Поняття, предмет, форма, різновиди договору купівлі –продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.Д-р може бути як реальним (коли передача майна продавцем слугує передумовою укладення цього договору), так і консенсуальним (коли сторони досягли узгодження між собою стосовно певних умов, і продавець зобовязується передати покупцеві товар у строк, встановлений д-м), оплатний, двосторонньовзаємним (праву однієх сторони кореспондує обовязок іншої). Головна родова ознака – перехід відчужуваного майна у власність покупця. Сторони: продавець і покупець. Право продажу, як правило, належить власнику товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому; майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав; право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Істотні умови: предмет (його найменування) та кількість товару. Якість та ціна не можуть вважатися істотними умовами, якщо інше не передбачено самим договором або законом. За загальним правилом покупець зобовязаний сплатити повну ціну товару, хоча д-м може бути передбачено розстрочення платежу, попередня оплата товару. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам д-ру. Асортимент - перелік товарів певного найменування, які співвідносяться за видами, моделями, розмірами тощо. Форма д-ру – може укладатися як в письмовій, так і в усній формі. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Стаття 656. Предмет договору купівлі-продажу
1. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
2. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
3. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
4. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
5. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Стаття 706. Ціна та оплата товару
1. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.
2. Якщо договором встановлено попередню оплату товару (стаття 693 цього Кодексу), прострочення покупцем оплати товару є відмовою покупця від договору, якщо інше не встановлено договором.
3. До договору роздрібної купівлі-продажу товару в кредит, у тому числі з розстроченням платежу, не застосовуються положення абзацу першого частини п'ятої статті 694 цього Кодексу.
4. Покупець має право повністю оплатити товар у будь-який час у межах встановленого договором періоду розстрочення його оплати.

19. Відповідальність за школу, завдану товаром неналежної якості. Загальна характеристика законодавства про захист прав споживачів.

У разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов’язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми. Покупець, який придбав непродовольчі товари, що вже були в користуванні і реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, про що він був поінформований продавцем, має право пред’явити вимоги, передбачені частиною першою цієї статті, якщо придбані товари містили істотні недоліки, не застережені продавцем.

1. Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою;

належну якість продукції та обслуговування;

безпеку продукції;

необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;

звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;

об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

2. Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

3. Споживачі зобов'язані:

перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;

у разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробнику, виконавцю) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;

користуватися товаром відповідно до його цільового призначення і дотримувати умови (вимоги, норми, правила), встановлені виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;

з метою запобігання негативних для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлені для товарів такого роду.

20. Особливості договору купівлі-продажу у роздрібній торгвлі

За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. Договір – двосторонній, оплатний, консенсуальний. Продавець – ЮО, ФО СПД. Покупець – ФО, що придбавають товари, призначені для особистого використання. Предмет – товари, що призначаються для особистого використання, не повязаного з ПД. Особливий порядок укладення: пропозиція – розміщена у рекламі, каталогах, виставлення самостійного товару, демонстрацією його зразків у місцях продажу. Пропозиція, яка розміщена у рекламі стає офертою, якщо в ній розміщені всі істотні умови д-ру. Продавець зобов’язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання. Необхідна інфа – повна інфа, надається в обсязі, який формує у покупця чітке уявлення про властивості і споживчу якість товару. Достовірна інфа – відповідність дійсності відомостей стосовно товару, що міститься у інфі. Покупець має право до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі. Якщо продаж товару здійснюється з використанням автоматів, володілець автоматів зобов’язаний довести до покупців інформацію про продавця товару шляхом розміщення на автоматі або надання покупцям іншим чином відомостей про найменування продавця, його місцезнаходження, режим роботи, а також про дії, які необхідно вчинити покупцеві для одержання товару. Форма укладення: усно, у простій письмовій формі, шляхом конклюдентних дій. Окремі види д-в роздрібної купівлі-продажу виконуються вже після їх укладення (необхідна письмова форма) – продаж товару за зразками, д-р з умовою про поставку товару покупецві, д-р найму-продажу, д-р роздрібної купівлі-продажу товару у кредит тощо.

21. К-П товарів тривалого користування з розстрочкою платежу.

Правове регулювання продажу товарів у кредит здійснюється Цивільним кодексом України і Правилами торгівлі у розстрочку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1998 р.), дія яких поширюється на об'єкти господарювання всіх форм власності.

