Архітектурне середовище відпочинку стилю барокко?

Особливе місце в європейській культурі цієї доби зайняла культура бароко (від італ. baroco – дивний, вибагливий, химерний). Мистецтво бароко фіксує гостру внутрішню суперечливість суспільного життя. Заспокійливій і врівноваженій картині буття, створеній культурою Відродження, протистояла картина бурхливого, збентеженого, патетичного і драматичного світу, який постав у суперечливій динаміці та “відкритості” для всіляких змін. Художні образи взаємозв’язувалися, зливаючись в один рухливий потік, в якому чітко простежувалась тенденція до універсалізму. Художники бароко прагнуть створити єдину всеохоплюючу картину світу. Вони відмовляються від чітких ліній, що окреслювали простір, і ділять його на окремі відносно замкнені площини. Простір в їх картинах тяжіє до безконечності, об’єднуючи в одне ціле людей, предмети, пейзаж тощо. Водночас майстерне використання контрастів світла і тіні перетворювало ціле в наповнений динамікою живописний потік.

Найяскравіше бароковий стиль виявився в архітектурі. Архітектурний образ формувався на основі активної взаємодії просторових та об’ємних чинників. Простір, який у своєму безмежному розширенні набуває всепроникаючої сили, наштовхується на пластику архітектурної маси, внаслідок чого, та то піддається простору, то опирається йому, утворюючи дивні мотиви об’ємної та лінійної конфігурації.

В архітектурі бароко переважає тяжіння до ансамблю, до організації простору. Архітектори включали в ансамбль не тільки окремі споруди і площі, а й вулиці, які підпорядковувались одній монументальній споруді як композиційній домінанті.

По-новому розкривається в архітектурі бароко поняття синтезу мистецтв. Скульптура, живопис, немов би продовжують архітектурні форми, приймають участь у створенні єдиного ансамблю, який об’єднаний спільною художньою ідеєю.

У цей період поширюється будівництво міст, зводяться королівські та царські палаци. Будинки різних державних установ, казарми, хороми крупних землевласників і царських сатрапів, учбові заклади. На Україні, зокрема, будуються полкові канцелярії, палаци російських царедворців, великі монастирські комплекси.

Великого значення приділяють зеленим насадженням, створюються декоративні парки, бульвари вздовж вулиць. Реконструюються старі і створюються нові міста, наприклад, Петербург, у якому в стилі барокко побудовано величезний царський палац (нині Ермітаж) з його численною декоративною скульптурою і парадними сходами характерних бароккових форм, виконані талановитим архітектором Б. Растреллі.

За його ж проектом у Києві була споруджена чудова Андріївська церква (1747 — 1753), яка за своїм силуетом і досі є неповторною окрасою міста. Інтер’єр її прикрашений пишними різьбленими деталями, насичений динамікою декор куполів. Своєрідні форми має місцева українська архітектура, майстри якої спираються на народне дерев’яне зодчество та різьблення. Особливо великої культури досягають українські різьбярі і зодчі в створенні чудових іконостасів, які підносяться до рівня майстерності італійських майстрів доби Відродження. У формах споруд відбиваються мотиви української природи та орнаменту. На численних спорудах Києво-Печерської лаври, громадських спорудах Чернігова, соборах і церквах Києва, Новгорода-Сіверського, Мгара, Густині, Сорочинців, Полтави позначились риси цього динамічного, декоративного стилю.

В усіх цих спорудах викликає естетичну насолоду гармонія і висока пластичність форми, неповторна пластика і декоративність окремих деталей, створених народними майстрами, на зразок місцевих орнаментів, в яких суто архітектурні елементи переплітаються з рослинними мотивами. Особливо насичені декором вхідні портали, вікна та фронтони, що завершують будівлю. Однією з кращих пам’яток цього напрямку є брама Заборовського (1746 р., арх. Й. Шедель) у Софійському монастирі в Києві, дзвіниця на Дальніх печерах Києво-Печерської лаври (1754 — 1761 р., арх. С. Ковнір).

В інтер’єрах кам’яних будинків цього періоду застосовують кам’яні склепіння, розписи на стінах і стелях. Для опалення застосовували кахляні печі, облицьовані майолікою. Стіни прикрашали картинами і парсунами, зброєю та східними килимами. Царські палаци часів Петра І і Катерини II мали велику кількість приміщень і були розкішно оздоблені руками кріпосних майстрів. Паркет для підлоги виготовлявся з різних порід дерева. Стіни прикрашувались гобеленами та численними дзеркалами, стеля — ліпними рельєфами, центральна частина яких заповнювалась живописом.

