Тема 8. Кадри та кадрова політика на підприємстві.

Розділ 2

Ресурсне забезпечення промислового підприємства: матеріально-речові та трудові(кадрові) ресурси підприємства.

Підрозділ 2.1

Матеріально-речові ресурси підприємства.

Тема 4. Виробничі фонди підприємства.

Тема 5. Оборотні кошти підприємства.

Тема 6. Нематеріальні ресурси та активи підприємства.

Тема 7. Якість продукції – своєрідний ресурс процесу виробництва.

Підрозділ 2.2

Праця та кадри – як особливі ресурси підприємства.

Тема 8. Кадри та кадрова політика на підприємстві.

Тема 9. Нормування праці на підприємстві.

Тема 10. Продуктивність праці – найважливіший чинник ефективного використання ресурсів підприємства.

Тема 11. Наукова організація праці в процесі виробничої діяльності підприємства.

Тема 12. Оплата праці на підприємстві.

Підрозділ 2.3

Виробнича потужність підприємства.

Тема 13. Виробнича потужність – як узагальнення ресурсного потенціалу підприємства.

Тема 8. Кадри та кадрова політика на підприємстві.

Питання теми:

8.1 Поняття, класифікація та структура персоналу.

8.2 Визначення чисельності працюючих.

8.3 Кадрова політика підприємства.

Література до теми 8.: [ 3, -С. 30; 8, -С. 327; 18, -С.55; 25, -С.74; 39, -С. 210; 40, -С. 70; 51, -С.296]

Розкриття змісту питання 8.1

Ключові терміни та поняття:

Персонал: промислово-виробничий та непромисловий.

Категорії персоналу.

Розподіл персоналу: за професіями, спеціальностями, кваліфікацією.

Рівень кваліфікації: керівників, спеціалістів, службовців, робітників.

Склад персоналу: явочний, списковий, середньосписковий.

Оцінка персоналу(показники).

Персонал підприємства – сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності. [ 21, -С.75; 15 ]

Усіх працівників промислового підприємства поділяють на дві групи:

промислово-виробничий;

непромисловий. [ 8, -С.327;]

За своїм складом промислово-виробничий персонал включає працівників основних виробничих, допоміжних, транспортних, підсобних та побічних цехів, а також охорони, апарату заводоуправління зі всіма його відділами та бюро.

Непромисловий персонал включає працівників, що не приймають участі в основній діяльності підприємства, а зайняті створенням умов, що забезпечують нормальне функціонування виробництва вцілому, наприклад, працівники культурно-побутового та медико-санітарного обслуговування.

Працівників промислового підприємства залежно від функцій, що ними виконуються поділяють на такі категорії:

Робітники.

Інженерно-технічні працівники.

Службовці.

Учні.

МОП (молодший обслуговуючий персонал).

Охорона.

Важливим напрямком класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями, спеціальностями, кваліфікацією. У зв’язку з цим визначають такі категорії, як: професія, спеціальність, кваліфікація. [ 25, -С.76]

Професія – вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.

Спеціальність – різновид трудової діяльності в межах професії.

Кваліфікація – сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій відповідної складності.

Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти та досвідом роботи на тій чи іншій посаді. Вирізняють спеціалістів:

найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та звання);

вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом);

середньої кваліфікації (працівники із середньою спеціальною освітою та значним практичним досвідом);

спеціалістів-практиків (працівники, що займають відповідні посади але не мають фахової освіти).

Робітників за рівнем кваліфікації поділяють на чотири групи:

висококваліфіковані;

кваліфіковані;

малокваліфіковані;

некваліфіковані.

Вказані кваліфікаційні ознаки персоналу підприємства поряд з іншими (стать, вік, стаж, ступінь механізації праці) служать основою для розрахунків різних видів структур.

При плануванні та обліку чисельності працівників підприємства слід розрізняти їх явочний, списковий (обліковий) та середньосписковий (середньообліковий) склад.

