Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Забезпечуюча частина ІС обліку, її склад та характеристика складових.

Читайте также:
  1. GB чехол на каску, MTP camo, складское хранение€ 3,90
  2. II. Основна частина уроку
  3. II. Основна частина уроку
  4. II. Основна частина уроку
  5. II. Основна частина уроку
  6. II. Основна частина уроку
  7. II. Основна частина уроку

Автоматизоване робоче місце (АРМ) бухгалтера: призначення, функції та його рівні

Автоматизоване робоче місце (АРМ) бухгалтера — це інструмент раціоналізації та інтенсифікації управлінської діяльності.

Основне призначення АРМ — забезпечити управлінський персонал новими засобами техніки та технології. Мова йде про автоматизоване діалогове виконання основних функцій управління, діалогову інформаційну взаємодію користувачів і оперативний доступ до даних, нагромаджуваних у центральній базі даних ІС, або в розподільній базі даних АРМ.

Створення АРМ забезпечує: *простоту, зручність і дружнє ставлення до користувача; *простоту адаптації до конкретних функцій користувача; *компактність розміщення й невисокі вимоги до умов експлуатації; *високу надійність і живучість; *порівняно просту організацію технічного обслуговування.

Технологія організації обліку в умовах АРМ бухгалтера має три етапи:

- підготовка інформації та її оброблення(формуються первинні дані, здійснюються їх оброблення, розрахунок і відображення інформації для прийняття управлінських рішень на місці виникнення інформації (АРМБ I категорії).);

- систематизація й узагальнення облікової інформації на рахунках за видами ресурсів, контроль, аналіз і її аудит (формується й відображається інформація для прийняття конкретних управлінських рішень за комплексом завдань, здійснюється контроль проходження первинної інформації та розв’язується ряд аналітичних і аудиторських задач);

- формування інформації для подальшого використання в управлінні підприємством(дійснюється управління підприємством у цілому, визначається зовнішня політика, розробляються перспективні плани та стратегія їх виконання).

 

 

Автоматизований облік виробничих запасів на складі.

Автоматизоване оброблення даних з обліку виробничих запасів на практиці може забезпечуватися різними способами:

- розробленням спеціалізованою фірмою на замовлення управлінської інформаційної системи підприємства (у тому числі й інформаційної системи обліку);

- придбанням універсального програмного комплексу;

- автоматизацією облікового процесу силами фахівців підрозділу

- використанням табличних процесорів обліковими працівниками для забезпеченням автоматизованого розв’язання окремих задач конкретної ділянки обліку.

Після придбання відповідно до виписаних документів виробничі запаси доставляються на склад підприємства або матеріально-відповідальній особі. На складі здійснюється документоване оформлення операцій і первинне оброблення даних з обліку виробничих запасів, ведеться аналітичний облік у місцях зберігання матеріальних цінностей. Інформаційна база на цьому рівні — це складська картотека, в якій відображається рух і залишки на конкретну дату або за конкретний період часу.

Технологічний процес автоматизованого оброблення даних з обліку виробничих запасів полягає у виконанні всіх потрібних операцій введення, оброблення, збереження й надання потрібної інформації, групування даних на рахунках, із метою контролю за наявністю та витратами матеріальних засобів зі своєчасним складанням звітності.

Тому для забезпечення обліку виробничих запасів можуть використовуватися окремі програмні модулі, що обслуговують їх облік у місцях зберігання, або створюватись різні рівні робочих місць автоматизованої ділянки обліку виробничих запасів. Останній спосіб передбачає використання комплексної системи організації первинної та вихідної інформації. Єдина база бухгалтерських записів забезпечує потрібною інформацією аналітичний, синтетичний та управлінський облік, формування конкретної звітності.

 

Автоматизовані банки даних (АБД), їх особливості та структура.

Банк даних (БнД) — це автоматизована система, сукупність інформаційних, програмних, технічних засобів і персоналу, що забезпечує зберігання, нагромадження, оновлення, пошук і видачу даних.

