Читайте также:
|
1. Мета і зміст планування витрат.
Витрати – це сукупність витрат в грошовій формі на виробництво і реалізацію продукції. Метою планування витрат є забезпечення підвищення ефективності виробництва, а саме росту прибутку і рівня рентабельності. Витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції приймають форму собівартості продукції. Однак витрати виробництва і Витрати на виробництво кількісно не тотожні. Згідно нових стандартів бухгалтерського обліку такі витрати як адміністративні і витрати на збут в Витрати на виробництво продукції не включаються, а покриваються за рахунок прибутку.
План по витратах є важливим узагальнюючим розділом плану діяльності підприємства, оскільки в свою чергу включає такі розділи:
Розробка планової калькуляції.
Розробка планового кошторису витрат на виробництво.
Планування зниження витрат виробництва.
Основними завданнями розробки плану витрат є:
а) забезпечення встановлення обґрунтованої величини витрат на одиницю продукції в номенклатурному та асортиментному розрізі,
б) обгрунтування загальної суми витрат, пов’язаних з виробничо-господарською діяльністю підприємства,
в) обгрунтування впливу факторів на формування витрат виробництва і вибір на цій основі найбільш впливових факторів,
г) забезпечення мінімальних витрат виробництва з метою збільшення величини прибутку і рівня рентабельності.
Вихідними даними для розробки плану витрат є:
Дані техніко-економічного аналізу виконання завдань за попередній період;
дані про планову номенклатуру і асортимент продукції, обсяг випуску в натуральних одиницях виміру;
інформація про величину товарної, валової продукції,
дані про нормативну базу підприємства,
інформація про вдосконалення технічного рівня виробництва,
інформація про напрями вдосконалення організації праці і виробництва.
Технологія планування витрат, концептуально відрізняється від попередньої і враховує ринкові відносини у сфері виробництва і реалізації продукції:
По-перше, слід виходити з принципу адекватності планування умовам ринкового середовища, які змінюються. Це означає, що методи планування витрат повинні постійно переглядатися, а при необхідності треба застосовувати принципово нові методи і процедури планування.
По-друге, процедури планування мають забезпечувати безпосередній зв’язок показників плану з впровадженням нової техніки, технології, поліпшенням організації виробництва і праці.
По-третє, сама технологія складання плану повинна забезпечувати використання ринкових інструментів, щоб з їх допомогою своєчасно аналізувати і вносити корективи у розроблені плани.
Основними показниками плану витрат виробництва є:
Витрати на 1 грн. товарної продукції (визначаються діленням величини витрат на обсяг товарної продукції). Цей показник є універсальним, оскільки дозволяє отримати інформацію про величину витрат на підприємствах різних галузей і тис самим дає можливість співставити їх в динаміці.
Витрати на одиницю продукції.
Витрати на виробництво порівняльної товарної продукції (це та продукція, яка випускається на протязі кількох років або постійно) і її зниження.
Витрати на виробництво непорівняльної товарної продукції (це нова продукція, яка почала випускатись в даному році).
Витрати на виробництво валової, товарної і реалізованої продукції.
Для розробки плану витрат використовують встановлену діючу класифікацію витрат на виробництво. В практиці діяльності підприємств використовують таку класифікацію: по економічних елементах і по статтях калькуляції.
Витрати по економічних елементах формуються в залежності від їх економічної однорідності, вони є однаковими для підприємств різних галузей і використовуються для визначення всіх витрат на все виробництво, тобто для розробки кошторису витрат.
Є такі елементи витрат:
1)матеріальні витрати (сировина і матеріали, паливо і енергія);
2)витрати на оплату праці промислово-виробничого персоналу;
3)відрахування на соціальні потреби;
4)амортизація основних фондів;
5) інші.
Витрати по статтях калькуляції формуються в залежності від їх ролі у виробничому процесі і місця виникнення. В залежності від специфіки технологічного процесу вони можуть відрізнятись на підприємствах різних галузей. На їх основі формуються витрати на одиницю продукції, тобто розробляється калькуляція.
В свою чергу статті калькуляції можуть поділятись на постійні і змінні, прямі і непрямі, прості і комплексні, основні і накладні.
Слід відзначити, що раніше найменування статей калькуляції для промислових підприємств було чітко визначене в додатку №19 до Положення 473. з 1 січня 2000 року, відповідно до п п.11 П(С)БО 16, перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) визначаються підприємством самостійно.
Основними прямими статтями калькуляції є:
1)сировина і матеріали (за мінусом повернутих відходів);
2)паливо і енергія на технологічні цілі;
3)заробітна плата виробничих робітників;
4)відрахування на соціальні потреби.
Накладні витрати, відповідно діючим нормативним документам групуються за такими калькуляційними статтями:
1)Загальновиробничі витрати включають:
а) витрати на утримання і експлуатацію обладнання;
б) витрати на організацію та обслуговування виробництва;
в) витрати на управління виробництвом;
2)Адміністративні витрати включають:
а) адміністративні витрати по управлінню підприємством;
б) адміністративні витрати по обслуговуванню виробництва;
3)Витрати на збут. Вони включають:
а) витрати по управлінню збутовою діяльністю підприємства;
б) витрати на обслуговування збутової діяльності підприємства.
В залежності від джерел покриття витрати поділяються на ті, що включаються в Витрати на виробництво продукції і ті, що покриваються за рахунок прибутків (адміністративні витрати і витрати на збут).
В цілому планування витрат на виробництво має базуватись на використанні групування витрат по таких ознаках:
1) видах виробництва (основних, допоміжних, непромислових);
2) структурних підрозділах;
3) видах продукції;
4) економічних елементах і статтях калькуляції;
5) постійних і змінних витратах.
2. Розробка планової калькуляції.
Калькулювання – це процес розробки планової калькуляції, тобто процес формування всіх витрат.
Планова калькуляція – це документ в якому здійснюється розрахунок величини витрат на одиницю продукції по всіх статтях калькуляції. В процесі калькулювання розрізняють об′єкт калькуляції, калькуляційну одиницю і методи розробки калькуляції на плановий період.
