Короткий огляд теми. 1. Завдання підприємств у сфері природокористування.

1. Завдання підприємств у сфері природокористування.

За умов регульованої ринкової економіки проблема природокористування набуває комплексного характеру. Комплексність полягає у взаємозв’язку планування, управління, фінансування і стимулювання природоохоронних заходів.

Суть охорони природи полягає в системі державних, громадських, організаційних, технологічних, економічних і правових заходів регулювання впливу виробництва на природу з метою збереження, відновлення і поліпшення природних умов життя людей. Ефективне розв’язання проблеми навколишнього середовища залежить: по-перше, від своєчасного, сумлінного виконання виробничо-технічних завдань, по-друге, від вдосконалення економічних важелів і стимулів, а також законодавчих актів.

У Законі України “Про охорону навколишнього середовища” відзначається, що обов’язковим у діяльності підприємств є принцип відповідальності їх за охорону навколишнього середовища. Підприємства зобов’язані забезпечувати ефективне використання природних ресурсів. За недотримання природоохоронного законодавства підприємство несе матеріальну відповідальність (відшкодовує збитки, які спричиняє забрудненням навколишнього середовища, сплачує штрафи, його діяльність припиняється через порушення режиму природокористування).

Завдання підприємств у сфері природокористування зводиться до наступного:

-удосконалення планування природоохоронних заходів, їх тісний взаємозв’язок з іншими техніко-економічними показниками виробництва;

-розробка шляхів найбільш ефективного використання природних ресурсів;

-удосконалення системи економічного стимулювання раціонального використання природних ресурсів;

-обґрунтування цін на відходи виробництва.

Важливими напрямами перебудови механізму управління навколишнього середовища, охорони природи і раціонального використання природних ресурсів є:

-забезпечення єдності і ефективності взаємодії планування та економічного стимулювання раціонального використання та охорони природних ресурсів;

-встановлення прямої залежності між поліпшенням природокористування і підвищенням рівня доходів колективів підприємств;

-перехід до планування раціонального природокористування за рахунок максимальної мобілізації резервів кращого використання природних ресурсів на основі прискорення науково-технічного прогресу;

-встановлення економічної відповідальності природо користувачів за забруднення навколишнього середовища;

-створення системи платежів за природокористування і врахування екологічного ефекту при оподаткуванні:

а) за право користування ресурсами;

б) за відтворення і охорону природних ресурсів;

в) за викиди забруднюючих речовин в атмосферу;

г) додатковий податок з підприємств, які випускають екологічно шкідливу

продукцію, за використання екологічно шкідливих відходів;

д) штрафи та інші економічні санкції за порушення правил і норм раціонального

природокористування;

встановлення екологічних нормативів, обмежень.

2.Розділи і показники плану охорони навколишнього середовища.

План охорони природи – це комплекс заходів, які ведуть до зменшення кількості викидів шкідливих речовин у повітря, збереження вод від забруднення відходами промислового виробництва.

План охорони природи і раціонального використання природних ресурсів має чотири розділи.

Розділ 1. Охорона і раціональне використання водних ресурсів.

У даному розділі планують такі показники:

-водоспоживання – обсяг води, який збирають з різних джерел власні водозабірники;

- передача води іншим підприємствам – обсяг води, переданої іншим споживачам, у тому числі і стічних вод (у каналізацію, на зрошування);

- водовідвід – сумарний обсяг стічних вод у водоймища з поділом на води, які потребують очищення, забруднені і нормативно-очищені;

- нормативно-очищена вода – обсяг води, що очищається на власних спорудах і ступінь очищення якої відповідає встановленим нормативам;

- стічна вода – обсяг води, що підлягає механічному, фізико-хімічному і біологічному очищенню;

-використання води – обсяг води, що використовується на власні потреби;

- оборотна вода – сумарна кількість води, яка використовується в системах водооборотного постачання і при відсутності якої споживалася б більша кількість свіжої води.

Заходи щодо охорони водних ресурсів включають:

-впровадження системи водооборотного постачання, що передбачає багаторазове використання води і дозволяє зменшувати її витрати на технологічні цілі;

- будівництво спеціальних водоочисних споруд, систем для очищення стічних вод. Очищення може відбуватися механічним, хімічним, фізичним, термічним, регенераційним методами, а також біологічним.