До складу БнД входять такі складові: сукупність технічного та програмного забезпечення, база даних, СУБД, словник даних, адміністратор БД. Головні складові банку даних — база даних і програмний продукт, який називається системою управління базою даних (СУБД).

Система управління базами даних (СУБД) — це програмні засоби, за допомогою яких можна створювати бази даних, поповнювати їх та працювати з ними.

Технологія банків даних— провідний напрям організації внутрішньо машинного інформаційного забезпечення. Розвиток технологій банків даних визначається рядом чинників: ростом інформаційних потреб користувачів, вимогами ефективного доступу до інформації, появою видів масової пам’яті, збільшенням її об’ємів, новими засобами та можливостями в галузі комунікації.

 

 

Адміністратор бази даних (АБД). Обов’язки адміністратора БД.

Адміністратор бази даних - особа, що відповідає за вироблення вимог до бази даних, її проектування, реалізацію, ефективне використання і супровід, включаючи управління обліковими записами користувачів БД та захист від несанкціонованого доступу. Не менш важливою функцією адміністратора БД є підтримка цілісності бази даних.

Основні завдання адміністратора бази даних

- Проектування бази даних.

- Оптимізація продуктивності бази даних.

- Забезпечення і контроль доступу до бази даних.

- Забезпечення безпеки в базі даних.

- Резервування та відновлення бази даних.

- Забезпечення цілісності баз даних.

- Забезпечення переходу на нову версію СУБД.

 

 

Адміністратор БД (АБД). Функції адміністратора в СУБД

Адміністратор бази даних - особа, що відповідає за вироблення вимог до бази даних, її проектування, реалізацію, ефективне використання і супровід, включаючи управління обліковими записами користувачів БД та захист від несанкціонованого доступу. Не менш важливою функцією адміністратора БД є підтримка цілісності бази даних.

До завдань входять:

-підготовка обчислювального комплексу до установки СУБД

-участь в установці і приймання СУБД

-участь в установці БД з комплексом прикладних програм

Завдання АБД можуть незначно відрізнятися в залежності від виду застосовуваної СУБД.

На даний момент часу існують наступні СУБД:

-Oracle Database - об'єктно-реляційна система управління базами даних, розроблена корпорацією Oracle.

-Microsoft SQL Server - система управління реляційними базами даних (СКБД), розроблена корпорацією Microsoft.

-PostgreSQL - це об'єктно-реляційна система управління базами даних заснована на POSTGRES, версії 4.2, яка була розроблена в Науковому Комп'ютерному Департаменті Берклі Каліфорнійського Університету.

-MySQL - вільна система управління базами даних. Є власністю компанії Sun Microsystems, що здійснює розробку і підтримку програми та інші.

 

Бази знань та їх призначення

Основною складовою частиною інтелектуальних програмних систем є база знань. База знань - це сукупність систематизованих основоположних відомостей, які належать до відповідної галузі знання, зберігаються у пам'яті ЕОМ, об'єм яких є необхідним та достатнім для вирішення заданого кола теоретичних чи практичних завдань. Іншими словами, база знань - це семантична модель, яка призначена для представлення в ЕОМ знань накопичених людиною у визначеній предметній галузі. Ці моделі можна розділити на два типи: логічні та евристичні. Прикладами логічних моделей є моделі обчислення предикатів, моделі індуктивного типу, а до евристичних моделей віднесені продукційні, фреймові, мережні. Частіше всього експертні системи використовують продукційні моделі баз знань, де продукціями є пари виду "умова - дія" ("якщо...то"), які люди використовують при міркуваннях. Такі системи, в яких вихідною інформацією є не тільки вихідні дані завдання, але й правила обробки цих даних, що подаються у вигляді продукцій, називають продукційними.

База знань є змістовною частиною банку знань, який необхідно розглядати як сховище знань, що являє собою у сукупності і самі знання і засоби, за допомогою яких здійснюється їх накопичення, збереження, оновлення та використання, а також засоби управління усіма цими процесами.

