Передумови забезпечення ефективності інформації. Показники якості інформації.

Для забезпечення ефективності інформації для подальшого її використання необхідно фільтрувати та критично оцінювати інформаційне джерело, особливо коли мова йде про Інтернет-джерела.

При роботі з літературними джерелами передумовами для забезпечення ефективної інформації є дотримування наступних правил правильної роботи з опрацювання літературних джерел, а саме:

вивчати літературу, переходячи від простого матеріалу до складнішого;

ознайомитися спочатку з загальною літературою, потім – зі спеціальною;

на початковому етапі дослідження доцільно зосередити увагу на теоретичні літературі, потім – на прикладній;

дотримуватися черговості: нові публікації, потім книжкові і періодичні видання минулих років;

спочатку книги – потім статті;

спочатку першоджерела, потім коментарі чи критичні статті.

Необхідно дотримуватися порядку обробки накопиченого матеріалу: упорядкування, розчищення матеріалу, систематизація виписок, відсікання надмірної інформації, розробка таблиць; обдумування та розробка системи викладення дослідження, формування висновків, положень; перевірка висновків та узагальнень; виявлення невирішених питань.

Окрім того, опрацювання наукової та спеціальної літератури має супроводжуватися введенням записів, що дозволить краще зрозуміти текст, скоротити час для повторного пошуку при необхідності тощо.

Для практичної оцінки інформаційних матеріалів, що можуть використовуватися у наукових дослідженнях, застосовуються такі якісні показники, як

· об’єктивність - відповідність вторинних документів змісту тих першоджерел, за якими цей документ складений;

· повнота – масове охоплення інф матеріалу з огляду на ек і упр аспекти, які є в науково-техн і ек інформації з досліджуваної проблеми;

· лаконічність – логічне, стисле викладення без втрати повноти;

· агрегованість – раціональний розподіл за рівнями ієрархії управління;

· точність – об’єктивність, реальність інформації;

· актуальність – наявність ознак, що підтверджують можливість задоволення інф потреб;

· своєчасність – дотримання термінів;

· цілеспрямованість – визначені коло і адреси користувачів;

· економічність та ефективність – рівень залежить від порівняння отриманих результатів та затрат на отримання інф;

· комунікативність – зрозумілість, прийнятність для всіх учасників дослідницького процесу;

· наочність – структурованість тексту, наявність таблиць. Графіків;

· достовірність.

Порядок обробки накопиченого матеріалу: упорядкування, розчищення матеріалу, систематизація виписок, відсікання надмірної інформації, розробка таблиць; обдумування та розробка системи викладення дослідження, формування висновків, положень; перевірка висновків та узагальнень; виявлення невирішених питань.

Упорядкування – це метод обробки інформації, за якого її систематизують за різними ознаками для створення найбільш ефективних умов для її використання. Матеріал може упорядковуватися за датою створення, рівнем актуальності за поданою тематикою, можливий поділ на первинні матеріали та похідні (коментарі, огляди), на загальну та спеціальну літературу тощо. Розчищення матеріалу передбачає відмову від неактуальних, суб’єктивних та неточних матеріалів.

При обробці інформації доцільно фіксувати певну кількість інформації для можливості простішого подальшого використання.

Виписки – це спрощена первинна форма конспекту, коли із всього тексту вибирається те, що має відношення до досліджуваної теми. Систематизація виписок може здійснюватися через їх логічне упорядкування за рівнем відношення до теми, рівнем актуальності і новизни.

Відсікання надмірної інформації передбачає усунення із матеріалів зайвої деталізації та занадто загальної неінформативної частини тексту.

Розробка таблиць є одним із методів узагальнення інформації, що використовується для зіставлення показників чи характеристик. Таблиця являє собою спосіб подання інформації, за яким цифровий або текстовий матеріал групується у рядки та графи. Бувають прості, групові та комбіновані таблиці; аналітичні та неаналітичні.

Обдумування та розробка системи викладення досліджень - вибір логіки викладення накопиченого та обробленого матеріалу у кінцевому вигляді. Викладення досліджень має мати поступовий логічний характер, не містити нерозкритих питань і містити усі матеріали, яких у сукупності буде достатнім для досягнення мети дослідження.

Висновки формуються на основі обробленої інформації та являють собою логічне завершення наукового дослідження. Вони подаються у вигляді стислих, лаконічних положень методичних рекомендацій, які мають відповідати поставленим завданням та розкривати їх сутність. У висновках необхідно зазначити як позитивні так і негативні тенденції розвитку об’єкта. На основі інших першоджерел можлива перевірка правильності висновків. Також в висновках зазначаються підстави для продовження дослідження іншими суб’єктами, визначають конкретні завдання, що потребують вирішення.