Раціональне використання водних ресурсів в системах водозабезпечення об’єктів можна охарактеризувати коефіцієнтом раціональності систем водозабезпечення:

де:

В_пр – загальні витрати води на виробничі потреби;

В_св – втрати свіжої води на виробничі потреби, в тому числі на підживлення систем оборотного водозабезпечення;

В свою чергу величину загальних витрат оди визначають за формулою:

В_пр = В_св + В_об + В_пп, де:

В_об – втрати оборотної води на підприємстві;

В_пп – загальна кількість повторно-послідовного використання води.

Якщо на підприємстві не має повторно-послідовної системи водозабезпечення, коефіцієнт К_р приймають рівним коефіцієнту обороту.

Розмір платежу за скиди забруднюючих речовин у поверхневі води а також у підземні горизонти визначається за формулою:

де:

Н_бі – базовий норматив за скидання 1 тонни і – тої забруднюючої речовини в межах ліміту, грн./т.;

М_лі – маса річного скиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту;

К_л – коефіцієнт кратності плати за понадлімітні скиди забруднюючих речовин, рівний 25;

М_пі – маса понадлімітного річного скиду і-тої забруднюючої речовини, т.;

К_м – регіональний коефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особливості а також еколого-економічні умови функціонування господарства;

К_інд – коефіцієнт індексації =1.

Розділ 2. Охорона повітряного басейну.

В даному розділі визначається:

обсяг шкідливих речовин, що йдуть від усіх джерел забруднення;

кількість шкідливих речовин, що надходять на очисні споруди і в атмосферу;

кількість уловлених шкідливих речовин.

Заходи, що плануються за даним розділом, повинні забезпечити зменшення кількості шкідливих речовин в атмосферу.

Вони зводяться до таких напрямків:

створення озеленених санітарно-захисних зон при спорудженні підприємств. Залежно від ступеня шкідливості речовин, що викидаються в атмосферу, і рівня очищення для підприємств встановлюють такі санітарно-захисні зони: 1 зона –1000 м.; 2 зона – 500 м.; 3 зона – 300 м.; 4 зона – 100 м.; 5 зона – 50 м.;

викидання забрудненого повітря у високі шари атмосфери (висота труб 200...300 м.); перехід на централізоване опалення газовим паливом; оснащення підприємств очисними спорудами відповідного призначення. Залежно від галузевої належності на підприємствах використовують широку номенклатуру даних засобів. Для очищення газоподібних викидів використовують механічні пиловловлювачі.

Величина нанесених збитків від забруднення повітря визначається за формулою:

lt^

К_р – середній регіональний коефіцієнт;

і – інгредієнт;

n – кількість інгредієнтів;

М_і – маса викиду в атмосферу, т.;

С_і – безрозмірна поправка, яка враховує характер розсіювання і-тої домішки в атмосфері;

В_і – питома величина збитків від викидів однієї тонни і-того інгредієнта.

Б_і – безрозмірна поправка, яка враховує структуру факторів сприймання в зоні активного забруднення для і-того інгредієнта.

Розмір плати за викиди в атмосферу забруднених речовин стаціонарними джерелами визначається за формулою:

де:

Н_бі – базовий норматив плати за викиди в атмосферу 1 тонни забрудненої речовини в межах ліміту, грн./т.;

М_лі – маса річного викиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, т.;

К_п – коефіцієнт кратності плати за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин рівний 25;

М_пі – маса понадлімітного річного викиду в атмосферу і-тої забруднюючої речовини, т.;

К_інд - коефіцієнт індексації рівний 1;

К_м – коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-економічні особливості. Залежить від чисельності жителів населеного пункту, його народногосподарського значення і розраховується за формулою:

К_м = К_нас*К_ф, де:

К_нас – коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту;

К_ф – коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту.

Розділ 3. Охорона і раціональне використання мінерально-сировинних ресурсів.

Цей розділ передбачає встановлення:

обсягу видобутку з надр корисних копалин;

обсягу корисних компонентів видобутої мінеральної сировини;

обсягу одержаних попутних компонентів;

використання відходів виробництва.

Відповідно до показників планують природоохоронні заходи: функціонування безвідходного (маловідходного) виробництва шляхом розробки і впровадження технологічних процесів та обладнання, які дозволяють комплексно переробляти сировину з використанням усіх її компонентів, істотно зменшувати або повністю виключати забруднення навколишнього середовища відходами виробництва, використовуючи відходи без порушення екологічної рівноваги.

Розділ 4. Охорона і раціональне використання земель.

