатації не закінчився».

від 02.06.2009 № 204 «Про затвердження Типового положення про пункти прокату технічних та інших засобів реабілітації».

від 26.01.2010 № 13 Мінпраці «Про затвердження Порядку списання технічних засобів реабілітації».

спільний наказ 04.03.2009 N 38/86/89 Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства праці та соціальної політики України (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2009 р. за N 303/16319) «Про затвердження Порядку взаємодії органів і установ виконання покарань, територіальних органів внутрішніх справ, органів праці та соціального захисту населення, центрів зайнятості щодо надання особам, які можуть бути звільнені від відбування покарання та відбули покарання, допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні соціальній адаптації»

спільний наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я від 24.01.2007 №28/26 “Про затвердження нормативно-правових актів щодо надання соціально-медичних послуг бездомним громадянам та особа, звільненим з місць позбавлення волі”.

від 07.04.2006 № 114 “Про організацію роботи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2006 № 404”.

від 09.04.2006 № 98 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.04.2006, № 450/12324) «Про затвердження Типового положення про соціальний готель».

від 24.07.2006 № 274 “Про затвердження нової редакції кваліфікаційної характеристики посади “соціальний працівник”.

від 25.04.2008 № 235 «Методичні рекомендації для фахівців соціальної роботи, спеціалістів органів праці та соціального захисту населення щодо організації роботи з особами звільненими із місць позбавлення волі».

від 14.06.2006 № 1983/388/452/228/556/596/106 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах»

від 14.02.2006 № 31 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.04.2006, № 474/12348) «Про затвердження Типового положення про заклади соціального захисту для бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі”.

№ 372 від 09.10.2006 «Про затвердження типового положення про центр професійної реабілітації інвалідів».

№ 48 від 13.02.2007 «Про затвердження типового положення про центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів».

№ 104 від 15.03.2007 «Щодо організації, обліку та звітності з надання дітям-інвалідам реабілітаційних послуг».

№ 201 від 03.05.2007 «Про затвердження Порядку взаємодії органів праці та соціального захисту населення, центрів зайнятості, відділень Фонду соціального захисту інвалідів, центрів професійної реабілітації інвалідів і навчальних закладів системи Мінпраці щодо працевлаштування інвалідів».

№ 382 від 09.10.2009 «Про затвердження Регламенту роботи з Централізованим банком даних з проблем інвалідності»

від 01.10.2008 № 411 "Про затвердження Норм часу і норм чисельності працівників будинків-інтернатів (усіх типів) та стаціонарних відділень територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян системи праці та соціального захисту населення";

від 29.12.2001 N 549 "Типове положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни і праці"

від 29.12.2001 N 549 "Типове положення про психоневрологічний інтернат”

від 02.04.2008 N 173 "Типове положення про дитячий будинок-інтернат;

від 08.12.2006 № 462 "Нормативи мінімального споживання при наданні соціальних послуг громадянам похилого віку та інвалідам в установах системи Мінпраці”

наказ Міністерства охорони здоров’я № 623 від 08.10.2007 «Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда та Порядку їх складання».

Спільний Наказ Державного комітету у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України N 34/166/131/88 від 26.05. "Про затвердження Правил опіки та піклування";

31. Кількість безпритульних та бездоглядних дітей виросла за 3 роки на 10 000(за даними МВС 2003 -2006 рр., що з одиничної категорії їх слід розглядати як особливий, якісно новий феномен суспільства, новий страт (прошарок) в його структурі; а роботу щодо його подолання – однією з обов’язкових функцій держави та існуючих в ній інститутів влади та соціального захисту.

Така ситуація вимагає створення спеціальних установ для утримання безпритульних дітей, головним завданням яких має бути повернення дітей до нормального, соціально компетентного життя в суспільстві.

