Придбання громадянства, його способи та умови.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про скорочення безгромадянства від 30 серпня 1961 держава надає своє громадянство особі, народженій на його території, яке інакше не було б громадянства. Таке громадянство надається: при народженні, в силу закону; по клопотанням перед відповідними владою зацікавленою особою чи його імені відповідно до закону держави. Таким чином міжнародному праву відомі такі способи набуття громадянства:

· філіація

· натуралізація (укорінення)

· оптация і трансферт

· змішана система набуття громадянства

Філіації (від лат. Filius- син) - набуття громадянства за народженням. У порядку філіації громадянство набувається на підставі двох принципів:

В· громадянство за принципом « права грунту » (jus soli) означає, що дитина стає громадянином тієї держави, на території якої він народився. При цьому громадянство його батьків не має значення. Принцип « права грунту », який ще називають територіальним принципом, застосовується в основному в країнах Латинської Америки (закріплений у законодавстві 14 держав цього регіону), в тому числі і в Аргентині. Тому, наприклад, дитина, яка від громадян України в Аргентині, нарівні з українським громадянством отримає і аргентинське громадянство (таким чином, виникає подвійне громадянство), у той час як дитина яка від громадян Аргентини за кордоном, тобто за межами території Аргентини, визнається іноземцем. Разом з тим слід враховувати, що принцип « права грунту » в чистому вигляді не застосовується ніде;

· громадянство за принципом « права крові » (jus sangvinium) - тут дитина набуває громадянство батьків незалежно від місця народження. Існує дві концепції « права крові ». Перша з них заснована на принципі В«єдності сім'їВ», тобто на верховенстві в родині чоловіка. Її зміст полягає в тому, що при відмінності громадянства батьків дитина слід громадянства батька, і лише позашлюбна дитина набуває громадянства матері. Друга концепція заснована на рівноправності батьків і, відповідно до неї,

- дитина при різному громадянство батьків отримує громадянство батька або матері.

Однак при реалізації принципу крові можуть виникнути певні складнощі, які по-різному вирішуються в законодавстві про громадянство різних держав. Зокрема, це відноситься до випадків, коли батьки дитини є громадянами різних держав.

Принципи «права крові» і «права грунту» поєднуються в законодавстві практично всіх держав, у тому числі і України.

Відповідно до ст.2 Конвенції про скорочення безгромадянства від 30 серпня 1961 «знайда, що знаходиться на території договірної держави, оскільки його місце народження не встановлено, передбачається народженим цій території від батьків, мають громадянство цієї держави», в розвиток цих положень ст.3 даної Конвенції регламентує випадки народження дитини на морському чи повітряному транспорті за межами певної держави: «З метою визначення зобов'язань договірних відповідно до цієї Конвенції держав народження на судні або на повітряному кораблі вважається мали місце на території тієї держави, під прапором якої це судно плаває, або на території тієї держави, в якому цей повітряний корабель зареєстрований, залежно від обставин.» Придбання громадянства за народженням слід відрізняти від визначення належності до громадянства. Належність до громадянства визначається законом шляхом встановлення кола осіб, що вважаються громадянами даної держави або визнаються її громадянами. У законах про громадянство багатьох держав, у тому числі і держав СНД, норми про приналежність до громадянства даної держави тісно взаємопов'язані з нормами про набуття громадянства. Наприклад, набуття громадянства за народженням по суті не відрізняється від визнання дитини громадянином держави, тобто що належить до громадянству. Визнання новонародженого громадянином відбувається автоматично (шляхом запису в книзі актів громадянського стану за наявності у дитини «права крові» або «права грунту»

Належність же до громадянства певного кола осіб (всі постійно проживають в країні і деякі категорії проживаючих за кордоном), встановлюється саме на дату вступу в силу закону про громадянство. По-друге, вирішення питання про громадянство дитини не безумовно: воно залежить від громадянства батьків «принцип крові», їх взаємного згоди на громадянство дітей, а також від місця народження дитини «принцип грунту» і т.п. В цілому, це досить обширна група норм, що склалася в особливий вид (спосіб) набуття громадянства, в особливий субінститут. Тому визнання громадянства або приналежність до громадянства за народженням можна і практично зручніше розглядати не серед способів придбання громадянства, а серед категорій осіб, які належать до громадянства, при цьому, не вказуючи дітей, зупиняючись тільки на генетичних зв'язках (нащадки громадян). Іншим прикладом взаємозв'язку названих субінститутів служить визнання громадянства країни або права на його придбання за особами, які перебувають за кордоном, особливо-не з їхньої волі або за згодою держави (депортовані, працюючі за наймом до вступу закону в силу і тощо).

Визначаючи приналежність до громадянства, закони більшості держав, у тому числі і держав СНД, мають на увазі лише загальні умови, застосовувані до всіх постійно живуть на території держави або до частини населення, а також до перебувають за кордоном особам, які мають стійкий зв'язок з даними державою. Відповідно до положень статті 3 Закону України від 18 січня 2001 року, визначальними належність до громадянства України, громадянами України є:
1. усі громадяни колишнього СРСР, які до моменту проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2. особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, які до моменту набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3. особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопаді 1991 і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено запис «громадянин України», а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

4. особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародними договорами України.

Дата добавления: 2015-10-30