Характеристика основоположних теорій ФМ на пі-ві.

Суть ФМ.Етапи розвитку та становлення дисципліни.

ФМ – це си-ма управління виробництвом, процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб’єкта господарювання та оптимізації обороту його грошових коштів.

Предметом ФМ є процеси та явища, що відбуваються у фінансовій діяльності пі-ва, її результати та наслідки розподілу.

ФМ як наука і навчальна дисципліна вперше заявила про себе наприкінці 90-х р. 19ст. В історії його розвитку можна виділити такі етапи:

1.Кінець 90-х р. 19ст. – 30 р.20ст.: головними проблемами, які намагалися вирішити за допомогою ФМ стали розширення фірм шляхом створення ВАТ із відповідним залученням додаткового капіталу за допомогою емісії цінних паперів.

2.30-40рр. 20ст.:характерною ознакою стала депресія.

3.40-60 рр. 20ст.: етап характеризує вихід із депресії та початок швидкого економічного зростання. Головну увагу у ФМ приділяють покращенню управління активами, підвищенню рентабельності пі-ва.

4.60-70 рр. 20ст.: в цей період на шляху пошуку джерел поповнення капіталу та оптимізації його структури найбільш визначними напрямами у розвитку теорії ФМ стали теорії «теорія портфеля цінних паперів» та оптимізація методів фінансування.

5.70-90 рр. 20ст.: розширено масштабність фінансового аналізу з урахуванням інфляції та її наслідків у прийнятті ділових рішень. Зростає значущість світових ринків. У прийнятті фінансових рішень широко застосовують економіко-математичні методи, комп’ютерну техніку.

6.Сучасний етап. Роль ФМ як си-ми знань і вмінь щодо вибору управлінських рішень, спрямованих на зростання вартості бізнесу, значно зросла. Знання ФМ тепер потрібні не лише фінансистам, але і керівникам служб маркетингу, виробничих підрозділів.

Передумовою ФМ був досить високий рівень розвитку ек. науки в цілому. Теоретичні основи ФМ були сформовані на основі таких теорій: т. портфелю, т. структури капіталу, т. дивідендів, т. асиметричної інф., т. агентських відносин.

Суб єкти та об’єкти ФМ.

На сьогоднішній день обєктом управління у ФМ є формування і використання всіх видів фінансових ресурсів, в тому числі грошових коштів, інвестицій, основних та оборотних активів, організація поточної роботи на пі-ві.

Обєктами ФМ є:

1.Управління активами

2.Управління капіталом

3.Управління інвестиціями

4.Управління грошовими потоками

5.Управління фінансовими ризиками та попередження банкрутства

6.Управління прибутком пі-ва.

Як суб’єкт управління фінансовий менеджмент підприємства включає:

-органи державного управління;

-фінансові й податкові органи;

-власника;

-апарат управління підприємством.

Тобто, фінансовий менеджмент як суб’єкт управління охоплює всі рівні управління.

Безпосередньо на підприємстві управління здійснює апарат управління підприємством (служба фінансового менеджера) та власник (засновники, збори акціонерів).

Характеристика основоположних теорій ФМ на пі-ві.

Передумовою ФМ був досить високий рівень розвитку ек. науки в цілому. Теоретичні основи ФМ були сформовані на основі таких теорій:

т. портфелю,

т. структури капіталу,

т. дивідендів,

т. асиметричної інф.,

т. агентських відносин.

Теорія портфеля(Марковіц) ґрунтується на основних припущеннях: задача побудови ефективного портфеля ґрунтується на 2 основних засадах: ризик і дохідність, інвестор обирає менш ризикові активи, визначення дохідності та ризиковості інвестиційного портфеля відбувається впродовж одного часового періоду.

Теорія структури капіталу. Структура капіталу – це співвідношення власного і залученого капіталу на певний період. Фірми мають використовувати внутрішні джерела фінансування: амортизацію та нерозподілений прибуток.

Теорія дивідендної політики. Основною метою якої є встановлення необхідної пропорційності між поточним споживанням прибутку власника фірми та майбутнім її зростанням.

Теорія асиметричної інф. Процес прийняття рішень концентрується на показниках нерозподіленого прибутку і випуску нових облігацій. Якщо такі рішення приносять добрі новини, то інвестори платитимуть за акції корпорації більше. Тому менеджери, що управляють компанією можуть у деякі мірі викривляти інформацію, або приховувати деяку її частину.

На практиці теорія агентських відносин проявляється у тому, що менеджери діють не в інтересах акціонерів, оскільки їх основним мотивом є їх власні інтереси, які часто не співпадають з інтересами акціонерів.

Дата добавления: 2015-10-30