Об′єкт калькуляції – це назва виду продукції на одиницю якої формуються витрати (виріб, деталь, заказ, переділ).
Калькуляційна одиниця – це вимірник об′єкту калькуляції (м, шт, кг).
Методи калькуляції – це способи розрахунку величини витрат на одиницю продукції. Методологія планування витрат на різних підприємствах має галузеві особливості, що проявляються у виборі об’єкту калькулювання, номенклатури калькуляційних статей, методів розподілу витрат між окремими видами продукції.
В свою чергу розрізняють такі методи розробки калькуляції:
метод прямого рахунку,
розрахунково-аналітичний,
параметричний,
в комплексних виробництвах використовують такі методи як:
а) метод розподілу витрат (застосовується тоді, коли із одного виду сировини виготовляється декілька основних видів продукції, а попутні відсутні. Витрати визначаються пропорційно встановленим коефіцієнтам),
б) метод виключення витрат (вся продукція ділиться на основну і попутну, із всіх витрат спочатку виключається вартість попутної продукції, а решту витрати відносяться на Витрати на виробництво основної продукції);
в) комбінований метод.
Суть, методу прямого рахунку полягає в тому, що витрати на виробництво одиниці продукції визначається шляхом ділення витрат всього випуску на кількість продукції в натуральних одиницях виміру. Даний метод використовується лише в однономенклатурних виробництвах.
Розрахунково-аналітичний метод використовується в багатономенклатурних виробництвах. Суть його у тому, що прямі статті калькуляції (сировина, основні матеріали, паливо і енергія на технологічні цілі, зарплата виробничих робітників) відносяться на окремі види продукції відповідно до встановленої нормативної бази (нормативних витрат), а комплексні статті калькуляції (наприклад загальновиробничі витрати) розподіляються на окремі види продукції пропорційно встановленому коефіцієнту розподілу, тобто базі розподілу.
Покажемо механізм розробки калькуляції даним методом, Для цього використаємо стандартно встановлені види статей калькуляції:
Вартість сировини і основних матеріалів визначаються множенням норми витрат сировини і матеріалів в натуральних одиницях виміру на одиницю продукції помножену на ціну вихідного матеріального ресурсу. Крім того від вартості сировини і основних матеріалів мінусується вартість величини повернутих відходів по ціні їх можливого використання. Крім цього у вартість сировини і основних матеріалів включається вартість транспортно-заготівельних витрат (процент до величини сировини і матеріалів).
Вартість палива і енергії на технологічні цілі визначається аналогічно до вартості сировини і основних матеріалів, тобто множенням норм витрат на ціну.
Зарплата виробничих робітників: для робітників-відрядників дорівнює розцінці, для робітників-почасовиків визначають шляхом множення годинної тарифної ставки на норму часу на 1 виріб (це основна зарплата), додаткова зарплата визначається в процентах до основної.
Відрахування на соціальні потреби – величина даної статті визначається через встановлення проценту до суми основної і додаткової зарплати.
Для визначення величини комплексних непрямих статей калькуляції в одиниці продукції спочатку розробляють планові кошториси даних витрат, а потім величина даного кошторису розподіляється на окремі види продукції пропорційно коефіцієнту розподілу, базі розподілу, як правило пропорційно зарплаті виробничих робітників що вибирається підприємствами самостійно (згідно нових стандартів бухобліку).
На сьогоднішній день обгрунтована необхідність застосування програмно-цільового методу планування витрат на виробництво продукції. При ньому спочатку планується сума витрат на виробництво конкретної продукції, яка б забезпечувала її конкурентноздатність, а потім розробляється план оргтехзаходів по мінімізації витрат на виробництво продукції при незмінній її якості.
Планування кошторису витрат на виробництво.
К ошторис витрат – це сукупність всіх витрат, пов’язаних із виробництвом і реалізацією продукції, а також послуги на сторону, своєму капітальному будівництву.
Він розробляється по економічних елементах. На практиці використовують різні методи розробки планового кошторису витрат в залежності від умов виробництва і конкретних завдань планування. Такими методами є:
заводський або кошторисний,
метод зведеного кошторису;
калькуляційний метод.
Суть заводського методу полягає в тому, що по кожному із елементів витрат розраховується планова сума витрат. Покажемо механізм даного розрахунку.
Матеріальні витрати (сировина, основні матеріали, допоміжні матеріали, паливо і енергія). Вартість сировини, палива, енергії визначається множенням норми витрат даних видів ресурсів в натуральних одиницях виміру на одиницю продукції на ціну даного ресурсу і на кількість продукції в натуральних одиницях виміру.
Вартість повернутих відходів визначається виходячи із величини відходів і ціни їх можливого використання. Дана величина відходів мінусується від вартості сировини і матеріалів.
Витрати на оплату праці промислово-виробничого персоналу (цифрова інформація береться із відділу праці і зарплати).
Відрахування на соціальні потреби (встановлюється процент до суми основної і додаткової зарплати, тобто до п.2).
Амортизація основних фондів (визначається як правило, множенням початкової вартості основних фондів на норму амортизації). Хоча існують різні методи нарахування прискореної амортизації.
Інші витрати.
Від кошторису витрат можна перейти до витрат на виробництво валової товарної продукції.
Суть методу зведеного кошторису полягає в тому, що кошторис витрат по заводу визначається шляхом сумування кошторисів витрат по цехах, причому починається розробка з кошторисів витрат допоміжних цехів.
Розробка кошторису витрат калькуляційним методом здійснюється з допомогою шахматної відомості “Зведення витрат на виробництво”. В даній відомості по вертикалі вниз вказується величина елементів витрат, а по горизонталі величина статей калькуляції. Якщо сума лінійок і колонок співпаде, то кошториси і калькуляції розроблені правильно. Даний документ дозволяє перевірити всі розрахунки, узгодити кошторис витрат на виробництво із калькуляцією виробництва
Планування зниження витрат виробництва.
