Очна форма навчання 2 страница

Принципи управління (Файоль): Розподіл праці; Влада (повноваження і відповідальність); Дисципліна; Командування, єдність розпорядництва; Єдність керівництва; Підпорядкування приватних інтересів загальним; Справедлива винагорода; Баланс між централізацією і децентралізацією; Ієрархія, вертикаль влади але для ефективної роботи необхідні і горизонтальні зв’язки; Порядок; Справедливість; Постійність складу персоналу; Ініціатива; Єднання персоналу.

Свобода підприємницької діяльності — один з принципів підприємницької діяльності, за яким підприємці мають право без обмежень приймати рішення та здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Тема 8. Публічне адміністрування як процес вироблення, прийняття та виконання управлінських рішень

Управління як визначальна функція публічного адміністру­вання. Пріоритетність політичного вибору цінностей та цілей у публічному адмініструванні. Інформаційне забезпечення публічного адміністрування. Роль конкуренції в процесі прийняття рішень. Взаємовідносини суб’єкта та об’єкта у прийнятті управлінських рішень. Демократичний цивільний контроль в сфері публічного адміністрування. Моделі кодифікації та види адміністративних процедур.

Основні поняття та їх визначення

Аналіз регуляторного впливу — документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта; аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

Відстеження результативності регуляторного акта — це заходи, спрямовані на оцінку стану впровадження регуляторного акта та досягнення цим актом цілей, задекларованих при його прийнятті.

Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (державна регуляторна політика) — напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Звіт про відстеження результативності регуляторного акта — це документ, який містить дані про результати відстеження результативності регуляторного акта та про методи, за допомогою яких було здійснено таке відстеження.

Контроль — процес забезпечення досягнення цілей плану (програми), метою якого є сприяння тому, щоб фактичні результати якомога більше відповідали цілям плану (програми).

Перегляд регуляторного акта — це заходи, спрямовані на приведення регуляторним органом прийнятого ним регуляторного акта у відповідність з принципами державної регуляторної політики.

Регуляторний акт — офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це органом у визначеній формі та за встановленою процедурою, який регулює суспільно-економічні відносини шляхом встановлення правил поведінки суб’єктів цих відносин.

Регуляторна діяльність – це діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені законодавством.

Розділ 2. Організація публічного адміністрування

Тема 9. Цінності та «дерево цілей» публічного адміністрування

Цінності у системі державного управління: категоріальний аспект. Цінності та цілі суспільства і держави. «Дерево цілей» у публічному адмініструванні. Юридичне забезпечення цілей публічного адміністрування. Політична відповідальність як ціннісний пріоритет політико-управлінських відносин.

Основні поняття та їх визначення

Мета (ціль) — означає стан в майбутньому, котрий можливо змінити відносно теперішнього та варто, бажано або необхідно досягнути. Тим самим мета є бажаною кінцевою точкою процесу, як правило дії людини (держави). З досягненням мети пов'язаний успіх проекту, або важливої роботи.

Пріоритети — найважливіші напрями державної політики.

Стратегія — у менеджменті — детальний, всебічний комплексний план, спрямований на втілення місії держави.

Цінність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, заради якого вона живе. Також цінності — соціально схвалювані уявлення більшості людей про те, що таке добро, справедливість, патріотизм, любов, дружба тощо.

Тактика — цілі і засоби, форми і способи діяльності, які найбільше відповідають конкретним обставинам на даний момент і забезпечують досягнення стратегічних цілей.

Тема 10. Механізми, органи, методи та стилі публічного адміністрування

......

Структура механізму та типологізація органів публічного адміністрування. Принципи органі­зації та діяльності інститутів громадянського суспільства. Територіально-адміністративний аспект публічного адміністрування. Форми управління: проблеми вибору. Стиль та методи публічного адміністрування. Діяльність з надання адміністративних послуг.

Основні поняття та їх визначення

Органи державної влади України — складова частина державного механізму, наділена владними повноваженнями, обсяг яких визначається Конституцією України та законами. Діяльність органів державної влади забезпечують посадові та службові особи, які працюють на професійних засадах, можуть здійснювати юридично чинні дії та мають спеціальний статус державного службовця.

Принцип народного суверенітету – принцип, на засадах якого здійснюється організація та діяльність органів державної влади в Україні.

