Приклад 8.1

Умова: припустимо, що відпустку тривалістю 15 робочих днів отримують 85%, 18 днів – 5% та 24 дня – 10% робітників (ці дані приймаються по інформації відділу кадрів чрез те, що право на відпустку працівник отримує лише після шести місяців роботи з дня прийняття на дане підприємство).

Визначити: середньозважену відпустку в умовах 5-ти денного робочого дня з 2-ма вихідними днями.

Розв'язок. Середньозважена відпустка у цьому випадку складе:

(85% × 13_днів + 5% × 15_днів + 10% × 20_днів) ÷ 100% = 1380 ÷ 100% = 13,8 дня.

В умовах 5-ти денного тижня з двома вихідними днями робочі дні відпустки вираховуються із розрахунку 5-ть днів у тижні. Це означає, що якщо при шестиденному тижні термін відпустки встановлено 18 робочих днів, то при 5-ти денному він буде дорівнювати 15-ти робочим дням. Загальний термін відпустки у календарних днях при цьому не змінюється. В умовах 6-ти денного тижня, термін (загальний) склав 18 робочих + 3-и вихідних дня, що усього складає 21 календарний день. В умовах 5-ти денного тижня він складає 15 робочих днів + 6-ть вихідних, а усього також – 21 календарний день.

Невиходи у зв’язку з відпустками по вагітності та пологах встановлюються на основі аналізу звітних даних з урахуванням зміни питомої ваги жінок, що працюють на підприємстві.

Невиходи по хворобі визначаються також по звітним даним, але з обов’язковим зниженням за рахунок запропонованих заходів з покращення умов праці та медичного обслуговування.

При визначенні середньої тривалості робочого дня враховується:

скорочений робочий день робітників, зайнятих на важких та шкідливих роботах;

скорочений день підлітків;

перерви у роботі матерів годувальниць.

Ці дані розраховуються по групах робітників і у абсолютних величинах відносяться до всієї їх чисельності. Наприклад, якщо число робітників зі шкідливими умовами праці складає – 400 чол., а середньоспискове число робітників – 4000 чол., то тривалість робочого дня одного робітника скоротиться у середньому на:

(400_чол. × 60_хвилин) ÷ 4000_чол. = 6 хвилин або 0,1 години.

Чисельність робітників – це відношення трудомісткості програми по плановим нормам (Т_п) на користний (ефективний) фонд часу середньоспискового робітника у годинах (Ф_р) з урахуванням запланованого коефіцієнта виконання норм (виробітку) (К_в).[ 8, -С. 329]

Ч_р = Т_п ÷ ( Ф_р × К_в ), (8.2)

Таким методом може бути розрахована планова чисельність бригад, дільниць, цехів по видах робіт, професіях та тарифних розрядах. Якщо на дільниці, у цеху або вцілому по підприємству можна визначити обсяг продукції у натуральних одиницях, то планова чисельність робітників (Чр) розраховується по нормах виробітку за такою формулою, [ 8, -С.329]:

Ч_р = А ÷ ( Н_в × Ф_р × К_в ), (8.3)

де:

А – запланований обсяг робіт у натуральних одиницях;

Н_в – годинна норма виробітку за планом.

Розрахунок чисельності виробничих робітників-погодинників, що зайняті на ненормованих роботах проводиться за нормами обслуговування.

Норма обслуговування – це кількість одиниць обладнання, агрегатів закріплених за одним робітнком, або кількість робітників, що обслуговують один агрегат або одне робоче місце.

Спискова чисельність виробничих робітників-погодинників розраховується виходячи із: кількості та характеру робочих місць, що обслуговуються, норми обслуговування, режиму роботи (число змін на добу) та розміру запланованих невиходів за такою формулою,[ 8, -С.330]:

Ч_в.р.п. = (( О × С ) ÷ Н_о) × К_с.п., (8.4)

де:

О – число одиниць обладнання;

С – число змін;

Н_о – норма обслуговування;

К_с.п.– коефіцієнт приведення явочної чисельності до спискової.

К_с.п.. = 100 ÷ (100 – К_н), (8.5)

де:

К_н – запланований процент невиходів на роботу робітників по балансу робочого часу (див. табл.8.2).

Дата добавления: 2015-07-18