Зниження витрат виробництва планується такими методами:
1. Метод прямого рахунку. При даному методі зниження витрат визначають за формулою:
, де:
БвТП – базові витрати на 1 грн ТП;
ПвТП – планові витрати на 1 грн. ТП.
Цей метод простий однак не дозволяє встановити за рахунок яких чинників (факторів) відбулось зниження витрат.
2. Метод планування зниження витрат за техніко-економічними факторами.
Розрахунок зниження витрат відбувається під впливом таких техніко-економічних факторів: підвищення технічного рівня виробництва, покращення організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури продукції, що випускається.
Послідовність розрахунку така:
1 – визначаються витрати на виробництво товарної продукції планового року, виходячи із рівня витрат на 1 грн. базового року, тобто за формулою:
; де:
Пб – плановий випуск продукції;
ЗТПб - затрати на 1 грн. ТП базового року.
2 – за вище вказаними факторами визначається рівень зниження витрат на виробництво. Для цього можна використовувати метод прямого рахунку і індексний метод.
Розрахунок зниження витрат на виробництво методом прямого рахунку за рахунок факторів, здійснюється наступним чином:
По фактору “Підвищення технічного рівня виробництва”:
а) економія від зниження норм витрат матеріальних ресурсів визначається за формулою:
Ем = (Но * Ц – Н1 * Ц)*А1, де:
Но, Н1 – норма витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції відповідно до і після проведення заходів, у натуральному виразі;
Ц – ціна одиниці матеріального ресурсу;
А1 – обсяг продукції після впровадження заходу.
б) економія від зниження трудомісткості:
де:
tо, t1 – трудомісткість одиниці продукції відповідно до і після проведення заходу;
Чо, Ч1 – середнього динна тарифна ставка робітника відповідно до і після реалізації заходу;
Зе – середній процент додаткової заробітної плати для даної категорії робітників;
Ос – встановлений процент додаткової заробітної плати для даної категорії робітників.
По фактору “Поліпшення організації виробництва і праці”.
в) економія від поглиблення спеціалізації і розширення кооперування:
де:
С – Витрати на виробництво виробів, які передають для виготовлення на спеціалізовані підприємства;
Цо – ціна оптова за виріб, виготовлений на стороні;
Тр – транспортно-заготівельні витрати на одиницю відповідних виробів;
Ак – кількість виробів, які отримують по кооперації з моменту проведення спеціалізації і до кінця планового року.
По фактору “Зміна структури і обсягу продукції”.
г) економія за рахунок відносного зниження умовно-постійних витрат:
де:
Тв – процент збільшення обсягу виробництва в плановому році у порівнянні із звітним;
Пум.пост. – сума умовно постійних витрат.
Розрахунок зниження витрат індексним методом під впливом дії техніко-економічних факторів.
а) індекс зниження витрат за рахунок переважаючих темпів росту продуктивності праці над темпами росту середньої заробітної плати визначається за формулою:
де:
Ізм.зп – індекс зміни (росту) зарплати;
Ізм.пп.. – індекс зміни (росту) продуктивності праці;
Узп – питома вага зарплати у витратах на виробництво.
б) індекс зниження витрат за рахунок зміни норм витрат матеріальних, паливно-енергетичних ресурсів і зміни цін визначається за формулою:
де:
Ізм.нв. – індекс зміни норм витрат матеріальних, паливно-енергетичних ресурсів;
Ізм.ц. – індекс змін цін;
Умв – питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції.
в) індекс зниження собівартості продукції за рахунок переважаючих темпів росту обсягу продукції над темпами росту умовно-постійних витрат:
де:
Уум.пост. – питома вага умовно-постійних витрат у витратах на виробництво продукції.
3 – розраховують планові витрати на виробництво продукції як різниця між пп.. 1 і 2, тобто між вихідними витратами і зниженням витрат під впливом факторів.
4 – розраховуються планові витрати на 1 грн товарної продукції шляхом ділення планових витрат на планову величину товарної продукції.
5 – визначається % зниження витрат на 1 грн. товарної продукції за формулою:
Останнім часом, “розрахунок зниження витрат на виробництво продукції за факторами”, головною метою якого було визначення у плані проценту зниження витрат, втратив своє значення. Такою базою в сучасних умовах має бути “нормативна Витрати на виробництво продукції з планової номенклатури, асортименту та нормативів за станом на початок планового періоду” з використанням калькулювання витрат “методом величини покриття”
Тести для самоконтролю.
1. Витрати на 1 грн. товарної продукції визначаються так:
а) частка від ділення товарної продукції в гуртових цінах до собівартості ТП;
б) добуток обсягу виробництва в натуральних одиницях на ціну продукції;
в) частка від ділення товарної продукції на обсяг продукції в натуральних одиницях;
г) частка від ділення собівартості товарної продукції на обсяг товарної продукції в гуртових цінах.
2. Кошторис витрат на виробництво розробляється:
а) по статтях калькуляції;
б) пропорційно встановленій нормативній базі;
в) по елементах витрат;
г) пропорційно витратам на утримання і експлуатацію обладнання.
3. Метод зведеного кошторису полягає в тому, що:
а) Витрати на виробництво ділиться на обсяг випуску продукції в натуральних одиницях;
б) кошторис витрат розробляється на основі кошторисів окремих цехів;
в) кошторис розробляється за економічними елементами;
г) прямі витрати визначаються нормативним методом, а непрямі пропорційно встановленій базі.
4. Під елементами витрат розуміють:
а) витрати, одинакові по місцю їх виникнення;
б) витрати, які відрізняються по їх ролі у виробничому процесі;
в) однорідні витрати по своєму економічному змісту;
г) витрати, що виникають в залежності від часу їх формування.
5. Кошторисна Витрати на виробництво включає:
а) фактичні витрати на виробництво і збут продукції;
б) витрати на виріб який виконується в разовому порядку;
в) витрати, пов¢язані з обслуговуванням процесу виробництва;
г) витрати на проведення ремонту обладнання.