Прийоми узагальнення матеріалу: групування даних, порівняння, аналогії, узагальнюючі економічні показники, середні величини, відносні величини. Таблиці: прості, групові, комбінаційні. Графічні прийоми представлення інформації: графічні схеми, гістограми, діаграми, номограми.

Узагальнення - систематизація інформаційних даних за певними ознаками; логічний процес переходу від одиничного до загального знання або навпаки. Отримання узагальненого знання базується на більш глибокому відображенні дійсності, проникненні у її сутність.

Групування даних - об’єднання даних за певною ознакою з метою їх більш зручного використання,

порівняння – це встановлення розходження між об'єктами матеріального світу або знаходження в них загального, здійснюване як за допомогою органів почуттів, так і за допомогою спеціальних устроїв.

– аналогія метод наукового дослідження, при якому досягається пізнання одних предметів і явищ на основі їх подібності з іншими.

метод управління, що ґрунтується на використанні наявного досвіду вирішення подібних управлінських ситуацій.

Ефективність використання М.а. залежить від завчасного пошуку аналогічної ситуації, тобто від наявності відомостей про досвід даного та інших суб‘єктів підприємництва і нагромадження інформаційного потенціалу підприємницької діяльності шляхом збору та аналізу інформації, що надходить із зовнішнього та внутрішнього середовища.

Узагальнюючі економічні показники: витрати на одиницю вартості продукції (товарної, валової, реалізованої, чистої); рентабельність виробництва й продукції.

середні величини - статистичні величини, що узагальнюють кількісні характеристики елементів масового процесу, встановлюють їх індивідуальні відмінності, виявляють загальні умови, тенденції і закономірності. С.в. використовуються для: характеристики (оцінки) рівня явищ, їх розвитку в часі, порівняння двох або кількох рівнів; здійснення розрахунків і оцінок у зв‘язку з прогнозуванням, проектуванням, плануванням тощо. Переважно використовуються середньоарифметичні, середньогеометричні, середньогармонічні, середньоквадратичні С.в., а також мода і медіана.,

відносні величини - кількісні характеристики суспільних явищ і процесів, одержані порівнянням двох абсолютних статистичнихвеличин і виражені у процентах. В. в. бувають базисні (до яких порівнюють) і звітні (які порівнюють). В. в. використовують у звітних та планових документах, при аналізі господарської діяльності підприємств тощо.

Розрізняють такі В. в.: 1. Величини динаміки, що характеризують зміни рівня однойменних явищ у часі. 2. Величини структури, що показують частку (питому вагу) складових частин чогось цілого. 3. Величини спланованого обсягу виробництва, виконання виробничого завдання. 4. Величини інтенсивності, що показують ступінь поширення або розвитку явища в певному середовищі. 5. Величини порівняння ті, що характеризують однойменні показники рівних об‘єктів

Таблиця – форма систематизованого раціонального наочного викладу цифрового матеріалу, який характеризує досліджуване явище, процес.

Елементи таблиці: номер (складається з номера розділу документа та порядкового номера); заголовок (розкриває головний зміст явища, процесу тощо); текстова частина, елементами якої є: підмет (об’єкт який характеризується, вказується по вертикалі – боковик таблиці); присудок (показники, які розкривають об’єкт, вказуються по горизонталі – головка таблиці); цифровий матеріал; підсумки (часткові або загальні); пояснення, примітки (використовуються досить рідко).

Види таблиць: Проста таблиця – містить перелік даних, зібраних про окремі явища чи характеристики досліджуваної сукупності, тобто підмет та присудок не мають групування. Групова таблиця – окремі дані згруповано за певною ознакою (групування підмета або присудка за однією ознакою). Комбінована таблиця - містить дані про сукупність, згруповані більше ніж за однією ознакою. Складена таблиця об’єднує декілька простих або групових таблиць.

Результати розподілу даних досліджень зручно стисло та наочно подати за допомогою графічних методів.

Графік – цифровий малюнок, який дозволяє представити суть явища, сприяє його аналізу та популяризації результатів.

Розподіл частот, як правило, зображають за допомогою полігона або гістограми. Полігон частот переважно використовується для графічного зображення дискретних рядів, гістограма – інтервальних.

Для зображення динаміки явищ, процесів, а також для порівняння ознак використовують діаграми. Діаграми можуть бути лінійні, стовпчикові (вертикальні, горизонтальні), стрічкові та секторні. Окрім площинних часто використовують об'ємні діаграми.

Номограма - графічне представлення функції від декількох змінних, що дозволяє за допомогою простих геометричних операцій (наприклад, прикладання лінійки) дослідити функціональні залежності без обчислень. Наприклад, вирішувати квадратне рівняння без застосування формул.

Дата добавления: 2015-10-30