До приблизного переліку товарів, які можуть бути продані у кредит фізичній особі, входять садові будинки, будівельні матеріали, транспортні засоби, побутова телерадіо-апаратура, меблі, газові плити, дитячі коляски, одяг, взуття. Конкретний перелік цих товарів тривалого користування визначає безпосередньо торгова організація.

Продаж товарів у кредит здійснюється особам, які постійно проживають у населеному пункті, де знаходиться торгова організація, після пред'явлення паспорта і довідки з місця роботи (навчання чи від органу, який виплачує пенсію. Довідка для придбання товарів може бути видана за умови, що особа не менше трьох місяців пропрацювала на цьому підприємстві (в установі, організації).

Довідка не може бути видана особам, у яких розмір утримання за виконавчими листами становить 50 % заробітної плати (стипендії, пенси).

Для придбання товарів у кредит може бути видана тільки одна довідка. Наступна можливість придбання товарів у кредит з'являється у покупця тільки після повної сплати за придбаний за цією довідкою у кредит товар (п. 7 Правил).

До особливостей договору купівлі-продажу в кредит належить його обов'язкова письмова форма. Сторони підписують договір, відповідно до якого торговельна організація зобов'язується продати зазначений у договорі товар, а громадянин-покупець — сплатити за товар у строки, передбачені договором. Договір-зобов'язання складається у трьох примірниках: один залишається в магазині, другий передається покупцю, третій — організації, яка видала довідку. Сума наданого кредиту не повинна перевищувати тримісячної заробітної плати, коли продаж товару в розстрочку платежів становить шість місяців, шестимісячної - - при розстрочці платежів на 12 місяців, дванадцятимісячної - на 24 місяці.

Якщо вартість товару перевищує граничну суму кредиту, різницю між вартістю товару і сумою кредиту, що надається, повинен сплатити покупець, за винятком купівлі транспортного засобу.

Продаж товарів у кредит і сплата внесків здійснюються за ціною, яка діє на день продажу. Наступні зміни ціни на товар, проданий у кредит, не тягнуть за собою перерахунків.

Спочатку покупець сплачує не менше як 25 % вартості товару, а якщо його ціна перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — не менше як 50 %. Останню частину вартості товару покупець повинен сплатити в строк від б до 12 місяців, а товар, ціна якого перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, — у строк до двох років; для транспортних засобів строк може бути продовжений до п'яти років (п. 10 Правил).

При продажу товарів у кредит з покупців стягуються проценти від суми наданого кредиту, їх розмір встановлює торговельна організація відповідно до звичайної процентної ставки за кредит, яка, у свою чергу, відповідає щомісячному офіційному індексу інфляції. Наступні зміни ставок за банківські кредити не тягнуть за собою перерахунку. За невнесення у встановлені строки чергових платежів з покупця стягується пеня, розмір якої передбачений у договорі й не перевищує 1/365 встановленої річної процентної ставки за кредит від суми прострочення за кожний день несвоєчасної оплати (п. 17 Правил).

При звільненні працівника, який не сплатив вартості придбаного у кредит товару, адміністрація підприємства повідомляє про це торгову організацію у п'ятиденний строк.

Якщо покупець прострочив оплату трьох чергових платежів, торговельна організація має право в беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса стягнути всю суму заборгованості та пені від простроченої суми незалежно від строку настання чергового платежу.

На товари, придбані у кредит, поширюються гарантійні строки користування і порядок обміну, встановлені для товарів, які купуються у роздрібній торгівлі з розрахунком на місці.

У разі придбання товару неналежної якості та вимоги покупця розірвати договір розрахунки з ним при підвищенні ціни на товар здійснюються, виходячи з вартості товару на час здійснення відповідної вимоги, а при зниженні ціни товару — виходячи з його вартості на день купівлі.

Якщо покупець скористався правилом заміни недоброякісного товару на аналогічний належної якості, але при цьому ціна товару змінилась, перерахунок вартості не проводиться

22. Біржова торгівля.

Біржова торгівля - це торгівля товарами та іншими видами цінностей за посередництвом бірж. Біржова торгівля є формою оптової торгівлі, але одночасно - це особлива форма торгівлі. Біржова торгівля здійснюється шляхом аукціону (англ. auction), тобто публічного продажу (торгів), при якому товар дістається покупцеві, що запропонував за нього більшу, ніж інші покупці, ціну. Проте якщо звичайний аукціон є разовим заходом, то біржа - це постійно діючий механізм функціонування ринку.

