Вражаюча дія зовнішнього опромінення

Розрахунки й дослідження показують, що для не вкритого особового складу на радіоактивно зараженій місцевості більшу небезпеку поразки створює зовнішнє опромінення гамма-випромінюванням. Внесок зовнішнього опромінення в загальну дозу радіації у всіх випадках значно перевершує можливу дозу, обумовлену влученням радіоактивних речовин усередину організму.

Альфа- і бета-частки мають малу проникаючу здатність, тому зовнішнє опромінення людей обумовлене в основному гама- випромінюванням. Гама-випромінювання має високу проникаючу здатність. Людина, що перебуває на зараженій місцевості, піддається дії гама- променів від радіоактивних часток, що перебувають на поверхні землі в радіусі декількох сотень метрів.

З огляду на це, при діях на радіоактивно зараженій місцевості необхідно вживати заходів захисту насамперед від гама- випромінювання.

Одяг не є перешкодою для гамма-променів. Гамма-випромінювання, як і рентгенівські промені, вільно проникає через тканини організму людини, викликаючи на своєму шляху іонізацію молекул, з яких складаються живі клітки. Для ослаблення гамма-випромінювання хоча б у два рази необхідно на кожний квадратний сантиметр поверхні тіла мати 9 м речовини. Одяг з такого шару речовини важив би близько 200 кг. Найбільш надійними засобами захисту від дії гамма-випромінювання є бліндажі й притулки; однак і найпростіші спорудження (траншеї, окопи, щілини) послабляють гамма-випромінювання в 20-40 разів.

Ступінь і наслідки зовнішнього опромінення залежать від багатьох факторів, основними з яких є:

- отримана доза радіації;

- тривалість опромінення;

- характер опромінення (опромінення всього організму або тільки окремих частин тіла);

- індивідуальні особливості людини.

Чим більше доза радіації, тим сильніше поразка. Доза радіації, отримана за малий проміжок часу, викликає більше важкі захворювання, чим при тривалому опроміненні. Опромінення області живота більш небезпечно, ніж опромінення інших частин тіла.

Індивідуальні особливості проявляються в тім, що однакові дози радіації при рівних умовах опромінення викликають у різних людей неоднакові наслідки. Сильна перевтома, голодування, хвороба, травми й опіки підвищують чутливість до впливу гамма-випромінювання й приводять до більше важкої форми променевої хвороби. Навпаки, міцні, фізично загартовані й треновані люди легше переносять променеву хворобу.

При однократному опроміненні за час до 4 доби дозою 50 р променева хвороба не виникає. При опроміненні за те ж час дозами 100 р в 5% особового складу з'являється нудота, блювота й почуття утоми, наступає тимчасова втрата боєздатності.

Під втратами розуміється частина особового складу сил ЦО, що у результаті зовнішнього опромінення й захворювання променевою хворобою легкого, середнього або важкого ступеня виявиться тимчасово або на тривалий строк небоєздатної.

Розроблені в цей час методи профілактики й лікування променевої хвороби можуть значно послабити вага захворювання й зберегти життя значному числу потерпілих.

Якщо доза радіації отримана при багаторазовому опроміненні, то променева хвороба протікає в менш важкій формі, чим при однократному опроміненні, а іноді може й зовсім не наступити. Це пояснюється тим, що при багаторазовому опроміненні виникаючі в початковий період порушення функцій організму тією чи іншою мірою відновлюються; разом з тим зберігаються необоротні поразки організму, пропорційні величині загальної накопиченої дози. альфа- і бета-активні речовини здатні робити дію на організм тільки при безпосередньому контакті радіоактивних речовин з відкритими ділянками тіла або при влученні їх усередину організму з їжею, водою й повітрям.

Потрапивши в організм, деякі радіоактивні ізотопи вибірково відкладаються в костях і інших органах людини й затримуються в них на тривалий час. Так, наприклад, радіоактивні стронцій і барій відкладаються переважно в костях, йод - у щитовидній залозі.

Слід зазначити одна важлива обставина. При наземних вибухах утворяться оплавлені радіоактивні частки, тому радіоізотопи міцно втримуються на поверхні часток і погано всмоктуються організмом (із часток переходить в організм усього лише 2-5% радіоізотопів). Нагромадження їх у костях і інших органах із цієї причини відбувається повільно - основна кількість радіоізотопів (95-98 % по активності), що потрапили в шлунково-кишковий тракт, виводиться з організму протягом 3-5 діб з моменту надходження. Все-таки надходження в організм значних кількостей радіоактивних речовин може привести до важких наслідків.

Однак цього можна повністю уникнути, якщо не вживати заражену їжу й воду й вчасно використати індивідуальні засоби захисту: протигаз, захисні панчохи й рукавички, плащ-накидку й ін. Ці засоби повною мірою гарантують від влучення радіоактивних речовин не тільки усередину організму, але й на шкірні покриви й обмундирування. Обмундирування повністю охороняє тіло людини від вражаючої дії альфа- часток і істотно послабляє бета-випромінювання.

Влучення радіоактивних речовин на шкірні покриви й усередину організму через органи подиху можливо у двох випадках: по-перше, при проходженні радіоактивної хмари над районом розташування особового складу, тобто в момент випадання радіоактивних речовин, і, по-друге, після проходження радіоактивної хмари при діях особового складу на зараженій місцевості. У момент випадання радіоактивних речовин із хмари вибуху, а також при рівнях радіації на місцевості більше 5 р/год необхідно використати індивідуальні засоби захисту. При вологому ґрунті, коли відсутній вторинне пило утворювання, особовому складу можна перебувати на зараженій місцевості без протигазів (респіраторів) і при більше високих рівнях радіації. Разом з тим варто завжди вживати заходів обережності при прийманні їжі, споживанні води, а також при контакті із зараженими поверхнями озброєння, бойової техніки й інших об'єктів.

Припустимі норми зараженості продуктів харчування й води й тривалість їхнього споживання залежать від часу, що пройшов після вибуху.

Дата добавления: 2015-07-11