Розподіл державної влади в Україні – розподіл державної влади на три гілки: законодавчу (здійснює Верховна Рада України), виконавчу (Кабінет Міністрів України, міністерства та ін. центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації) і судову (Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції — Верховний Суд України, місцеві суди). Окреме місце в системі органів державної влади займає Президент України та органи прокуратури. Такий розподіл сприяє створенню противаг та контролю однією гілки влади за іншими, з метою не допустити узурпації влади в один руках.

Стиль керівництва — сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед державним органом, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу. Виділяють авторитарний (директивний), демократичний (колегіальний), ліберальний (поблажливий) стилі.

Тема 11. Бюрократія в системі публічного адміністрування

Бюрократія як наукова категорія. Сутність теорії бюрократії М.Вебера. Сучасні підходи в оцінюванні бюрократії. Ознаки та атрибути бюрократії. Політизація вищого чиновництва. Публічна служба.

Основні поняття та їх визначення

Бюрократія (від фр. bureau — бюро, канцелярія та грец. κράτος — влада, панування) — адміністративна система організації, що складається з ряду офіційних осіб, посади і пости яких утворюють ієрархію і які розрізняються формальними правами і обов'язками, що визначають їх дії і відповідальність. У переносному значенні канцелярщина, зволікання, тяганина, зневажливе ставлення до суті справи під виглядом або заради додержання формальності. Для бюрократії характерне перебільшення значення формальних процедур, скрупульозне виконання інструкцій, що спричиняє відокремлення бюрократичного управління від потреб об'єктів управління, помилки у керівництві та його неефективність при вирішенні проблем, які вимагають нетрадиційних підходів та засобів.

Наслідки панування бюрократії – сприяє утвердженню безконтрольного і необмеженого панування чиновництва, яке перетворюється у самодостатню, відокремлену від суспільства верству, усуненню громадян від управління суспільними справами, стає підґрунтям для запровадження авторитарних процедур та методів управління.

Принципи бюрократії (за М.Вебером): Функціональна компетентність (посади займаються тільки за даним принципом, за компетентністю); Принцип бюрократичного авторитету (найсуворіше дотримання бюрократичної ієрархії); Принцип формалізму (підпорядкування правилам, інструкціям, які чітко зафіксовані й визначені); Принцип «без гніву й пристрасті» (виключення емоційного аспекту взаємодії) Принцип професіоналізму (відповідність вимогам професійної кваліфікації) Принцип корпоратизму (духовна близькість, збіг поглядів та відстоювання інтересів корпорації, тобто єдиного цілого).

Формалізм – додержання зовнішньої форми у будь-чому на шкоду справі. У праві формалізм виражається наданням переваги букві закону над його сенсом.

Тема 12. Антикорупційна діяльність у сфері публічного адміністрування

Поняття корупції та корупційних дій. Нормативно-правова база антикорупційної діяльності. Зони «підвищеного» ризику проявів корупції. Політичний, нормативно-правовий, організаційний, економічний, кадровий та морально-психо­логічний механізми запобігання проявам корупції.

Основні поняття та їх визначення

Бюджетний моніторинг (англ.: Budget monitoring) — безперервний процес збору даних про видатки та показники виконання бюджету, що досягаються в ході його виконання. Бюджетний моніторинг є одним з механізмів бюджетної підзвітності та зниження рівня корупції.

Здирство («державний рекет») практикується чиновниками, що володіють дискреційною владою перешкоджати комусь в отриманні ліцензій, спеціальних дозволів або будь-яких інших послуг, що входять в компетенцію чиновника. Якщо чиновник має повноваження оцінювати суму належних виплат (наприклад, податків або мит), це також відкриває можливості для здирства.

Корупція (від лат. corrumpere — псувати) — протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів. Найчастіше термін застосовується у відношенні до бюрократичного апарату і політичної еліти. Характерною ознакою корупції є конфлікт між діями посадової особи та інтересами його працедавця або конфлікт між діями виборної особи і інтересами суспільства. Багато видів корупції аналогічні шахрайству, що здійснюється посадовою особою, і відносяться до категорії злочинів проти державної влади.

Обов’язковий фінансовий моніторинг — сукупність заходів уповноваженого органу з аналізу інформації щодо фінансовий операцій, що надається суб’єктами первинного моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації.

Фінансовий моніторинг — дії, спрямовані на запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Система фінансового моніторингу складається з двох рівнів – первинного та державного.

