Тема 5. Оцінка редактором змісту, принципів популяризації і прийомів цікавості

Робота редактора над змістом науково-популярного твору, що становить основу видання, має двопланний характер. З одного боку, перед редактором стоїть задача оцінити науковість змісту, з іншою - прийоми його відображення, що забезпечують популяризацію.

Науковість змісту потрібно розуміти як відповідність фактів, що розглядаються в науково-популярному творі до фактів наукових. Фактичний матеріал, на якому будується науково-популярний твір, повинен бути точним, достовірним, обґрунтованим і спиратися на результати наукового дослідження. Науковість припускає також відповідність авторської концепції висновкам теоретичних і експериментальних досліджень, які відносяться до відповідної сфери науки.

Науковість змісту зумовлює вибір і використання прийомів популяризації, направлених на полегшення розуміння і сприйняття матеріалу і активізацію творчого мислення читача. Розглядаючи засоби популяризації редактор виходить з оцінки того, що є у автора: задум, концепція, відбір певних елементів і зв'язок між ними, а також способи висвітлення теми, розкриття понять тощо.

Прийоми викладу (популяризації), що використовуються в науково-популярному творі мають відповідати принципу науковості. Редактор повинен ясно бачити, за рахунок чого досягаються зрозумілість змісту твору і доступність його читацькій аудиторії, чи немає у викладі спрощення або вульгаризації. З іншого боку, чи не переобтяжено науково-популярний твір важкодоступним матеріалом. Не слід забувати, що спрощення в науково-популярному творі є причиною спотворення достовірності і веде до дезорієнтації читача. Потрібно також враховувати, що доступність - це не тільки легкість засвоєння змісту, яка залежить від простоти викладу, а доступність - це показник - яким має бути зміст і характер авторської інтерпретації наукового матеріалу, читач міг ним оволодіти.

Межі доступності для конкретного читача можуть розширятися в процесі оволодіння ним матеріалом і внаслідок сприйняття змісту, коли він нарощує свої знання і в нього посилюється зацікавленість предметом, прагнення зрозуміти його сутність. Інтерес прямо пов'язано із змістом. Те, що просто, тривіально (спрощено), не викликає інтересу, не спонукає до читання книги, викликає пасивність. Те, що хоча важко, але можливо подолати, доставляє задоволення. Це має бути показником у роботі редактора при визначенні критерії доступності видання, яке ним готується до випуску.

Відбір фактичного матеріалу повинен оцінюватися з оптимальної точки зору. Прагнення привести якомога більше відомостей, хоча б побіжно сказавши про безліч різних фактів, звичайно шкодить змісту твору. Читач розвіює свою увагу, втрачає головне, внаслідок чого твір не досягає своєї мети. Набагато важливіше сказати про небагато фактів, але повно і ясно, вибравши з них головні, найяскравіші і представницькі.

Важливо, щоб при читанні науково-популярної книги переважали пізнавальний інтерес і бажання оволодіти змістом. В цьому випадку читачу надається можливість більш ґрунтовного і глибокого осмислити факти, можливість побачити ідею за окремими або рядом фактів, зрозуміти задум автора і узагальнити висновки і результати наукового дослідження.

Дотримання принципу осмислення є умовою активної інтерпретації змісту твору і, отже, досягнення мети його популяризації. Осмислення - творчий процес, яким займаються і читач, і автор науково-популярного твору.

У науково-популярному творі використовуються традиційні способи викладення матеріалу: описовий, розповідний і проблемно-аналітичний. Вибір того або іншого з них залежить від особливостей змісту, читацької адреси і цільового призначення науково-популярного видання, але головним чином від творчих можливостей автора. В першому випадку аналіз проблем і явищ ілюструється наперед підібраними схемами. При такому викладі матеріалу книга сприяє лише кількісному накопиченню інформації читачем, який розглядається як пасивний отримувач відомостей (інформації). Другий спосіб пов'язаний з використанням творчого методу популяризації і розрахований на активне сприйняття читачем. Сутність праці автора як популяризатора полягає в переробці інформації, тобто у виявленні відповідності між принципами максимально ефективного сприйняття тексту і законами науки.