P.S. В одних підручниках з економіки їх автори наводять визначення явочного числа робітників з точки зору планування, а в інших з точки зору обліку. Різниця полягає в тому, що при плануванні чисельності робітників підприємства явочний склад включає робітників, що повинні з’явитися на роботу, а при обліку лише тих, що з’явилися. Це випливає з того, що при плануванні не припускаються (не плануються) невиходи на роботу робітників з неповажних причин (див. баланс /бюджет/ робочого часу). Через це в даній лекції наводяться визначення з точок зору планування та обліку.

Явочний склад визначають при плануванні та обліку лише робітників. Він являє собою:

при плануванні – число робітників, які неодмінно повинні бути на робочих місцях для забезпечення нормального ходу виробництва.[ 51 -С.297; а також див. 39, -С.211]

при обліку – число робітників, що з’явилися на роботу та тих, що знаходяться у відрядженні. [ 25, -С.78; 52, -С.269]

Списковий (обліковий) склад включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, котрих прийнято на роботу терміном на один і більше днів незалежно від того, перебувають вони на роботі, знаходяться у відпустках, відрядженнях, на лікарняному листку тощо. [ 25, -С.78; 39, -С. 211; 51, -С. 297; 52, -С.269]

Чисельність працівників підприємства визначається на певні дати і як середня чисельність (спискова /облікова/ або явочна) за певні періоди.

Середнє спискове (облікове) число працівників отримують шляхом ділення суми спискового числа за усі дні розглядаємого періоду на календарне число днів цього періоду. При цьому спискове число працівників за вихідні і святкові дні прирівнюється до спискової чисельності персоналу попереднього дня. Так як спискове число працівників за кожен день складається з числа тих, що з’явилися на роботу та тих, що не з’явилися, то середнє спискове число можна також визначити шляхом ділення суми явок і неявок за всі дні періоду на календарне число днів в періоді.[ 52, -С.269]

Середнє явочне число визначається шляхом ділення суми людино-днів явок на число днів роботи підприємства в даному періоді.[ 52, -С.270]

Для оцінки персоналу підприємства може бути використана система показників (див. табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Система показників оцінки персоналу підприємства.[ 25, -С.79]

№ п\п	Найменування показника	Розрахунок
1.	Плинність персоналу	кількість звільнених з усіх причин:середньоспискова чисельність
2.	Стабільність або “відда-ність” персоналу (серед-ній стаж роботи)	загальна сума років роботи на даному підприємстві всього персоналу:середньоспискова чисельність
3.	Рівень дисципліни (неяв-ка на роботу)	неявки на роботу людино-днів:усього відпрацьовано людино-днів
4.	Відповідність кваліфіка- ції робітників ступеню складності робіт, що ни-ми виконуються	середній тарифний розряд групи робітників:середній тарифний розряд робіт, що виконуються
5.	Співвідношення чисель-ності окремих категорій працівників	(5.1) чисельність основних робітників:чисельність допоміжних
(5.2) чисельність робітників, зайнятих безпосередньо у виробництві:чисельність працівників апарату управління
(5.3) чисельність висококваліфікованих та кваліфікованих робітників: загальна кількість робітників

Розкриття змісту питання 8.2

Ключові терміни та поняття:

Загальна чисельність працівників (методика визначення).

Методика визначення чисельності виробничих робітників-відрядників: трудомісткість виробничої програми; баланс (бюджет) робочого часу.

Методика визначення чисельності виробничих робітників-погодинників.

Методика визначення чисельності допоміжних робітників.

Визначення чисельності інженерно-технічних працівників та службовців.

На підприємствах визначається чисельність по категоріям, а в середені категорій – по професіях, спеціальностях, кваліфікації.

