Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Завдання 5: Визначення можливих доз опромінення за час пере бування на місцевості, забрудненій радіоактивними речовинами

Читайте также:
  1. II. Завдання, функції, права та обов'язки Управління
  2. III. Тестове завдання.
  3. III. Тестове завдання.
  4. III. Тестове завдання.
  5. III. Тестове завдання.
  6. IV. Виконати тест «Педагогічні ситуації» на визначення рівня розвитку педагогічних здібностей майбутніх інженерів-педагогів, зробити самостійні висновки.
  7. VIІІ. Прочитайте текст і виконайте завдання 1– 6.

Через 1 год. після вибуху еталонний рівень радіації (Р0) дорівнював 40 Р/год.

Визначаємо: дозу опромінення, одержану механізатором за час роботи на відкритій місцевості, якщо рівень радіації о 13.00 год. (t1) дорівнював 30 Р/год. (Р1), а о 20.00 год. (t2) - 25 Р/год. (Р2).

Доза опромінення визначається за формулою:

Д =(Рсер*t)/Косл. (табл. 2.3)

Д -доза опромінення;

Р - рівень радіації (потужність дози);

t - тривалість опромінення

Рсер.= (Рnк) /2 (табл.2.4)

Рn -рівень радіації на початку перебування;

Рк -- рівень радіації в кінці перебування в зоні зараження

Розв'язок: У табл. 2.4 на перетині графи знаходжу коефіцієнт осла блення який дорівнює 1.

Механізатор працював 20.00 - 13.00 = 7 год.

Д = (30+25)*7 / 2 *1= 192,5 Р/год.

Відповідь: Таким чином, перебуваючи 7 год. на відкритій місцевості механізатор одержав дозу опромінення 192,5 Р.

 

Таблиця 2.4. Середні значення коефіцієнтів ослаблення доз радіації Косл

 
Будівлі, споруди» транспортні засоби, умови зна ходження людей. К осл.  
Розміщення на відкритій місцевості    
Відкриті щілини, траншеї 3--4  
Перекриті щілини    
Протирадіаційні укриття (ПРУ) 100 і більше  
Герметичні сховища 1000 і більше  
Автомобілі, автобуси, вагони вантажні    
Кабіни тракторів, бульдозерів, екскаваторів, автог рейдерів    
Виробничі одноповерхові будівлі    
Житлові кам'яні будинки одноповерхові    
Підвали    
Житлові кам'яні будинки двоповерхові    
Підвали    
Житлові дерев'яні будинки одноповерхові    
Підвали    
     

2.2 Основні питання і визначення при оцінці хімічної обстановки при зараженні отруйними речовинами

Хімічна обстановка - це сукупність наслідків ураження території ОР чи СДОР, які впливають на діяльність об'єктів н/г, підрозділи (формування) ЦЗ населення.

Хімічна обстановка може створитись при застосуванні хімічної зброї або в наслідок аварійного розливу чи викидання СДОР та утворення зон і осередків хімічного ураження.

З метою визначення масштабів, характеру, ступеня впливу ОР та СДОР на людей, тварин, рослин, воду, тощо і розробки доцільних дій під розділів (формувань) ЦЗ населення при ліквідації хімічного зараження й ведення робіт на об'єкті проводять оцінку хімічної обстановки методом прогнозування або за даними розвідки.

Вихідними даними для оцінки хімічної обстановки є:

- район і час застосування хімічної зброї або потрапляння в навколи шнє середовище СДОР;

- тип: кількість ОР або СДОР;

- ступінь захищеності людей, тварин, продуктів, тощо;

- умови зберігання; характер потрапляння в навколишнє середовище ОР і СДОР;

- топографічні умови місцевості, характер забудови, наявність лісових насаджень на шляху поширення зараженого повітря;

- метеоумови: швидкість і напрямок вітру в приземному шарі, t° повітря і ґрунту, ступінь вертикальної стійкості повітря;

Є три ступені вертикальної стійкості повітря: інверсія, ізотермія і конвекція.

Інверсія виникає при ясній погоді, малій (4 м/с) швидкості вітру, у вечірній час; приблизно за 1 годину до заходу сонця і руйнується протягом години після сходу сонця. При інверсії нижні шари повітря холодніші за верхні, що перешкоджає розсіюванню його по висоті і створює найбільш сприятливі умови для збереження високих концентрацій зараженого повіт ря.

Конвекція виникає при ясній погоді, малих (до 4 м/с) швидкостях вітру, приблизно через 2 години після сходу сонця і руйнується приблизно за 2-2.5 години до заходу сонця.

При конвекції нижні шари повітря нагріваються сильніше ніж верхні і це сприяє швидкому розсіюванню зараженої хімічною речовиною і зменшенню її вражаючої дії.

Ізотермія спостерігається у хмарну погоду і характеризується стабільною рівновагою повітря в межах 20-30 м від земної поверхні. Ізотер мія, так само як і інверсія, сприяє тривалому застою парів ОР і СДОР на місцевості. Ступінь вертикальної стійкості приземного шару повітря може бути визначений за даними прогнозу погоди і за допомогою графіків. Крім того, більш точно його можна визначити за швидкістю вітру на висоті 1 м. V0 і температурному градієнті t = t50 - t200, t50 - температура повітря на висоті 50 см.; t200- 200см від поверхні землі.