 

 

Вибір OLAP – технології для корпоративної інформаційної системи.

Корпорати́вна інформаці́йна систе́ма (КІС) — управлінська ідеологія, що поєднує бізнес-стратегію підприємства (з будованою для її реалізації структурою) і передові інформаційні технології

Оперативне аналітичне оброблення даних за допомогою технології OLAP дозволяє аналітикам, менеджерам і управлінцям сформувати своє власне бачення даних, використовуючи швидкий, одноманітний, оперативний доступ до різноманітних форм представлення інформації.

OLAP — це головний компонент організації сховищ даних (Data Warehousing), тобто збору, очистки й попереднього оброблення даних з метою надання результатної інформації користувачам для оперативного аналізу та складання звітів.

Для вибору OLAP-техноллогії для корпоративної інформаційної системи слід враховувати такі фактрори:

-Об’єми вхідної інформації (які існують і які з”являться в майбутньому).

-Сферу додатку: аналіз продаж/маркетинга, складання бюджета/планування, аналіз показників діяльності, аналіз бухгалтерських звітів, якісний аналіз, фінансового становища, формуванняе аналітичних матеріалів (звітів).

-Число користувачів та їх територіальне розміщення: вплив архітектури, секретність, витрати.

-Інтегрування: зв”язок з іншими системами.

-Вид користувача: вище керівництво, фінанси, маркетинг, HR, продж, виробництво.

 

Види економічної інформації відповідно до виконуваних функцій управління.

Економічна інформація (ЕІ) — це сукупність відомостей про соціально-економічні процеси, що слугують для управління цими процесами та колективом людей у виробничій і невиробничій сферах.

Економічна інформація налічує багато різновидів. Відповідно до виконуваних функцій управління виокремлюють такі види інформації:

прогнозна — пов’язана з функцією прогнозування, відображає ймовірне твердження про майбутній стан господарських процесів. Наприклад, прогнозований розмір прибутку;

планово-договірна — пов’язана з функцією планування та описує господарські процеси, що мають відбутися в заданому часовому періоді. Наприклад, обсяг випуску конкретного найменування продукції, кількість матеріалів конкретного найменування за договором.

облікова — пов’язана з функціями оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку та відбиває господарські процеси, які вже здійснилися, а також фактичний стан.

нормативна — пов’язана з функцією підготовки виробництва. Вона регламентує витрати матеріальних та трудових ресурсів, рівень запасів і заділів. Наприклад, норми витрати матеріалу на виріб.

цінова — охоплює ціни, тарифи, розцінки (ціни можуть бути планові, фактичні, договірні, прейскурантні, відпускні, оптові, роздрібні).

довідкова — призначена для деталізації процесів, розшифрування та доповнення різними відомостями. Наприклад, найменування та адреса підприємства.

таблична — містить коефіцієнтні величини. Наприклад, розмір податку з оподаткованої суми заробітку.

 

 

Види економічної інформації за технологією оброблення.

Економічна інформація (ЕІ) — це сукупність відомостей про соціально-економічні процеси, що слугують для управління цими процесами та колективом людей у виробничій і невиробничій сферах.

За технологією оброблення економічну інформацію поділяють на види:

-первинна — інформація, що надходить до об’єкта. Первинна інформація — інформація, що виникає на початковій стадії процесу управління. Це сукупність початкових даних, потрібних для розв’язання задач;

-внутрішня — інформація, що виникає у процесі господарської діяльності об’єкта;

-зовнішня — інформація, що виникає за межами об’єкта;

-змінна — інформація, що характеризується зміною своїх значень під час кожної її реєстрації. Використовується в одному циклі оброблення.

-умовно-стала — інформація, що зберігає свої значення протягом тривалого часу;

-необроблена — інформація, що в незмінному вигляді переходить із вхідної у вихідну.