6. Структура собівартості – це:
а) переважання одного виду витрат над іншими;
б) співвідношення окремих видів витрат до їх загальної суми;
в) питома вага витрат у всьому випуску продукції;
г) всі відповіді правильні.
7. Розрахунок зниження собівартості продукції індексним методом включає вплив таких факторів:
а) цін та норм витрат на продукцію;
б) організації виробництва і праці;
в) структури продукції, що виробляється;
г) обсягу продукції, що виробляється.
8. Під статтями калькуляції розуміють:
а) види витрат, однорідні по своєму економічному призначенню;
б) витрати однорідні по місцю виникнення;
в) витрати, які складають основну частину собівартості продукції;
г) групи витрат, які відрізняються по їх функціональній ролі у виробничому процесі і місцю виникнення.
9. Виробнича Витрати на виробництво – це:
а) сума витрат на виробництво продукції в межах цеху;
б) сукупність витрат по всьому підприємству;
в) витрати, що здійснюються в разовому порядку;
г) сума витрат на виробництво продукції.
10. При розробці кошторису витрат використовують такі методи:
а) прямого рахунку;
б) зведеного кошторису;
в) калькуляційний;
г) всі відповіді вірні.
11. В залежності від однорідності витрат, витрати групують:
а) прямі і не прямі;
б) умовно – змінні і умовно – постійні;
в) елементи витрат;
г) основні і по управлінню виробництвом.
12.Узагальнюючим показником плану витрат є:
а) витрати на 1 грн. товарної продукції;
б) прибуток;
в) рентабельність;
г) валова продукція.
13. Загальновиробничі витрати включають:
а) витрати на утримання і експлуатацію обладнання;
б) адміністративні витрати по управлінню підприємством;
в) витрати на обслуговування і збутову діяльність;
г) вартість сировини і матеріалів.
14. Адміністративні витрати включають:
а) витрати на утримання і експлуатацію обладнання;
б) адміністративні витрати по управлінню підприємством;
в) витрати на обслуговування і збутову діяльність;
г) вартість сировини і матеріалів.
15. Витрати на збут включають:
а) витрати на утримання і експлуатацію обладнання;
б) адміністративні витрати по управлінню підприємством;
в) витрати на обслуговування і збутову діяльність;
г) вартість сировини і матеріалів.
16. Які витрати включаються в Витрати на виробництво продукції:
а) загальновиробничі;
б) адміністративні витрати на управління підприємством;
в) витрати на збут;
г) адміністративні витрати на обслуговування виробництва.
17. Які витрати покриваються за рахунок прибутку:
а) загальновиробничі;
б) адміністративні і витрати на збут;
в) витрати на заплату апарату управління;
г) амортизація обладнання.
18.Об’єкт калькуляції – це:
а) назва виду продукції на обсяг якої розраховуються витрати;
б) назва виду продукції на одиницю якої розраховуються витрати;
в) це вимірник калькуляції;
г) це спосіб розрахунку величини витрат на 1 продукції.
19.Калькуляційна одиниця – це:
а) назва виду продукції на обсяг якої розраховуються витрати;
б) назва виду продукції на одиницю якої розраховуються витрати;
в) це вимірник об’єкту калькуляції;
г) це спосіб розрахунку величини витрат на 1 продукції.
20. Методи калькуляції – це:
а) назва виду продукції на обсяг якої розраховуються витрати;
б) назва виду продукції на одиницю якої розраховуються витрати;
в) це вимірник об’єкту калькуляції;
г) це спосіб розрахунку величини витрат на 1 продукції.
21.Розробка кошторису калькуляційним методом здійснюється:
а) шляхом сумування кошторисів;
б) шляхом по елементного розрахунку величини витрат;
в) шляхом розробки шахматної відомості «зведені витрати на виробництво»;
г) шляхом сумування величини витрат по статтях калькуляції.
22.До прямих витрат належать витрати:
а) здійснюються регулярно;
б) є постійними;
в) безпосередньо відносяться на окремі види виробів;
г) не залежать від номенклатури продукції.
23.До непрямих належать витрати, які:
а) здійснюються періодично;
б) змінюються в часі;
в) залежать від номенклатури продукції;
г) не відносяться безпосередньо на окремі види виробів у багато продуктовому виробництві.
24.Зі зменшенням обсягу виробництва частка постійних витрат у загальній їх сумі:
а) зменшується;
б) збільшується;
в) залишається незмінною;
г) змінюється залежно від конкретних умов.
25.Змінні витрати - це витрати, величина яких:
а) змінюється на одиницю продукції внаслідок НТП;
б) залежить від продуктивності праці;
в) нестабільна в часі;
г) залежить від обсягу виробництва.
26. Функціональний аспект управління витратами включає блоки:
а) прогнозування, планування, обліку, аудиту, аналізу;
б) управління витратами в часі;
в) місце виникнення витрат;
г) центри формування витрат.
27. Управлінський аспект формування витрат пов’язаний із забезпеченням:.
а) потреб податкових органів;
б) потреб самого підприємства;
в) потреб акціонерів;
г) потреб інших підприємств.
28.Системи управління витратами на підприємстві розрізняють за такими ознаками:
а) підходом до структури плану обліку ресурсу;
б) наявністю нормативних витрат;
в) повнотою охоплення витрат за калькулювання;
г) всі відповіді вірні.
29.За підходом до структури стану рахунків розрізняють такі дві системи рахунків:
а) загальну та пов’язану;
б) синтетичну та аналітичну;
в) автономну та інтегровану;
г) інтегровану та пов’язану.
30.Місцем виникнення витрат може бути:
а) робочі місця;
б) підприємство в цілому;
в) цехи допоміжного та обслуговуючого виробництва;
г) всі відповіді вірні.
31.Організація управління витратами за центрами відповідальності:
а) доцільна на підприємствах, які мають відокремлені підрозділи, філії та дочірні підприємства;
б) доцільна на будь-якому підприємстві;
в) дає можливість формувати механізм самоконтролю працівників підприємства;
г) всі відповіді вірні.