В даному розділі плануються такі показники:

площа захисних лісових насаджень;

площа рекультивованих земель;

обсяг капітальних вкладень на будівництво протиерозійних, гідротехнічних споруд.

Даний розділ характеризується комплексом організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних і інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель.

Важливим інструментом планування природоохоронних заходів є екологічні норми, які встановлюються стандартами якості навколишнього середовища.

Стандарти якості навколишнього середовища поділяються на такі види:

- стандарти охорони водних ресурсів (гранично допустима концентрація токсичних речовин у водоймах);

-захист повітряного басейну (гранично допустимі викиди шкідливих речовин в атмосферу);

- в галузі охорони флори, фауни, раціонального використання ресурсів (гранично допустимий стан даного об’єкту);

-організаційно-методичні стандарти.

Слід відзначити, що економічна ефективність природокористування складається з результативності окремих природоохоронних заходів.

Ефективність природоохоронних заходів полягає насамперед у недопущенні можливих збитків від забруднення оточуючого середовища. Економічні збитки складаються із суми додаткових витрат на ремонт і відновлення основних фондів, витрат пов’язаних із плинністю кадрів, втрат сировини і матеріалів, додаткових виплат із фонду соціального страхування, витрат оздоровчих закладів на лікування хвороб, поява яких зумовлена забрудненням середовища, додаткових коштів у зв’язку з втратами продукції від підвищеної захворюваності. Попередження виникнення цих витрат дає ефект для підприємства.

Враховуючи необхідність поєднання екологічних і економічних інтересів підприємств, екологічний ефект виражається у вигляді приросту продукції, виготовленої без порушення екологічних норм.

Відповідно до характеру витрат на природоохоронні заходи розраховують абсолютну і порівняльну економічну ефективність. Методика базується на співставленні витрат на здійснення природоохоронних заходів і досягнутим ефектом.

По різному визначається ефективність на природо відтворювальних, природо експлуатаційних і природо забруднюючих підприємствах.

Показник абсолютної ефективності природоохоронних заходів визначається за формулою:

П_е – річний приріст екологічно безпечної (чистої) продукції;

К_п – природоохоронні капітальні вкладення.

Порівняльна ефективність природо захисних витрат необхідна для економічного обгрунтування і вибору оптимальних варіантів природоохоронної і ресурсозберігаючої техніки, технології. Показником економічної ефективності порівняльних варіантів є мінімум приведених природоохоронних витрат:

С_і+Е_н*К_і прямує до мін, де:

С_і – поточні експлуатаційні витрати по і-тому варіанту;

Е_н – нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності;

К_і – капітальні вкладення в природоохоронні заходи.

Розрахунковий коефіцієнт порівняльної ефективності для природоохоронних заходів з охорони повітря = 0,2, водних об’єктів – 0,13.

Якщо природоохоронний і ресурсозберігаючий фактори враховуються поряд з іншими показниками розвитку виробництва, то формула приведених витрат доповнюється показником природо місткості продукції:

С_і + Е_н * К_і + П_і прямує до мін.

Якщо витрати на природоохоронні заходи виразити через усі приведені витрати, то їх ефективність буде виражатися формулою:

де:

Е_іj – економічний ефект і – того виду ресурсу в j – му обєкті.

Ефект від впровадження безвідходної технології:

С_б+Е_н*К_б+V_б<С_о+Е_н*К_о+V_о, де:

С_б, С_о – поточні витрати при безвідходній і базовій технології;

К_б, К_о – капітальні вкладення при безвідходній і базовій технології;

V_б, V_о – збитки від безвідходної і базової технології.

Якщо ліва частина нерівності менша від правої, ефект наявний, оскільки сумарні витрати будуть менші при безвідходній технології.

Еколого-економічна ефективність природо експлуатуючих підприємств:

де:

Е_пр – вартісна оцінка природних ресурсів;

О_е – еколого-економічна оцінка відходів;

П_п. – продукція випущена з порушенням норм експлуатації природних ресурсів;

Ф – вартість основних фондів природо експлуатуючого виробництва.

Рівень еколого-економічної ефективності природо забруднюючого виробництва:

, де:

Ч – чиста продукція природо забруднюючого виробництва;

П_е – продукція, випущена з порушенням екологічних норм.

Визначення ефекту від недопущення втрат обсягів випуску продукції як однієї з причин захворювання людей від забруднення навколишнього середовища здійснюється за формулою:

Е=(Р₁-Р₂)*П, де:

Р_1, Р₂ – кількість людино-змін до і після проведення заходів;

П – вироблена продукція на 1 людино-зміну.

