Порядок укладення договору транспортного експедирування

До вступу в дію Цивільного кодексу України 2004 року (далі – ЦК) та прийняття Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” на території України діяли імперативні правила, що були призначені для регламентації порядку укладення договорів про транспортно-експедиторське обслуговування.

На хвилі публічного характеру правовідносин у транспортно-експедиторської сфері, до відповідного часу ще діяли Правила здійснення транспортно-експедиційної діяльності під час перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 21 вересня 1993 року за №770. На теперішній час, система правового регулювання порядку укладення договорів, пов’язаних з транспортно-експедиторським обслуговуванням, заснована на імперативних правилах, та яка детально регламентувала дії сторін при укладенні договорів та сам зміст договорів, не існує. На її місце прийшла юридична рівність учасників транспортно-експедиторських відносин, їх ініціативність та вільний розсуд при виборі правил поведінки, прямо не забороненої законом[7].

ЦК не містить якихось спеціальних правил щодо укладання договору транспортного експедирування, крім обов’язкового застосування письмової форми договору (ст. 930 ЦК). Це обумовлено складністю прав та обов’язків сторін за договором транспортного експедирування, можливістю внесення до нього додаткових умов по виконанню цілого ряду фактичних дій. Таким чином, при укладанні договору транспортного експедирування необхідно керуватися загальними положеннями про укладення договорів.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди по всім істотним умовам договору. Але перед тім, як бути укладеним договір повинен пройти щонайменше через дві стадії: пропозиція укласти договір та прийняття цієї пропозиції. Пропозиція іменується офертою, а особа, яка його зробила – оферентом. Прийняття пропозиції іменується акцептом, а той, хто її прийняв – акцептантом. Загальний порядок укладення договорів визначений главою 53 ЦК.

Сторони, що прийняли рішення укласти договір транспортного експедирування можуть зробити це склавши і підписавши єдиний документ. Такий документ відповідно до ст. 638 ЦК повинен виражати зміст договору. Як оферта клієнтом може бути використаний стандартизований документ, що іменується "доручення на експедирування". Його письмовий акцепт означає укладення договору транспортного експедирування на виконання конкретного доручення. В даний час ФІАТА не тільки стандартизувала бланк "доручення на експедирування'' – FIATA Forwarding Instruction FFI, але і закодувала для зручності і скорочення інформації кожен бокс "доручення".

Іншим документом, який може бути використаний як письмова форма оферти, є експедиторське доручення на оформлення стівідорного ( на вантаження і розміщення вантажу в транспортному засобі) і тальманського (на рахунок вантажу в ході вантаження і вивантаження) контрактів. При здійсненні тальманськіх операцій використовується тальманська розписка (tallyman receipt), яка після закінчення зміни з прикладеними до неї схилами складу, путніми листами, що засвідчують кількість вантажу і його стан при прийманні на судно як транспортний документ передається експедиторській групі причалу для підготовки штурманської розписки і коносамента, а при вивантаженні вантажу для оформлення здавальних документів судна/порта/вантажоодержувача. Доручення на тальманське та стівідорне обслуговування слід розглядати як письмове звернення до експедитора укласти договір на умовах, викладених в дорученні. Доручення містить найменування оферента і акцептанта, вказівки про рід вантажу і його найменування, вид упаковки, транспортний засіб на який повинні здійснюватися вантаження, а також умови вантаження. Цих елементів доручення цілком достатньо, щоб класифікувати названий документ як письмову оферту.

Слід зазначити, що в теперішній час транспортно-експедиторську діяльність в порту здійснює внутрішньопортовий експедитор – компанія, якій за договором з портом надано право здійснювати внутрішньопортове експедирування, тобто повного комплексу послуг, пов'язаних з документальним оформленням перевалювання вантажу через порт[8]. Транспортно-експедиторські відносини будуються з клієнтом на договірних началах, а план лежить в основі правовідносин експедитора з третіми особами. Таким чином, транспортно-експедиторські операції в даний час здійснюються повністю на договірній основі.

