допомогу «Дітям війни» безпідставною та зобов’язання його вчинити певні дії

До Приморського районного суду м. Одеси

65110, м. Одеса, вул. Балківська 33

Позивач: Єфимова Рогнеда Олексіївна

65023, м. Одеса, провул. Богданова, буд. 13, кв. 5

Відповідач: Управління Пенсійного фонду України в ­­­Приморському районі м. Одеси

65009, м. Одеса, провул. Світлий, буд. 8

­­

Ціна позову: 2333,8 грн.

Адміністративний позов

Про визнання відмови відповідача виплатити щомісячну державну соціальну

допомогу «Дітям війни» безпідставною та зобов’язання його вчинити певні дії

Я, Єфимова Рогнеда Олексіївна, 8 червня 1936 року народження, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закону) є дитиною війни. Згідно статті 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року мені повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах " від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів Пенсійного Фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок котів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, виплати підвищення до пенсій мали здійснюватись Відповідачем.

Всупереч положенням ст. 22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, пунктом 17 статті 77 та статтею 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", від 20.12.2005 року та пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", від 19.12.2006 року, дію статті 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно.

Пунктом 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року положення статті 6 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.

Проте, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення, що призупиняли дію статті 6 Закону, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином Відповідач зобов'язаний був здійснювати виплату належної мені допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006-2010 роки.

Відповідно до положень ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Частиною 20 ст.1 Бюджетного кодексу України, визначено, що закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Як зазначалося вище, положення ст. 22 Конституції України передбачають заборону звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Зупинення Законом України " Про Державний бюджет України на 2006 рік" дії ст.. 6 Закону на 2006 рік було грубим порушенням положень основного закону України. Тому я вважаю, що Відповідач зобов'язаний був керуватись Конституцією України, як законом прямої дії та здійснити нарахування державної соціальної допомоги в розмірі ЗО відсотків і за 2006 рік також.

З цих же міркувань виходив Конституційний Суд України ухвалюючи Рішення № 10-рп/2008 від 22.5.2008 р., зокрема в п. 5.4. якого було встановлено, що "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони."

Керуючись вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України та чинним законодавством України, мною «___» __________ 2011 року було направлено письмове звернення до Відповідача, з вимогою здійснити нарахування належної мені, як дитини війни соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006-2010 роки, та забезпечити її виплату.

Попри те що, Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено, Відповідач, як орган владних повноважень, відмовив мені в моєму гарантованому, Конституцію України та ст. 6 Закону, праві.

Вважаю, що відмова Відповідача є незаконною, оскільки відповідно до частини 2 статті З Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншим нормативно-правовим актами.

В свою чергу, згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відмова Відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті мені соціальної державної допомоги передбаченої статтею 6 Закону є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону складає 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік" прожитковий мінімум. для осіб, які втратили працездатність складає: з 01.01.2009 р - 498 грн., з 01.012.2009 р. – 573 грн.

Згідно із Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" прожитковий мінімум. для осіб, які втратили працездатність складає: з 01.01.2010 р - 695 грн., з 01.04.2010 р. – 706 грн., з 01.07.2010 р. – 709 грн.

Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси зобов'язане було здійснити мені нарахування державної соціальної допомоги, як «дитині війни» за 2009-2010 роки у розмірі:

Місяць	2009 рік	2010 рік
Січень	99,60
Лютий	99,60|
Березень	99,60
Квітень	99,60
Травень	99,60
Червень	99,60
Липень	99,60	141,80
Серпень	99,60|	141,80
Вересень	99,60	-
Жовтень	99,60	-
Листопад	99,60	-
Грудень	114,60	-
Разом:	1210,20	-

З 01.01.2009 р. по 31.11.2009 р. 498х20%х11міс.=1095,60 грн.

З 01.12.2009 р. по 31.12.2009 р. 573х20% =114,60 грн.

З 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р. 695х20%х3 міс.=417 грн.

З 01.04.2010 р. по 31.06.2010 р. 706х20%х3міс.=423 грн.