Прогнозування обстановки в осередку ураження, утвореного СДОР про водиться з метою опанування організації захисту людей, тварин, рослин, тощо, які можуть перебувати в зоні хімічного ураження.

Для прогнозу можливих масштабів ураження СДОР безпосередньо після аварії необхідні такі дані:

- загальна кількість СДОР, яка може бути викинута в атмосферу і характер її розливу на підстилаючу поверхню (вільно у піддон, на обваловану поверхню);

- висота обвалованої поверхні і піддону;

- метеоумови;

- захищеність населення, тварин, рослин, продовольчого харчування;

При завчасному прогнозуванні масштабів ураження на випадок

аварій за вихідні дані беруть:

- величину викидання СДОР, їх максимальний вміст у одному резервуарі (технологічному, складському, транспортному, тощо), а для сейсмо небезпечних районів - загальний запас СДОР;

- товщину шару СДОР (h), які розлились на підстилаючій поверхні, приймається за 0,05 м. по всій площі розливу;

- для рідин, які розлились у піддон чи на обваловану поверхню визначають: h = Н - 0,2 де Н - висота піддону (або обваловки), м;

- при аваріях на газо - і продуктопроводах величина викидання СДОР приймається за таку, що дорівнює її максимальній кількості, яка знаходиться в трубопроводі між автоматичними відсічками (наприклад для аміакопроводів 275 - 500 т.)

- ступінь вертикальної стійкості шарів повітря - інверсія;

- температура повітря t= 20°С;

- швидкість вітру 1 м/с.

При функціонуванні в межах адміністративної території двох і більше ХНО і накладенні зон можливого ураження одна на одну, визначення чисельності населення, що може потрапити в зону ураження, здійснюється із розрахунку одноразового ураження території максимальною зоною можливого зараження СДОР.

Зона можливого хімічного ураження - це площа кола з радіусом, який дорівнює глибині поширення хмари ураженого повітря з вражаючою токсодозою (концентрацією).

При наявності на об'єкті н/г кількох типів СДОР прогнозування масштабів ураження і оцінка ступеня хімічної небезпеки об'єкту проводять ся по тій речовині, аварії з викиданням (виливанням) якої може бути найбільш небезпечною для населення. Прогнозування масштабів ураження - це визначення глибини і площі можливого практичного ураження території СДОР часу підходу ураженого повітря (небезпеки ураження людей, тварин, рослин).

Площа зони фактичного ураження - це територія з небезпечними для життя людей і тварин межами.

Площу можливого ураженняпервинною (або вторинною) хмарою СДОР визначають за формулою: (рис. 2.2)

Sм = 8.72 * 10-3Г2 а (2.5)

Первина хмара СДОР утворюється в результаті миттєвого (1-3 хв. переходу) в атмосферу частини вмісту резервуару із СДОР при його руйнуванні. Вторинна хмара СДОР утворюється в результаті випаровування речовини, що розлилась з підстилаючої поверхні.

Площу зони фактичного ураження Sф (км2) розраховують за формулою:

 

Sф = КГ2t0.2 (2.6)

При аварії (руйнуванні) резервуарів СДОР оцінка проводиться за конкретною фактичною обстановкою, яка склалася, беруть реальні дані метеумов і кількість речовини, яка вилилась (або викинута) у навколишнє середовище.

На карті (схемі) зони ураження СДОР наносяться: (рис. 2.2)

1. При швидкості вітру V<1м/с зона має вигляд кола, де кут а = 360° точка О - відповідає джерелу зараження, а радіус дорівнює Г. Зображення еліпса (пунктиром) відповідає зоні фактичного на певний час.

2. При швидкості вітру за прогнозом V = 1м/с зона ураження має вигляд півкола а =180, точка О відповідає джерелу ураження, а радіус дорівнює Г. Бісектриса півкола збігається з віссю сліду ураженої хмари і орієнтована за напрямком вітру;

3. При швидкості вітру за прогнозом V > 1 м/с зона ураження має ви гляд сектора, точка О відповідає джерелу; а = 900;

4. При швидкості вітру від 1 до 2 м/с і а =450 при швидкості V > 2м/с радіус сектора дорівнює Г. Бісектриса сектора збігається з напрям ком вітру.

При оцінці хімічної обстановки передбачається вирішення типових задач в результаті яких визначають:

- розміри зон хімічного ураження і осередків ураження;

- час підходу ураженого повітря до певного об'єкту, меж населеного пункту тощо;

- тривалість уражаючої і можливих втрат людей в осередку хімічного ураження.


Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 180 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: АМБУЛАТОРНО-ПОЛИКЛИНИЧЕСКИЕ БАЗЫ | Поликлиника №1 РАН, Университетская наб., 5 | СТОМАТОЛОГИЧЕСКИЕ КЛИНИКИ | Ядерної зброї. Захист населення. | Бактеріологічна зброя і способи захисту | Приміщення для зберігання води та продуктів |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Звичайні засоби нападу| Завдання 9: Можливі втрати людей і структуру втрат.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.011 сек.)