-вхідна — інформація, що вводиться до оброблення;

-похідна — інформація заново створена;

-проміжна — інформація, що надходить для чергового оброблення. Проміжна інформація характеризується тим, що містить результати розрахунків, що використовуються для наступних розрахунків;

-вихідна — видається наприкінці оброблення як кінцевий результат. Вихідна інформація утворюється як результат розв’язання задач і використовується для управління об’єктом і прийняття ефективних управлінських рішень.

 

 

Використання концепції CRM в інформаційних системах електронної комерції.

Концепція CRM (customer relationship management) - технологія правильного "керування відносинами" із клієнтами. Задача CRM - розглянути "обличчя" кожного покупця в знеособленій масі клієнтів. Комп'ютерні технології дозволяють створювати деталізований "профіль клієнта", зберігаючи в базі даних історію його покупок, платежів і звертань у сервісну службу. Ця інформація при правильному використанні стає ефективним інструментом у неціновій конкурентній боротьбі. Знаючи переваги клієнта, можна збільшити свої продажі без широкомасштабних витрат на рекламу.

Багато компаній традиційно розглядали впровадження рішень eCRM як метод скорочення витрат. Це, безумовно, має місце, але одночасно велику значимість отримує той факт, що CRM на базі Internet дає компаніям детальну інформацію про клієнтів. Ви можете визначити, хто з ваших клієнтів являє найбільшу цінність і заслуговує на особливу увагу.виникли перші програмно-технічні CRM-рішення, що дозволяють математично змоделювати дії <популяції> покупців і одержати представлення про переваги кожного клієнта. Серед розроблювачів таких рішень були і компанії, що мали досвід складання програм для автоматизації підприємств - Oracle, SAP, Siebel, а також новачки, що ввійшли на ринок середніх і малих компаній: Frontstep, Interact Commerce (рішення SalesLogix).

В Україну ж концепція CRM прийшла одночасно з технологічними рішеннями. Через це виникли розходження в розумінні того, що, власне, таке CRM.

Використання технології оперативного аналізу ОLАР.

OLAP (On-Line Analytical Processing) – оперативна аналітична обробка даних. Ця технологія застосовується у сховищах даних для підвищення ефективності їх аналізу. Нова інформаційна технологія забезпечує аналітикам, управлінцям та керівникам можливість вивчати великі об'єми взаємопов'язаних даних за допомогою швидкого інтерактивного їх відображення на різних рівнях деталізації з різних точок зору у відповідності з представленнями кінцевого користувача про простір своєї діяльності.

В основі концепції OLAP лежить принцип багатовимірного представлення даних. Завдяки OLAP технології утворюється багатовимірний набір даних (гіперкуб, або метакуб), вісі якого містять параметри, а комірки – залежні від них агрегатні дані. Уздовж кожної вісі дані організовані у вигляді ієрархії. Завдяки такій моделі даних користувачі можуть формулювати складні запити, генерувати звіти. Найважливішим елементом метакуба є метадані, тобто інформація про структуру, розміщення і трансформації даних.

OLAP - це частина технологій, скерованих на підтримку ухвалення рішення. Звичайні засоби формування запитів і звітів описують саму базу даних. Технологія OLAP використовується для відповіді на задані питання. При цьому користувач сам формує гіпотезу про дані чи відношення між даними і після цього використовує серію запитів до бази даних для підтвердження чи відхилення цих гіпотез.

OLAP-функціональність може бути реалізована різноманітними способами, починаючи з найпростішіх засобів аналізу даних в офісних додатках і закінчуючи розподіляючими аналітичними системами, які базуються на серверних продуктах.

OLAP представляє собою інструмент для аналізу великих обсягів даних. Взаємодіючи з OLAP-системою, користувач зможе здійснювати гнучкий перегляд інформації, отримувати довільні зрізи даних і виконувати аналітичні операції деталізації, розподілу, порівняння в часі.

Вихідні звіти, які формуються в результаті рішення задач з обліку основних засобів.

Вихідна документація охоплює зведено-групові дані, одержані в результаті автоматизованого оброблення.

