Презентація, види

Презентація - спеціально організоване спілкування з аудиторією, мета якого переконати або спонукати її до певних дій. Презентацію здійснюють через три канали: вербальний - те, що я говорю; вокальний - те, як я говорю; невербальний - вираз очей, жести, рухи. Вплив на аудиторію суттєво посилюється завдяки володінню вокальним і невербальним засобами.

Презентація може бути успішною і неуспішною. Успішна - це презентація, під час якої досягнуто поставлену мету; неуспішна -аудиторію не вдалося переконати, підсумком стало розчарування як аудиторії, так і презентатора.

Основними причинами неуспішної презентації є:

-нездатність подолати хвилювання перед великою аудиторією; - недоліки у плануванні й підготовці презентації; - погано організований, неструктурований зміст; - недостатній контакт з аудиторією;неуважність до деталей; - У відсутність відчуття часу; - неефективне використання наочних засобів;перевантаження інформацією.

Важливим для успіху презентації є її планування.

План презентації

1. Мета і завдання презентації.

2. Тема і предмет презентації.

3. Аудиторія, на яку спрямована презентація.

4. Початок і тривалість виступу.

5. Місце проведення презентації.

Розрізняють такі види презентацій:

Презентація за сценарієм - це традиційна презентація зі слайдами, доповнена засобами показу кольорової графіки й анімації з виведенням відеоматеріалу на великий екран або монітор.

Використання анімаційного тексту в поєднанні з діаграмами, графіками та ілюстраціями дає змогу зосередити увагу слухачів на основних твердженнях і сприяє кращому запам'ятовуванню інформації. Озвучує матеріал зазвичай сам ведучий.

Інтерактивна презентація - це діалог користувача з комп'ютером. Користувач приймає рішення, який матеріал для нього важливий, і вибирає на екрані потрібний об'єкт за допомоги миші або натисненням на клавіші. У цьому випадку видається інформація, на яку є запит.

Інтерактивна презентація дає змогу здійснювати пошук інформації, заглиблюючись в неї настільки, наскільки це було передбачено розробником презентації. Така презентація захоплює користувача і утримує його увагу.

Автоматична презентація - це закінчений інформаційний продукт, перенесений на відеоплівку, дискету, компакт-диск і розісланий потенційним споживачам з метою виявлення їхньої зацікавленості.

Навчальна презентація призначена допомогти викладачеві забезпечити зручне і наочне викладання теоретичного і практичного матеріалу.

Навчальні презентації переділяються на такі види:- презентації-семінари; - презентації для самоосвіти; -презентації-порадники.

У навчальних можуть використовуватися всі інші види презентацій. Успіх будь-якої презентації, незалежно від її мети, типу, теми, складу аудиторії, визначається умінням доповідача презентувати свій задум.

15.Наказ, види

Наказ — це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетен­ції, обов’язковий для виконання підлеглими.

Проект наказу створюється, як правило, у відповід­ному структурному підрозділі (виконавцем або керівником), підписується керівником структурного підрозділу, узгоджується з іншими посадовими особами установи, в компетенції яких знаходиться повне або часткове вирі­шення питання, про яке йдеться в наказі (заступником керівника установи, куратором питань, про які йдеться в наказі, юристом). До проекту наказу додають докумен­ти, що мотивують його доцільність.

Наказ набуває чинності з моменту його підписання, якщо інший термін не вказано в його тексті. Право під­писання наказів визначається законодавством: зазвичай це право мають керівники установ, їхні перші заступни­ки, а також деякі посадові особи відповідно до їх повно­важень і компетенції.

Наказ діє доти, доки не буде скасований (особою, яка його підписала, або вищою інстанцією) або поки не буде виконаний чи поки не закінчиться термін його дії, вка­заний у самому наказі.

Наказ не має юридичної сили та підлягає скасуванню, якщо він виданий із порушеннями встановлених правил.