Товарна біржа є організацією, що не ставить своєю метою одержання прибутку, а лише об'єднує торговців, створюючи їм сприятливі умови для комерційної діяльності.

При укладанні біржових угод у функції біржі входить не лише надання місця для торгівлі між виробниками (продавцями) й оптовим посередником або споживачем та безпосередня організація торгів, а ще й такі обов'язки:

♦ встановлення стандартів на реалізовану через біржі продукцію; *

♦ розробка типових контрактів по угодах купівлі-продажу;

♦ котирування цін;

♦ забезпечення розрахунків по укладених угодах;

♦ врегулювання спорів між продавцями та покупцями;

♦ інформаційне забезпечення учасників торгів.

Нині стала набувати поширення аукціонна торгівля. Аукціон — це організаційно-правовий спосіб продажу товару в обумовлений час і в певному місці тому покупцеві, який на засадах змагальності запропонує найвищу ціну. Аукціони можуть проводитися за власним розсудом продавця (за встановленими ним правилами), на підставі актів законодавства (наприклад, щодо об'єктів приватизації) і в примусовому порядку (наприклад, за судовими рішеннями про продаж майна боржника).

Умови та порядок проведення аукціонів об'єктів приватизації детально визначені Положенням про застосування способів приватизації майна державних підприємств, затвердженим наказом Фонду державного майна України №56 від 4 лютого 1993 р. (із змінами і доповненнями від 29.03.95)2 та іншими актами приватизаційного законодавства. З урахуванням значимості об'єктів купівлі-продажу можуть проводитися спеціалізовані аукціони, наприклад, з продажу іноземної валюти на Українській міжбанківській валютній біржі, сільськогосподарської продукції, сертифікатні аукціони.

Цивільним процесуальним кодексом України безпосередньо визначено порядок продажу з прилюдних торгів будинку, на який судом звернено стягнення (ст.394—402).

Можливий також продаж майна на конкурсних умовах. Така форма купівлі-продажу застосовується переважно щодо об'єктів приватизації державного майна, порядок здійснення її визначено Положенням про застосування способів приватизації майна державних підприємств. Відповідно до пункту 4.1 цього Положення продаж об'єктів за конкурсом — це спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, що запропонував найкращі умови подальшої експлуатації його (некомерційний конкурс) або за рівних фіксованих умов — найвищу ціну (комерційний конкурс).

23. Договори К-П укладені на на майбутнє.

Форвардний контракт - це договір між двома учасниками про купівлю-продаж обумовленої кількості конкретного виду базових активів за фіксованою ціною на визначену дату в майбутньому. Одна зі сторін (продавець) бере на себе зобов'язання здійснити поставку певної кількості базових активів на дату, яка обумовлена в контракті, але віддалена значним проміжком часу від дати укладення контракту, а інша сторона (покупець) зобов'язується прийняти поставку за обумовленою в угоді ціною. Дата підписання контракта називається датою угоди. Дата, на яку учасники домовляються про здійснення операції купівлі-продажу називається датою платежу або розрахунків. Період від дати угоди до дати платежу називають форвардним. Визначивши наперед ціну, і продавець і покупець стають незалежними від ризику зміни ринкової ціни протягом форвардного періоду. Ф'ючерсні контракти - це угода між продавцем (покупцем) фінансових інструментів, з одного боку, і кліринговою палатою ф'ючерсної біржі, з іншого, про поставку (прийняття) певної кількості базових активів за узгодженою вартістю на конкретну дату в майбутньому.

Однією з сторон завжди є клірингова (розрахункова) палата ф'ючерсної біржі, що виконує роль гаранта здійснення контрактів. Учасник, який узяв на себе зобов'язання прийняти базові активи згідно з контрактом, займає довгу позицію, тобто купує ф'ючерси. Учасник, який узяв зобов'язання здійснити поставку, займає коротку позицію, тобто продає ф'ючерси. Мета укладання контракту - фіксація ціни, за якою відбудеться операція продажу або купівлі в майбутньому. Основні хар-ки ф'ючерсного контракту: біржовий характер торгівлі; стандартні умови контрактів (крім ціни); гарантія клірингової палати; висока ліквідність; низька вартість укладання угоди; можливість, але не обов'язковість реальної поставки (прийняття) базових активів за укладеними угодами. Предметом фінансового ф'ючерсного контракту може бути іноземна валюта, депозитні сертифікати, акції, облігації, векселі. Опціон - це угода, яка надає покупцеві право, але не зобов'язання на купівлю (продаж) базових активів за фіксованою ціною протягом деякого періоду в майбутньому або на визначену наперед дату в обмін на опціонну премію.

