Циклічний характер відтворення в капіталістичній економіці.

Доцент Чередниченко Г.А.

Тема 13. Економічні цикли і кризи.

1. Циклічний характер відтворення в капіталістичній економіці.

2. Економічний цикл та його фази.

Циклічний характер відтворення в капіталістичній економіці.

Марксистська теорія відтворення суспільного капіталу дозволяє з’ясувати, які умови необхідні для нормального, пропорційного розвитку капіталістичного виробництва. Однак в дійсності процес капіталістичного відтворення здійснюється нерівномірно, йому притаманні протиріччя, тому він періодично супроводжується економічними кризами. Як марксистська теорія пояснює економічні кризи?

Абстрактні можливості криз з’являються вже в умовах простого товарного виробництва.

Перша можливість пов’язана з функцією грошей як засобу обігу. Формула простого товарного обігу Т – Г – Т. За актом Т – Г може одразу не здійснитись акт Г – Т і довгий ланцюжок продавців не зможе реалізувати свої товари (розбіжність в часі актів продажу та купівлі).

Друга можливість пов’язана з функцією грошей як засобу платежу. В той час, коли боржник має сплачувати борг за кредит він може виявитись неплатоспроможним – постраждає довгий ланцюжок всіх осіб, які пов’язані з ним та між собою кредитними відносинами.

Ці абстрактні можливості криз відображають реальне протиріччя товарного виробництва між приватним і суспільним трудом. Однак товарний обіг існує 5-7 тис. років, а періодичні кризи спостерігаються лише з 1825 року (Англія). Чому так?

Реальна можливість криз з’являється лише при розвинутому капіталізмі:

1) формується складна система суспільного розподілу праці, переплетіння кругооборотів індивідуальних капіталів (в будівництві авіаносця “Джон Кеннеді” в США приймали участь 850 компаній – обладнання і матеріали доставлялись з 350 міст, 38 штатів).

2) Широке розповсюдження мають продажі у кредит.

Ці обставини обумовлені великими масштабами виробництва, високим рівнем розвитку суспільного характеру виробництва. При цьому зберігається анархія, стихійний характер суспільного виробництва і приватне привласнення результатів суспільного труда.

Марксистське пояснення причини криз: високий ступінь розвитку основного протиріччя капіталізму – протиріччя між суспільним характером виробництва і приватнокапіталістичною формою привласнення його результатів.

Конкретні форми прояву основного протиріччя капіталізму:

1) Протиріччя між виробництвом і споживанням.

Ціль виробництва ® максимізація додаткової вартості ® розширення виробництва натикається на межу в реалізації товарів, яка пов’язана з обмеженістю фонду зарплати найманих робітників (яким визначається платоспроможний попит основних покупців – найманих робітників). Вироблені товари суспільство не може спожити, тому що основна маса споживачів – найманих робітників не може їх купити (фізичні можливості є, а фінансів не вистачає).

2) Протиріччя між планомірною організацією виробництва на кожному окремому підприємстві і стихійністю, анархією виробництва в масштабах капіталістичного суспільства. На підприємстві спостерігається планомірність – координація, узгодженість дій, свідома підтримка пропорцій. За межами підприємств – не узгоджені дії, стихійність, анархія. Криза настає тоді, коли стихійність, анархія виводить виробництво за межі споживання.

3) Протиріччя між класом капіталістів і класом найманих робітників. Ці класи мають свої економічні інтереси. У розвинутих країнах намагаються запобігти конфронтації, вирішити питання шляхом компромісів, але й там бувають демонстрації, страйки…

Економічні кризи настають періодично – при екстремальному розвитку основного протиріччя капіталізму і наслідком кризи є тимчасове розрішення цього протиріччя ціною часткового руйнування продуктивних сил.

Є й немарксистські теорії, які пояснюють кризи інакше, їх ми будемо розглядати в курсі макроекономіки. В цьому курсі в якості причин циклічності звичайно називають: недостатній ефективний сукупний попит; коливання в обсязі виробництва капітальних благ (інвестиційних товарів); нерівномірність розвитку НТП; коливання грошової маси.