Вихідні документи формуються у процесі автоматизованого оброблення та видаються як результат. Вихідні документи мають свою класифікацію. Вони діляться на:

-призначені кінцевому користувачеві;

-які використовуються інформаційною системою для розв’язання інших задач (транзити);

-які використовуються для розв’язання задач на наступному стані.

Інформаційне забезпечення обліку основних засобів включає в себе такі вихідні звіти, що формуються в результаті розв’язання задач:

-інвентаризаційний опис основних засобів (звітний період, вказана дата, по підрозділах);

-відомість наявності основних засобів;

-відомість розрахунку амортизаційних відрахувань за видами виробничих витрат (знос за підрозділами, за видами ОЗ, звіт повної амортизації);

-зведений звіт зношування (підрозділи, групи і види ОЗ), звіт про наявність дорогоцінних металів відомість обліку капітального та поточного ремонтів основних засобів;

-відомість переоцінки основних засобів (за видами, групами, підрозділами);

-відомість аналізу використання основних засобів;

-моделювання використання основних засобів).

-відомість зношування за видами ОЗ (за всіма об’єктами; за об’єктами, що прибули в поточному році; за об’єктами, що вибули в поточному році; за проміжок)

-статистичний звіт за формою 11, який охоплює: наявність і рух ОЗ; наявність ОЗ на кінець року; амортизацію ОЗ; інші нефінансові активи.

Склад показників, які в них містяться, повинен бути достатнім для управлінських цілей. Особлива увага зосереджується на достовірності даних.

Вихідні звіти, які формуються в результаті рішення задач з обліку необоротних матеріальних активів.

Вихідна документація охоплює зведено-групові дані, одержані в результаті автоматизованого оброблення.

Вихідні документи формуються у процесі автоматизованого оброблення та видаються як результат. Вихідні документи мають свою класифікацію. Вони діляться на:

-призначені кінцевому користувачеві;

-які використовуються інформаційною системою для розв’язання інших задач (транзити);

-які використовуються для розв’язання задач на наступному стані.

Інформаційне забезпечення обліку основних засобів включає в себе такі вихідні звіти, що формуються в результаті розв’язання задач:

- статистичний звіт за формою 11, який охоплює: наявність і рух НМА;

- наявність НМА на кінець року;

- амортизацію НМА;

- інші нефінансові активи.

Відомості наявності та зносу, підсумкові відомості за період, відомості про рух НМА, різниця данних по амортизації за різними методами обліку, рух складових між об*єктами, інвентаризаційні картки по складовим.

Експертні системи (ЕС), їх призначення.

Експертна система - це програмний засіб, що використовує експертні знання для забезпечення високоефективного рішення неформалізованих задач у вузькій предметній області. Основу ЕС складає база знань (БЗ) про предметну область. Нагромадження й організація знань - найважливіша властивість усіх ЕС.

Експертна система повинна пояснювати свої рішення Вона називається системою, а не просто програмою, тому що містить базу знань, ровязувач проблеми і компонент підтримки. Остання з них допомагає користувачеві взаємодіяти з основною програмою. У роботі ЕС можна виділити два основних режими: режим отримання знань і режим рішення задачі. Основним призначенням ЕС є розробка програмних засобів, які при рішенні задач, важких для людини, одержують результати, що не поступаються якістю й ефективністю розвязків, одержаних людиною.

ЕС використовуються для рішення так званих неформалізованих задач, загальним для яких є те, що:

-задачі не можуть бути задані в числовій формі;

-не існує алгоритмічного розвязку задачі;

-якщо алгоритмічний розвязок є, то його не можна використовувати

-через обмеженості ресурсів (час, пам'ять).

Основні властивості ЕС:

1)Застосування досвіду найбільш кваліфікованих експертів у даній області, що веде до точних і ефективних рішень.

2)Наявність прогностичних можливостей, при яких ЭС надає відповіді не тільки для конкретної ситуації, але і показує, як змінюються ці відповіді в нових ситуаціях, з можливістю докладного пояснення яким чином нова ситуація призвела до змін.