Накази бувають індивідуальними й нормативними:

Індивідуальні накази пов’язані з вирішенням питань трудової діяльності конкретних осіб (заохочення й стягнення, переведення на іншу роботу тощо).

Нормативні накази — це безособові накази, які регла­ментують трудову діяльність усього трудового колек­тиву чи його частини (правила внутрішнього трудово­го розпорядку, реорганізація структурних підрозділів тощо).

Розрізняють два види наказів:

— за особовим складом;

— з питань основної діяльності.

Накази щодо особового складу (це, як правило, індиві­дуальні накази) пов’язані з вирішенням питань трудової діяльності окремих працівників (зарахування на посаду, звільнення, преміювання тощо).

Накази з питань основної діяльності (нормативні на­кази) — це документи, які оформляють рішення керівника щодо організації роботи установи в цілому чи його структурних підрозділів (конкретні заходи щодо вико­нання директив вищих органів, планування роботи окремих структурних підрозділів тощо).

Накази складаються з таких реквізитів:

1. Повна назва установи, де видається наказ.

2. Назва документа.

3. Дата.

4. Номер.

5. Назва (заголовок) наказу (про що наказ).

6. Текст.7. Підпис (посада керівника, підпис, ініціали, прі­звище).Текст наказу складається, як правило, з констатуючої та розпорядчої частини.

16. Реквізити, бланк, формуляр

Формуляр документа – внутрішня структура, зміст і стилістичні особливості тексту документа, які вперше сформував французький ерудит – Жан Мабільон. Характерною рисою формуляра є сталість побудови. Розрізняють умовний (найзагальніша схема побудови документів в цілому), абстрактний (загальна схема побудови документів певного різновиду), конкретний (схематична структура певних груп документів усередині конкретного виду документів) та індивідуальний (схема побудови окремо взятого тексту) формуляри.
Умовний формуляр середньовічного та ранньомодерного документу:

Початковий протокол: інвокація – взивання імені Бога, богословський відступ, або просто знак хризмону; інтитуляція – вказування особи, від якої походить документ;інскрипція – вказування адресата; салютація – вітання

Основна частина: аренга, преамбула, промульгація – публічна заява, нарація – виклад суті справи, диспозиція – розпорядження, санкція – заборона порушувати приписи документа, Корроборація – засвідчення автентичності документа

Заключна частина – есхатокол: дата, місце і час видачі документа, апрекація – заключне побажання

Засвідчувальна частина: субскрипція – формула,що передає суть засвідчувальної дії, сигнатура - підпис

Бланк - макет документа у вигляді паперового листа, як правило формату А4 і менше, що містить елементи фірмового стилю або інформацію постійного характеру (накладні, акти, листи і т.п.); призначений для подальшого заповнення та внесення записів у відведені місця від руки або машинним способом.

Бланки бувають трьох типів: для листів, загальні бланки для створення різних видів документів, крім листа та бланк конкретного виду документа.
На бланку для листів можуть бути розміщені такі реквізити: Державний герб; емблема об'єкта або суб'єкта; зображення нагород; найменування міністерства або відомства; найменування установи, організації або підприємства; найменування структурного підрозділу; індекс підприємства зв'язку, поштова та телеграфна адреса, номер телетайпу, телефаксу, телефону (на деяких бланках додатково вказуються банк та номер рахунка). Крім того, на бланку обмежувальними позначками-штрихами та кутами відмічають місця для таких реквізитів, як дата, індекс, посилання на індекс та дату ініціативного вхідного документа, заголовок до тексту, відмітка про контроль.
Такими ж обмежувальними кутами можна відмітити поля документа, а вбланку для листа - місце адресата.
Загальний бланк для оформлення всіх інших, крім листа, видів організаційно-розпорядчих документів містить ті ж реквізити, що і бланк для листа, лише з двома змінами: замість реквізиту "індекс підприємства зв'язку, поштова та телеграфна адреса" проставляється вид документа або це місце залишається вільним для наступного заповнення, і на місце реквізиту "посилання на індекс та дату вхідного документа" проставляється реквізит "місце складання або видання".

