|
Досі я приймав визначення, яке Кедурі дав націоналістичній доктрині і яке ґрунтується на двох підпорах – мові й колективному самовизначенні. Зараз я хочу піти далі й висловити думку, що ця характеристика оманлива, і Кедурі переплутав німецьку романтичну версію націоналізму із власне стрижневою доктриною. Звідси – один крок до його цілковито негативного етичного висновку, оскільки німецька версія сама собою призводить до такого вироку.
Версію націоналізму, розроблену німецькими романтиками, – що-найпомітніше Фіхте, Шлеґелем, Шлеєрмахером, Арндтом, Яном і Мюллером – було б точніше назвати «органічною версією». Вона вважає за суб’єкта історії націю – феномен водночас унікальний, «природний» та об’єктивний. Нація займає місце над і поряд з індивідами, які її складають, а її членам притаманні спільні, об’єктивно підтверджувані ментальні
Доктрина та її критики
характеристики, які відрізняють їх від не-членів нації. «Природа» сама визначила цю культурну індивідуальність, і доказ того можна віднайти у чітко виявлених відмінностях мови, звичаїв, історії, інституцій, походження й релігії. Із цих зовнішніх відмінностей ми можемо виснувати «дух» нації, із властивою йому незалежною сутнісною силою. Цей дух гуртує частини нації в органічну «цілість», яка перетворює агрегат індивідів та елементів на унікальну, витесану з одного шматка будову, від якої, своєю чергою, залежать частини – за їхнім способом життя та формою.
Саморушійний національний дух виникає лише поступово, із нашарувань передісторії, із властивою їй незліченною кількістю перехресних династичних, місцевих, класових та релігійних васальних залежностей. Ці різновиди відданості та наслідки подій, які їх оприявнюють, були б незбагненними поза припущенням про активність національної душі, чию «історію» ці події реально утворюють. Майноуґ зробив вдале порівняння між романтичною оповіддю про національне пробудження після тривалого сну та чарівною казкою про сплячу красуню17. Якраз історичні й філологічні досліди націоналіста та його просвітницькі й політичні зусилля є тим, що відроджує на кону історії дух нації до рівня самосвідомої діяльності. Ця паралель оминає один пункт: не чужоземний принц, а сама нація, згідно з романтичною теорією, здійснює самовизначення. Вона сама собі забезпечує умови для власного відродження. У певній точці історичного процесу вона вступає у царину самосвідомості, і в боротьбі за самозвільнення спадають геть її кайдани та відступають фальшиві почуття й свідомість її членів. Як каже Ян:
«В усій історії народу найсвятішою миттю є та, коли він пробуджується від стану неусвідомленості й починає, передовсім, замислюватися над своїми старими священними правами. Народ, який перейнятий почуттям національності з радістю і любов’ю, спроможний повсякчас святкувати своє друге народження»18.
Життя нації – це постійна боротьба, та одного разу досягнувши суверенного стану державності, нація «реалізує» себе в усій своїй унікальності. Впевнена у власній історичній долі, вона може братися за здійснення історичної місії звільнення людства від рабства космополітичної тиранії. Лише в такому разі індивід стане справді вільним, оскільки його власна автономія є тільки виявом автономії його нації-держави19.
Крім того, німецька «органічна версія» ґрунтується на принципі, згідно з яким нації володіють «здатністю формувати долю шляхом історичних звершень національної волі»20. Вона охоплює три різних поняття: 1) поняття культурного розмаїття, тобто Гердерову ідею про те, що
Ентоні Д. Сміт
світ поділений на унікальні органічні «нації» або мовні групи; 2) поняття національного самовиявлення через політичну боротьбу та 3) ідею стосовно того, що індивідуальна воля має бути поглинута волею органічної держави; обидві останні ідеї становили осібний внесок Фіхте. Наслідком є винятковий наголос на освіті, яка для Фіхте стає політичним засобом впровадження національного духу, «надійним і розважливим мистецтвом формування в людині твердої й непохитної доброї волі», -про що йдеться у по-новому сформульованій ним пораді Руссо полякам21.
Дата добавления: 2015-07-17; просмотров: 113 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Етика націоналізму | | | Стрижнева доктрина |