Відповідальність за договором транспортного експедирування

Відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування настає відповідно до глави 51 Цивільного кодексу України, тобто згідно з загальними правилами. Таким чином, загальні положення про підстави та розмір відповідальності про порушення цивільно-правових зобов’язань поширюють свою дію також на правовідношення, що випливають з договору транспортного експедирування.

Виходячи зі змісту Цивільного кодексу України у договорі чи законі може бути передбачено, що відповідальність за невиконання договору настає незалежно від вини боржника. У такому випадку йдеться про підвищену відповідальність боржника. Оскільки договір транспортного експедирування носить підприємницький характер, то дії контрагентів підпадають під норму про підвищену відповідальність сторін за невиконання зобов’язань.

Відповідальність в транспортно-експедиторському зобов’язанні є повною, як для клієнта, так і для експедитора. Хоча експедитор, як організатор перевезення вантажу в основному здійснює документальне оформлення транспортування вантажу, і рідко коли отримує товар у своє відання. З приводу цього, в міжнародній практиці застосовується обумовлена цією підставою обмежена відповідальність експедитора.

Оскільки експедитор виступає в якості посередника між відправником вантажу, перевізником та одержувачем вантажу, порушення ним умов договору може привести до відповідальності клієнта перед перевізником. Рівною мірою порушення своїх обов’язків клієнтом може привести до відповідальності експедитора перед перевізником (якщо ці фігури не співпадають). Таким чином відповідальність сторін в договорі може бути як прямою, так і регресною.

Відповідно до ч.2 ст. 929 ЦК допускається відступ від загальних правил про відповідальність перед клієнтом лише у випадку, якщо порушення зобов'язання експедитора викликане неналежним виконанням договорів перевезення. Очевидно, що це правило може бути застосоване лише до ситуації, коли експедитор укладає договір перевезення від власного імені. При укладенні договору перевезення від імені клієнта, перевізник нестиме відповідальність безпосередньо перед клієнтом. У випадку, якщо експедитором буде доведена провина перевізника в порушенні зобов'язання, то відповідальність експедитора перед клієнтом визначається за тими ж правилами, по яких перед експедитором відповідає відповідний перевізник. Це може привести до зменшення відповідальності експедитора. Так як, в рамках здійснення обов’язків за договором транспортного експедирування експедитор може укладати крім договору перевезення, також договір зберігання, договір страхування ті інші, необхідно встановити, що при порушенні договору транспортного експедирування, яке викликане неналежним виконанням іншого договору, експедитор несе відповідальність перед клієнтом за тими ж правилами, за якими перед експедитором відповідає третя особа, яка порушила відповідний договір.

Слід зазначити, що дане правило не суперечить нормам ст. 932 ЦК, які виключають звільнення експедитора від відповідальності перед клієнтом за дії третіх осіб. В даному випадку йдеться не про звільнення від відповідальності, а про можливість зміни її в межах, встановлених законом за винні дії за відповідним зобов'язанням.

Необхідно відмітити, що цивільне законодавство України не передбачає відмінностей у відповідальності експедитора, виступаючого у відношенні з третіми особами від свого імені, і експедитора, виступаючого від імені клієнта, або що виконує послуги самостійно. І у тому, і в іншому випадку відповідальність регулюється відповідно до правил розділу 51 ЦК. Правила В результаті клієнт, надаючи експедиторові право діяти у відносинах з третіми особами від свого імені або виконувати послуги самостійно, ризикує більшою мірою, чим, якби він сам був учасником операції або іншого правовідношення.

Експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

За невиконання або неналежне виконання обов’язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним Кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб. Залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

У разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов’язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

Якщо експедитор тільки організує перевезення вантажу та сам не виступає в якості перевізника, він не несе відповідальність за схоронність вантажу та за прострочення в доставці, за виключенням тих випадків, коли експедитор прийняв на себе таку відповідальність, шляхом поруки за дії перевізника (тобто аналог інституту делькредере в договорі комісії).