Реквізити — сукупність постійних елементів, з яких складаються документи. Сукупність реквізитів становить формуляр документів. До елементів (реквізитів) документів належать дата, підпис, адреса, заголовок та ін., а також текст.

Реквізити бувають:

постійні;

змінні.

Постійні реквізити наносять, коли виготовляють уніфіковану форму чи бланк документа, а змінні - під час його складання.

Кожний із реквізитів має свою довжину, визначену у формулярі-зразку. Довжина реквізиту - це кількість графічних знаків та пробілів, потрібна для запису реквізиту на документі.

Кількість елементів документу, тобто реквізитів, може бути різною і визначається видом і змістом документу. При оформлені конкретного документу, застосовують не всі реквізити, а лише ті, які необхідні при виготовленні документів цього типу і вважаються обов'язковими відповідно до юридичних вимог.

17. Адміністративний акт — це індивідуальний акт компетентного органу державного управління, спрямований на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Цей акт тягне настання цивільно-правових наслідків, якщо це передбачено відповідними нормативними актами. Наприклад, таким адміністративним актом є ордер на жиле приміщення. Житлові правовідносини як різновид цивільно-правових відносин виникають на підставі двох юридичних фактів: ордера і договору найму жилого приміщення. При цьому юридичне значення ордера полягає в тому, що він є підставою для укладення з ЖЕО договір найму жилого приміщення.
Особисті документи - засвідчені підписом службової особи та печаткою державного органу, підприємства, установи, організації, офіційні записи про відомості, що мають юридичний характер і стосуються певної особи. До особистих належать паспорти, трудові книжки, посвідчення особи, посвідчення про обрання депутатом, перепустки, свідоцтва про шлюб, народження, смерть тощо.

18. Автобіографія, резюме

Автобіографія - це опис свого життя. Цей документ стандартизований незначною мірою. Головні вимоги під час його написання - вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.

В автобіографіях обов'язково зазначаються:

1) прізвище, ім'я, по батькові; 2) дата народження; 3)місце народження (місто, село, селище, район, область, країна); 4) відомості про навчання (повні найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися); 5) відомості про трудову діяльність (коротко, у хронологічній послідовності назви місць роботи й посад); 6) відомості про громадську роботу (всі її види); 7) короткі відомості про склад сім'ї (батько, мати, чоловік, дружина, діти); 8) дата написання й підпис автора.

Заголовок ("Автобіографія") пишеться посередині рядка, трохи нижче за верхнє поле. Кожне нове повідомлення слід починати з абзацу. Дата написання ставиться ліворуч під текстом, підпис автора - праворуч. Автобіографія має дві форми: автобіографія-розповідь з елементами опису й характеристикою згадуваних у ній людей і автобіографія-документ з точним викладенням фактів.

Автобіографія - обов'язковий документ особової справи.

Зразок автобіографії:

АВТОБІОГРАФІЯ

Я, Шевченко Василь Павлович, народився 3 листопада ¡970 року в м. Києві.

У1977 році пішов у перший клас середньої школи №135 м. Києва. Після закінчення 9 класів у 1985 році вступив до Технічного ліцею м. Києва, який закінчив із золотою медаллю.

У1987 році вступив на фізико-математичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Під час навчання в університеті був старостою групи.

У1992 році закінчив повний курс згаданого університету заспеціальністю "Математика та інформатика", отримавши кваліфікацію вчителя математики та інформатики. З вересня 1992 року працюю вчителем у середній школі №199 м. Києва.

Склад сім "і:

дружина - Шевченко Ольга Іванівна, вчитель української мови та літератури середньої школи №106 м. Києва;

дочка - Шевченко Олеся Василівна, народилася 12 листопада 1999року.

18 листопада 2007р. (Підпис)

Резюме

Резюме - це документ, у якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні досягнення особистості, яка його складає.