Вісімнадцяте сторіччя на Україні та в Росії проходило в зовсім інших соціально-економічних умовах. Аграрно-поміщицька Росія жила ще в умовах феодальної формації і кріпосного права, саме тому стильові риси барокко існували в Росії і на Україні аж до 70-х років століття, поступово звільняючи місце для нового стилю, так званого класицизму, на шляхах якого видатні зодчі створюють шедеври вітчизняної архітектури кінця XVIII — початку XIX століття. Таким чином, хронологічні періоди стилю західноєвропейської архітектури і архітектури Росії та України не збігаються. В першій половині XVIII століття Франція переживає стиль Людовіка XV — рококо, а у Росії продовжує розвиватися стиль, близький до барокко.

8. Архітектурне середовище відпочинку стилю класицизм?

Новим архітектурним стилем, що прийшов на зміну бароко, стає класицизм (англ. classicism, від лат. classicus - зразковий) - напрям в європейській літературі та мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст. Найбільшого розквіту цей стиль досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою він був притаманний усім європейським культурам, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст. Це було своєрідним переосмисленням мистецтва античності в плані утвердження чіткого і ясного погляду на дійсність, злагодженості й пропорційності архітектурних форм. Як цілісна система класицизм сформувався у Франції в епоху піднесення абсолютизму, утверджуючи ідеальне уявлення про розумну і справедливу владу освіченого монарха. В інших країнах класицизм розвивався в період формування націй і національних культур.

У стилі класицизму зводяться житлові будинки, адміністративні установи, й освітні заклади. На 30-40 рр. припадає будівництво університету св. Володимира у Києві, театрів у Києві, Одесі, Полтаві та ін. У Львові перші житлові будинки такого стилю зводяться в 90-ті рр. XVIII ст. навколо вулиць, прилеглих до площі Ринок - історичного центра міста. Споруджується нова Ратуша (1828- 1835, архітектори Ю. Маркль та Ф. Третель). У середині XIX ст. архітектуру Львова доповнюють такі громадські споруди класицизму, як "Скарбкіеський театр", тепер Український драматичний театр ім. М. Заньковецької (архітектори Л. Пихаль, І. Зальцман), політехнічний інститут (архітек-тор Ю. Захаревич), "Осоленіум" - тепер Наукова бібліотека (архітектори П. Нобіле та Ю. Бем).

Класицизм виявився в багатьох країнах. Під прямим французьким впливом виявилася Італія, де центром класицизму стали в XIX в. Мілан з його оперним театром «Ла Скеля» (архит. Пьермарині) і Неаполь, де була здійснена перебудова театру Сан Карло і зведений собор Сан Франческо де Паоло. Більш широкий відгук в Італії отримав романтизм, джерелами натхнення для якого в першій половині XIX в. Стали місцеві форми середньовічної і ренесансної архітектури.
Завдяки посередництву французьких архітекторів, класицизм з Європи влучає на американський континент, де в 1791 г. по проекту П. Ш. Ланфана був закладений Вашингтон. Місто має прямокутну основу вуличної мережі, розрізану широкими діагоналями бульварів. Той же принцип паніровки типовий для Детройту (1807), Нью-Йорка (1811) і інших американських міст. В 1793 г. був закладений перший камінь в фундамент будинку Капітолію (У. Сонтон). Остаточний вигляд йому придав Б. Латробэ - найбільш значний представник американського класицизму, що довів стилізацію форм грецької архітектури до найменьших деталей декору. Представниками класицизму були також Р. Миле і Д. Хобан, що розробили проект Білого Дому в Вашингтоні. Цей стиль став в Америці першим національним стилем під назвою «грецьке відродження». Деякі виразні елементи класицизму отримали в американській архітектурі більш широке розповсюдження, ніж в Європі. Вони зустрічаються навіть в XX в. І придають специфічний характер вигляду маленьких міст з їхні кам'яною і дерев'яною архітектурою.

