Фінансові ресурси органів місцевого самоврядування, як основа їх матеріальної та фінансової незалежності

Становлення та ефективне функціонування інституту органів місцевого самоврядування тісно пов'язане із виконанням закріплених за ними функцій. Серед них - забезпечення суспільних інтересів і потреб на місцевому рівні, сприяння соціально-економічному розвитку територій. Наявність цих важливих завдань, що покладаються на місцеві органи влади і ними ж реалізуються, є об'єктивною причиною потреби цих органів у відповідних фінансових ресурсах [19].

Фінансові ресурси органів місцевого самоврядування можна визначити як сукупність фондів грошових засобів, які створюються в процесі розподілу та перерозподілу ВВП і спрямовуються на економічний та соціальний розвиток адміністративно-територіальних одиниць [7, 31].

Василик О.Д. дає таке визначення: «за своєю економічною суттю місцеві фінанси - це сукупність форм і методів створення фондів фінансових ресурсів для забезпечення органами місцевого самоврядування виконання покладених на них функцій у галузі економічного і соціального розвитку територій» [19].

Кравченко В.І. розглядає місцеві фінанси як «систему формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань як власних, так і делегованих» [19].

Отже, за своєю економічною сутністю місцеві фінанси - це регульовані у визначеному правовому полі за допомогою спеціальних методів, прийомів та інструментарію потоки коштів, які циркулюють у національній економіці через створювану на місцевому рівні систему фондів фінансових ресурсів, забезпечують здійснення місцевими органами влади своїх повноважень, надання ними послуг соціального характеру та супроводжуються виникненням економічних відносин між всіма учасниками цих процесів[19].

Джерела фінансування потреб органів місцевого самоврядування різноманітні, та за фіскальним і соціально-економічним значенням з-поміж них виділяються доходи місцевого бюджету, позики, фінансові ресурси комунальних підприємств, фінансові ресурси насе­лення, інвестиції, цільове фінансуван­ня регіональних програм з Державно­го бюджету, позабюджетні фонди і міжбюджетні трансферти [22, 25].

Нині вирішальне значення для забезпечення фінансової основи місцевого самоврядування мають здебільшого доходи місцевих бюджетів. Вони виконують важливу роль у соціально-економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів осв­іти, культури, охорони здоров’я населення, засобів масової інформації, також фінансуються різноманітні молодіжні програми, видатки по упорядкуванню населених пунктів. Отже, саме місцеві бюджети – це запорука ефективної праці органів місцевого самоврядування [24].

Слід звернути увагу, що відповідно до положень Європейської хартії місцевого самоврядування фінансова незалежність органів місцевого самоврядування ґрунтується на таких важливих положеннях, як:

1) достатні власні фінансові ресурси;

2) право вільно розпоряджатися цими ресурсами у рамках власних повноважень;

3) певна частина цих доходів має надходити за рахунок місцевих податків та зборів [6].

На жаль, сучасний стан місцевих бюджетів виглядає не найкращим чином, що заважає виконанню покла­дених на органи місцевої влади складних завдань: мізерність власних дохідних джерел, майже повна залежність від державного бюджету, непрозорість бю­джетних відносин у наданні фінансової допомоги з центру, відсутність стимулів у додатковому одержанні доходів та економічному витрачанні бюджетних коштів/

Отже, сьогодні органи місцевого самоврядування важко назвати фінансово незалежними відповідно до положень Європейської хартії місцевого самоврядування. При цьому фінансова незалежність і самостійність у сучасних умовах розвитку суспільства є об’єктивною необхідністю при вирішенні питань, що знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування. Проте слід, звичайно, розуміти, що закріплена законодавчо фінансова незалежність та самостійність не означає стовідсотково повноцінну фінансову спроможність органів місцевого самоврядування.

У зв’язку з тим, що фінансова незалежність не породжує фінансову спроможність, держава має сприяти розвитку фінансової, матеріальної, економічної основи регіону. Також держава гарантує захист прав органів місцевого самоврядування, зокрема бюджетних прав, а також гарантує їм підтримку за допомогою відповідних програм розвитку. Нині фінансова спроможність досягається певною мірою шляхом передачі об’єктів державної власності у комунальну власність. Також держава гарантує компенсацію додаткових видатків органів місцевого самоврядування, пов’язані з вирішенням на державному рівні питань, що вимагають додаткового фінансування на місцях.