3)Забезпечення інституціональної пам'яті, за рахунок вхідної до складу ЭС бази знань, що розроблена в ході взаємодійї з фахівцями. Цей набір знань стає зводом кваліфікованих думок і постійно обновлюваним довідником найкращих стратегій і методів, використовуваних фахівцями.

4)Можливість використання ЭС для навчання і тренування нового персоналу, що забезпечує їх значним професійним досвідом.

Електронна пошта, її призначення та принципи функціонування.

Електронна пошта — засіб відправлення й одержання повідомлень за допомогою комп’ютерної мережі.

Електронна пошта з’явилася для обміну текстовими повідомленнями через мережі великої довжини. Нині засоби електронної пошти дозволяють передавати і приймати будь-які файли. Послуги E-mail стали альтернативою звичайному листуванню завдяки високій швидкості й надійності передавання повідомлень.

Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми.

Повідомлення електронної пошти знаходить свого адресата за допомогою поштової адреси (E-mail). Ця адреса складається з двох частин, розділених значком @. Ліва частина адреси – це локальне ім’я користувача, а права частина – ім’я домену.

Основні протоколи пошти

• SMTP (Simple Mail Transfer Protocol) - простий протокол для передачі пошти;

• POP3 (Post Office Protocol 3) – протокол прийому і накопичення пошти;

• IMAP (Internet Message Access Protocol) – протокол доступу до повідомлень Інтернет, для переглядання листів прямо на сервері;

• HTTP (HyperText Transfer Protocol) – для передачі пошти у вигляді гіпертексту.

Функціонування електронної пошти побудовано на принципі клієнт-сервер. Для обміну листами з поштовим сервером потрібна спеціальна програма-клієнт. Загальні функції у більшості однакові: імпорт файлів; відправка листа; перегляд і збереження кореспонденції; знищення кореспонденції; ідентифікація власника поштової скриньки; автоматичне приєднання підпису; адресні книги; перевірка орфографії; можливість створення поштових скриньок різного призначення; шифрування/дешифрування повідомлень;

Отже, на сьогоднішній день електронна пошта стала чудовою альтернативою звичайному листуванню, що додатково надає ряд переваг та забезпечує швидкий зв’язок між користувачами.

Електронна система “Клієнт-банк”, її структура та принципи роботи.

Система «Клієнт – Банк» належить до систем віддаленого банківського обслуговування і є програмно – технічним комплексом, який дозволяє керувати своїм рахунком з персонального комп'ютера

Спектр послуг, що надається клієнтам електронного банкінгу, практично не відрізняється від того, що доступний клієнтам в офісі банку.

Система «клієнт - банк» складається з таких програмних комплексів: клієнтська частина - розміщена у клієнта; банківська частина - розміщена у банку.

Основною функцією «Клієнт-Банку» є надання можливості проводити платежі зі свого поточного рахунку в банку, не відвідуючи банк.

«Клієнт-Банк» дозволяє: здійснювати моніторинг коштів на поточному рахунку, отримувати виписки з поточного рахунку; отримувати від банку офіційні курси валют, вести довідник контрагентів по платежах і довідник призначення платежу, отримувати від банку повідомлення про нові послуги. За допомогою опцій «Вхідні прибуткові», «Вхідні видаткові», «Вихідні видаткові» можна переглянути рух грошових коштів на рахунках за будь–який період, ввести платіжні документи, змінити статус введених документів, переглянути залишки на рахунках, надрукувати реєстр документів.

Послуга цікава передусім підприємствам, яким доводиться протягом одного операційного дня проводити велику кількість платежів. Переваги системи: зручність. оперативність. мобільність. гарантія надійного захисту системи від несанкціонованого доступу; контроль за станом рахунків у режимі он – лайн;

виключається помилка, яку може допустити операціоніст банку при перенесенні інформації з паперового документа у комп'ютер. оперативне проведення платежів передача клієнтом конфіденційної інформації довільного формату в банк; ведення архіву платіжних документів. Всі документи в системі «Клієнт – Банк» забезпечені цифровими підписами, що дає можливість в будь – який момент здійснити перевірку цілісності документів.

