Порівняння ідеального бюрократа та сучасного чиновника

Ідеальний бюрократ	Сучасний чиновник
Уникає ризику	Йде на ризик у необхідних ситуаціях
Займається рутинною діяльністю, виконуючи тільки те, що задано	Постійно бере інновації
Концентрує увагу на самій діяльності	Концентрується на результатах діяльності
Не любить змін	Прагне до змін
Уникає допускати помилки, за які карають	Відноситься до помилок з розумінням і вчиться на них
Концентрує увагу на обмеженнях	Концентрує увагу на можливостях, що з`являються
Домінуючою потребою є безпека	Домінуючою є необхідність досягнень
Не має бажання перенавчатись	Прагне постійно підвищувати кваліфікацію

Але на цьому розбіжності з «ідеальною моделлю бюрократії» за М. Вебером не закінчуються. Будь-хто, хто мав справу з державними службовцями, може підтвердити, що бюрократія не є безособовою, передбачуваною і визначеною, як вона описана в ідеальній моделі М. Вебера. В системі державної адміністрації, як у будь-який іншій організації, імпровізація, відступ від форми і прагнення «пустити пил в очі» при прийнятті рішень - звичайні явища. Державні службовці рідко діють в ідеальних умовах, про які йдеться у працях М. Вебера.

Далі, бюрократія за М. Вебером служить авторитарному суспільству - такому, в якому середньостатистичний громадянин «не заперечує» бюрократу. Демократичні країни Європи та Америки наприкінці XX століття - це вже зовсім інше суспільство, в якому і звичайні громадяни, і законодавці, не соромлячись, критикують державну адміністрацію, закликають створювати комісії з розслідування для пояснення дій високопоставлених державних службовців.

Сьогодні державні чиновники на високих політичних посадах змушені прислухатися до настроїв громадськості і враховувати думки народних представників (депутатів, парламентаріїв тощо). Вони не приймають рішення - та в дійсності і не можуть приймати рішення - тільки на підставі прецеденту чи паперових процедур. Експерти ООН з адміністративно-державної діяльності вважають, що до адміністративно-державного управління необхідний новий підхід. Принципового значення набуває «більш широка участь громадськості у визначенні цілей розвитку, розробці планів і прийнятті рішень за державними програмами та проектами, а також щодо їх здійснення».

Для того щоб адміністративно-державна діяльність була успішною, вона повинна приводити до змін у загальних настроях, буднях і способі життя громадян.

Крім цього структура державних служб до кінця XX століття зазнала суттєвих змін у багатьох країнах. До середини 70-х років основний наголос в адміністративно-державному управлінні здійснювався на ділові якості професійних державних службовців, їх політичну нейтральність і гарантований термін перебування на посаді. Проте з кінця 70-х років важливе значення має політична лояльність, а в низці випадків і активна політична роль державних службовців (особливо тих, які займають високі пости в адміністративному керівництві і управлінні). На практиці це означає більш швидку зміну серед старших адміністраторів і надання політичного характеру певним посадам. У деяких країнах (США, Франція) співробітники цивільних служб стають членами партій і партійними функціонерами.

Німецькі політологи Г. Шмідт і Х. Трайбер розробили ідейний тип сучасної «політичної бюрократії». Вони спів ставили основні характеристики адміністративно-державної діяльності наприкінці XX століття з діяльністю бюрократії «класичного типу». У табл. 4 наведена запропонована ними схема:

Таблиця 4

Дата добавления: 2015-07-17