Довгі роки замінником сім’ї для природних та соціальних сиріт виступали заклади опіки та суспільного виховання. Заступницька опіка – це опіка над дітьми, позбавленими природної сім’ї; вона характеризується повною відповідальністю опікунів за підопічних та безперервним задоволенням потреб останніх; може відбуватися в інституційних і не інституційних закладах. За Ф.А. Мустаєвою опіка та патронаж – форми опікунства, які являють собою форму захисту особистісних та майнових інтересів дітей, що залишилися без батьківського піклування.[48:112] Опіка встановлюється над дітьми віком до 14 років, патронаж (поручительство) – над неповнолітніми у віці від 14 до 18 років. Органи опіки та піклування виявляють дітей, що залишилися без батьківського піклування внаслідок смерті батьків або невиконання ними батьківських функцій, ведуть облік таких дітей, обирають форми їх влаштування, здійснюють подальший контроль за умовами утримання, виховання та освіти. Основою для встановлення опіки (патронажу) над неповнолітніми є:

• смерть батьків;

• позбавлення батьківських прав внаслідок їх асоціальної поведінки;

• обмеження батьків у правах;

• визнання батьків недієздатними внаслідок хвороби;

• довготривала відсутність батьків (відрядження, місця позбавлення волі);

• ухиляння батьків від виховання дітей або захисту їх прав та інтересів;

• інші причини відсутності батьківського піклування [ 53:307].

У сучасній психолого-педагогічній літературі знову дедалі частіше лунає думка про неспроможність повноцінного розвитку і виховання дітей в інтернатних закладах. Головною причиною цього є депривація основних потреб дітей, що призводить до вражаючих наслідків для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків або з інших причин лишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.

Опіка та піклування встановлюються також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки.

Органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчі комітети міських чи районних у містах, сільських, селищних Рад народних депутатів.

Опіка і піклування встановлюється державною адміністрацією районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчими комітетами міських чи районних у містах, сільських, селищних Рад народних депутаті На сайті щотижневої газети Дзеркало тижня бачимо статтю «Діти вулиці. Хто вони і скільки їх?». Автор наводить цікаву статистичну інформацію. Каже, що близько 90 % вихованців українських притулків та інтернатів - це соціальні сироти, тобто сироти при живих батьках. Згідно з інформацією Департаменту комунікацій влади і громадськості і секретаріату Кабінету Міністрів, в Україні налічується 130 тисяч безпритульних дітей. За неофіційними даними їх набагато більше. Більшість безпритульних - діти шкільного віку, від 6 до 16 років (76 %), дошкільники - 13 %, і 11 % становлять підлітки старше 16 років. Близько 80 % малолітніх бродяг - хлопчики. При цьому майже 50 % дітей не уявляють себе з рідною сім'єю і не бажають повертатися додому. Про ризик заразитися СНІДом знає лише 9% дітей вулиці. Такі дані оприлюднили соціологи. Наступні цифри шокують іще більше: більша частина підлітків - 7 з 10-ти - назалежно від статі починають надавати сексуальні послуги з 14-ти років. Кожна друга дівчина-підліток з вулиці лягає у ліжко за гроші. Серед юнаків кожен десятий мав секс із чоловіками за винагороду. Інтим без почуттів і без презервативів - це звичні будні бездоглядних дітей. 15% дітей вулиць колються, і нерідко спільною голкою.

Автор робить чіткий перелік причин актуалізації дитячої бездоглядності та безпритульності:

- погіршення матеріального благополуччя значної частини населення в області;

- збільшення кількості незайнятих дітей;

- економічна експлуатація дитячої праці з боку дорослих, зокрема втягування у жебракування, крадіжки;

- зниження відповідальності батьків за виховання дітей;

- загострення конфліктів між батьками і дітьми, у результаті чого останні залишають дім;

- послаблення роботи щодо організації дозвілля дітей за місцем навчання і проживання;

- пропаганда засобами масової інформації насилля і "легкого" життя.

Дата добавления: 2015-07-26