Предметом купівлі-продажу опціонів можуть бути різноманітні фінансові активи: валюта, акції, цінні папери, кредити і т. ін. В опціонній угоді зазначають кількість та вид базових активів, що є предметом купівлі або продажу, дату виконання угоди чи період між двома датами, протягом якого може бути виконана угода, фіксують ціну виконання. Одна сторона купує опціон за винагороду, яка називається опціонною премією, одержує право вибору і стає власником опціону. Друга сторона продає або виписує опціон (надає право вибору), за що отримує премію. Для продавця опціон є зобов'язанням виконати умови контракту, якщо покупець вирішить його реалізувати. Продавець опціону бере на себе ризик зміни ціни активу за компенсацію у вигляді опціонної премії. Покупець опціону не вільняється від ризику, але обмежує його рівень розміром премії. Опціон може бути виконаний лише за тією ціною (ціною виконання опціону, або ціною страйк), яка зафіксована при укладанні угоди.

24. Поняття, загальна характеристика договору міни.

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. 2. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. 3. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. 4. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. 5. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

1. За договором міни кожна зі сторін зобов'язується передати у власність іншої сторони один товар в обмін на інший.
Із цього випливає, що даний договір є консенсуальньїм, сплатним і двостороннім.
Історично договір міни з'явився раніше договору купівлі-продажу, хоча законодавче визнання він, навпаки, одержав набагато пізніше. Міна переважала в умовах натурального господарства, але з появою грошей і розвитком товарно-грошового обміну була витиснута купівлею-продажем. Економічно купівлю-продаж також можна розглядати як міну — обмін речей на гроші.
В силу договору міни його учасники взаємно зобов'язуються передати один одному у власність певні речі (товари), причому одна сторона, здобуваючи річ у власність, замість сплати покупної ціни (у грошах) передає іншій стороні іншу річ. Отже, кожна зі сторін даного договору одночасно є продавцем у відношенні товару, що вона зобов'язується передати контрагенту, і покупцем у відношенні товару, що вона зобов'язується прийняти в обмін. Тому до договору міни відповідно застосовуються правила про договір купівлі-продажу, якщо тільки це не суперечить суті відносин міни.
2. Об'єкт договору міни можуть складати як рухомі речі, у тому числі цінні папери і валютні цінності, так і нерухоме майно, наприклад земельні ділянки, квартири і т. ін. Разом із тим об'єктом міни може бути лише те майно, яке перебуває у відчужувателя на праві власності (чи праві господарського ведення), або буде придбано ним на цьому праві в третьої особи, оскільки інакше відчужуватель не зможе передати це майно у власність своєму контрагенту. Не може бути тому визнаний договором міни договір обміну житлових приміщень між їх наймачами, а не власниками.
Оскільки об'єктом купівлі-продажу можуть бути деякі майнові права, варто визнати за ними й аналогічну можливість служити об'єктом відносин міни. У цій якості можуть виступати насамперед корпоративні майнові права, зокрема у випадках обміну акцій або часткою участі в господарчих товариствах, а також безготівкові гроші (що є правами вимоги), наприклад при обміні їх як товару (а не "загального еквівалента") на іноземну валюту (інший товар). Не випадково як законодавець, так і правозастосовульна практика нерідко ототожнюють дані права з речами (цінними паперами і готівкою). У формі договору міни можлива і поступка корпоративного права в обмін на річ, наприклад відчуження акціонером приналежних йому акцій в обмін на нерухомість. Однак у цілому взаємна поступка майнових прав за договором міни хоча і не виключена зовсім, але й не може розглядатися як звичайний різновид міни, правила про яку в першу чергу все-таки розраховані на обмін речей.
3. Поширення на відносини міни загальних правил про купівлю-продаж виключає необхідність докладного розгляду положень про суб'єктний склад і форму даного договору. Разом із тим існує ряд спеціальних розпоряджень, що відображають відомі особливості змісту і виконання договору міни в порівнянні з аналогічними правилами про договір купівлі-продажу.