32.Функціональні центри відповідальності – це:
а) декілька місць витрат очолювані однією особою;
б) місце витрат, яке контролюється функціональним управлінцем згідно з його повноваженнями;
в) це місце витрат, яке контролюється управлінською особою лише у визначений проміжок часу, під час здійснення операції;
г) а,б.
33. Показник витрат є показником відповідальності для центру:
а) інвестицій;
б) витрат;
в) прибутку;
г) всі відповіді вірні.
34.Основним об’єктом калькулювання на виробничому підприємстві є:
а) внутрішні транспортні послуги;
б) ремонтні роботи;
в) продукція, що виготовляється для продажу на ринку;
г) інструмент власного виробництва.
35. У разі визначення собівартості за виробничими витратами операційний прибуток обчислюється як різниця між доходом від продажу і:
а) собівартістю виготовленої продукції;
б) собівартістю виготовленої продукції та адміністративними витратами;
в) собівартістю виготовленої продукції та витратами на збут;
г) собівартістю реалізованої продукції, адміністративними витратами та витратами на збут.
36. В одно продуктовому виробництві з коротким з коротким виробничим циклом Витрати на виробництво одиниці продукції визначається:
а) діленням усіх витрат за певний період на обсяг виробництва продукції за цей же період;
б) безпосереднім обчисленням прямих витрат і розподілом за певною базою непрямих витрат;
в) розподілом усіх витрат пропорційно кількості машино-год;
г) розподілом усіх витрат пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників.
37. Розподіл загальновиробничих витрат пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників за умови різного рівня механізації робіт призводить до:
а) заниження собівартості трудомістких виробів;
б) завищення собівартості трудомістких виробів;
в) завищення собівартості машиномістких виробів;
г) заниження собівартості машиномістких виробів.
38. Оперативний облік:
а) спрямований на конкретні господарські операції;
б) дає змогу фіксувати небажані розбіжності до початку операції;
в) відображає характеристики операції, які не фіксуються за інших видів обліку;
г) а, в.
39. До основних завдань контролю витрат належать:
а) відстежування динаміки факторів витрат;
б) здійснення регулювальних заходів;
в) аналіз відхилень у виконанні планових завдань;
г) всі відповіді вірні.
40. Організаційний аспект управління витратами включає:
а) формування витрат за місцями виникнення і центрами відповідальності;
б) мотивацію і організацію;
в) регулювання і нормування;
г) часовий аспект.
41. Система управління витратами включає наступні підходи:
а) функціональний, часовий;
б) організаційний, мотиваційний;
в) постадійний;
г) всі відповіді вірні.
42. Часовий аспект управління витратами включає:
а) регулювання і нормування;
б) аналіз і контроль;
в) управління витратами на протязі доби, місяця, року, декілька років;
г) постійне управління на протязі всього періоду часу.
43. Постадійний аспект управління витратами –це:
а) управління на всіх проміжках часу;
б) управління на всіх стадіях виробничого процесу;
в) управління за місцями виникнення і центрами відповідальності;
г) управління за мотиваційними підходами.
44. Мотиваційний аспект управління витратами включає:
а) систему матеріальних і моральних стимулів;
б) систему всіх функцій управління;
в) організацію і стимулювання;
г) не має вірної відповіді.
45.Критерієм оптимізації в системі управління витратами є:
а) максимізація витрат;
б) мінімізація витрат;
в) середні витрати;
г) граничні витрати.
46. Управління витратами відбувається:
а) за їх видами;
б) за місцем виникнення;
в) за носіями;
г) всі відповіді вірні.
47. Суб’єктами управління витратами є:
а) керівники, фахівці підприємства і підрозділів;
б) процеси, операції, явища;
в) планування і організація;
г) розробка і реалізація рішень.
48.Господарська діяльність підприємства є:
а) об’єктом управління витратами;
б) суб’єктом управління витратами;
в) функцією управління витратами;
г) критерієм управління витратами.
49. Об’єктами управління витратами є:
а) керівники, фахівці підприємства і підрозділів;
б) процеси, операції, явища;
в) планування і організація;
г) розробка і реалізація рішень.
50. Управління витратами включає такі етапи:
а) розробка рішень;
б) реалізація рішень;
в) контроль за виконанням рішень;
г) всі відповіді вірні.
51. Який аспект управління є первинним:
а) організаційний;
б) функціональний;
в) мотиваційний;
г) не має вірної відповіді.
52. Процес розробки управлінських рішень реалізується через функції:
а) прогнозування і планування;
б) регулювання, організацію, мотивацію;
в) облік, аналіз;
г) розробки норм.
53. Специфічними рисами бухгалтерського обліку витрат є:
а) вибірковість;
б) паралельність;
в) системність;
г) епізодичність.
54. Бухгалтерські рахунки можуть бути:
а) первинними;
б) синтетичними;
в) оперативними;
г) статистичними.
55. Маржинальний прибуток – це:
а) виручка (дохід) від продажу продукції;
б) різниця між виручкою і змінними витратами;
в) різниця між виручкою і постійними витратами;
г) різниця між виручкою і загальними витратами.
56. Коефіцієнт маржинального прибутку обчислюється як відношення останнього до:
а) операційного прибутку;
б) загальних витрат;
в) змінних витрат;
г) обсягу виробництва.
57. У точці беззбитковості маржинальний прибуток дорівнює:
а) виручці від продажу продукції;
б) операційному прибутку;
в) постійним витратам;
г) змінним витратам.
58. За зміни обсягу виробництва і продажу операційний прибуток змінюється:
а) на величину маржинального прибутку;
б) пропорційно зміні обсягу продажу;
в) на величину змінних витрат;
г) на величину відносного зменшення постійних витрат.
59. Оптимальною партією поставок матеріалів, які регулярно витрачаються у виробництві є така, що потребує:
а) мінімальних витрат на придбання і зберігання;
б) мінімальної складської площі;
в) мінімальної кількості транспортних засобів;
г) мінімальних витрат на придбання.
