Фiлософське вчення Г. Сковороди.

Одним за найвизначніших класичних українських філософів вважається Григорій Савич Сковорода, вихованець Києво-Могилянської академії, діяльністю якого завершується доба українського бароко. Сковороду часто називають “українським Сократом” і для цього є низка причин: основною темою його розмислів поставала морально-гуманістична проблематика, грунтом якої, як і у Сократа, виступала теза: “Пізнай самого себе”; розробляючи питання істинної сутності людини, всім своїм життя Сковорода втілював власну філософію. Його твори наповнені символами та алегоріями, їх діалогічна форма відображає спосіб філософствування Сковороди — сократичний діалог, питання до істини. Григорій Савич був освіченою і своєрідною людиною, почасти вів мандрівний та аскетичний спосіб життя, вище за все цінував мудрість та свободу. За переказом, мудрець попросив викарбувати на своїй могилі слова: “Світ ловив мене, та не спіймав”. Філософію “український Сократ” розуміє як любомудрiє — спосіб життя, що полягає у шуканнi iстини, й буттів iстинi. Результатом фiлософування Сковорода вважаєне знання, а життя, яке будується згідновимог щастя людського. У творах Сковороди небагато уваги приділяється питанням онтології у класичному її розумінні, у більшості його ідеї спрямовані на відшукання способів пізнання світу через самопізнання людини. Самопізнання він розуміє як процес наближення людини до Бога, її обоження. У процесі самопізнання людина розкриває саму себе, починає розуміти своє серце, що виступає органом самопізнання, його рушійною силою, центром духовного життя людини.

Сковорода розробляє вчення про двi натури, згідно якого кожен свiт (макрокосм, мiкрокосм та свiт Бiблiї) має подвiйну природу: видиму (матерiальну) i невидиму (божественну), зовнiшню i внутрiшню, тлiнну i вiчну. Видиме є лише блiдою тiнню справжнього невидимого свiту; видима натурає минущою, а тому не може бути iстинною. Сутнiстю речей є невидима натура, яка є вiчною та незмiнною основою всього сущого, Богом, який пронизує собою все iснуюче. Але невидима натура, хоча й виступає сутністю речей, не існує окремо від них. Існуючи у єдності, дві натури антитетичні— протиставлені одна одній, вони постійно борються, як бореться дух з тілом, вічне з тлінним. Все суще для філософа подiляється на три види буття: «свiти».

1 СВIТ: Макрокосм — свiт, де живе усе породжене, це Всесвiт. Метою пiзнання цього свiту є розкриття невидимої натури предметiв. Внутрiшня сутнiсть речей пов’язана з видимою через зовнiшню форму, яка визначається мiрою, симетрiєю, пропорцiєю.

2 СВIТ: Мiкрокосм — людина, в якiй є два єства: тiло земне i тiло духовне, таємне, вiчне. В людині сходяться і набувають свого значення усі символи макрокосму і Біблії. Справжньою людиною можна стати лише усвiдомивши, що iстину людину утворює її духовне начало, суть якого є серце — справжня глибина людини.

3 СВIТ: Свiт Бiблiї — свiт символiв, якi ведуть людськудумку до розумiння вiчної натури. Завдяки символiчному свiту невидимий свiт стає досяжним для сприйняття. Моральнимiдеалом Г. Сковороди виступає “нерiвна рiвнiсть” - визнання людей з одного боку рiвнимиперед Богом, а з iншого рiзними мiж собою, як таких, щомають власну натуру.

Мета у всiх людей одна — пiзнання Бога через себе, але шляхи у всiх рiзнi. Самопiзнання має на метi допомогти визначити свою “сродність” - відповідність вищому, роузмному, що визначає сенс людського буття. Людина має знайти своє покликання i все потрiбне стане легким, а непотрiбне важким. Кожній людині притаманна схильністьдо виконання певного виду дiяльностi —“сродної праці”, що залежить вiд її природних нахилiв, вiд «iскри Божої», яку неможливо змiнити, бо вона є проявом вiчної, невидимої натури людини.

Щастям Сковорода називає«мир душевний», доступний всiм. Щастя полягає у пiзнаннi самого себе як образу Божого, адже через свою любов до людини Бог дав їй все необхiдне i, чим краще людина пiзнає саму себе, тим розумнiшими i скромнiшими будуть її потреби. Для досягнення внутрiшнього спокою треба дотримуватися «сродностi», спорiдненостi, жити у злагодi зi своїм характером, з власною природою, не «ламати» власних здiбностей i обдарувань.

Дата добавления: 2015-10-31