Насамперед, необхідно враховувати еквівалентний характер звичайного товарообміну. Тому, якщо в договорі міни відсутні вказівки на ціну чи хоча б порівняльну вартість обмінюваних товарів, вони передбачаються рівноцінними. У цьому випадку витрати по виконанню договору, у тому числі по переданню і прийняттю обмінюваних товарів, покладаються на ту сторону, що у конкретній ситуації несе відповідні обов'язки, зокрема обов'язки продавця по переданню товару й обов'язки покупця по його прийняттю. Договором міни може бути передбачено інший розподіл таких обов'язків, наприклад їх покладання на одного з учасників.
Обмін товарами за даним договором зовсім не обов'язково повинен бути одномоментним і здійснюватися "з рук до рук". За умовами конкретного договору одна зі сторін може бути зобов'язана передати товар раніше, ніж інша надасть обмінюваний товар. У такому випадку до виконання обов'язку по переданню товару стороною, для якої договором установлено більш пізній термін передання товару, застосовуються правила про зустрічне виконання зобов'язань. Для неї це означає насамперед можливість призупинити передання товару або зовсім відмовитися від виконання договору, якщо контрагент попередньо не передав їй товар.
4. Перехід права власності на обмінювані товари за загальним правилом відбувається після того, як обов'язки по переданню товарів виконані обома сторонами, тобто передбачається одночасним для кожної зі сторін договору (якщо тільки інше прямо не передбачено законом чи договором). Таке положення покликане запобігти ситуації, у якій сторона, яка перша отримала товар, здобуває на нього право власності, не виконавши зустрічного обов'язку по переданню контрагенту іншого товару.
5. Різновидом договору міни є бартерний договір. Правове регулювання бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності має деякі особливості, передбачені Законом України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 23.12.1998 р. Його видано з метою державного регулювання бартеру, протидії бартеризації економіки.
Визначення понять "бартер (товарний обмін)" і "товарообмінна (бартерна) операція" міститься як у названому законі, так і в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств".
У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" бартер (товарний обмін) визначено як господарську операцію, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) в будь-якій формі, відмінній від грошової, включаючи будь-які види заліку і погашення взаємної заборгованості, у результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 1 Закону України від 23.12.1998 р., товарообмінна (бартерна) операція в галузі зовнішньоекономічної діяльності — це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.
У Законі України від 23.12.1998 р. встановлено часові межі дії виконання бартерних операцій: граничний і строк між експортом товарів за бартерним договором і зустрічним імпортом — 90 календарних днів. Початок перебігу строку — дата митного оформлення (дата оформлення вантажної митної декларації на експорт) товарів, фактично експортованих за бартерним договором, а у разі експорту за бартерним договором робіт або послуг — дата підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг. У разі експорту за бартерним договором високоліквідних товарів строки ввезення на митну територію України імпортних товарів не повинні перевищувати 60 календарних днів з дати оформлення експортної вантажної митної декларації.
У законі передбачено санкцію за порушення граничних строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором,— пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотки вартості неодержаних товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерним договором.

За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції. Д-р – двосторонній, оплатний, консенсуальний. Сторони – виробник та заготівельник СГП. Предметом є СГР, вирощена і вироблена у господарстві її виробника у сирому вигляді, або така, що пройшла первинну обробку. Умови укладення д-ру – кількість та асортимент СГП, якість, ціна, строки, порядок і умови доставки, вимоги до тари й упакування, порядок розрахунків, місце здачі-прийняття, взаємна майнова відповідальність за порушення д-ру та інші умови. Форма – письмова. Продукція має відповідати стандартам, правилам ветеринарного та санітарного нагляду. Сторони повязані взаємними правами та обовязками. Відповідальність сторін передбачається у формі неустойки або відшкодування збитків. Відповідальність будується на прицнипі вини, яка презюмується. Сторона, яка порушила зобовязання звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або неперборної сили (стихійні лиха чи інші несприятливі умови виробництва СГП).

25. Постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.д-р – консенсуальний, двосторонній, оплатний, публічний. Особливості: 1) для укладення д-ру необхідна наявність у абонента відповідних технічних засобів, що є технічними передумовами укладення д-ру (власна мережа, прилади обліку споживаних ресурсів, споживаючі агрегати); постачальник зобовязаний мати технічне устаткування і засоби, необхідні для транспортування і подачі енергетичних та інших ресурсів абоненту; 2)д-р не породжує обовязку абонента прийняти ресурси – обумовлену кількість товару; постачальник зобовязаний постійно подавати товар у мережу таким чином, щоб у абонента була можливість одержувати їх у б-я час; 3) д-р породжує обовязки абонента: дотримуватися передбаченого д-м режиму використання ресурсів, забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Види: д-р постачання електричної енергії, теплової енергії, газу, нафти, нафтопродуктів, води. Сторони: постачальник (СПД, ЮО) і споживач (ФО, ЮО). Предмет д-ру: енергетичні ресурси, інші ресурси. Енергія – електрична чи теплова енергія, що виробляється на обєктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу. Інші ресурси – б-я ресурси, що мають форму товару, передача і споживання яких абонентом можливі за допомогою спеціальної приєднаної мережі. Ціна д-ру формується з урахуванням тарифів, затверджених і регульованих уповноваженими ОДВ чи ОМС, розмір яких залежить від виду абонента. Строк д-ру – встановлюється за згодою сторін. Спеціальними нормами не визначається форма д-ру. Зміст д-ру – основними обовязками постачальника є безупинне, з дотриманням погодженого режиму, надання абоненту енергетичних та інших ресурсів, передбачених д-ром, у визначеній кількості і встановленої якості. У д-рі вказується орієнтована (гранична, максимальна) кількість енергетичних й інших ресурсів, що необхідні абоненту. Абонент не зобовязаний, а має право одержати визначену д-ром кількість ресурсів. Постачальник зобовязаний надати можливість абоненту одержувати ресурси з приєднаної мережі постачальника. Постачальник зобовязаний поставляти абонентам ресурси визначеної якості. Якість і кількість ресурсів, що поставляються в окремі проміжки часу, визначаються згодою сторін. Подача постачальником ресурсів споживачам повинна проводитися у безперервному режимі, якщо д-м постачання не передбачено такої перерви. Додаткові обовязки постачальника: надавати інфу про послуги, терміни обмежень і відключень, гарантувати безпечне користування послугами, повідомляти про зміни тарифів тощо). Споживач зобовязаний оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого д-ром режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. На абонента покладається обовязок оплатити лише фактично прийнятий товар. Додаткові обовязки абонента: забезпечувати збереження приладів обліку, раціонально використовувати енергетичні та інші ресурси тощо). Відповідальність за порушення умов д-ру – застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом, або не випливає із суті відносин сторін. ЗУ = про електроенергетику=. Постачальник відповідає за перерву в подачі ресурсів, за їх невідпуск, за зниження якості ресурсів. Споживачі відповідають за несвоєчасну оплату поставленого товару у формі пені, розмір якої визначається угодою сторін.

26. Договір дарування.

Д-р – реальний/консенсуальний, як правило, односторонній. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому. Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно. Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада. Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних. Підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви. Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним. Якщо дарувальникові відомо про недоліки речі, що є дарунком, або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна обдаровуваного або інших осіб, він зобов’язаний повідомити про них обдаровуваного. Дарувальник, якому було відомо про недоліки або особливі властивості подарованої речі і який не повідомив про них обдаровуваного, зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю в результаті володіння чи користування дарунком. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Дарувальник, який передав річ підприємству, організації транспорту, зв’язку або іншій особі для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від договору дарування до вручення речі обдаровуваному. Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка. Договором дарування може бути встановлений обов’язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини. У разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передання дарунка або відшкодування його вартості. Якщо до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановленої договором дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, дарувальник або обдаровуваний помре, договір дарування припиняється. Дарувальник має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився. Обдаровуваний має право у будь-який час до прийняття дарунка на підставі договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від нього. Договором дарування може бути встановлений обов’язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред’являти вимог до третьої особи про виселення тощо). Дарувальник має право вимагати від обдаровуваного виконання покладеного на нього обов’язку на користь третьої особи. У разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним виконання обов’язку на користь третьої особи має право вимагати від обдаровуваного особа, на користь якої встановлений цей обов’язок. У разі порушення обдаровуваним обов’язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, — відшкодування його вартості. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред’явлення вимоги дарунок є збереженим. У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов’язаний повернути дарунок у натурі. До вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.

27. Зміст і форма договору дарування. Пожертва. Співвідношення дарування, пожертви і спонсорської допомоги.

Дата добавления: 2015-10-28