Загальна характеристика договору транспортного експедирування

Бурхливий розвиток економічних відносин, перш за все пов’язаний з рухом товарів, а тому, відповідно, зі здійсненням різноманітних перевезень. В свою чергу перевезення як послуга може надаватися разом з додатковими послугами, зокрема забезпечення відправки і одержання вантажу, а також інші послуги, які на пряму не відносяться до власно перевезення, але пов’язані з ним. Ці специфічні послуги надаються численними комерційно-підприємницькими структурами, які займаються морським бізнесом, в тому числі у сфері транспортного експедирування. Поширеність цих послуг обумовила закріплення в главі 65 Цивільного кодексу України 2004 року договору транспортного експедирування в якості самостійного цивільно-правового договору.

У відповідності зі статтею 926 ЦК під договором транспортного експедирування розуміється такий договір, за яким одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, зв'язаних з перевезенням вантажу.

Господарський кодекс України (ст. 316) та Закон України „Про транспортно-експедиторську діяльність” (ст. 9) передбачають практично ідентичне поняття договору транспортного експедирування.

Договір транспортного експедирування відноситься до групи транспортних зобов'язань, які направлені на здійснення і забезпечення транспортного процесу. Г.П.Савичев визначає транспортне зобов'язання, як "зобов'язання, через яке одна особа, - перевізник (експлуатант) зобов'язується зробити на користь іншої особи - вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажира, власника багажу або вантажобагажу - певні юридичні або фактичні дії по наданню транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням, а інша особа - сплатити надані послуги в розмірі, встановленому законодавством або угодою сторін"[1]. В цілому можна погодитися з приведеним визначенням, зробивши при цьому три обмовки. По-перше, суб'єктом, зобов'язаним надати послуги, може бути не тільки перевізник або експлуатант, але і експедитор. По-друге, транспортне зобов'язання може містити одночасно і юридичні і фактичні дії. По-третє, приведене визначення не охоплює власне послуг з переміщення матеріальних цінностей в просторі. Йдеться лише про послуги, пов'язані з перевезенням.

Отже, експедиторське зобов'язання, через яке одна особа, - експедитор (експлуатант) зобов'язується зробити на користь іншої особи - вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажира, власника багажу або вантажобагажу - певні юридичні або/та фактичні дії по наданню транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням та переміщенням матеріальних цінностей, а інша особа – клієнт - сплатити надані послуги в розмірі, встановленому законодавством або угодою сторін.

При відокремленні договору транспортного експедирування від інших договорів, необхідно вказати, що в обов’язки експедитора входить здійснення як юридичних, так і фактичних дій, які спрямовані на забезпечення перевезення вантажу.

Виконувати обов’язки експедитора може і перевізник. Багато авторів звертають увагу на комплексний характер зобов’язань, які витікають із цього договору, і знаходять в них елементи інших видів зобов’язань по оплатному наданню послуг: перевезення, зберігання, доручення, комісія і таке інше, - які безумовно в той чи іншої мірі присутні у договорі транспортної експедиції. Але необхідно акцентувати увагу на тому, що договір транспортного експедирування не є конгломератом – набором перелічених видів правовідношень. Специфіка договору транспортного експедирування полягає в тому, що він являється окремим і цілком самостійним різновидом правовідношень.

Насамперед, варто визначити, що договір транспортного експедирування відноситься до різновиду договорів про надання послуг. Як слушно зазначав О. С.Йоффе: «Експедиція – один з видів діяльності по надання послуг. Внаслідок цього вона знаходиться в загальному ряду з іншими вже дослідженими договорами такого характеру – зберігання, доручення, комісія» [2].

Договір транспортного експедирування, як і більшість договорів, на надання послуг є двостороннім. Це означає, що для укладення договору необхідне волевиявлення двох сторін. Поділ договорів на односторонні і двосторонні певним чином пов'язано із зустрічного виконання. Зустрічний (синаллагматічеській) характер договору транспортного експедирування виражається в тому, що на стороні клієнта у всіх випадках лежить зустрічного виконання його зобов'язань, тобто виконання клієнтом зобов'язань по сплаті винагороди обумовлене виконання експедитором своїх зобов'язань по наданню транспортно-експедиторських послуг. Клієнт не повинен виконувати свої обов'язки по сплаті винагороди до виконання експедитором своїх обов'язків.

Договір транспортного експедирування є оплатним, консенсуальним та взаємним. Відповідно до принципу оплатності транспортний експедитор має право на винагороду за надані послуги, незалежно від наявності такої умови в договорі, тобто достатньо самого факту укладення правочину. Поряд із платою за послуги в договорі можуть передбачатися компенсаційні та додаткові виплати. Перші – це виплати, пов’язані з виконанням додаткових послуг, що не випливають з виконання основного зобов’язання, але пов’язані з ним, а додаткові – це за досягнення додаткового, передбаченого договором позитивного результату.

Договір транспортного експедирування – це консенсуальний правочин. Для його укладення достатньо письмового оформлення згоди сторін.

Як слушно зазначалося в літературі його консенсуальний характер виявляється в тому, що він визнається укладеним в момент досягнення згоди між сторонами, а дії по здаванню та відправленню вантажу, як і по оплаті експедитору винагороди, здійснюються на виконання зобов’язання, яке вже виникло [3].

Предметом договору транспортного експедирування є надання послуг у сфері перевезення або організації перевезення вантажу, які трансформуються в укладення з третіми особами правочинів або залишаються у якості фактичних дій. Досліджуючи діяльність транспортного експедитору можливо дійти висновку, що діяльність транспортного експедитора включає в себе обов’язки здійснювати дії як юридичного та/або фактичного характеру. Зміст договору транспортного експедирування є досить складним. Ним опосередковуються різні за своєю сутністю правовідносини: внутрішні і зовнішні. Внутрішні відносини формуються між транспортним експедитором та клієнтом, а зовнішні – між транспортним експедитором та третіми особами.

Для відносин між експедитором і клієнтом не характерний їх особисто-довірчий характер. Його наявність або відсутність не впливає на правову природу досліджуваного договору. Тому транспортний-експедиційний договір не належить до фідуциарних операцій.

Договір транспортного експедирування може бути сконструйований по моделі триваючого договору організаційного характеру. У цьому випадку сутність зобов'язання на стороні експедитора буде складатися в організації виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ст. 926 ЦК).

Договір транспортного експедирування укладається на певний строк, який обмежується виконанням експедитором разових послуг або передбачає необхідність транспортно-експедиторського обслуговування клієнта на певному етапі його діяльності, тобто договір транспортного експедирування може носити триваючий характер.

Договір транспортного експедирування повинний укладатися у письмовій формі та при необхідності клієнт повинний видати експедитору довіреність для здійснення його обов’язків за договором.

Резюмуючи сказане, відзначимо, що договір транспортної експедиції відповідно до ЦК, що діє, є самостійним і складним цивільно-правовим зобов'язанням, направленим на надання вантажовідправникові (вантажоодержувачеві) послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, що дозволяє виділити його з широкого круга договорів на надання послуг (перевезення, доручення, комісії, агентства і ін.). Він не є публічним і завжди носить консенсуальний характер.

Дата добавления: 2015-07-11