Медіаторні системи.

Медіаторам — хімічним посередникам у синаптической передачі інформації — надається велике значення в забезпеченні механізмів довгострокової пам'яті. Основні медіаторні системи головного мозку - холінергічна і моноаминоэргическая (включає норадреноэргическую, дофаминэргическую й серотонинэргическую) — приймають найбільш безпосередню участь у навчанні й формуванні энграмм пам'яті. Так, експериментально встановлено, що зменшення кількості норадреналіну сповільнює навчання, викликає амнезію і порушує витяг слідів з пам'яті.

Р. И. Кругликов (1986) розробив концепцію, відповідно до якої в основі довгострокової пам'яті лежать складні структурнохімічні перетворення на системному й клітинному рівнях головного мозку. При цьому холинэргическая система мозку забезпечує інформаційну складову процесу навчання. Моноаминоэргические системи мозку більшою мірою пов'язані із забезпеченням підкріплювальних і мотиваційних складових процесів навчання й пам'яті.

Підтверджено, що під впливом навчання збільшується кількість холинорецепторов, т. е. рецепторів, розташованих на тілі нейрона й відповідальних за виявлення медіатора ацетилхолина. У процесі утворення умовного рефлексу підвищується чутливість відповідних нейронів до ацетилхолін в, що полегшує навчання, прискорює запам'ятовування й сприяє більше швидкому витягу сліду з пам'яті. У той же час речовини, що перешкоджають дії ацетилхоліну, порушують навчання й відтворення, викликаючи амнезію (втрату пам'яті).

Важливо підкреслити, що холинэргическая система випробовує на собі вплив, що модулює, з боку моноамионоэргической системи. Під дією цих впливів може змінюватися активність холинэргических синапсов і запускатися ланцюг біохімічних внутрішньоклітинних процесів, що приводять до більше ефективного утворення энграмм.

Значення біохімічних досліджень пам'яті. Біохімічні методи, що дозволяють проникнути в послідовність процесів, що розігруються в синаптических мембранах з наступним синтезом нових білків, залучають багатьох дослідників пам'яті. На цьому шляху очікуються нові яскраві відкриття. Передбачається, наприклад, що для різних видів пам'яті в найближчому майбутньому будуть виявлені розходження в біохімічних процесах.
Проте варто підкреслити, що інтенсивні біохімічні дослідження привели до явної переоцінки й автономізації клітково-молекулярного рівня вивчення механізмів пам'яті. Як указує С. Роуз, експерименти, проведені тільки на клітинному рівні, занадто обмежені, і, очевидно, не здатні відповістити на запитання — як мозок людини запам'ятовує, наприклад, складні симфонічні партитури, або витягає з пам'яті дані, необхідні для розгадування простого кросворда.

Для більше повного знання про специфіку функціонування процесів пам'яті необхідний перехід на рівень складних мозкових систем, де багато нейронів з'єднані між собою морфологічними й функціональними зв'язками. При цьому психофізіологічні дослідження на здорових людях дозволяють вивчати процеси переробки й зберігання інформації, а вивчення хворих з різного роду амнезіями, що виникають після ушкодження мозку, дозволяють глибше проникати в таємниці пам'яті.

Пам'ять не можна розглядати як щось статичне, що перебуває строго в одному місці або в невеликій групі клітин. Пам'ять існує в динамічній і щодо розподіленій формі. При цьому мозок діє як функциональная система, насичена різноманітними зв'язками, які лежать в основі регуляції процесів пам'яті.

Література:

Теми досліджень:

Дата добавления: 2015-07-11