Загалом якихось суворих вимог щодо розташування реквізитів резюме немає. Найчастіше у ньому подаються:

1) назва документа;2) прізвище, ім'я та по батькові особи, яка складає резюме;3) мета складання резюме;4) досвід роботи;5) освіта;6) знання мов;7) контактний телефон.

Може бути й інший варіант розміщення реквізитів: спочатку називається посада, яку ви обіймаєте зараз, потім у зворотному хронологічному порядку перераховуються посади, які ви обіймали до цього, а в кінці зазначається освіта.

Головна вимога до цього документа - вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.

У фірмах, інституціях, агенціях, установах зазвичай здійснюється комп'ютерне вивчення резюме, що полягає у визначенні головних (стрижневих) слів: назв компаній, фірм, посад, стажу роботи, здобутої освіти. Комп'ютер "переглядає" резюме кожного із претендентів на вакантну посаду й відповідно до кількості знайдених стрижневих слів надає йому певний порядковий номер.

РЕЗЮМЕ

Харченка Ігоря Володимировича

Мета: заміщення вакантної посади керівника відділу продажу

Досвід роботи: упродовж 2000-2002 років працював менеджером відділу продажу канцтоварів у фірмі "Граф ".

Маю досвід: 1) співпраці з клієнтами та виробничими фірмами в Україні; 2) вивчення та аналізу попиту на канцтовари вітчизняного і закордонного виробництва; 3) роботи в автоматизованій системі обліку продажів.

У 1994-1995 роках працював у центрі комп'ютерних інформаційних систем Верховної Ради України на посаді інженера-консультанта.

Брав участь у створенні електронної бази даних нормативних актів.

Освіта: 1995-1999 - навчання на факультеті кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Знання мов: вільно володію українською, англійською та російською мовами.

Контактний телефон: [phone].

19.Документи за ступеням стандартизації

Стандартизація - цевстановленняєдиних норм та вимог, якіпред'являютьсядодокументів.

Уніфікаціядокументів - цевстановленняєдиного комплексу видів і різновидівдокументів для аналогічнихуправлінських ситу-ацій, розробкаєдиних форм і правил складання, оформлення і ство-реннятрафаретнихтекстів.

Стандартизація та уніфікаціяуправлінськихдокументівдозволяєдосягтиодноманітностівструктурі та обробціінформації. Стандартизація та уніфікаціясприяютьтакожнапрацюваннюпрогре-

сивнихметодівроботи з документами. Метою стандартизації та уніфікаціїдокументів є раціоналізаціяпроцесівпідготовки, вико-нання, пошукудокументів; скороченнядокументопотоків: підви-щенняефективностіуправління і створенняоптимальних умов для машинноїобробкиуправлінськоїінформації.

До основнихетапівуніфікації та стандартизації в будь-якій ор-ганізаціївідносяться:

♦ встановлення кола документів, якіобертаються в організації;

♦ стандартизаціяформулярів та текстівдокументів;

♦ трафаретизаціяформулярівдокументів.

3 метою стандартизаціїуправлінськоїдокументаціїбула за-твердженасеріядержавнихстандартів на управлінську документа-цію [5;6;7;8;9;10;11;12;13], а також низка стандартів на документи, якінайбільш часто зустрічаються в управлінськійдіяльностіпідп-риємства [9;14].

Уніфікаціяуправлінськихдокументівполягає у встановленнієдиного складу й форм цихдокументів, якіфіксуютьздійсненняоднотипнихуправлінськихфункцій.

Уніфікаціядокументів проводиться з метою скороченнязастосовуванихдокументів, типізаціїїх форм, зниженнятрудомісткостіїхобробки, досягненняінформаційноїсумісностірізних систем документації на основіспільнихфункційкерування, більшефективноговикористанняобчислювальноїтехніки.

Стандартизація - це форма юридичногозакріпленняпроведеноїуніфікації.