60. Для оцінювання вибуття виробничих запасів підприємство може застосовувати протягом року:
а) один із методів оцінювання за кожним видом виробничих запасів;
б) лише метод «останній-перший» (LIFO);
в) лише метод «перший-перший» (FIFO);
г) методи (LIFO) і (FIFO) разом взяті.
61. За умов інфляції для оцінювання вибуття запасів доцільно застосовувати метод:
а) «перший-перший» (FIFO);
б) «останній-перший» (LIFO);
в) середньозваженої собівартості;
г) нормативних витрат.
62. Оцінювання вибуття із запасів оригінальних матеріалів здійснюється за методом:
а) «перший-перший» (FIFO);
б) «останній-перший» (LIFO);
в) середньозваженої ціни;
г) нормативної собівартості.
63. Адаптація устаткування до зміни обсягу виробництва здійснюється для:
а) збільшення обсягу виробництва;
б) підвищення продуктивності праці;
в) мінімізації експлуатаційних витрат;
г) збільшення завантаження устаткування.
64. До основних параметрів адаптації устаткування належать:
а) кількість устаткування, потужність його двигунів і час роботи;
б) кількість устаткування, час та інтенсивність його роботи;
в) потужність двигунів і час роботи устаткування;
г) пропускна спроможність устаткування в машино-годинах.
65. Процес реалізації управлінських рішень реалізується через функції:
а) прогнозування і планування;
б) регулювання, організацію, мотивацію;
в) облік, аналіз;
г) розробки норм.
66.Процес контролю за витратами реалізується через функції:
а) прогнозування і планування;
б) регулювання, організацію, мотивацію;
в) облік, аналіз;
г) розробки норм.
67.Фінансовий аспект управління витратами пов’язаний із забезпеченням потреб:
а) податкових органів;
б) банків;
в) акціонерів;
г) всі відповіді вірні.
68. Додатня сума маржинального прибутку означає:
а) збільшення загального прибутку;
б) зменшення загального прибутку;
в) збільшення витрат;
г) збільшення ціни.
69.До постійних належать витрати, величина яких:
а) однакова для різних видів продукції;
б) не залежить від обсягу продукції в межах даної виробничої потужності;
в) постійна на одиницю продукції;
г) має незмінні норми на тривалий час.
70. Сукупні річні витрати підприємства на виготовлення та реалізацію продукції в минулому році становили 1000 тис. грн., у поточному -1150 тис. грн. Обсяг виробництва за цей період зріс на 20%. Норми і ціни не змінювались. Постійні витрати у собівартості продукції становлять (тис. грн.):
а) 200;
б) 250;
в) 150;
г) 750.
71. Виробнича Витрати на виробництво товарної продукції підприємства за певний період:
а) завжди відповідає кошторису основної діяльності;
б) завжди менша за кошторис основної діяльності;
в) завжди більша за кошторис основної діяльності;
г) менша, більша або відповідає кошторису основної діяльності залежно від динаміки списання витрат.
72. Середня Витрати на виробництво одиниці продукції повністю визначається:
а) нормами прямих витрат на одиницю продукції;
б) величиною постійних витрат за певний період;
в) обсягом виробництва продукції;
г) всі відповіді вірні.
73. Об’єктом управління витратами є:
а) функції обліку і аналізу витрат;
б) функції планування і прогнозування витрат;
в) господарська діяльність підприємства з погляду здійснення витрат;
г) функції мотивації та організації.
74. Варіант методу «стандарт-кост» може базуватися на врахуванні у собівартості продукції:
а) тільки прямих витрат;
б) усіх змінних витрат;
в) змінних витрат і продуктивної частини постійних витрат;
г) порівняння фактичних витрат із нормативними.
75. До основних методів розроблення норм і нормативів належать:
а) розрахунково-аналітичний метод;
б) факторний метод;
в) ресурсний метод;
г) динамічно-статистичний метод.
76. До стабільних норм і нормативів належать:
а) норми витрачання праці, матеріалів;
б) норми амортизації;
в) ставки обов’язкових відрахувань;
г) б,в.
77. Організація центрів відповідальності на підприємстві:
а) здійснюється на підставі відповідних нормативних актів;
б) здійснюється на підставі закону України «Про бухгалтерський облік і звітність»;
в) не регламентується нормативними актами і залежить від структури управління;
г) не залежить від організаційної структури підприємства.
78. До простих витрат відносять:
а) які не можна поділити на окремі складові;
б) які можна поділити на окремі складові;
в) які змінюються із зміною обсягу виробництва;
г) які не змінюються із зміною обсягу виробництва.
79. До комплексних витрат відносять:
а) які не можна поділити на окремі складові;
б) які можна поділити на окремі складові;
в) які змінюються із зміною обсягу виробництва;
г) які не змінюються із зміною обсягу виробництва.
80.Основні витрати:
а) які не змінюються із зміною обсягу виробництва;
б) які обслуговують процес виробництва;
в) це витрати без яких процес виробництва не можливий;
г) витрати на управління виробництвом.
81. Накладні витрати – це:
а) витрати на управління і обслуговування виробництва;
б) це витрати без яких процес виробництва не можливий;
в) витрати на управління виробництвом.
г) які не змінюються із зміною обсягу виробництва.
82. Інвестиційні витрати – це:
а) які спрямовуються на купівлю чи створення дохідних активів;
б) це витрати без яких процес виробництва не можливий;
в) які змінюються із зміною обсягу виробництва;
г) які не змінюються із зміною обсягу виробництва.
83.Поточні витрати – це:
а) витрати незалежно від обсягу виробництва;
б) витрати, які залежать від обсягу виробництва;
в) витрати на відпочинок;
г) матеріальні, трудові, фінансові.
84. Циклічні поточні витрати –це:
а) основні матеріали, технологічна енергія, заробітна плата виробничих робітників;
б) заробітна плата апарату управління, орендна плата, амортизація;
в) інвестиції;
г) основні витрати.
