Лабораторна робота №2

МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ЯКОСТІ ШКІРЯНОГО ВЗУТТЯ

Мета роботи ─ вивчити методику проведення експертизи якості шкіряного взуття та визначення основних її показників.

2.1. Стислі теоретичні відомості

Якість взуття формується починаючи з процесу моделювання і закінчуючи процесом виготовлення. Чинники, що зумовлюють якість взуття, а також система показників його якості регламентуються НДТ (ГОСТ, ТУ, ОСТ).

Загальні показники якості – гарантійний термін носіння, міцність ниткових кріплень деталей заготовки і підошви, маса, гнучкість, загальна й залишкова деформація підноска та закаблука, міцність прикріплення підборів, силует, зовнішній вигляд і внутрішня обробка взуття.

Ці показники визначаються за стандартними методиками в умовах не тільки підприємств-виробників, але й підприємств торгівлі.

Спеціалізовані обов’язкові показники якості (перспективні) визначаються на стадії розробки і при запуску продукції у виробництво. Для визначення цих показників необхідні спеціальні лабораторії.

Стандарти технічних умов передбачені на взуття модельне, повсякденне дитяче, повсякденне з синтетичних і штучних шкір, юхтове, домашнє та легке.

Структура цих стандартів підпорядковується єдиному принципу із зазначенням норм в 6 основних розділах: види і розміри; технічні вимоги; правила приймання; методи випробувань; гарантії виготовлення й маркування; пакування, транспортування та зберігання взуття.

Для оцінки якості взуття застосовують в основному інструментальні (лабораторні) та органолептичні методи, тобто для оцінки якості необхідно здійснити огляд виробів у партії і окремих партій та встановити базисні показники, необхідні для обґрунтованого висновку про якість кожного зразка або всієї партії. На підставі визначених показників вибирають відповідні методи випробувань.

Споживчі властивості взуття

Шкіряне взуття відноситься до товарів складного асортименту, його функції та призначення дуже різноманітні і залежать від притаманних йому споживчих властивостей. Останні можна умовно поділити на три групи: функціональні, естетичні й експлуатаційні.

Функціональні властивості характеризують придатність взуття до використання за призначенням. Вони забезпечують комфорт і захист стопи від шкідливої дії навколишнього середовища.

Естетичні властивості відображають привабливість зовнішнього вигляду та відповідність зовнішнього вигляду взуття навколишньому середовищу.

Експлуатаційні властивості можна поділити на менш загальні властивості у відповідності з етапами процесу експлуатації взуття – при надяганні, носінні, зніманні та догляді. Найбільш важливими властивостями, що виявляються при носінні взуття, є ергономічні та захисні.

Ергономічні властивості характеризуються відповідністю взуття анатомо-фізіологічним, біомеханічним (маса, гнучкість, стійкість), гігієнічним особливостям стопи.

Найважливішою властивістю взуття є його маса, оскільки при носінні важкого взуття людина витрачає набагато більше зусиль, ніж при носінні легкого.

Взуття повинне мати максимальну гнучкість в пучковій частині та в зоні гомілковостопного суглоба (в чоботях). Чим більше гнучкість взуття, тим менше зусиль потрібно для згинання його при русі і тим менше людина втомлюється.

Дата добавления: 2015-07-15