Бреттонвудська валютна система (липень 1944 р.)

- Створена на валютно-фінансовій конференції ООН в Бреттон–Вудсі (США)

- Прийнятий на конференції Статут МВФ органу міждержавного валютного регулювання.

Основні принципи:

- Золото-девізний стандарт, оснований на золоті та двох резервних валютах – доларі США та фунті стерлінгів

Форми використання золота, як основи світової валютної системи:

- Збережені золоті паритети валют та введена їх фіксація в МВФ

- Золото – міжнародний платіжний та резервний засіб

- Долар прирівняний до золота, щоб закріпити за ним статус головної резервної валюти. З цією ж метою казначейство США продовжувало розмінювати долар на золото іноземним центральним банкам і урядовим установам по офіційній ціні, встановленій в 1934р., виходячи із золотого вмісту своєї валюти (35 дол. за 1 трійську унцію, рівну 31,1035г.)

- Курсове співвідношення валют та їх конвертація стали здійснюватися на основі фіксованих валютних паритетів, виражених в доларах. Девальвація більше 10% допускалася лише з дозволю Фонду. Встановлений режим фіксованих валютних курсів: ринковий курс валют міг відхилятися від паритету у вузьких межах (+ 1% по Уставу МВФ чи + 0,75% по Європейській валютній угоді).

- Вперше в історії створені міжнародні валютно – кредитні організації: МВФ і МБРР. МВФ надає кредити в іноземній валюті для покриття дефіциту платіжних балансів з метою підтримки нестабільних валют, здійснює контроль за дотриманням країнами – членами принципів світової валютної системи. Забезпечує валютне співробітництво країн.

Криза Бреттонвудської валютної системи (1967 – 1976)

- Загострення протиріч між інтернаціональним, глобальним характером міжнародних економічних відносин та використанням для їх здійснення національних валют, які схильні до знецінення (переважно долара)

Форми прояву кризи Бреттонвудської валютної системи:

- “валютна лихоманка” – переміщення “жарких” грошей, масовий продаж нестійких валют в очікуванні їх девальвації і скупка валют – кандидатів на ревальвацію;

- “золота лихоманка” – “ втеча” від нестабільних валют до золота та періодичні підвищення його ціни;

- паніка на фондових біржах та падіння курсів цінних паперів в очікуванні зміни курсу валют;

- загострення проблеми міжнародної валютної ліквідності, особливо її якості;

- масові девальвації і ревальвації валют (офіційні і неофіційні);

- активна валютна інтервенція центральних банків, в тому числі колективна;

- різкі коливання офіційних золото – валютних резервів;

- використання іноземних кредитів та позичань в МВФ для підтримки валют;

- порушення структурних принципів Бреттонвудської валютної системи;

- активізація національного і міждержавного валютного регулювання;

- посилення двох тенденцій в міжнародних економічних і валютних відносинах – співпраці і протиріч, які періодично переростають в торгову і валютну війни.

Наплив доларів в країни Західної Європи і Японію викликав масовий перехід до плаваючих валютних курсів і тим самим спекулятивну атаку їх валют на долар. Франція ввела подвійний валютний ринок по прикладу Бельгії, де він функціонував з 1952 р. Країни Західної Європи стали відкрито виступати проти привілейованого стану долара в світовій валютній системі. Пошуки виходу з валютної кризи завершилися компромісною Вашингтонською(Смітсонівською) угодою групи “десяти” 18 грудня 1971 р.

Вашингтонська (Смітсонівська) угода:

- девальвація долару на 7,89% та підвищення офіційної ціни золота на 8,57% (з 35 до 38 долара за унцію)

- ревальвація ряду валют

- розширення меж коливань валютних курсів з + 1 до + 2,25% від їх паритетів і встановлення центральних курсів замість валютних паритетів.

- Відміні 10% митного збору в США

Дата добавления: 2015-07-17