Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Німецька, версія

Досі я приймав визначення, яке Кедурі дав націоналістичній докт­рині і яке ґрунтується на двох підпорах – мові й колективному самови­значенні. Зараз я хочу піти далі й висловити думку, що ця характеристи­ка оманлива, і Кедурі переплутав німецьку романтичну версію націона­лізму із власне стрижневою доктриною. Звідси – один крок до його цілко­вито негативного етичного висновку, оскільки німецька версія сама со­бою призводить до такого вироку.

Версію націоналізму, розроблену німецькими романтиками, – що-найпомітніше Фіхте, Шлеґелем, Шлеєрмахером, Арндтом, Яном і Мюл­лером – було б точніше назвати «органічною версією». Вона вважає за суб’єкта історії націю – феномен водночас унікальний, «природний» та об’єктивний. Нація займає місце над і поряд з індивідами, які її склада­ють, а її членам притаманні спільні, об’єктивно підтверджувані ментальні


Доктрина та її критики

характеристики, які відрізняють їх від не-членів нації. «Природа» сама ви­значила цю культурну індивідуальність, і доказ того можна віднайти у чітко виявлених відмінностях мови, звичаїв, історії, інституцій, походження й релігії. Із цих зовнішніх відмінностей ми можемо виснувати «дух» нації, із властивою йому незалежною сутнісною силою. Цей дух гуртує частини нації в органічну «цілість», яка перетворює агрегат індивідів та елементів на унікальну, витесану з одного шматка будову, від якої, своєю чергою, залежать частини – за їхнім способом життя та формою.

Саморушійний національний дух виникає лише поступово, із на­шарувань передісторії, із властивою їй незліченною кількістю перехрес­них династичних, місцевих, класових та релігійних васальних залежно­стей. Ці різновиди відданості та наслідки подій, які їх оприявнюють, були б незбагненними поза припущенням про активність національної душі, чию «історію» ці події реально утворюють. Майноуґ зробив вдале по­рівняння між романтичною оповіддю про національне пробудження після тривалого сну та чарівною казкою про сплячу красуню17. Якраз істо­ричні й філологічні досліди націоналіста та його просвітницькі й полі­тичні зусилля є тим, що відроджує на кону історії дух нації до рівня са­мосвідомої діяльності. Ця паралель оминає один пункт: не чужоземний принц, а сама нація, згідно з романтичною теорією, здійснює самови­значення. Вона сама собі забезпечує умови для власного відродження. У певній точці історичного процесу вона вступає у царину самосвідомості, і в боротьбі за самозвільнення спадають геть її кайдани та відступають фальшиві почуття й свідомість її членів. Як каже Ян:

«В усій історії народу найсвятішою миттю є та, коли він пробуджуєть­ся від стану неусвідомленості й починає, передовсім, замислюватися над своїми старими священними правами. Народ, який перейнятий почут­тям національності з радістю і любов’ю, спроможний повсякчас святку­вати своє друге народження»18.

Життя нації – це постійна боротьба, та одного разу досягнувши суверенного стану державності, нація «реалізує» себе в усій своїй унікаль­ності. Впевнена у власній історичній долі, вона може братися за здійснен­ня історичної місії звільнення людства від рабства космополітичної ти­ранії. Лише в такому разі індивід стане справді вільним, оскільки його власна автономія є тільки виявом автономії його нації-держави19.

Крім того, німецька «органічна версія» ґрунтується на принципі, згідно з яким нації володіють «здатністю формувати долю шляхом істо­ричних звершень національної волі»20. Вона охоплює три різних понят­тя: 1) поняття культурного розмаїття, тобто Гердерову ідею про те, що


Ентоні Д. Сміт

світ поділений на унікальні органічні «нації» або мовні групи; 2) понят­тя національного самовиявлення через політичну боротьбу та 3) ідею стосовно того, що індивідуальна воля має бути поглинута волею орга­нічної держави; обидві останні ідеї становили осібний внесок Фіхте. На­слідком є винятковий наголос на освіті, яка для Фіхте стає політичним засобом впровадження національного духу, «надійним і розважливим мистецтвом формування в людині твердої й непохитної доброї волі», -про що йдеться у по-новому сформульованій ним пораді Руссо полякам21.


Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 113 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: ІВАН ФРАНКО | МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ | УКРАЇНСЬКЕ ПРОВАНСАЛЬСТВО | ЧИННИЙ НАЦІОНАЛІЗМ | УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ | ЮЛІАН ВАССИЯН | ПЕТЕР АЛЬТЕР | ЮДЖИН КАМЕНКА | ЕНТОНІ Д. СМІТ | Консервативна критика |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Етика націоналізму| Стрижнева доктрина

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)