Е=(Р₁ - Р₂)*Д або Е=(З₁ - З₂)*П, де:

Р_1, Р₂ – кількість працівників, що хворіли на підприємстві до і після впровадження природоохоронних заходів;

З_1, З₂ – кількість людино-змін, відпрацьованих цими працівниками до і після впровадження природоохоронних заходів;

Д – розмір витрат з фонду соціального страхування за один день непрацездатності.

Фінансування природоохоронних заходів відбувається за рахунок власних коштів підприємства: прибутку, амортизаційних відрахувань по природоохоронних об’єктах, цільових фондів охорони природи, які можуть створюватись за рахунок відрахувань від собівартості продукції.

В окремих випадках можуть використовуватись кредити і централізовані капітальні вкладення. Недостатнє виділення коштів на ці цілі може привести до випереджаючого зростання витрат на виплату штрафів, що негативно вплине на фінансовий стан підприємства.

Тести для самоконтролю.

1.Природоохоронні заходи спрямовані на:

а) створення належних умов організації праці працівників;

б) охорону навколишнього середовища з метою покращення його стану;

в) розширення діяльності підприємства;

г) об’єднання зусиль окремих підприємств з метою раціонального використання

природних ресурсів

2.Діяльність підприємства у сфері природокористування регулює закон України:

а) “Про підприємства”;

б) “Про охорону навколишнього середовища;”

в) “Про господарські товариства”;

г) “Про підприємництво”;

д) “Про раціоналізацію і винахідництво”.

3.Завданнями підприємства у сфері природокористування є:

а) розробка плану організаційно-технічного розвитку;

б) розробка напрямів ефективного використання природоохоронних ресурсів;

в) удосконалення планування природоохоронних заходів;

г) покращення використання оборотних засобів;

д) удосконалення системи економічного стимулювання за охорону навколишнього

середовища.

4.Основними об’єктами охорони навколишнього середовища від забруднення на підприємстві є:

а) повітряний басейн;

б) транспортні засоби;

в) основні і оборотні фонди;

г) водні ресурси;

д) земля.

5.План охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів складається з таких розділів:

а) баланс матеріально-технічного забезпечення;

б) охорона і раціональне використання земель;

в) раціональне використання матеріально-сировинних ресурсів;

г) покращення умов і охорони праці;

д) охорона повітряного басейну;

е) раціональне використання водних ресурсів.

6.До норм, які характеризують природоохоронну діяльність відносять:

а) обсяг споживання природних ресурсів;

б) очищення стічних вод, повітря;

в) обсяги викидів забруднюючих речовин;

г) обсяги капітальних вкладень на поточні природоохоронні заходи;

д) рекультивація земель.

7.Показник порівняльної ефективності природоохоронних витрат розраховують з метою:

а) прискорення оборотності оборотних фондів;

б) удосконалення технічного рівня виробництва;

в) мінімізація витрат виробництва;

г) вибору оптимальних рішень при впровадженні природоохоронної технології;

д) оптимізація виробничої програми.

8.Абсолютна ефективність природоохоронних витрат визначається за формулою:

а) К_і + С_і * Е_н;

б) С_і + Е_н * К_і;

в) ΔЧП / К_і;

г) П / К_і;

д) (П - ЧП) / К_і.

де: С_і –Витрати на виробництво;

К_і – капітальні вкладення;

ЧП – обсяг чистої продукції;

Е_н – нормативний коефіцієнт економічної ефективності.

9.Якщо абсолютна економічна ефективність природоохоронних заходів є більша від нормативної, то:

а) капітальні вкладення в природоохоронні заходи є недоцільні;

б) підприємству не вигідно випускати даний вид продукції;

в) необхідно залучати додаткові кошти у розширення виробництва;

г) капітальні вкладення в природоохоронні заходи є ефективними;

д) всі відповіді правильні.

10.Згідно Закону України “Про охорону навколишнього середовища” до природоохоронних норм відносяться:

а) Норми, які регламентують виробничо-господарський вплив на природно-ресурсний

потенціал;

б) норми витрат ресурсів на одиницю випуску продукції;

в) норми, які характеризують якісний і кількісний стан природно-ресурсного потенціалу;

г) норми обслуговування;

д) норми обсягів витрат на здійснення природоохоронних заходів.

Дата добавления: 2015-07-18