85. Для обчислення гнучкого кошторису необхідно знати поділ витрат підрозділу на:
а) прямі та непрямі;
б) регульовані та нерегульовані;
в) змінні та постійні;
г) б, в.
86. Розподіл витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів відбувається з допомогою:
а) методу прямого розподілу;
б) симплекс-методу;
в) методу системи рівнянь;
г) а,в.
87. До функцій внутрішніх цін належать:
а) стимулююча функція;
б) розрахункова функція;
в) вимірювальна функція;
г) всі відповіді вірні.
88. У сумісному (комплексному) виробництві внаслідок виконання одного технологічного процесу одержують два кінцевих продукти: один – рідина, другий – газ. Спільні витрати на виготовлення цієї продукції можна розділити між ними пропорційно:
а) обсягу продукції в натуральному вимірнику;
б) обсягу продукції в цінах продажу;
в) обсягу продукції в нормо-годинах;
г) зарплаті основних робітників.
89. Найобгрунтованішим методом обчислення витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування на одиницю продукції у багато продуктовому виробництві є їх розподіл пропорційно:
а) основній зарплаті виробничих робітників;
б) прямим витратам;
в) кошторисним ставкам витрат на 1 машино-годину;
г) трудомісткості продукції.
90. У разі визначення собівартості одиниці продукції в одно продуктовому виробництві загальновиробничі витрати обчислюються:
а) пропорційно основній зарплаті виробничих робітників;
б) пропорційно прямим матеріальним витратам;
в) за кошторисними ставками витрат на 1 машино-годину;
г) шляхом ділення їх кошторису на кількість виробів.
91. У період освоєння виробництва нових складних виробів їх Витрати на виробництво:
а) знижується рівномірно в міру зростання кількості виробів від початку їх освоєння;
б) знижується на ту саму відносну величину за подвоєння кількості виробів від початку їх освоєння;
в) рівномірно підвищується;
г) залишається незмінною.
92. У системі обліку витрат інформаційне ядро складають дані:
а) оперативного обліку;
б) статистичного обліку;
в) бухгалтерського обліку;
г) не можна однозначно визначити.
93. Чинний в Україні план рахунків дає змогу в його межах вести:
а) лише фінансовий облік;
б) лише управлінський облік;
в) окрім фінансового й управлінський облік;
г) оперативний облік.
94. Статистичний облік використовує для своїх потреб:
а) дані бухгалтерського обліку;
б) дані оперативного обліку;
в) результати самостійних спостережень
г) всі відповіді вірні.
95. За частотою контрольних операцій контроль може бути:
а) разовим;
б) підсумковим;
в) поточним;
г) а,в.
96. У поточному періоді підприємство виробляє і продає продукції на 400 тис грн. за змінних витрат в сумі 240 тис. грн. У наступному періоді передбачається збільшити обсяг виробництва і продажу продукції на 100 тис. грн. Завдяки цьому приріст прибутку в гривнях становитиме:
а) 100 тис. грн.;
б) 50 тис. грн.;
в) 20 тис. грн.;
г) 30 тис. грн.
97. Операційний ліверидж визначається відношенням:
а) постійних витрат до обсягу продукції;
б) змінних витрат до постійних;
в) маржинального прибутку до операційного;
г) маржинального прибутку до обсягу продажу.
98. У разі збільшення частки постійних витрат у загальній їх сумі операційний ліверидж:
а) не змінюється;
б) зростає;
в) зменшується;
г) зростає у разі збільшення частки готівкових постійних витрат.
99. Підприємство виробляє і продає продукції на 200 тис. грн., його загальні витрати становлять 150 тис. грн., у тому числі постійні – 50 тис. грн. Конфіцієнт безпеки операційної діяльності становить:
а) 1,0
б) 0,25;
в) 0,75;
г) 0,5.
100. Розподіл роботи між однотипними машинами з різними функціями «витрати - результат» у процесі адаптації операційної системи здійснюється в такій послідовності:
а) від більш продуктивних до менш продуктивних машин;
б) у порядку спадної продуктивності машин;
в) від машини з меншими граничними витратами за адаптації її за інтенсивністю до досягнення нею рівня витрат наступної машини за адаптації її за часом;
г) від машини з меншими граничними витратами без урахування їх зміни в процесі адаптації.
101. Основними складовими лізингових платежів є:
а) амортизаційні відрахування та лізинговий дохід;
б) амортизаційні відрахування та експлуатаційні витрати;
в) амортизаційні відрахування та витрати на ремонт;
г) витрати на страхування майна та ремонт.
102. Поділ витрат на сукупні і витрати на одиницю продукції відбувається:
а) за методикою обчислення;
б) за об’єктом;
в) за економічним змістом;
г) за калькуляційними статтями.
103. Поділ витрат на середні та граничні відбувається:
а) за методикою обчислення;
б) за об’єктом;
в) за економічним змістом;
г) за калькуляційними статтями.
104. Поділ витрат на прямі і непрямі відбувається:
а) за способом віднесення на окремі види продукції;
б) за об’єктом;
в) за економічним змістом;
г) за калькуляційними статтями.
105.Витрати регульовані, якщо:
а) можливо впливати на їх величину;
б) не можливо впливати на їх величину;
в) пов’язані із операційною діяльністю;
г) не пов’язані із операційною діяльністю.
106. Для пропорційних змінних витрат:
а) коефіцієнт еластичності (Ке)=1;
б) (Ке)<1
в) (Ке)>1
г) 0<(Ке)<1
107. Для непропорційно дегресуючих витрат:
а) коефіцієнт еластичності (Ке)=1;
б) (Ке)<1
в) (Ке)>1
г) 0<(Ке)<1
108. Для непропорційно прогресуючих витрат:
а) коефіцієнт еластичності (Ке)=1;
б) (Ке)<1
в) (Ке)>1
г) 0<(Ке)<1
109. Методи розподілу витрат на постійні і змінні:
а) прямий, аналітичний;
б) непрямий;
в)параметричний;
г) немає вірної відповіді.