При використанні програми «Клієнт – Банк» клієнт отримує можливість управляти своїм рахунком в режимі реального часу, організувати у себе в офісі повний електронний документообіг.

Електронний підпис, його застосування та законодавче обґрунтування.

Електронний цифровий підпис (ЕЦП) - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Закон України “Про електронний цифровий підпис” вiд 22.05.2003.

Електронний цифровий підпис може використовуватись юридичними та фізичними особами як аналог власноручного підпису для надання електронному документу юридичної сили. Юридична сила електронного документа, підписаного ЕЦП, еквівалентна юридичній силі документа на паперовому носії з власноручним підписом правоздатної особи та скріпленого печаткою. Закон України Про електронний цифровий підпис

ЕЦП володіє всіма основними властивостями власноручного підпису. Безпека використання ЕЦП забезпечується тим, що засоби, які використовуються для роботи з ЕЦП, проходять експертизу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Особистий ключ ЕЦП формується на підставі абсолютно випадкових чисел, що генеруються датчиком випадкових чисел, а відкритий ключ обчислюється з особистого ключа ЕЦП так, щоб одержати другий з першого було неможливо.

ЕЦП як спосіб ідентифікації підписувача електронного документу, дозволяє однозначно визначати походження інформації документу.

Відмітка точного часу при підписанні документу дозволяє точно ідентифікувати момент накладання підпису.

Електронний підпис забезпечує розвиток електронного документообігу підприємств, що являється одним з основних напрямків модернізації документообігу.

Єдина система класифікації кодування. Види класифікаторів, що застосовуються в БО.

Класифікатор - офіційний документ, що містить систематизований перелік назв і кодів класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації

Держстандартом допускається використання класифікаторів таких видів:

-загальнодержавні (державні) класифікатори;

-міжгалузеві класифікатори;

-галузеві класифікатори;

-класифікатори підприємств (локальні).

Сумісність кодів для різних рівнів управління забезпечується засобами Єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації (ЄСКК). Використання ЄСКК дає змогу забезпечити інформаційну, термінологічну, ідентифікаційну єдність показників і взаємозв'язок різних сфер та рівнів управління. Розділами ЄСКК є:

–структура управління народним господарством (класифікатори галузей, підприємств, органів державного управління);

–продукція, послуги (загальнодержавний класифікатор промислової і сільськогосподарської продукції);

–населення (класифікатори кадрів, посад, професій, розрядів);

–територія (класифікатори країн, регіонів, областей, районів);

–фінансові кошти і бухгалтерський облік (БО) (класифікатор платіжного обороту);

–природні ресурси (класифікатор корисних копалин);

Діючими класифікаторами на сьогоднішній день в Україні є:

ЄДРПОУ - єдиний державний реєстр підприємств, організацій України; СПОДУ - система позначень органів державного управління; СПАТО - система позначень автономій, територій, областей; ЗКТЕП - загальнодержавні класифікатори техніко-економічних показників. УКФВ — український класифікатор форм власності; УКВ — український класифікатор валют;
КОВ — класифікатор одиниць виміру; КБУ — класифікатор банківських установ; УКОЗ — український класифікатор основних засобів;

Забезпечувальні та функціональні інформаційні технології.

Інформаційні технології за способом обробки інформації поділяють на забезпечувальні та функціональні, які, у свою чергу, поділяються на простіші елементи — пiдсистеми, котрі також припускають подальший поділ.

Забезпечувальні технології обробки інформації — це технології, які використовуються як інструментарій для розв’язування задач обліку, контролю та аналізу. Такі технології поділяють за класами завдань, на які вони зорієнтовані. До складу забезпечувальної частини входять пiдсистеми інформаційного, технiчного, математичного, лiнгвiстичного, правового, програмного, організаційного забезпечення. До ЗЧ системи належать об’єкти (матерiальнi та iншi засоби, iнструментарiй), з допомогою яких виконуються функцiї системи, тобто реалiзується функцiональна її частина.