З 01.07.2010 р. по 29.08.2010 р. 709х20%х2міс.= 283,6 грн.

Загальна сума нарахованої державної соціальної допомоги за цей період становить 2333,8 грн.

Я зверталася до пенсійного фонду із заявою про виплату мені вказаної суми, але отримала відмову.

Прошу Суд, узяти до уваги те, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме ч. 2. ст. 46 Закону, передбачено, що нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначав і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Вважаю, що мною не пропущено встановлений законом шестимісячний строк позовної давності, з тих підстав, що у відповідності до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Я стикнулася із неправомірністю дій УПФ України щодо нездійснення нарахування мені підвищення до пенсії та її виплаті не в повному обсязі, тобто мої позовні вимоги нерозривно пов’язані між собою, а тому немає підстав для обмеження об’єму моїх вимог шестимісячним строком до дати подання мною адміністративного позову до суду, так само як і застосування положень ч.1 ст. 100 КАС України, щодо відмови в задоволенні позову через пропуск строку позовної давності.

Крім того 15.06.2009 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 2/385, яка на даний час є чинною, визнано незаконними пункти 8 та 15 постанови Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Таким чином відповідач нараховував та здійснював виплату мені підвищення до пенсії на підставі нормативно-правового акту який вже визнаний судом незаконним, що є додатковою підставою для суду задовольнити мій позов.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 19-рп/2010 від 09.09.2010 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України, окремі положення Закону України № 1691-У1 від 18.02.2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» та Цивільного процесуального кодексу України. Передбачено, що з дня ухвалення вказаного рішення втрачають чинність положення законодавства, якими розгляд спорів, пов’язаних із соціальними виплатами, було віднесено до підвідомчості судів загальної юрисдикції, і провадження у таких справах передбачалось здійснювати в порядку цивільного судочинства.

За наведених обставин слідує, що починаючи з 09.09.2010 року змінена процедура розгляду справ, пов’язаних із соціальними виплатами. Зазначена категорія спорів підлягає вирішенню адміністративними судами у порядку, визначеному кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 17 КАС України цей спір підсудний місцевому суду як адміністративному, та відповідно до ст. 21 ч. 2 КАС України подається до суду за місцем проживання позивача, тобто в даному випадку до Приморського районного суду м. Одеси.

На підставі викладеного, керуючись рішеннями Конституційного Суду України від 09. 07. 2007 року № 6 рп/2007 рік, 22. 05. 2008 за №10-рп\2008 року та 09. 09. 2010 року № 19-рп/2010 року, ст. ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 8, 19, 22, 48, 55, 64, 92, 95, 124, 147 Конституції України, ст. 28, 46 ч.2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 01. 06. 2000 року №1767-ПІ зі змінами та доповненнями №1058-15 від 01. 01. 08 року, ст.. 2, 6, 11, 17,18,, ч. 2. ст. 21, 95, КАСУ –

Прошу:

1 Прийняти адміністративний позов до розгляду.

2 Визначити відмову виплатити соціальну допомогу безпідставною.

3 Зобов'язати відповідача, а саме: Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси:

а) нарахувати та виплатити заборговану мені державну соціальну допомогу, як дитині війни у загальній сумі 2333,8 грн., в числі:

За період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. у сумі 1210,20 грн.;

За період з 01.01.2010р. по 29.08.2010р. у сумі 1123,6 грн.;

4 Допустити негайне виконання постанови суду.

Додатки:

1. Дві копії позовної заяви.

2. Дві копії ідентифікаційного коду.

3. Дві копії паспорту.

4. Дві копії пенсійного посвідчення з відміткою штампа "Діти війни".

5. Дві копії заяви до Пенсійного фонду України

6. Дві копії відповіді пенсійного фонду.

7. Копія квитанції про сплату судового збору.

8. Копія квитанції про сплату інформаційно-технічного забезпечення.

«____»__________ 2011 року Єфимова Р.О. _____________

Дата добавления: 2015-10-29