Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціалізована термінологія

Термін – це слово, або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини.

Кожна галузь знань має свою термінологію. Термінологія – сукупність термінв певної галузі, наука, що вивчає терміни.

Основні ознаки терміна:

- системність: кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення;

- точність: термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає;

- прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми;

- наявність дефініції – наявність означення, яке чітко окреслює його значення.

Галузеві терміносистеми взаємодіють одна з одною, мають спільний термінологічний фон. Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни поділяються на:

1. Загальнонаукові – вживаються майже в усіх галузевих термінологіях.

2. Міжгалузеві терміни – це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях.

3. Вузькоспеціалізовані терміни – слова, словосполучення, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі.

Термінологія обраного фаху

Термін – це слово або словосполучення, яке зіставляється з чітко окресленим поняттям певної галузі науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя. Основні ознаки терміна: системність, точність, тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми, наявність дефініції тощо.

Вирізняють кілька шляхів поповнення фонду термінів:

1. Вторинна номінація (термінологізація загальновживаних слів) – використання наявного в мові слова для називання наукового поняття.

Словотвірний – утворення термінів за допомогою префіксів, суфіксів, префіксів і суфіксів одночасно, складанням слів і основ, скороченням слів. Цей спосіб термінотворення – один з найпродуктивніших на всіх етапах становлення термінології, зокрема й сучасному. Синтаксичний – використання словосполучень для називання наукових понять.

3. Запозичення – називання наукового поняття іншомовним словом.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на 3 основні групи:

1. Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез тощо. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію машина, пристрій, агрегат. Такими термінами послуговуються в усіх галузях знань. Вони позначають логіко-філософські категорії, що мають гносеологічну пізнавальну універсальність, та нові категорії і поняття, які виникли внаслідок інформатизації науки і суспільства, інтеграцій процесів у різних галузях знань: елемент, функція, гіпотеза, інформація, система, програма, структура, діапазон, документ, справа, закон тощо. Загальнонаукові терміни є основою пошуку засобів теоретизації науки, універсалізації наукових засобів і професійної мови загалом. Використання загальновживаних термінів може створювати деякі незручності, оскільки в них найчастіше виникає полісемія. Характерною ознакою загальнонаукових термінів є схильність до утворення антонімічних пар: абстрактне і конкретне, необхідність і випадок, можливість і дійсність, причина і наслідок, еволюція і революція та ін.

2. Міжгалузеві терміни — це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях. Наприклад, економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, технополіс, приватна власність. Виникнення цих термінів пов’язане з інтеграційними процесами в розвитку сучасної науки й появою міждисциплінарних комплексів. До міжгалузевих термінів належать назви узагальнених, базових понять, спільних для певного комплексу наук або для більшості наук, які належать до цього комплексу. Ці поняття часто виступають основою для формування більш конкретних видових понять та термінів на їх позначення: звук вет., мед. — амфоричний звук, везикулярний звук, легеневий звук, перкуторний звук, глухий звук; звуковипромінювач, звукозаписний техн., фіз.; звуковий подразник, звукосприйняття біол., звукоізоляція техн., мед..

3. Вузькоспеціальні терміни — це терміни, характерні лише для певної галузі, наприклад: ресори, стіжок, десерт тощо. Ці терміни позначають специфічні для кожної галузі поняття, категорії. У них відображується специфіка професійної діяльності, зокрема: самостійна сфера діяльності назви наукових дисциплін, галузей техніки, технології виробництва, найменування досліджуваних проблем; обєкт діяльності наукова праця, наукова творчість, мова мовознавство, література літературознавство, мистецтво мистецтвознавство, віруси вірусологія, енергія сонця геліоенергетика тощо; субєкт діяльності мовознавство — мовознавець, літературознавство — літературознавець, мистецтвознавство — мистецтвознавець; засоби діяльності знаряддя діяльності датчики, мікропроцесори, термінали, модулятори, лазери тощо; процеси діяльності радіолокація, проектування, конструювання, діагностика тощо; методи діяльності численні методи алгебри, численні методи аналізу тощо; виміри виміри геометричних величин, виміри тиску, температурні виміри, біологічні і біомедичні виміри; продукти діяльності широке коло різного роду результатів діяльності. Одні й ті самі терміни можуть одночасно належати до двох груп, наприклад бути засобом діяльності і результатом діяльності. Серед спеціальних термінів виділяють технічні, фізичні, правничі, економічні та ін.

Кодифікація термінів — це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Стандартизація термінології — це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни якщо це національний стандарт або в межах групи країн якщо це міжнародний стандарт. Стандартизована термінологія є обовязковою для вживання в офіційних наукових, ділових, виробничих текстах.

Дата добавления: 2015-07-08