Читайте также:
|
|
Екологічний моніторинг. Активний і пасивний моніторинг.
за предметом спостепеження розрізняють екологічний моніторинг. екомоніторинг – комплексні спостереження, що охоплюють комплекс антроп. змін в стані біосфери і її частин. Залежно від поставлених завдань розрізняють такі виде екомоніторингу: кліматичний, радіоеколог., геоеколог., біотичний.
Кліматичний моніторинг передбачає вимірювання основних метеорологічних параметрів, вивчення і аналіз явищ, що прогнозують певний стан погоди, визначення можливих фізичних і екологічних перетворень у довкіллі, які відбуваються внаслідок кліматичних змін.
Радіоекол. – це система спостережень, оцінювання і прогнозу радіаційного стану біосфери.
Геоеколог. мон. веде спостереження за агроекосистемами.
Для біоіндикації в основному застосовуються два методи – пасивний і активний моніторинг. у першому випадку у вільноживучих організмів досліджують видимі чи непомітні пошкодження чи відхилення від норми, що є ознаками дії стресу на організм. При активному моніторингу намагаться виявити ті ж самі впливи на тест-організмах, що знаходяться встандартизованих умовах.
Поняття про біоіндикацію, переваги біоіндикації перед фіз.-хім.методами аналізу.
важливою характеристикою біоіндикації є її простота, швидкість і дешевизна, проте біоінд. робить лише опосередковані висновки про особливості самого чинника.
екологічні основи біоіндикації:
1) чинник не може бути змінений (це характерно для спроб рекострукції умов минулих епох).
2) чинник важко змінити (деякі пестициди так швидко розкладаються, що не дозволяють їх виявити, напр. дельтаметрин)
3)?
Напрямки робіт по біоіндикації.
Перший напрямок робіт по біоіндикації – це утилітарні роботи в області загальної екології, де увага на факторах антроп. природи не акцентується.
Другий напрямок – опис фактичного стану біологічного об’єкта, з нечіткою прив’язкою до факторів антроп. природи (порівняння забрудненої і незабрудненої ділянок).
Третій напрямок – опис функціонального зв’язку між зміною біол. об’єкта і фактором.
Четвертий – розробка нормативів якості середовища на основі виявленого взаємозв’язку.
П’ятий напрямок – оцінка якості середовища за розробленими нормативами.
Основні принципи застосування біоіндикації, абсолютні і відносні стандарти порівняння. Метод еталонів.
Для біоіндикації в основному застосовуються два методи – пасивний і активний моніторинг. у першому випадку у вільноживучих організмів досліджують видимі чи непомітні пошкодження чи відхилення від норми, що є ознаками дії стресу на організм. При активному моніторингу намагаться виявити ті ж самі впливи на тест-організмах, що знаходяться встандартизованих умовах.
При біоіндикації слід враховувати такі основні вимоги6
-відносна швидкість проведення
-отримання достатньо точних і відтворюваних результатів
-присутність об’єктів, що використовуються в цілях біоіндикації, у великій кількості і з подібними властивостями
-діапазон відхилень в порівнянні з іншими методами тестування не більше 20%
Зазвичай результати біоіндикації добре піддаються математичній обробці. з допомогою лінійного і нелінійного аналізу для кожного часового відрізку можна виявити достатньо надійні біоіндикаційнй ознаки. тому є можливість застосування біоіндикації в системі контролю середовища, заснованої на роботі з обчислювальними машинами.
Для кількісної оцінки відхилень від норми необхідні певні абсолютні чи відносні стандарти. До абсолютних стандартів відносять порівняння з показниками біол. системи, яка є вільною від впливів, експерементальне виключення антроп. чинників чи антропогенномодифікованих чинників, порівняння з біол. системами минулого, які слабко або взагалі не піддавалися дії ант. чинників.
До відносних: кореляція з просторово-часовими змінами антроп. чинників чи чинників середовища, які зазнають анртоп. впливу, встановлення еталонних об’єктів біоіндикації.
метод еталонів – поширений вид біоіндикації. Суть полягає в порівнянні досліджуваних екосистем з якоюсь визначеною формою екосистеми щодо параметрів, які цікавлять.
Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 529 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Сучасний етап розвитку ландшафтознавства. | | | Первинна, вторинна і рання біоіндикація, пряма і опосередкована біоіндикація. |