З 07.01.1997 року введений у діюДержавнийкласифікаторуправлінськоїдокументації (ДКУД) - цескладовачастинадержавноїсистемикласифікації й кодуваннятехніко-економічної й соціальноїінформації. ДКУД являє собою номенклатурнийперелікуніфікованих форм документів (УФД).

Кожномукласудокументаціївідповідаєпевнауніфікована система документації (УСД).

ДКУД орієнтовано на забезпеченняобробленняінформаціїіззастосуваннямзасобівкомп'ютерноїтехніки та прогресивнихінформаційнихтехнологій.

20. Прес-Реліз, кодифікація документів

Прес-реліз - повідомлення для преси, інформаційне повідомлення, яке містить в собі новина про організацію (можливо і приватну особу), яка випустила прес-реліз, виклад її позиції по якомусь питанню і передане для публікації в ЗМІ.

Як правило, містить офіційну позицію організації у вигляді реакції на той чи інший інформаційний привід. Офіційні державні органи іноді випускають прес-релізи в формі "відповідей на питання".

Прес-реліз є головним PR-документом в будь-якій організації. Прес-реліз дозволяє організації інформувати ЗМІ про важливі події, що відбулися в організації і є цікавими або необхідними для висвітлення їх широкій громадськості та / або конкретної цільової аудиторії. Прес-релізи розповсюджуються серед журналістів на брифінгах і прес-конференціях, або розсилаються через засоби зв'язку.

За функціональним призначенням і терміном подання відносно події прес-релізи поділяються на такі види:

анонс

запрошення

інформація ……

резюме

Реквізити: Дата подання. Назва виду документа. Назва і логотип установи, яка підготувала прес-реліз. Контактна особа, номер телефону та адреса для отримання подальшої інформації. Заголовок— текст, який містить відомості про:

зміст події;

організаторів;

місце події;

час;

причини і значення події.

Обсяг прес-релізу, спосіб подання матеріалу, вибір мовних засобів спрямовані на те, щоб журналіст (редактор) зацікавився подією, прийняв рішення про доцільність участі в цій події та її подальшого висвітлення

Технологія підготовки та написання прес-релізу

Прес-реліз варто писати, якщо є дійсно цікава новина, інакше швидше за все не інформативний і непотрібний прес-реліз журналістами буде залишений без уваги, а робота над таким прес-релізом виявиться безглуздою. Щоб матеріал прес-релізу був надрукований в потрібних ЗМІ, бажано, щоб він відповідав такими правилами:

інформація прес-релізу повинна бути цікава і потрібна аудиторії того видання, куди прямує прес-реліз;

інформація повинна бути актуальною, "на злобу дня";

інформація повинна бути близька читачам, суспільно значимою. Добре, якщо інформацію можна пов'язати з якою-небудь суспільно важливою проблемою;

інформація повинна бути "свіжої";

добре, якщо в прес-релізі присутні слова одного або декількох лідерів думок на дану тему.

Чим краще і більше відповідає прес-реліз вищенаведеними правилами, тим більш імовірно, що його опублікують у пресі, а не викинуть в корзину. Якщо організація раз за разом буде надсилати не інформативні прес-релізи, то про інших матеріалах, що виходять з тієї ж організації, у журналістів складеться відповідну думку.

Прес-релізи бувають кількох різновидів.

Прес-реліз-анонс - інформація в такому прес-релізі повідомляє про подію, що тільки має статися. Вчасно розісланий такий прес-реліз забезпечить присутність представників преси на події. Крім викладу суті майбутньої події в цьому прес-релізі можна дати відповідну передісторію цієї події, яка допоможе зацікавити пресу.

Прес-реліз-новину (ньюс-реліз) - несе в собі інформацію про вже доконаний подію. Тут можна додати і короткі коментарі діючих або зацікавлених осіб.

Інформаційний прес-реліз - інформує про поточний, ще не завершеному подію. У цьому прес-релізі дається тільки звіт про поточні зміни або новий поворот подій, припускаючи, що суть цієї події вже відома.

Дата добавления: 2015-07-08