Визначення масових та геометричних характеристик тканин

До масових характеристик тканин відносять: об'ємну масу (масу одиниці об'єму), масу 1 м² або поверхневу густину, масу 1 лінійного (погонного) метра тканини або лінійну густину, кондиційну масу 1 м² або кондиційну поверхневу густину.

Геометричні (розмірні) властивості тканин оцінюють показника­ми довжини, ширини та товщини.

Зразок тканини (пробу) розстелити на столі (якщо тканина пом'ята, її слід спочатку випрасувати), і лінійкою або метром вибірково в 3-5 місцях визначити довжину l (узпродовж пруга), у мм, і ширину b, у мм. За допомогою товщиноміра визначити в 7-10 місцях товщину тканини h, у мм.

Зразок тканини зважити на технічних вагах з точністю до 0,01 г і знайти його масу, в г.

Значення довжини, ширини, товщини та маси занести до табл. 3.1.

Таблиця 3.1

№ пор.	l, мм	b, мм	h, мм	g, г

Розрахувати об'ємну масу G_v, масу 1 м² або поверхневу густину G_s, масу 1 лінійного метра, або лінійну густину G_l, кондиційну масу 1 м², або кондиційну поверхневу густину G_sk та кондиційну масу за формулами (3.1) - (3.5):

, [мг/мм³] (3.1)

, [г/м²] (3.2)

, [г/м] (3.3)

, [г/м²] (3.4)

, (3.5)

де Wk – вологість кондиційна, %;

Wф – вологість фактична, %.

Значення вологості отримати у керівника занять. Отримані результати розрахунків занести до табл. 3.2.

Таблиця 3.2

Масові характеристики тканини

Gv, мг/мм^3	Gs, г/м^2	Gl, г/м	Gsk, г/м^2

3.2.3 Визначення напівциклових характеристик міцності тканин

Отримати у керівника занять зразок тканини (пробу) і, користуючись вказівками ГОСТ 3813-72, підготувати дослідні смужки: 3 – за основою і 4 – за утоком.

Ознайомитися з будовою та практичним використанням розрив­них машин типу РТ-250 і РТ-250М.

Визначити розривне навантаження Р_р у Н, і розривне подовження l _р у мм трьох основних і чотирьох утокових смужок досліджуваної тканини.

Отримані результати досліджень занести до табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Напівциклові характеристики міцності тканини

Номер досліду	Рр, Н	l р, мм	l а, мм	ε, %	Ррв сН/нит
	о	у	о	у	о	у	о	у	о	у
Сума значень
Середнє значення

Розрахувати значення абсолютного повного розривного подовження за формулою (3.6):

, (3.6)

де l _о ─ початкова (затискна) довжина досліджуваної смужки тканини, мм;

l _р ─ довжина смужки тканини перед її руйнуванням, мм.

Розрахувати відносне повне розривне подовження ε, % смужок тканини за формулою (3.7), %:

, (3.7)

Розрахувати відносне розривне навантаження Р_рв за формулою (3.8), сН/нит:

, (3.8)

де Щ ─ щільність тканини.

Результати розрахунків l_а, ε, Р_рв окремо за основою (о) та утоком (у) занести до табл. 3.3.

3.2.4. Визначення вологості

Вологість тканини характеризують кількістю пароподібної вологи, що міститься в тканині при вологості повітря 65%. Фактичну вологість (W_ф) розраховують за формулою (3.9), %:

, (3.9)

де g ─ початкова маса тканини;

g₀ ─ маса тканини після висушування в сушильній шафі до постійної маси.

3.2.5. Визначення гігроскопічності

Гігроскопічність тканини характеризують кількістю вологи, яку тканина поглинає у разі витримування протягом 4 годин в атмосфері зі 100%-ою вологістю.

Гігроскопічність (W) розраховується за формулою (3.10), %:

, (3.10)

де g_в─ середнє арифметичне з результатів визначення маси трьох шматочків тканини, витриманих при φ = 100%;

g_о ─ середнє арифметичне з результатів визначення маси трьох шматочків тканин, висушеної до постійної маси.

Для визначення гігроскопічності тканини у відкритому бюксі її поміщають в ексикатор з водою зі 100%-ою вологістю і витримують 4 години. Потім бюкси з тканиною закривають, зважують і переносять в ексикатор з нульовою вологістю (ексикатор з кислотою), де витримують відкритими 4 год.

Визначають вологість, гігроскопічність і вологовіддачу для одного зразка тканини.

Для цього шматочок тканини (смужку 50 х 200 мм або прямо­кутник масою 3-10 г) у бюксі з відомою масою зважують на початку роботи та після витримування в атмосфері з різною вологістю повітря.

Результати зважування доцільно записати в такій послідовності:

1. Маса бюкса без тканини.

2. Маса бюкса з тканиною після витримування в кімнатних умовах з φ = 65%.

3. Маса бюкса з тканиною після витримування в атмосфері φ = 100% (ексикатор з водою).

4. Маса бюкса з тканиною після витримування в атмосфері з φ = 0 (ексикатор з концентрованою кислотою).

5. Маса бюкса з тканиною після витримування в сушильній шафі.

6. Зважування проводять з точністю до 0,001 г, а розрахунки ─ з точністю до 0,1%.

3.2.6. Визначення вологовіддачі

Вологовіддачу тканини характеризують кількістю вологи, яку тканина віддає при перенесенні з атмосфери з високою вологістю в атмосферу з нульовою вологістю.

Вологовіддачу (В_в) розраховують за формулою (3.11), %:

, (3.11)

де g_с ─ середнє арифметичне з результатів визначення маси трьох зразків тканини, витриманих в атмосфері з нульовою вологістю.

3.2.7. Визначення капілярності

Показником капілярності тканини є висота підняття рідини смужкою тканини за одну годину.

Для визначення капілярності готують смужки розміром 30 х 5 см. Смужки прикріпляють одним кінцем до горизонтальної планки, закріпленої в штативі, а другий кінець опускають у ванночку з розчином біхромату калію або еозину. Висота Н підняття рідини визначається за певні проміжки часу, наведені в табл. 3.4.

Таблиця 3.4

Визначення капілярності тканини

Показник	Тривалість спостережень, хв.
Висота підняття рідини Н, мм

За отриманими даними будують графік залежності висоті підняття рідини від тривалості дослідження. На осі X відкладають час, а на осі У ─ висоту підняття рідини.

---

Дата добавления: 2015-07-15