Мандрівка у світ людських душ

Окрім світів, відкритих Колумбом, Веспуччі, Магелланом та іншими мандрівниками, існують інші, не менш прекрасні світи, - світи людей, їхніх характерів, сердечних поривів, їхніх доль.

Магелланом до цих таємничих світів є людина незвичайної долі і незвичайного для наших часів небайдужого серця, - священик Володимир Серемчук, уродженець с. Озеряни на Тлумаччині. Отець вже довгі роки - мешканець Долинщини (зараз він є парохом м.Болехова).

Отець Володимир є з покоління, яке називають "дітьми війни". Отже, малим хлопчиною він скуштував гіркоту того трагічною періоду української історії: і страшні канонади ліній фронтів Другої світової війни, і жорстокі каральні операції більшовицьких спецчастин проти бійців Української Повстанської Армії, і зойки та сльози людей, садиби яких пожер вогонь, і голод, і холод, і приниження з боку різних мастей зайд, шовіністів та бандитів.

- Дитинства, як такого, у мене не було, - підтверджує о.Володимир. - У мене ще в дошкільнім віці почала прищеплюватися доросла свідомість у тих тяжких обставинах: чим би нині поживитися, щоб не мучив голод; як би притягнути якусь галузку, щоб пропалити в пічці і зігрітися від морозу; як обминути міну, гранату чи бомбу, котрих і в війну, і по війні було тьма-тьменна...

Рано ставши півсиротою і маючи співчутливе, доброзичливе серце, хлопчина як міг і чим міг старався допомогти своїй матері, котра в ті тяжкі часи залишилася сама з кількома неповнолітніми дітьми.

Мама була і залишається для о. Володимира взірцем християнського терпіння і надії. Як би їй тяжко не було (самих лише операцій вона перенесла шість, причому одну - без наркозу), мама ніколи не нарікала, а лише просила в Господа: "Боже, допоможи мені це перебути".

Крім цілеспрямованою характеру, мама передала Володеві ще й ревну віру, а, отже, вміння, з допомогою Духа Святого, виразно розпізнавати: де правда, де кривда і не приставати на бік зла, хоч би які приманливі добра воно не обіцяло.

Довго ще можна розповідати про тернові стежини о. Володимира: і як комуністи спровокували його з будматеріалами, щоб вигнати з рідних Озерян. Справжньою причиною шантажу був різко зачитаний ним вірш Шевченка, мовлений у вічі місцевим можновладцям під час одного з їх празників:

"Раби, підніжки, грязь Москви,

Варшавське сміття - ваші пани..."

Він і зараз залишається вірним сином України, маючи в серці ревну любов до Бога та ближніх. Сам зазнавши багато бід та життєвих прикростей, о. Володимир із доброзичливістю вірного друга хоче застерегти інших: "Не йдіть тією дорогою. Там - пастки диявола. Не будьте хиткими у вірі. Твердо вірте, кайтеся у гріхах, - і тоді прийде Божа поміч".

Особливо ніжну синівську любов о. Володимир має до Матінки Божої та до свого Ангела-Хоронителя, Які неодноразово його оберігали і навернули до священства у тяжкі катакомбні для Української Католицької Церкви більшовицькі часи.

Про це та про багато іншого можна дізнатися із цієї (вже другої) збірки о. Володимира Серемчука "Божий палець".

Але розповідь про опіку Матінки Божої та Ангела-Хоронителя в його житті - то лише малесенька крихта із тих чисельних оповідей книжки про буквальний, безпосередній зв'язок Неба і землі, Бога і людей. В цих розповідях є і вдячність, і застереження, і каяття, і багато інших почуттів християн, які є дуже корисними для всіх, вірних, а надто - для молодих.

Читати оповіді о. Володимира Серемчука цікаво: він має письменницький хист. Отже, о. Володимир запрошує нас у мандрівку до островів та материків людських доль.

Іван Тимцюрак, член Спілки Журналістів України.

Дата добавления: 2015-10-30