Величко О.В. вважає, що «фінансову незалежність місцевого самоврядування треба розглядати насамперед як економічний простір для його діяльності в межах певної території на принципах економічної ефективності та економічної доцільності. Пріоритетною умовою в цьому випадку повинна бути сукупність територіальних інтересів, що відображають особливості економічних і соціальних умов регіону. Отже, під фінансовою незалежністю місцевого самоврядування розуміється можливість самостійного вирішення питань комплексного фінансового забезпечення економічного й соціального розвитку цієї території, що входять до компетенції відповідного рівня місцевого управління». При цьому передумовою фінансової незалежності місцевого самоврядування є «розумна з погляду економічної доцільності децентралізація влади й адекватний розподіл повноважень, відповідальності, а отже, і фінансово-економічної бази між центром і регіонами, місцевими органами управління. Межі фінансової незалежності місцевого самоврядування зажди повинні визначатись у законодавчому порядку, тобто закон повинен чітко окреслювати функції місцевого самоврядування і відповідно до них джерела ресурсів, які становитимуть фінансове забезпечення цих функцій» [12, 87].

Інколи поряд з терміном «фінансова незалежність» вживається термін «фінансова автономія», під яким розуміється база самоврядування територіальних колективів, самостійності всіх рівнів місцевої влади; це самоврядування у сфері фінансів [23, 19]. Як вказує В. І. Кравченко, фінансова автономія місцевих органів влади є об’єктивно необхідним явищем, яке супроводжує організовану на принципах розподілу функцій державну владу. Фінансова автономія місцевих органів влади – це фінансова незалежність цих органів при виконанні покладених на них функцій. Фінансова незалежність у сукупності із організаційною та адміністративною незалежністю є передумовою ефективного розв’язання місцевими органами влади покладених на них завдань [18, 90].

Дослідження Клець Л. Є. показують, що фінансова автономія – це, по-перше, наявність в органів місцевого самоврядування прав самостійного прийняття рішень щодо формування своїх бюджетів та фінансування завдань і повноважень з метою забезпечення гідних умов для життєдіяльності громадян територіальних одиниць; по-друге – це реальна можливість місцевих органів за рахунок наявних в їх розпорядженні матеріально-фінансових ресурсів забезпечувати населення суспільними товарами та послугами якісно і в повному обсязі. Відповідно до цього, доцільно зазначити, що фінансова незалежність певною мірою визначається обсягом наявних фінансових ресурсів у розпорядженні місцевих органів управління як надійної бази для вирішення власних завдань [17, с. 46].

Вважається також, що фінансова автономія є основною формою реалізації принципів місцевого самоврядування. До основних принципів місцевого самоврядування віднесені такі:

1) народовладдя;

2) законності;

3) гласності;

4) колегіальності;

5) поєднання місцевих і державних інтересів;

6) виборності;

7) правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених законами;

8) підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;

9) державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;

10) судового захисту прав місцевого самоврядування [3, ст. 4].

Як слушно зазначають Кравченко В. І., Петленко Ю. В. та Рожко О. Д., головним критерієм, який засвідчує фінансову автономію місцевих органів влади, є наявність у них прав прийняття рішень у сфері власних фінансів. Якщо це право законодавчо не закріплене, то місцева влада фінансової автономії не має. Тобто право прийняття рішень є загальною передумовою фінансової автономії [23, 20; 18, 31]. До рішень у сфері місцевих фінансів можна віднести рішення стосовно бюджету (держбюджету, власного бюджету, іншого місцевого бюджету), податків і зборів (загальнодержавних і місцевих), місцевих запозичень.

Отже, існують різноманітні підходи до визначення фінансової самостійності, незалежності й автономії органів місцевого самоврядування. Найчастіше ці терміни не розмежовують, вживають як синоніми через різний переклад відповідних термінів із зарубіжних джерел та міжнародного законодавства. Однак відмінності все ж існують. Так, фінансова незалежність органів місцевого самоврядування полягає у закріпленні за місцевими бюджетами відповідних ресурсів, при цьому місцеві бюджети мають бути відокремленні від державного; фінансова самостійність – полягає у можливості самостійно (без втручання у цей процес органів державної влади, без будь-якого політичного впливу чи тиску) вирішувати різного роду фінансові питання (наприклад, приймати акти про бюджет, своїми рішеннями запроваджувати відповідні місцеві податки та збори) наявності. Фінансова ж автономія – це узагальнююче поняття, що може охоплювати фінансову самостійність та незалежність.

Отже, без належної фінансово-економічної основи місцеве самоврядування як таке залишатиметься лише фікцією, так само, як і їхня участь у бюджетних правовідносинах.

Дата добавления: 2015-07-15