Від автора науково-популярної книги потрібно таке ж глибоке розуміння описуваних їм наукових теорій, як від фахівця, що займається вивченням вузькогалузевих проблем; разом з тим здатність бачити панораму науки у всій її широті повинна бути невід'ємною якістю справжнього популяризатора.

Умовою популяризації є доступність викладу. Звертаючись до доступності науково-популярного твору, у кожному конкретному випадку доводиться враховувати підготовленість аудиторії, її вікові і освітні особливості.

Доступність досягається двома засобами: послідовністю і конкретністю викладу. Автору науково-популярного твору слід уникати відвернутого цифрового матеріалу. Поняття, які вводиться в популярний виклад, конкретизується різними засобами: уточнюється час, місце дії, джерело повідомлення. Абстрактні міркування повинні підтверджуватися за допомогою фактичних даних - цифр, таблиць, графіків, малюнків, формул, схем. Відповідно до вимоги конкретності викладу ланцюжок доказів повинен включати слова, позначаючі образи (уявлення).

Ефективним прийомом популяризації є опис фактів науки за допомогою порівняння з відомими читачу явищами, а також інтерпретація цифрового матеріалу. Використання засобів конкретизації полегшує сприйняття тексту твору.

Автор науково-популярної книги повинен звернути увагу читача на найбільш істотні в інформативному відношенні аспекти, щоб зробити сприйняття твору більш повним, сприяти розвитку спостережливості, систематизації знань і представлень читача. Сприйняття нових знань досягається легше, коли читач йде шляхом дослідника, тому важливо відтворити перед читачем сам процес наукового пошуку.

Популярний твір про науку є системою логічно послідовних доводів, кожний з яких повинен бути обгрунтований, логічно виходити з попереднього і бути містком, переходом до подальшого. Нові відомості повідомляються після того, як читач засвоїть вже висловлені. Велике значення має чітка класифікація фактів, яка може привести читача до логічного висновку.

В добрій популярній книзі пмають злитися деякі риси, властиві науковій роботі і літературному твору: жвавість і захопливість викладу, вдалі порівняння, що дозволяють знайти знайоме в невідомому - все це значно полегшує сприйняття наукового матеріалу. Легше за все опановує увагою читача та книга, в якій є елемент дії. Разом з тим прагнення до белетризування у відриві від предмету книги з метою пожвавити оповідання майже завжди приводить до протилежних результатів, тому що надумана розповідь виявляється штучною і художньо недостатньо цінною. Таким чином, якість змісту науково-популярного твору багато в чому визначається прийомами популяризації. Їх можна звести до наступних.

· При створенні науково-популярного твору автор повинен орієнтуватися на читацьку аудиторію, на яку воно націлено, враховувати вікові особливості, освітній рівень, професійні інтереси читачів. Необхідно не тільки виділяти найзначущіші, світоглядні проблеми науки, але і описувати їх так, щоб вони проектувалися як на життя в цілому, так і на світобачення кожного окремого читача. Навіть самі глобальні проблеми потрібно пояснювати просто і дохідливо, не вдаючись до складних формулювань. Художнє осмислення наукової інформації не повинне здійснюватися в збиток її точності і достовірності.

· Виклад досягає мети при дотриманні принципу «від відомого - до невідомого», не слід «відлякувати» читача з перших сторінок складністю теми, рекомендується вести розповідь від простої до складної. В науково-популярному творі важливо не обмежуватися поясненням явища, події, а створювати загальну картину, показуючи роль даного факту в загальному механізмі процесу. Велику роль грають конкретність і лаконічність викладу, багатослівність, велике число загальних фраз можуть затушувати основну думку, унаслідок чого вона виявиться втраченою читачем.

· Для редактора важливо пам'ятати і враховувати в роботі над науково-популярним виданням, що між змістом і формою існують нерозривні зв'язки. В науково-популярному творі поняття, факт, образ залежно від цільового призначення, тематики і проблематики книги можуть виступати і як об'єкт популяризації, і як прийом викладення, спосіб передачі авторської думки. Такі вимоги до популярного твору, як конкретність і послідовність викладення, взагалі можуть бути реалізовані тільки в безпосередній, нерозривній єдності змісту і форми.

