Сторони договору транспортного експедирування

Із визначення наданого у статті 929 Цивільного кодексу України можливо зробити висновок, що сторонами у договорі транспортного експедирування є експедитор та клієнт.

За українським законодавством експедитор (транспортний експедитор) – суб’єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування [4]. Законодавець не дає собі ради чітко зазначити, хто саме може виступати на стороні транспортного експедитора за цивільно-правовим законодавством України. Він лише зазначає, що обов’язки експедитора можуть виконуватися перевізником, але чи має право експедитор займатися перевезенням не з’ясовує.

Незважаючи на те, що у главі 65 Цивільного кодексу України не міститься якихось спеціальних вимог, які пред’являються до експедитора, сам набір послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу, коло його обов’язків, а також той факт, що вказані послуги надаються клієнту за винагороду, не залишають сумнівів в тому, що транспортно-експедиторська діяльність є одним із видів підприємницької діяльності.

Другою стороною договору транспортного експедирування є клієнт. Клієнт – споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Сторони договору транспортної експедиції повинні бути здатні здійснювати вольові дії. Отже, суб'єктами договору можуть бути лише дієздатні громадяни та юридичні особи, що володіють правоздатністю.

На експедиторі лежить обов’язок по виконанню чи організації виконання для клієнта відповідних послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Звичайно у якості експедитора виступає юридична особа, спеціальна правоздатність якого направлена на транспортно-експедиторське обслуговування. Експедиторами можуть бути і фізичні особи – підприємці. Коло осіб, які виступають на боці клієнта, не обмежений. У тому випадку, коли експедитор самостійно здійснює перевезення вантажу, йому необхідна ліцензія на здійснення такого виду діяльності, хоча до кінця 1998 року ліцензія була необхідна і для здійснення самої транспортно-експедиторської діяльності.

Вантажоодержувач відповідно до чинного законодавства не є стороною договору перевезення, але може виступати стороною договору транспортного експедирування. У тих випадках, коли згідно договору експедитор приймає на себе зобов'язання перед вантажовідправником організувати доставку вантажу по схемі "від дверей до дверей", такий договір в частині виконання експедитором обов'язків вантажоодержувача відноситься до категорії договорів за участю третіх осіб. Експедитор, що укладає від імені вантажовідправника договір перевезення вантажу, може вказати в товарно-транспортній накладній себе у якості вантажоодержувача. Така практика має місце за наявності представництва транспортного експедитора в пункті призначення.

Функції експедитора може виконувати перевізник. В даний час утворені нові комерційні організації, які раніше були структурними підрозділами транспортних організацій, що виступали в ролі перевізника, або експедитора. Предметом діяльності вказаних організацій є виконання різних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів. У ряді випадків вони є учасниками договірних транспортно-експедиторських відносин. В деяких випадках учасниками транспортно-експедиторських відносин є організації, що знаходяться в морських портах. Як вірно вказав Г.Г.Іванов, їх правове положення визначається тим, що вони «є комерційними організаціями загального користування і зобов'язані укласти договори по наданню послуг відносно кожного, хто до них звернеться»[5]. Проте, широкий спектр транспортно-експедиторських послуг не дозволяє віднести договір транспортного експедирування до категорії публічних. Тому, не визнаються суб'єктами публічних договорів комерційні організації, що надають транспортно-експедиторські послуги вантажовідправникам і вантажоодержувачам на території аеродромів і аеропортів. Безпосередньо у організації і наданні транспортно-експедиторських послуг беруть участь регіональні агентства фірмового транспортного обслуговування і залізничні станції.

При здійсненні фактичних дій (зберігання, сортування вантажів і таке інше) експедитор цілком самостійний. Але при юридичних діях (оформлення супутніх документів), клієнт надає йому певний об’єм повноважень, відповідно до характеру транспортно-експедиторського обслуговування – повного чи часткового.

Повне транспортно-експедиторське обслуговування полягає в тому, що експедитор приймає на себе виконання всіх робіт, починаючи від складу відправника та закінчуючи здачею його на складі одержувача.