Тема 13. Результативність та ефективність публічного адміністрування

Сутність понять «результативність» та «ефективність» у публічному адмініст­руванні. Критерії результативності та ефективності публічного адміністрування. Вимір результативності та ефективності публічного адміністрування. Фактори підвищення ефективності публічного адміністрування.

Основні поняття та їх визначення

Ефективність:

1) відношення корисного ефекту (результату) до витрат на його одержання;

2) властивість певного процесу, яка зумовлена його якістю та кількістю засобів, що беруть участь у процесі, а також конкретною ситуацією; Ефективність уможливлює виконання певної задачі; характеризується певним співвідношенням між отримуваним сумарним ефектом та сумарними витратами на створення і використання засобів, що беруть участь у процесі, його організацію та здійснення.

3) у системах обробки інформації — швидкість обробки одиниці інформації, питомі витрати на обробки одиниці інформації.

4) відносний ефект, результативність процесу, операції, проекту, що визначається як відношення результату до затрат, які зумовили його одержання.

Ефективність економічна — показник економії суспільної праці в результаті застосування певних заходів; зіставлення результатів (зокрема побічних і непрямих) господарської діяльності з витраченими ресурсами: трудовими, матеріальними, природними, фінансовими, основними фондами тощо. Теорія ефективності розробляє методи вимірювання витрат і результатів функціонування народного господарства та його окремих ланок.

Ефективність технологічна — ступінь віддачі виробництва, машин, апаратів.

Критерії ефективності публічного адміністрування (системи органів управління як її підсистеми) – критерії групи комплексної соціальної ефективності, що відображає стан та реальну роль указаної системи в суспільній життєдіяльності. Ці критерії є узагальнюючими, характеризують активність керуючої та керованої підсистем в органічній єдності.

Розділ 3. Публічне адміністрування в соціальній та економічній сферах

Тема 14. Основні засади публічного адміністрування в соціальній сфері

Людина як суб’єкт і об’єкт публічного адміністрування. Держава як гарант соціальної спрямованості економічного розвитку. Публічне адміністру­вання в забезпеченні населення суспільними благами. Публічне адміністрування у сферах виховання, освіти, науки, культури та мистецтва. Забезпечення державою соціальної безпеки людини, громадянина та населення. Забезпечення державою безпеки прав та інтересів споживачів. Принципи оцінювання ефективності реалізації соціальної політики.

Основні поняття та їх визначення

Антиінфляційна політика – комплекс заходів держави, спрямованих на боротьбу с інфляцією.

Захист прав споживачів — в Україні — гарантований Конституцією контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт з боку держави та громадсько-суспільний рух на його підтримку. Громадяни України мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством; звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Права людини — права та свободи, які кожна людина має виключно на тій підставі, що вона є людиною, і які, таким чином є однаковими для всіх людей. Конкретний обсяг прав людини визначається законодавством тієї правової системи, в умовах якої людина перебуває. Правова система також є їхнім гарантом. Крім конкретних прав людини в конкретній правовій системі існує ідеалізоване абстрактне поняття природних прав людини, яке охоплює ті права, що повинні бути невід'ємними для кожної людської істоти. Однак, повного консенсусу щодо того, які права є природними, не існує, і це питання залишається темою філософських диспутів і критики.

Субсидії — допомоги, які виплачуються з державного бюджету з метою підтримки населення, а також певних видів підприємницької діяльності, сфер і галузей національної економіки.

Суспільні товари — товари, що мають дві властивості: несуперництво у споживанні та загальнодоступність.

Приватні товари — товари, яким не притаманні властивості суспільних товарів.

Принцип субсидіарності — розподіл видів видатків між державним і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами на основі максимально можливого наближення надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

Чисті суспільні товари — товари, яким у вищий мірі притаманні властивості суспільних товарів.

Тема 15. Публічне адміністрування та економіка

Основні характеристики та напрями реформування сучасної економічної системи. Публічне адміністрування в умовах постіндустріальної економіки. Основні напрями удосконалення державного регулювання економіки. Публічне адміністрування в умовах економічної нестабільності.

Основні поняття та їх визначення

Вади ринкового саморегулювання — властивість ринкової економіки, виникають внаслідок неефективного за Парето розподілу економічних ресурсів.

