Розкрити сутність превентивного характеру навчання при вивченні основ здоров’я у початковій школі.

Як свідчить практика, інфрормаційно-просвітницький підхід (знання заради знань), що домінував протягом багатьох років, виявився неефективним у вирішенні завдань профілактики тютюнокуріння, уживання алкоголю, наркотиків, поширення ВІЛ-інфекції та ІПСШ. На сьогодні альтернативним є компетентнісний підхід (знання заради вмінь). Він базується на основі формування та розвитку життєвих навичок, обґрунтовує необхідність формування усвідомлених поведінкових реакцій, що дозволяли б успішно розв’язувати завдання самозахисту від ризикової поведінки, долання життєвих труднощів, повсякденних проблем та інших питань, що розкриваються у змісті навчального предмета.

Освіта в галузі здоров’я на основі життєвих навичок є підходом, що передбачає використання різноманітного досвіду методик навчання та ставить за мету розвиток знань, формування ставлення та спеціальних навичок, необхідних для діяльності, спрямованої на створення та дотримання здорового способу життя. Критерії ефективності програм на засадах розвитку життєвих навичок:

Універсальність — фактори ризику для всіх видів девіантної поведінки однакові. Тому не можна здійснювати вузькоспрямовану профілактику. Це може призвести до того, що напруга знайде інший вихід — наприклад, призведе до суїциду.

Позитивізм — направленість не на «занурювання» у проблему, а на створення позитивних психологічних установок, які допомагають моральному розвитку, усвідомленню цінностей, розвитку комунікативності, емпатії, співробітництва.

Превентивність – випереджувальний характер навчання. Термін «превентивний» розуміється як «попереджувальний», «охоронний», «захисний», що стосується профілактики деструктивної поведінки, наркоманії, ВІЛ/Сніду, нездорового способу життя, забезпечення соціально-правового захисту дітей. Створення стійких психологічних установок найефективніше до моменту, коли діти сформують власні уявлення про те, що їм підходить і не підходить. Намагання змінити ці установки — складні та непродуктивні.

Концепцією превентивного виховання дітей та молоді України, прийнятої 1998 року, визначено, що превентивне виховання – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної (розвиток, зміна) взаємодії із соціальними інституціями, спрямований на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних явищ соціального середовища, профілактику й корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей та молоді.

Поняття превентивності тісно пов’язане з профілактикою. Сутність поняття профілактики можна вивести із лат. слова proficio – іти попереду, допомагати, приносити користь. Тобто, це поняття розуміється широким загалом як застережні дії, тому певним чином слова превентивність і профілактика можна назвати синонімами.

Система превентивного виховання — це керована діяльність, яка забезпечується заходами, спрямованими на попередження, долання відхилень у поведінці школярів, 'їх асоціальної, неморальної поведінки, а саме:

- правопорушень (агресії, крадіжок, брехні, що призводять до криміналу);

- екологічної брутальності та егоцентризму;

- поганих звичок(алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління, токсикоманії);

- статевих порушень та їх наслідків (статевої розпусти, венеричних хвороб та СНІДу, статевого насильства)

- важких психологічних та психічних станів з наслідками (депресії, імпульсивності, агресивності, загострення психопатичних тенденцій).

Подаючи інформацію про деструктивну поведінку, не варто обмежуватися проведенням лише окремих бесід, спеціальних лекцій та інших заходів. Така робота має бути складовою частиною різноманітних виховних заходів, що проводяться для учнів. Важливо, щоб профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу зосереджувалася не на фіксації шкідливих наслідків (наприклад, вживання ін’єкційних наркотиків та психотропних речовин), а на реальних перевагах здорового способу життя. Організація і здійснення превентивної освіти підпорядковуються основній і надто важливій меті: виховання в учнів почуття відповідальності за стан власного здоров’я і власну поведінку.

Виховні заходи повинні мати попереджуючий, випереджуальний, запобіжний характер і повинні бути спрямовані на:

1) удосконалення способу життя школяра;

2) обрання ним правильної соціальної орієнтації.

У сучасній педагогічній науці та практиці національної школи виділяють такі функції превентивного виховання:

- діагностична (виявлення причин і факторів відхилень у поведінці);

- реабілітуюча (перевиховна, спрямована на подолання негативних проявів у поведінці);

- координувальна (об'єднання зусиль усіх виховних інститутів — сім'ї, школи, громадськості, засобів масової комунікації);

- прогностична (передбачення можливих негативних явищ у поведінці неповнолітніх).

Превентивні заходи поділяються на три типи: первинні, вторинні і третинні.

Первинна превенція — соціальна переважно, спрямована на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров'ю, збереженню життя дітей, попередженню негативного впливу. Вона є масовою і найбільш ефективною. До її заходів належать:

- заходи педагогічного захисту;

- фізіолого-педагогічний захист (захист здоров'я, безпека життя і розвитку);
- психолого-педагогічний захист (надання допомоги у психологічній стабілізації особистості, стійкості, творчої активності дитини, здатності розуміти і розкрити себе);
- соціально-педагогічний захист (розвиток здібностей та інтересів людини, захист її прав, розвиток позитивних якостей).

Вторинна превенція — це якомога раніше виявлення негативних змін у поведінці дитини з метою попередження їх подальшого розвитку. Це діагностика різноманітних аспектів життєдіяльності школярів, глибокий аналіз причин і обставин, що зумовлюють їх асоціальну поведінку. Ранню корекцію слід починати вже в старших групах дитячого садка. Показниками ранніх відхилень є грубість, агресивність, брехливість, лінощі. До виховних заходів слід віднести самопізнання, самовизначення, саморозвиток, самореалізацію, тобто самовдосконалення.

Третинна превенція — це цілеспрямована превенція, яка поєднує у собі сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці в більш важку стадію. Вони повинні бути індивідуальні, цілеспрямовані.

Педагогічна превенція — це частина навчально-виховного процесу освітнього закладу, вона поділяється на дві групи: загальну ранню превенцію з усіма учнями та їхніми батьками. Це комплекс впливів на свідомість, почуття і волю учнів з метою попередження антигромадської поведінки. Це розвиток почуття соціальної відповідальності підлітків за свою поведінку, глибоке усвідомлення не лише своїх прав, а й обов'язків. Мета педагогічної превенції повинна втілюватися у взірець — позитивний приклад, ідеал людини, який може виступати як мета виховання — забезпечення набуття учнями особистого досвіду реалізації прав і виконання своїх людських обов'язків.

У превентивному вихованні учнів важливим є залучення батьків, громадських організацій, самоврядування, спеціалістів, авторитетних людей, координація взаємодії школи, сім'ї і громадськості.

Головна риса випереджаючого, превентивного характеру освіти вбачається у підготовці такої особистості, яка зможе вирішувати будь-які проблеми в тому числі й ті, що виникатимуть у майбутньому і які суспільству сьогодні не відомі.

Дата добавления: 2015-07-15