Важко погодитися з думкою О.Н.Садикова, який розглядає як клієнта власника вантажу, перевізника і інших осіб, інтереси яких пов'язані перевезенням[6]. Законодавцем встановлено, що як клієнт можуть виступати лише вантажовідправники або вантажоодержувачі. Це має значення при з’ясуванні спектру робіт, які покладаються на експедитора та відповідальності, яка виникає з них.

Клієнтом можуть бути фізичні або юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми, що визнаються суб'єктами цивільних прав і обов'язків. Звичайно, частіше за інших в цій ролі виявляються комерційні організації, що здійснюють відправку вантажів для виконання своїх договірних зобов'язань, пов'язаних з продажем, постачанням товарів і виконанням інших договорів. Такі вантажовідправники, в основному, є власниками вантажу. Як клієнт може виступати держава (Україна і її суб'єкти), а також муніципальні утворення при необхідності організації перевезення державного або муніципального майна, не закріпленого за юридичними особами.

Як учасники транспортно-експедиторської діяльності крім експедитора можуть виступати також юридичні і фізичні особи, що мають свідоцтво про державну реєстрацію, яких експедитор привернув до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, за умови, що з договору не випливає, що експедитор повинен виконати свої обов'язки особисто. Таким чином, законом презюміруєтся можливість покладання обов'язку експедитора на третю особу.

Найперспективнішим методом доставки вантажів по схемі "від дверей до дверей" на сучасному етапі є організація перевезень під керівництвом єдиного оператора перевезення вантажів, як може діяти і експедитор. Представляється правильнішим розповсюдження правило про подвійне представництво відносно всіх осіб, охочих скористатися послугами експедитора. Разом з тим, слід враховувати підвищений ризик при одночасному представництві різних сторін. Особи, що здійснюють підприємницьку діяльність, діють на початках ризику і несуть підвищену відповідальність в порівнянні з іншими учасниками цивільно-правового обороту. Тому, слід законодавчо закріпити підвищену відповідальність експедитора перед клієнтом-непідприємцем за вибір перевізника, коли такий обов'язок лежить на ньому, а також за укладення договору перевезення на умовах, які ставлять клієнта в свідомо невигідне положення в порівнянні з тими, на яких би такий договір уклав сам вантажовідправник. Йдеться про такі важливі для клієнта умови договору перевезення, як ціна договору, термін і спосіб доставки вантажу, чи здійснюється перевезення одним або декількома видами транспорту, але по єдиному перевізному документу (змішане перевезення вантажів). Необхідно передбачити і обов'язок експедитора виступати на стороні вантажовідправника (вантажоодержувача) в судових спорах клієнта, з перевізником, що випливають з договору перевезення вантажів.

Оскільки, законом встановлена можливість застосування аналогічно до договору транспортного експедирування договору доручення, слід розглянути особливості правового положення сторін при можливій участі декількох кредиторів і декількох боржників за однією угодою. При множинності осіб в договорі доручення необхідно враховувати наступні особливості. По-перше, інтереси декількох довірителів не повинні суперечити один одному, оскільки інакше такі критерії діяльності повіреного, як розумність і сумлінність, будуть поставлені під сумнів. Стосовно договору транспортного експедирування така ситуація можлива, наприклад, якщо як клієнт виступають двоє або декілька осіб, що спільно діють без утворення юридичної особи за договором простого товариства. При цьому, договір з транспортним експедитором здійснює один з товаришів за дорученням, в якій виражена загальна воля решти товаришів. При укладенні такого договору транспортному експедиторові слід враховувати, що вимагати виконання зобов'язань за договором транспортного експедирування від одного з товаришів він не має права, оскільки лише сумісна воля всіх довірителів визнається легітимною і такою, що породжує правовідносини за участю третіх осіб. Тому, експедитор повинен при укладенні договору зажадати від представника окрім довіреності належно завірену копію договору простого товариства, де вказані адреси і реквізити решти учасників.

Дата добавления: 2015-07-11