Державна економічна політика — цілеспрямований вплив на економічні процеси на макро- і мікрорівні, створення та вдосконалення умов економічного розвитку відповідно до певного суспільного устрою.

Державне регулювання економіки — 1. Різновид чистого суспільного товару. 2. Система знань про сутність, закономірності дії та правила застосування типових методів та засобів впливу держави на хід соціально-економічного розвитку, спрямованих на досягнення цілей державної економічної політики. 3. Сфера діяльності держави щодо цілеспрямованого впливу на поведінку суб’єктів господарювання.

Державне управління економікою — організуючий і регулювальний вплив держави на економічну діяльність суб’єктів ринку з метою впорядкування її та підвищення результативності.

Економічна функція держави — створення передумов, необхідних для ефективної економічної діяльності суспільства.

Змішана економіка — економічна система, в якій розподіл економічних ресурсів здійснюється на основі поєднання механізмів ринкового саморегулювання та державного регулювання.

Науково-технічна політика держави — складова соціально-економічної політики, яка визначає основні цілі, напрями, принципи, форми і методи діяльності держави в науково-технічній сфері.

Мотивація у публічному адмініструванні — процес спонукання суб’єктів ринку до діяльності в напрямі державних пріоритетів.

Правове регулювання — діяльність держави щодо встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб’єктів права.

Ринкова економіка — економічна система, в якій розподіл економічних ресурсів здійснюється через механізм ринкового саморегулювання.

Тема 16. Найважливіші функції публічного адміністрування у сфері економіки

Характеристика форм і механізмів взаємодії інститутів громадянського суспільства та держави в економічній сфері. Поширення диспозитивного методу у публічно-правовому регулюванні господарських відносин. Держава як гарант забезпечення умов для підприємницької діяльності. Розвиток публічно-правового регулювання у фінансовій сфері. Законодавче та нормативно-правове забезпечення конкурентного середовища. Розвиток публічно-правового регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Основні поняття та їх визначення

Антимонопольна (конкурентна) політика держави — комплекс заходів, спрямованих на запобігання монопольній діяльності, обмеження та припинення її, а також на розвиток конкуренції.

Дерегулювання підприємництва — сукупність заходів, спрямованих на зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод для її розвитку.

Державна регуляторна політика — постійний та послідовний курс державних органів та органів місцевого самоврядування, спрямований на впровадження оптимального державного управління в економічній та соціальній сферах, на зменшення їх прямого впливу на діяльність суб’єктів підприємництва, усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод у розвитку господарської діяльності.

Державна регіональна економічна політика — сукупність організаційно-правових та економічних заходів, здійснюваних державою у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її стратегічних і тактичних цілей.

Тема 17. Корпоративна влада та публічне адміністрування в добровільних об’єднаннях

Держава та інститути громадянського суспільства як суб’єкти публічного адміністрування. Загальні принципи управління в добровільних об’єднаннях громадян. Участь політичних партій у політико-управлінській діяльності держави. Органи самоорганізації населення як суб’єкти публічного адміністрування. Профспілкові об’єднання як суб’єкти публічного адміністрування. Засоби масової інформації в системі публічного адміністрування. Участь у публічному адмініструванні релігійних організацій.

Основні поняття та їх визначення

Висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні – це одержання, збирання, створення, поширення, використання і зберігання інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб про роботу цих органів.

Засоби масової інформації (ЗМІ), мас медіа (Mass media) — преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, Інтернет, кінематограф, звукозаписи і відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити і панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку. Всім цим засобам притаманні якості, що їх об'єднують — звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації. Термін мас медіа застосовується також до організацій, які контролюють ці технології, наприклад, телевізійних каналів або видавництв.

Інституції громадянського суспільства: недержавна організація (NGO); приватна добровільна організація (PVO); народна організація; громада; посередницька організація волонтерів та позабюджетні організації; громадська фундація; клуби місцевих громад; профспілка; об'єднання громадян за культурною, статевою і релігійною ознаками; харитативна організація; соціальні або спортивні клуби; кооператив; природоохоронна організація; професійна асоціація; академія; приватний бізнес; правничі інституції; організації споживачів; засоби масової інформації; добровільна дружина; релігійні організації; клуби за інтересами.

Рада — орган місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади.