Незважаючи на відмінність у підходах, практично всі згадані економічні концепції розглядають економічний цикл як породження внутрішніх причин. Це — так звані інтернальні теорії. Ті ж теорії, які пояснюють економічні цикли зовнішніми причинами — наприклад, зміною сонячної активності, що призводить до неврожаю в сільському господарстві та до загального економічного спаду; війнами та різними політичними потрясіннями; освоєнням нових територій (що зумовлює надмірну міграцію робочої сили), — називаються екстернальними.

Отже, капіталістичне виробництво розвивається циклічно.

2 питання. Економічний цикл і його фази.

Циклічність — це об’єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого.

Економічний цикл – це період між двома кризами або чергування спадів і підйомів в діловій активності.

Економічний цикл включає в себе 4 фази: криза, депресія, пожвавлення, підйом (піднесення). Основна фаза – криза.

Прояви економічних циклів можна побачити за рядом ознак — показників економічної активності, основними з яких є: рівень завантаженості виробничих потужностей; сукупні обсяги виробництва; загальний рівень цін; зайнятість та безробіття населення; рівень доходів; прибутки; курси акцій найбільших корпорацій; динаміка попиту на товари тривалого користування; інвестиції у нове будівництво тощо.

Криза це різке порушення існуючої макроекономічної рівноваги внаслідок диспропорцій, що зростають. Спостерігається надлишкове нагромадження капіталу, яке проявляється як надвиробництво товарів. Пропозиція товарів перевищує платоспроможний попит. Ціни падають. Прибутки скорочуються. Позичковий процент високий – нема чим сплачувати борги бо не вдалось реалізувати товари й зростає попит на кредит. Виробництво згортається. Курси цінних паперів падають. Деякі підприємці розорюються – банкрутства стають масовими, зростає безробіття, знижується зарплата.

Наприкінці кризи товарні запаси розсмоктуються (скорочується виробництво, якась частка товарів псується). Розорення слабких підприємців приводить до підвищення середнього, суспільно нормального рівня продуктивності труда, це викликає зниження вартості товарів, у тому числі здешевлюються засоби виробництва (елементи постійного капіталу) і предмети споживання. Криза завершується з початком депресії.

Депресія — це фаза циклу, яка виявляється в застої виробництва. Падіння виробництва припиняється, відбувається просте відтворення, створюються передумови зростання. Рівень безробіття залишається високим, але стабільним. Позичковий процент знижується тому що вільні гроші надходять у банки і ставка позичкового процента падає до свого мінімального значення. Ціни, зарплата – найнижчі. Наприкінці депресії виробництво стає прибутковим. Починається оновлення основного капіталу ® підвищується продуктивність труда ® знижується індивідуальна вартість товарів ® капіталісти, які оновили основний капітал, отримують надлишкову додаткову вартість. Оновлення із-за морального зношування основного капіталу стає масовим. Попит на елементи основного капіталу зростає. Починається пожвавлення.

Пожвавлення. Пожвавлення розпочинається з незначного зростання обсягу виробництва (у відповідь на зростання попиту) і помітного скорочення безробіття. Підприємці намагаються відновити прибутковість виробництва, нарощують інвестиції в нову, продуктивнішу техніку. Попит на засоби виробництва зростає ® розширення виробництва в І підрозділі суспільного виробництва ® розширення виробництва в ІІ підрозділі (додаткові робітники, зростання фонду зарплати). Ціни, прибуток, зарплата зростають. Виробництво досягає до кризового рівня і починається підйом.

Підйом – обсяг виробництва досягає попереднього найвищого рівня й економіка вступає у фазу піднесення. Ціни, прибуток, зарплата, процент – зростають. Інтенсивно розширюється виробництво, зростають зайнятість і фонд зарплати. Таким чином, розпочинається справжній економічний бум, швидке економічне зростання, яке, проте, вже закладає основу для наступної нової кризи, котра і завершатиме цикл.

Дата добавления: 2015-07-08