Для дотримання письмової форми договору у випадках, коли законом або угодою сторін передбачена обов'язкова письмова форма, оферта у будь-якому випадку повинна бути письмовою, тоді як акцепт може бути у вигляді конклюдентних дій контрагента, направлених на виконання умов договору.

На підставі вищезазначеного, відповідно до ст. 207 ЦК, договір транспортного експедирування бути вважатися таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, в листах телеграмах, якими обмінялися сторони. Але існує друга частина вже згаданої ст. 207 ЦК, яка містить правило щодо якого правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Тобто, існують неоднозначні правила, щодо вчинення правочина у письмовій формі. І якщо підпис сторін можливо відтворити в факсимільному вигляді за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового або іншого аналога власноручного підпису, вимога про наявність “мокрої” печатки, навпаки гальмує договірний процес у сфері транспортного-експедиторської діяльності.

Визнання договорів недійсними за такою обставиною тягне за собою певні негативні наслідки, і сторонам залишається лише користуватися положеннями ст. 218 ЦК, згідно з якими заперечення однієї із сторін факту вчинення правочину або оспорювання його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, але рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

При недотриманні письмової форми експедитор відповідно до ст. 162 ГК має право приводити письмові і інші докази (окрім свідчень свідків) про укладення договору. Такими доказами можуть бути, зокрема, документи, підтверджуючі фактичного виконання договору експедитором повністю або в частині. Наприклад, при доставці вантажів експедитором під митним контролем між складами тимчасового зберігання терміналів порту такими документами є заявка порту на виділення додаткового плану завезення; лист у відділ контролю доставки прикордонної митниці, завізоване начальником відділу; документ контролю доставки; вантажна митна декларація; рознарядка на вивіз товару з складу і т.д. У разі виникнення суперечки ці документи оцінюються судом разом з іншими, представленими сторонами доказами.

В даний час немає визнаного на рівні закону єдиного експедиторського документа, підтверджуючого ухвалення експедитором на себе зобов'язання по забезпеченню повного транспортний-експедиційного обслуговування. Транспортні документи, встановлені російським законодавством, значно відрізняються від загальновизнаних експедиторських документів, вживаних в світовій практиці. Цивільний кодекс України встановлює три види перевізних документа: 1) транспортна накладна, 2) коносамент (ст.785 ЦК), 3) транспортний документ на пряме змішане повідомлення (ст.788 ЦК). Жоден з цих документів не припускає єдину відповідальність експедитора при доставці вантажів по схемі від "дверей до дверей". Відповідно до Конвенції ООН "Про міжнародних змішаних перевезеннях", організаціями типу Балтійська і Міжнародна морська рада (BIMCO) і Міжнародною Федерацією асоціацій експедиторів (FIATA) розроблені стандартизовані документи COMBIDOC, MULTIDOC і FBL. При цьому FBL – єдиний експедиторський коносамент, визнаний МТП і світовою банківською спільнотою, наділяє експедитора правом вимоги до фактичного перевізника, оскільки останній виступає в ролі субпідрядника. FBL є єдиним документом, що випускається єдиним оператором, і що передбачає єдину крізну ставку на весь комплекс послуг, що надаються, і єдину систему відповідальності.

Представляється, що випуск єдиного документа на весь комплекс послуг, що виникають при доставці вантажів по схемі "від дверей до дверей", повинен бути передбачений законом про транспортний-експедиторську діяльність. Цей документ повинен передбачати єдину відповідальність експедитора і єдину крізну ставку. При цьому в законі повинно бути передбачено, що він може бути виданий як оборотний або як необоротний документ з вказівкою вантажоодержувача. Оборотний документ може бути виданий "на пред'явника" або у вигляді "ордерного документа". Закон повинен передбачити можливість внесення до документа обмовок, наприклад, про стан вантажу.

Дата добавления: 2015-07-11