Яскравою відмітною ознакою науково-популярної книги є цікавість, яка знаходить прояв як в змісті, так і в засобах популяризації. Її способи і прийоми різноманітні і вимагають від редактора зосередженості і уважного підходу до їх аналізу і оцінки.

Цікавість обумовлена рядом чинників: природою науково-популярного твору, метою популяризації науки, специфікою творчої праці популяризатора, задачами дії на читача і задоволення його потреб. Цікавість науково-популярного твору визначається творчим світосприйняттям автора, його здатністю образного бачення і осмислення дійсності. Вміло застосовані образні засоби створюють емоційність викладення, допомагають відтворити авторські оцінки.

Природа літературної творчості заснована в значній мірі не на яких-небудь стандартах, а на інтуїції і смаку автора. Прийоми цікавості, які використовуються популяризатором, носять індивідуальний характер, кожна книга неминуче відображає в собі його естетичну позицію.

Авторська індивідуальність в науково-популярній творі виступає не як одна з властивостей тексту, а як структурно-системна ознака, безпосередньо і необхідно пов'язана з визначенням цікавості даного конкретного твору. Критерій авторської індивідуальності дає можливість редактору визначити, чим обумовлено і наскільки доцільно застосування окремих композиційних елементів - ліричних роздумів, філософських відступів, «прикладів з життя». Вона дозволяє більш обґрунтовано і вимогливо оцінити образотворчо-виразні засоби мови, помітити, чи відображають ліричні відступи справжню оригінальність думок і відчуттів автора. Наявність в книзі індивідуальної авторської концепції додає міркуванням завершеність, закінченість, стає важливим засобом розвитку оповідання, додає твору необхідну динамічність. Уміння автора дати свою оцінку фактам і явищам, його прагнення познайомити читача з своїм особливим поглядом на науку - все це відноситься до «необхідної умови» цікавості науково-популярного твору.

Авторська концепція повинна бути актуальною, мати наукове і суспільне значення, не суперечити змісту книги, ґрунтуватися на новітніх наукових даних, виходити з сутності даних явищ науки. Аналіз авторської концепції повинен спиратися на дані науки і враховувати задачі і мету популяризації.

Прийом цікавості, який широко використовується в науково-популярних творах - авторські відступи. Основне їх призначення - створення пауз в подачі наукової інформації. Не порушуючи логічної послідовності викладу, авторські відступи вносять в оповідання динамізм, емоційно його насищають. Відступи автора - спосіб виразу його позиції, відношення до предмету опису, засіб оцінки наукових положень і різноманітних фактичних даних. Звичайно авторські відступи виділяються особливою емоційністю і експресивністю, вони дозволяють викликати належну реакцію читача на висловлювані відомості. Емоційність в авторських відступах досягається використанням окличних пропозицій, які передають відчуття пишучого і виражають відношення до того, що відстоює автор. Авторські включення безпосередньо звернені до читача. Для них типово використання особистих займенників «ви» і «ми», дієслів наказової форми і 1-го лиця множини, питань, адресованих читачу і припускаючих його згоду або незгоду.

Завдання створення проблемної ситуації, сприяючої формуванню пізнавального інтересу, розв'язується за допомогою різноманітних прийомів, найпоширенішими серед яких є бесіда з читачем. Діалогичность як прийом цікавості дозволяє читачу відчути себе безпосереднім учасником наукового пошуку.

«Сучасного читача мало зацікавлюють розважальні або повчальні монологи. Йому ближче діалогічна форма подачі книги, де йому відведена роль співбесідника, з яким говорять на рівних. При цьому у ведучому бесіду він цінує не тільки знання матеріалу і уміння висловити його в доступній манері, але і глибину дослідницького інтересу до теми, самостійність позиції і те, що не менше важливо, симпатії до нього, читача, віру в його розум і відчуття».

Автор може використовувати різні форми подачі матеріалу: лист, бесіда з самим собою, діалог з читачем, міркування. Іноді автор виказує передбачувану точку зору читача для того, щоб згодом спростувати її.

Дата добавления: 2015-07-11