110. На структуру витрат впливають:
а) галузеві особливості;
б) складність виробництва;
в) широта номенклатури продукції;
г) всі відповіді вірні.
111. Сукупні операційні витрати і Витрати на виробництво продукції:
а) не збігаються;
б) збігаються;
в) перші менші за Витрати на виробництво;
г) не має правильної відповіді.
112. Практичне значення мають такі структури групування витрат:
а) видова структура;
б) співвідношення прямих і непрямих витрат;
в) співвідношення змінних і постійних витрат;
г) всі відповіді вірні.
113. Метод визначення фактичної собівартості продукції за замовленнями застосовується у виробництві:
а) масовому;
б)серійному;
в) індивідуальному;
г) потоковому.
114. Найобгрунтованішим методом обчислення загально виробничих витрат є їх розподіл пропорційно:
а) основній зарплаті виробничих робітників;
б) прямим витратам;
в) кошторисним ставкам витрат на одну машино-годину;
г) трудомісткості продукції;
115. Середні витрати повністю визначаються:
а) нормами прямих витрат на одиницю продукції;
б) величиною постійних непрямих витрат на певний період;
в) обсягом виробництва продукції;
г) всі відповіді вірні.
116. Різновидність системи управління витратами на підприємстві обумовлюється:
а) виробничим профілем підприємства;
б) наявністю чи відсутністю нормативних витрат;
в) повнотою охоплення витрат за калькулюванням;
г) б,в.
117. Середні сукупні витрати –це:
а) постійні витрати, що припадають на одиницю продукції;
б) змінні витрати, що припадають на одиницю продукції;
в) сукупні витрати, що припадають на одиницю продукції;
г) загальні витрати.
118. Середні постійні витрати – це:
а) постійні витрати, що припадають на одиницю продукції;
б) змінні витрати, що припадають на одиницю продукції;
в) сукупні витрати, що припадають на одиницю продукції;
г) загальні витрати.
119. Середні змінні витрати – це:
а) постійні витрати, що припадають на одиницю продукції;
б) змінні витрати, що припадають на одиницю продукції;
в) сукупні витрати, що припадають на одиницю продукції;
г) загальні витрати.
120.Сукупні витрати – це:
а) сума постійних і змінних витрат;
б) сума постійних і граничних витрат;
в) сума змінних і граничних витрат;
г) сума середніх і граничних витрат.
121. Граничні витрати –це:
а) максимальні сукупні витрати підприємства;
б) сукупні витрати підприємства на одиницю продукції;
в) допустимі сукупні витрати підприємства;
г) приріст сукупних витрат підприємства внаслідок зростання обсягу виробництва на гранично малу величину.
122. Витрати, що припадають на одиницю продукції:
а) постійні;
б) змінні;
в) граничні;
г) середні.
123. Зміна загальних витрат в результаті зміни обсягу продукції:
а) постійні;
б) змінні;
в) граничні;
г) середні.
124. Витрати на виробництво продукції – це:
а) витрати праці на виробництво і реалізацію продукції;
б) витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції;
в) виражені в грошовій формі витрати на виробництво і реалізацію продукції;
г) витрати на виробництво і прибуток підприємства.
125. Які витрати входять до складу невиробничих витрат:
а) на рекламу, на тару і упаковку, транспортні;
б)на експлуатацію обладнання;
в) на утримання дитячих закладів;
г) на утримання шкіл.
126. Кошторис витрат на виробництвом продукції складається:
а) за комплексними витратами;
б) у розрізі економічних елементів;
в) за статтями витрат;
г) на одиницю виробу.
127. Які витрати належать до умовно-постійних чи непропорційних:
а) електроенергія на освітлення, адміністративно-управлінські витрати;
б) електроенергія на технологічні потреби;
в) сировина і основні матеріали;
г) витрати на утримання дитсадків.
128. Які витрати відносяться до умовно-змінних чи пропорційних:
а) сировина й основні матеріали, паливо і енергія технологічні;
б) адміністративно-управлінські витрати;
в) амортизаційні відрахування;
г) витрати на утримання дитсадків.
129. Які витрати потрібно додати до виробничої собівартості продукції, щоб отримати Витрати на виробництво реалізованої продукції:
а) адміністративні, на збут;
б) на сировину, матеріали, паливо;
в) загально виробничі;
г) на утримання і експлуатацію обладнання?
130. Витрати на виробництво реалізованої продукції більша від виробничої на суму:
а) зміни залишків незавершеного виробництва;
б) прибутку;
в) позавиробничих витрат;
г) адміністративних витрат і витрат на збут.
131. Основними шляхами зниження собівартості продукції є:
а) збільшення обсягу реалізації;
б) скорочення і ліквідація браку;
в) економне використання матеріальних ресурсів;
г) всі відповіді вірні.
132. Доцільність зміни обсягу виробництва продукції оцінюють на основі витрат:
а) змінних;
б) загальних;
в) граничних.
133. Вкажіть витрати, що не залежать від обсягу виробництва:
а) змінні;
б) граничні;
в) прямі;
г) постійні.
134. Назвіть витрати, що залежать від обсягу виробництва:
а) змінні;
б) граничні;
в) прямі;
г) постійні.
135. Калькулювання – це обчислення собівартості продукції:
а) валової;
б) товарної;
в) реалізованої;
г) окремих її видів.
136. Калькуляція собівартості продукції складається:
а) у розрізі комплексних статей;
б) за економічними елементами;
в) за статтями витрат, на одиницю продукції;
г) на певний період.
137.Які з наведених елементів входять до складу виробничої собівартості:
а) вартість спожитих сировини і матеріалів;
б) заробітна плата основних виробничих робітників;
в) амортизаційні відрахування;
г) всі відповіді вірні.
Дата добавления: 2015-07-18; просмотров: 245 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Задача 92 | | | Практична частина. |