Тема 18. Відповідальність у публічному адмініструванні

Сутність політичної адміністративної та дисциплінарної відповідальності. Відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових осіб за правопорушення. Відповідальність державних і комунальних підприємств, установ і організацій, посадових осіб за правопорушення. Відповідальність недержавних організацій і осіб, які не перебувають на державній службі чи службі в органах місцевого самоврядування, за правопорушення. Правопорушення та відповідальність при здійсненні міжна­родної публічної діяльності.

Основні поняття та їх визначення

Адміністративна відповідальність — вид юридичної відповідальності. Підставою для адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення. Питання порядку застосування адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (КпАП). До порушників застосовуються адміністративні стягнення (попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, конфіскація, позбавлення спеціального права, громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт).

Відповідальність — обов'язок особи зазнати негативних наслідків за вчинки, які не відповідають встановленим суспільством соціальним нормам. За етичним визначенням відповідальність: це визначеність, надійність, чесність; це усвідомлення і готовність визнати себе причиною своїх вчинків; це готовність діяти раціонально для блага людей. Відповідальність — це не вина, це впевненість. Відповідальність, швидше, включає в себе особисту підзвітність, і здатність діяти в рамках етичних норм на благо себе й оточуючих. Відповідальність – наслідок вчинення правопорушення (делікту).

Громадський порядок – урегульована правовими та іншими соціальними нормами система суспільних відносин, що забезпечує захист прав і свобод громадян, їх життя і здоров'я, повагу честі та людської гідності, дотримання норм суспільної мораль. Громадський порядок – незначний делікт, правопорушення яке не має великої суспільної небезпеки.

Дисциплінарна відповідальність – відповідальність робітників і службовців за порушення трудової дисципліни, яке виражається у накладенні стягнень адміністрацією підприємства чи установи. Такі порушення можуть бути виражені як у діях, так і у бездіяльності, допускатися як свідомо, так і з необережності. Деякі категорії державних службовців у зв'язку з виконанням своїх повноважень відповідають у дисциплінарному по­рядку і за проступки, які порочать їх як державних службовців або дискредитують органи, в яких вони працюють (керівники, державні службовці — співробітники правоохоронних органів, військовослужбовці та ін.).

Кримінальна відповідальність — різновид юридичної відповідальності, обов'язок особи, яка вчинила злочин, зазнати державного осуду в формі кримінального покарання. Передбачені Кримінальним кодексом обмеження прав і свобод особи, що вчинила злочин, що індивідуалізуються в обвинувальному вироку суду і здійснюються спеціальними органами виконавчої влади держави.

Матеріальна відповідальність працівників — це один з видів юридичної відповідальності, що виражається в обов'язку працівників покрити повністю або частково матеріальну шкоду, що була заподіяна з їх вини.

ПЛАНИ ЗАНЯТЬ

4.1. ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Перед початком лекційного курсу викладач повинен зробити короткий вступ до науки «Публічне адміністрування», в якому мають бути висвітлені такі питання: роль дисципліни в підготовці управлінців, особливості дисципліни, структурне навантаження студента по дисципліні, навчально-методичне забезпечення, форми контролю.

На лекції виносяться не всі питання навчальної програми, а лише вузлові. Питання, які не виносяться на лекції, мають бути опрацьовані студентами самостійно з використанням базових навчального та навчально-методичного посібників та інших джерел, що містяться у списку рекомендованої літератури.

1. Лекція на тему: «Предмет і методологічна основа публічного адміністрування» – (2 год.).

Питання, які виносяться на лекцію:

1. Основні підходи до розуміння публічного адміністрування та його еволюція.

2. Демократія та державне управління.

3. Предметна сфера та методологічна основа публічного адміністрування.

4. Співвідношення понять «публічне та державне», «управління та адміністрування».

5. Публічне адміністрування як напрям наукових досліджень, сукупність знань, сфера діяльності та навчальна дисципліна.

2. Лекція на тему: «Основні теорії управління суспільством»;«Публічна сфера – єдність економічної, соціальної та політичної сфер» – (2 год.).

Питання, які виносяться на лекцію:

1. Джерела ідей та розвиток теорій управління суспільством і країною.

2. Соціально-інженерний та гуманітарний підходи до управління суспільством і країною.

3. Зміст європейської концепції та стандарти належного урядування.

4. Взаємозв’язок менеджменту, економічної науки, соціології та політології.

5. Особливості поведінки людей у економічній та політичній сферах.

Дата добавления: 2015-10-30