ФЧ інформаційної технології — це модель системи управління об’єктом. Функціональна технологія являє собою синтез забезпечувальної та предметної технологій, здійснений за певними правилами. До ФЧ належать тi елементи системи, якi визначають її функцiональнi можливостi, а саме: призначення, виконуванi управлiнські функцiї та функцiї з обробки iнформацiї. У ФЧ вирізняють такі елементи: функцiональнi пiдсистеми, блоки, або комплекси завдань та окремі завдання.

Функцiональна пiдсистема — це вiдносно самостiйна частина системи, яку виокремлено за певною ознакою, що вiдповiдає конкретним функцiям i завданням управління. Цю підсистему можна розглядати як самостiйну систему, що характеризується певним цiльовим призначенням, пiдпорядкованiстю, вiдокремленiстю iнформацiйної бази, методичною спрямованістю обчислень економічних показникiв i спецiалiзацiєю робiт.

Найчастiше функцiональнi пiдсистеми утворюють за такими ознаками: 1) стадiями управління (прогнозування, планування, облiк тощо); 2) елементами виробничого процесу (праця, матерiали, грошовi кошти тощо); 3) апаратно-органiзацiйною ознакою (структурнi пiдроздiли); 4) функцiональною (виконуванi функцiї) ознакою.

Забезпечуюча частина ІС обліку, її склад та характеристика складових.

Забезпечуюча частина ІС охоплює підсистеми, що реалізують технологію автоматизованої обробки інформації.

Склад цих підсистем однорідний у різних інформаційних системах і відповідно до державного стандарту і охоплює: інформаційне, лінгвістичне, технічне, програмне, математичне, організаційне, правове забезпечення.

Iнформаційне забезпечення передбачає створення єдиного інформаційного фонду, розроблення опису даних, правила їх отримання, зберiгання. Ця підсистема охоплює iнформацiйнi ресурси, а також засоби їх опрацювання, зокрема структуризацiї i систематизацiї iнформацiї (класифiкатори, типовi моделi, формати документацiї тощо).

Підсистема лiнгвiстичного забезпечення (ЛЗ) — це сукупність мовних засобiв для формалiзацiї природної мови, які використовуються при спілкуванні користувачів та персоналу з комплексом засобів автоматизації. За допомогою лігвістичного забезпечення здійснюється спілкування людини з машиною. ЛЗ включає інформаційні мови; мови управління та маніпулювання даними; мовні засоби інформаційно-по­шукових систем; систему термінів і визначень.

Технічне забезпечення являє собою сукупність усіх технічних засобів, які використовуються при функціонуванні ІС. Структурними елементами ТЗ є методичні матеріали, технічна документація і персонал.

Програмне забезпечення являє собою сукупність програм на носіях даних і програмних документів, які призначені для відлагодження, функціонування і перевірки працездатності АС. До складу ПЗ входять загальносистемні і спеціальні програми, а також інструктивно-методичні матеріали. Спеціальне ПЗ — це сукупність програм, які роз­роблюються для конкретної ІС.

Підсистема математичного забезпечення (МЗ) являє собою сукупність застосовуваних математичних методiв, моделей i алгоритмiв. До МЗ належать засоби моделювання процесів управління, методи і засоби роз­в’язування типових задач управління, методи оптимізації дослід­жуваних управлінських процесів і прийняття рішень.

До організаційного забезпечення належить сукупність документів, що описують технологію функціонування АІС, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів при функціонуванні АС.

До правового забезпечення належить сукупність правових норм, які регламентують правові відносини при функціонуванні АС та юридичний статус результатів такого функціонування, права, обов’язки персоналу АІС, процедури реєстрації, збору, зберігання, передачі і обробки інформації.


Дата добавления: 2015-10-29; просмотров: 267 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Методы решения ТЗ. Сущность метода потенциалов.| Інформаційні бази даних (БД), їх особливості

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.037 сек.)