В законодавстві передбачена спеціальна відповідальність клієнта за збитки, завдані експедиторові у зв’язку з порушенням обов’язку щодо надання інформації про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов’язків, встановлених договором. Необхідно також передбачати, що виявити недоліки інформації, що надається і обов’язок сповістити про це клієнта лежить на експедиторі. Але в законодавстві не вказано наскільки своєчасно експедитор повинний сповістити клієнту цю інформацію. На теперішньому етапі законодавчого регулювання транспортно-експедиторської діяльності цей строк можливо прописати тільки в договорі.

Так як, експедитор несе матеріальну відповідальність самостійно, спеціалістами в області транспортного експедирування рекомендується страхувати вантаж на різницю його вартості та грошових коштів, якими володіє експедиторська компанія.

Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» містить право експедитора утримувати вантаж, що знаходиться у його розпорядженні до уплати винагороди та відшкодування розходів, які здійснені ним за рахунок клієнта, або пред’явлення належного забезпечення. Що стосується права застави (утримання), то випадки його застосування є дуже рідкісними.

Таким чином, основною проблемою є визначення підстав та розмірів відповідальності в договорі транспортного експедирування. Крім цього, на законодавчому рівні не встановлена різниця в відповідальності експедитора який виступає від свого імені або від імені клієнта, чи самостійно виконує зобов’язання. Так як, в рамках здійснення обов’язків за договором транспортного експедирування експедитор може укладати крім договору перевезення, також договір зберігання, договір страхування і т.і. необхідно встановити, що при порушенні договору транспортного експедирування, яке викликане неналежним виконанням іншого договору, експедитор несе відповідальність перед клієнтом за тими ж правилами, за якими перед експедитором відповідає третя особа, яка порушила відповідний договір. Це положення не дозволить виключити встановлення повної відповідальності в договірному порядку, що дозволить вантажовласникам захистити свої інтереси.

Встановлення граничних меж відповідальності, основаних на одноманітних правилах, що розроблені ФІАТА, забезпечать конкурентноздатність українських підприємців на ринку міжнародних експедиторських послуг та дозволять експедитору страхувати свою відповідальність на міжнародному страховому ринку.

[1] Гражданское право учебник./Отв.ред.Суханов Е.А./Т.2,полутом 2.М,БЕК.,2000 - С.30.

[2] Иоффе О.С. Обязательственное право. М., 1975. С. 544.

[3] Иоффе О.С. Обязательственное право. М., 1975. С. 543.

[4] Ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»

[5] Коментарий к Кодексу торгового мореплавания Российской Федерации /Отв.ред.Иванов Г.Г.).-М.,2000.-С.29.

[6] Коментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части второй (постатейный) /Под ред.О.Н.Садикова.М., 1996.-С.373 (автор роздела О.Н.Садиков).

[7] Ст. 7 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” від 01.07.2004 року // Відомості Верховної Ради, 2004. - № 52. – Ст. 562.

[8] Лимонов Э.Л. Внешнеторговые операции морского транспорта и мультимодальные перевозки.-С-Пб.,2000.-С.404-406

.

[9] Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М., Госюриздат, 1950. – С. 397.

[10] Победоносцев К.П. Курс гражданского права. Часть третья: Договоры и обязательства. – М., «Статут», 2003. – С. 198.

[11]Александров-Дольник М.К. О регламентировании в гражданских кодексах правоотношений, вытекаю­щих из договоров транспортного права.//Советское государство и право. – 1963. – №2. – С. 105.

[12] Гражданское право./ Отв.ред. С.П. Гришаев – М.: Юрист,1998. – С. 337.

[13] Гражданское право. В 2 т. Т.2 / Под ред. Е.А. Суханова. – М.: БЕК, 1994. – С. 415.

[14]Ходунов М.Е. Договор транспортно-комиссионных и вспомогательных операціях // Советское государство и право. – 1953. – №4. – С. 131-136.

[15] Гражданское право: В 2 т. Том ІІ. Полутом 2: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2000. – С. 68

[16] Плужников К.И. Транспортное єкспедирование. – М., 1999. – С. 21-22.

[17] Советское гражданское право. Т. I. М.: Высшая школа, 1985. С. 471.

[18] Витрянский В.В. Договоры о транспортной экспедиции и иных услугах в сфере транспорта. М.: Статут, 2003. – 319 с. 20

Дата добавления: 2015-07-11