Злочини проти життя людини: загальна характеристика та види

Одним з найважливіших завдань кримінального права є боротьба з посяганнями на життя людини. Адже саме життя становить основну соціальну цінність. Воно є найважливіше благо людини, яке у разі настання смерті не може бути відновлено.

Взагалі зміст права на життя складають:

право народитися;

право вимагати від інших суб’єктів правовідносин політичних, економічних та інших гарантій повноцінного права на життя;

право на самозахист від реальної небезпеки для життя;

право на звернення за охороною та захистом свого життя до державних, недержавних та міжнародних органів і організацій;

право на захист і на рятування уповноваженими працівниками правоохоронних органів, рятувальних служб, медичними та іншими працівниками життя кожної людини;

право на відсутність у законодавстві будь-яких підстав для позбавлення людини життя;

право розпоряджатися своїм життям на власний розсуд [20].

Отже, життя людини являє собою найважливіше, від природи йому дане благо, основну соціальну цінність. При скоєнні злочинів проти життя наступають наслідки, які не піддаються відновленню або відшкодуванню: втрата життя незворотна. Вбивство спрадавна вважалося злочином проти людини і засуджувалося як мораллю, так і системою норм і правил, що мають силу закону.

Закон рівною мірою охороняє життя будь-якої людини, незалежно від її життєздатності (хворої, божевільної, такої, що перебуває в безнадійному стані внаслідок травми, хвороби тощо), моральних якостей, віку (немовляти, похилого віку), службового становища тощо.

Як відзначав відомий історик права І. А. Малиновський, історія злочинів проти життя значною мірою збігається з історією злочинів взагалі. Так було в історії права всіх народів.

Вбивство трактується як злочин практично у всіх законодавчих системах – стародавніх і сучасних.

Якщо зазирнути в історію розвитку інституту вбивства, то вже в Руській Правді вбивство визначалося як “душогубство”, а в Зводі Законів Російської імперії (1832 рік) – як “смертовбивство”. Проте остаточне затвердження поняття вбивства сталося тільки в другій половині XIX-го століття.

Вбивство – це протиправне позбавлення життя. Спричинення смерті, яке протиправним назвати не можна, поняттям вбивства не охоплюється. Наприклад, не є вбивством позбавлення життя людини в стані правомірної необхідної оборони.

У частині 1 статті 115 Кримінального Кодексу України (далі – КК) дається поняття вбивства як умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині. Крім того, в статті 119 КК передбачена відповідальність за вбивство через необережність. Тому загальне поняття вбивства може бути визначене як умисне або необережне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Серед злочинів проти життя людини вбивство становить особливу небезпеку. Це найтяжчий злочин проти життя людини, тому рішуча боротьба з вбивствами є важливим завданням правоохоронних органів.

Види вбивств в Україні закріплені в Розділі II Особливої частини КК.

За суб’єктивною стороною розрізняють вбивства умисні (статті 115 – 118 КК) і вбивства через необережність (стаття 119 КК).

У свою чергу умисні вбивства розрізняються за ступенем своєї суспільної небезпеки (тяжкості) на три види: так зване просте вбивство, тобто вчинене без обтяжуючих чи пом’якшуючих обставин (частина 1 статті 115 КК); вчинене за обтяжуючих обставин, так зване кваліфіковане вбивство (частина 2 статті 115 КК) і вчинене за пом’якшуючих обставин, так зване привілейоване вбивство. Цей розподіл має дуже важливе практичне значення, оскільки у разі вчинення умисного вбивства за наявності як обтяжуючих, так і пом’якшуючих обставин, вчинення належить кваліфікувати як вбивство за пом’якшуючих чи обтяжуючих обставин.

Умисне вбивство без обтяжуючих, і пом’якшуючих обставин (просте вбивство) має місце в тих випадках, коли у вчиненому відсутні ознаки вбивств, передбачених частиною 2 статті 115 КК, та статтями 116 – 118 КК.

За частиною 1 статті 115 КК кваліфікуються вбивства, вчинені в бійці, з помсти, на ґрунті особистих взаємовідносин, з ревнощів, зі співчуття та деякі інші.

Так, наприклад, вбивство на прохання вбитого, вчинене з почуття жалю до нього, навіть за наявності згоди потерпілого на позбавлення його життя, буде кваліфіковане як умисне вбивство та тягне за собою кримінальну відповідальність на загальних підставах [26].

Дата добавления: 2015-07-18