I. Рід іменників

Категорія роду в іменниках визначається:

Ø за закінченням:

Чоловічий	Жіночий	Середній
-: вечір, гай, дощ	-а(-я): вежа, земля, ве-черя - : розкіш, ніжність	-о: тепло, добро -е: море, подворище -а(-я): ім’я, немовля, курча

Ø за семантикою (значенням):

Чоловічий	Середній
Особи чоловічої статі: Лука, Ілля, Сава, Хома	Назви малят: дівча, хлоп’я

Ø синтаксично (в словосполученні за зв’язком з іншими словами):

Чоловічий	Жіночий
Валя прочитав Петренко вивчив	Валя прочитала Петренко вивчила

1. Іменники, що вживаються на позначення як осіб жіночої, так і чоловічої статі, мають спільний рід. Такими є:

- назви осіб переважно за негативними їх ознаками, що мають закінчення -а, -о: невдаха, нездара, базікало, ледащо, тріпло;

- пестливі імена на -а, (-я): Паша, Саша, Валя, Женя;

- прізвища на -о та на приголосний: Коваленко, Шевченко, Чумак;

- незмінювані прізвища іменникового походження: Екзюпері, Золя, Віардо.

Увага! Іменники з основою на приголосний, що називають осіб за професією чи посадою, мають чоловічий рід, як-от: інженер, лікар, філолог, ректор, професор, декан.

2. В абревіатурах рід, як правило, визначають двома способами: 1) за опорним словом (СПТУ – середнього, оскільки опорним словом виступає іменник середнього роду училище; АТС – жіночого, тому що опорне слово – станція); 2) за характером кінцевих звуків абревіатур: якщо кінцевий звук іменника твердий приголосний, то іменник чоловічого роду (БАМ – БАМу, ЗАГС – біля ЗАГСу), якщо голосний -а – жіночого (ДАТА – дуплексна абонентська телеграфна апаратура), якщо голосний -о – середнього (НАТО).

3. Запозичені незмінювані іменники на позначення неістот мають переважно середній рід (журі, бюро, кашне), істот (людей) мають рід відповідно до статі (леді, мадам – жіночий, аташе - чоловічий), назви тварин – здебільшого чоловічого роду (шимпанзе, кенгуру, але цеце (муха) – жіночого), власні іменники мають рід відповідно до загальної назви (Делі – с.р., бо місто, Нікарагуа – ж.р., бо країна).

Дата добавления: 2015-07-08