Інтер'єр і предмети внутрішніх шатів західноєвропейського класицизму
Інтер'єри французького класицизму і рококо, незважаючи на їхню контрастність, містили деякі обидно признаки. До обох случаях їхні оформлювалися в основному невеликі кімнати. Але внутрішніх відділках і того, і іншого, мур розчленовувався на орнаментально оброблені поля (пано), велике значення грають дзеркала, масштаб орнаменту - дрібний, колористична гама — м'яка, вибілена. Однак интер'єри класицизму (стиль Людовика XVI) містили і принципово нові риси. Більшість відрізняється простотою і ясністю декоративної композиції (мал. 179). Стіни прямокутних в плані приміщень відділяються від стель карнизами, або антаблементами, площини стін чітко розподіляються між собою. В більших приміщеннях муру рас членуються пілястрами і напівколоїдами. Стелі часто обробляються кесонами; застосовуються стрічкові десюденорти і фрізи.

Зразком надзвичайно чіткого, стриманого композиційного рішення, типового для стиля Людовика XVI, може служити приведений нами інтер'єр бібліотеки короля в Версальському палаці.
В орнаменті стиля Людовика XVI можна відзначити дві тенденції. Що відрізнялися тим: античні і ті, що зв'язані з природою і сільським побутом. Серед античних тем: дрібний акант. Маскарони. Міфічні образи і атрибути, факели, дикторські зв'язки, до. Колчани, луки, шоломи, мечи, щити, списи. Пасторальні мотиви: букети або гірлянди кольорів (часто в вазах), снопи, стрічки, музичні інструменти (гітара, сопілка):
Тваринні (барани, кози, їхні голови і лапи). Композиція орнаменту стиля Людовика XVI завжди симетрична, тло мало заповнене, прикраси розташуються але краям, але кутам і в центрі. Улюблена гама кольорів — білі, блакитні, рожеві, світло-зелені, кремові тона.
В орнаменті може бути відзначений ще так званий стиль Директорії — перехідний від стиля Людовика XVI до ампіру.

Риси класицизму виявляються також і в виробах з срібла і бронзи. Користуються більшим розповсюдженням легкі люстри грушовидної форми з металевою бронзовою позолоченою основою, численними кришталевими підвісками і кольоровим склом, що використаються в основному для оформлення центрального стрижня типу балясини. Велике розповсюдження одержують жирандолі, бра. Серед різноманітних типів люстр особливу популярність набувають прозорі стеки - лляні ліхтаріциліндричної форми, декоративні кришталеві підвісками.
Значні масштаби набуває виробництва фаянсу і порцеляни, до частковості виробів з так званої бісквіта, не поливаної порцеляни. Великий розвиток одержують бісквітні групи, що зображають найчастіше персонажів античної міфології, а також пасторальні сцени. На всіх цих виробах лежить властива французькій культурі печатка вишуканості і витонченості. Твори прикладного мистецтва органічні входили в архітектурну середу інтер'єру, збагачували його.

Класицизм успадкував театральність бароко. В межах цього стиля барочна афектація знімалася: форма була підпорядкована догмам нормативній естетики і чітко правилам,що сформулювалися композиції. Архітектурні елементи -
такі ж, власне, заміщення справжньою тектонічності її символічним вираженням перебувало в архітектурі Ренесансу; однак та, апелюючи до мудрості давніх, затверджувала власний ідеал і цінності власної культури. Змістовність же форми класицизму прочитувалася тільки через відсилання до джерел, через знання про чужу, античну культуру (а в випадку палладіанства — і ще більш складно — через античність, побачену і що розтлумачилася Високим Ренесансом і Палладио.

Вже в першій половині XIX сторіччя настанова на безпосереднє вираження вформі характеру життєвих ситуацій стала заходити в суперечність з жорсткістю формальних догм класицизму. В житті мінялося занадто багато — на перший план виходила буржуазія, зїї особливими потребами і стереотипами поведінки. З'являлися в містах,що розбестять нові типи будинків, використовувались нові конструкції. Мінявся і панівний світогляд. Антикизированні форми зверталися в естетичну абстракцію, мертвамова, бути може, і прекрасна в своїй звучності, але вже непридатна для втілення нових смислів. Нове направлення — еклектизм — визволило архітектуру і декоративнемистецтво від нормативності класицизму. Просторово-конструктивна структура виявилася визволена від підпорядкування стереотипам художньої форми,її організаціястала чисто раціональним процесом. Художнє значення стали накладувати на утилітарну основу як щось додаткове, що підкоряється заданим габаритам. Головним для “стиля вибору”, яким була еклектика, став пошук метафори, призначення будівлі,що висловлює, пошук вираження функції.

---

Дата добавления: 2015-07-15