Відповідальність як предмет вивчення у психологічній практиці

Положення про незадовільний стан проблеми відповідальності в сучасній психології відзначають багато дослідників. Труднощі посилюються тим, що поняття відповідальності у філософії, психології, педагогіки збігаються лише частково, створюючи грунт для наукових суперечок.

На даний момент у вітчизняній та зарубіжній психології намітилося два основних підходи в дослідженні відповідальності [16]:

1. Дослідження окремих аспектів відповідальності;

2. Системне дослідження відповідальності.

У дослідженні окремих сторін відповідальності вирізняються такі напрями:

1) співвідношення свободи і відповідальності;

2) соціальна і особиста відповідальність;

3) відповідальність як моральна категорія;

4) співвідношення внутрішнього і зовнішнього в відповідальності особи;

5) відповідальність як дію;

6) відповідальність з позиції каузальної атрибуції;

7) виховання відповідальності.

З позиції системного підходу відповідальність досліджується з наступних сторін:

1) аналіз взаємодії функціональних блоків;

2) системний аналіз якості відповідальності.

Далі зупинимося на розгляді окремих сторін і аспектів відповідальності особистості.

Проблемою співвідношення свободи і відповідальності займалися наступні дослідники: К.А. Абульханова – Славська, М.М. Бахтін, А.В. Брушлинский, Р. Косолапов, С.Ф. Одуев, Е.І. Рудковський, В.В. Ільїн, А.Г. Спиркин, М.Ф. Цвєтаєва, С.R. Rоgеrs та ін. На думку більшості авторів досліджуваної проблеми встановлено:

1) особистість може бути відповідальна в тій мірі, в якій вона вільна у своїх діях, а справді вільна вона лише в реалізації свого власного задуму і несе відповідальність лише за те, що знаходиться в межах її прямого або непрямого впливу;

2) в умовах зумовленого розвитку соціальної ситуації, як і при непередбачуваності ситуації в умовах хаосу, соціальна ситуація позбавлена волі раціонального вибору, всередині неї немає місця відповідальності, а значить, і моральному дії і в першу чергу це стосується тих осіб, які беруть чужий сценарій як безумовне керівництво до дії.

Один з кардинальних питань психології відповідальності – це питання про співвідношення особистого та соціальної відповідальності.

У філософській, психологічній і педагогічній літературі найчастіше відбувається ототожнення понять, "відносинах відповідальної залежності" та "відповідальності", що не представляється правомірним, бо відповідальне ставлення ситуативно, а відповідальність – стійку якість особистості. Необхідно розрізняти відповідальність як морально–етична якість особистості та соціальну відповідальність як професійне целеполагающее якість... "[6, с. 93].

Слід мати на увазі, що й у відносинах відповідальної залежності якість відповідальності може бути не реалізоване: "З почуттям відповідальності відбувається не будь-який вчинок людини, а лише соціально значущий" [24, с. 291].

"Об'єктивною основою відповідальності людини перед суспільством і самим собою є реальна зв'язок суспільства й особистості, яка завжди носить суперечливий характер. Існують соціальні норми, але існує і свобода вибору, в тому числі і можливість їх порушення. Де немає вибору, там немає і відповідальності" [24, с. 293].

Соціальні умови багато в чому позначаються на прояві відповідальності суб'єкта: "Як форма прояву взаємодії особистості і суспільства відповідальність носить і особистий, і суспільний характер; існує не тільки відповідальність особистості перед суспільством, але й суспільства перед особистістю" [24, с. 291].

"В особистісному плані відповідальність являє собою істотне соціальне, моральне та психологічне якість людини, яка виступає у вигляді найважливішої риси характеру" [24, с. 291].

Багатьма дослідниками відповідальність розглядалася з позиції моралі: В.В. Знаків, X. Хекхаузен, К. Хелкама та ін, моральності: М.М. Бахтін, А.С. Капто, Є.М. Пеньков, та етики: В. Малахов, Г.Л. Тульчинський, В.А. Енгельгардт. Відповідальність як морально-етичну категорію розглядав І.С. Мар'єнко, а як морально-етичну категорію — В.С. Кузнєцова і В.С. Морозова. При цьому провідним моральним якістю відповідальність стає тільки тоді, вважає В.Ф. Сафін, "коли вона не може бути змінена суб'єктом за його довільного бажанням" [20, с. 116].

Складний характер відповідальності визнається більшістю дослідників цієї якості. І в цьому плані відповідальність індивіда більш повно характеризується з боку її ментальності. На рівні ментальності перетинаються "природне і культурне, раціональне й емоційне, свідоме і несвідоме, індивідуальне і суспільне" [2, с. 177].

Під ментальністю відповідальності дослідники розуміють не тільки сукупність готовності, установок і схильність індивіда діяти певним чином, але і безпосередню реалізацію задуманого, поведінка суб'єкта в ситуації відповідальної діяльності. Іншими словами, вони розглядають відповідальність виходячи "з єдності свідомості і життєдіяльності" [25, с. 9].

Одне з основних напрямків у дослідженні відповідальності, розпочате Ф. Хайдером і продовжену в багатьох дослідженнях вітчизняних (В. С. Агеєв, Г. М. Андрєєва, К. Муздибаев, В. П. Трусов та ін) і зарубіжних психологів пов'язано з питаннями, що стосуються розгляду каузальної атрибуції. При визначенні відповідальності, причинності аналізувалася за трьома показниками [16]:

1) близькість до об'єкта;

2) можливість передбачення результату;

3) навмисність (інтенціональність) вчинених дій.

Однією з найбільш розроблюваних проблем відповідальності є проблема виховання відповідальності. Слід зазначити, що у вітчизняній психології до цих пір залишається невирішеним питання про Сентизивні період виховання відповідальності, і віком, в якому вона з'являється. За даними авторів він коливається від 5 – 6 років (З. Н. Борисова, В. С. Мухіна), до студентського віку (К. А. Абульханова–Славська) [16].

На думку більшості авторів, виховати відповідальність, – значить, навчити суб'єкта усвідомлювати співвідношення прав і обов'язків, "свободи і несвободи одночасно" (В. В. Ільїн, А. Є. Разумов) [16].

Отже, узагальнюючи вищевикладене, можна відзначити багатогранність і багатоаспектність в напрямках дослідження відповідальності: від питань виховання та розгляду поведінки в окремих життєвих ситуаціях до спроб її пояснення за допомогою розкриття окремих сторін.

Дата добавления: 2015-07-11