Загальна чисельність працівників підприємства визначається за формулою, [ 8, -С. 323; 51, -С. 297]:

де:

Ч_п – середньоспискова планова чисельність працюючих;

Ч_б – середньоспискова базова чисельність працюючих;

І_А – індекс збільшення обсягу виробництва у плановому періоді;

І_П – індекс зростання продуктивності праці у плановому періоді.

Визначення чисельності виро-бничих (основних) робітників

До виробничих відносяться робітники, що безпосередньо беруть участь у здійсненні технологічних процесів з виготовлення продукції. Для розрахунку необхідні наступні вихідні данні:

виробнича програма (Т_в.п.);

норми часу, виробітку, обслуговування (t_i);

баланс (бюджет) робочого часу одного робітника на плановий період (Т_р.п.);

коефіцієнт виконання норм (К_в.н.).

Виробнича програма та норми часу необхідні для розрахунку трудомісткості виробничої програми(Т_в.п.). Остання визначається шляхом добутку витрат часу на один виріб (трудомісткість) на кількість виробів в програмі. Тут повинні використовуватись планові норми трудомісткості, в яких відображено запроектовані організаційно-технічні заходи з урахуванням терміну їх впровдження. При значних коливаннях норм по кварталам, річна трудомісткість розраховується як середньозважена із квартальних. Для визначення трудомісткості тієї частини виробничої програми, номенклатура якої не уточнена, тобто трудомісткості запасних частин, незавершеного виробництва тощо, визначається питома трудомісткість 1 тис. грн. продукції за звітніми даними, що коректується на запланований процент зменшення трудомісткості. Якщо відомо обсяг виробництва цієї частини продукції та трудомісткість одиниці (1 тис. грн.), то добутком цих величин визначають трудомісткість цієї номенклатурної позиції програми.

Загальна трудомісткість виробничої програми представляє собою суму трудомісткостей її окремих частин.

Для визначення планової кількості годин, що в середньому відпрацьовує кожен робітник у плановому періоді розробляється баланс (бюджет) робочого часу. Попередньо по звітним даним складають звітний баланс, що характеризує фактичне використання робочого часу у попередньому році, проводиться його аналіз та проектуються заходи по скороченню втрат (див. табл.8.2).

Таблиця 8.2

Приклад структури річного балансу (бюджету) робочого часу на одного робітника. [40, -С.71]

№ п/п	Склад балансу робочого часу	По звіту базового року	План на рік
дні	години	в % до роб. часу	дні	години	в % до роб. часу
1.	Календарне число днів
2.	Вихідні і святкові дні
3.	Робочий час		2089*	100,0		2080*	100,0
4.	Невиходи на роботу та простої:
4.1	чергові відпустки	13,6		5,3	13,8		5,43
4.2	відпустки у зв’язку з вагітністю та поло-гами	1,6		0,63	1,6		0,63
4.3	виконання державних обов’язків	0,3		0,12	0,3		0,12
4.4	по хворобі	4,0		1,57	3,6		1,42
4.5	по неповажних причи-нах	0,2		0,8	-		-
підсумок	19,7	161,54	7,73	19,3	157,5	7,6
5.	Явочний робочий час	235,3	1927,5	92,27	234,7	1922,5	92,4
6.	Втрати часу в сере-дені дня:
6.1	перерви для году-вання дітей		0,2			0,2
6.2	скорочений робочий день підлітків та ро-бітників із шкідли-вими умовами праці		0,01			0,01
6.3	простої		0,42			-
підсумок		0,45			0,03
7.	Середня тривалість робочого дня		7,75			8,17
8.	Корисний фонд ро-бочого часу		1823,6	87,3		1917,5	92,2
*	З метою спрощення розрахунків тривалість робочого дня приймається рівною – 8,2 години

Пояснення до деяких скла-дових балансу робочого часу:

Тривалість відпусток визначається (у відповідності з діючим законодавством) на одного спискового робітника як середньозважена величина, оскільки робітники з різним стажем роботи та працюючи у різних умовах, мають неоднакову тривалість відпустки.

Дата добавления: 2015-07-18