Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ.

Читайте также:
  1. ЗАДАЧІ ТА ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЬНОЇ,САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
  2. ЗАДАЧІ ТА ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЬОВАНОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
  3. ЗАПИТАННЯ ДО ІСПИТУ
  4. Індивідуальний метод обліку кількості знесених яєць проводять у селекційних стадах, застосовують для цього контрольні гнізда, або утримання в індивідуальних клітках.
  5. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ.
  6. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ.

1. Що таке фінансовий стан підприємства.

2. Що є інформаційною. Базою для оцінки фінансового стану.

3. Які етапи проведення експрес-аналізу.

4. Назвіть для кого проводиться оцінювання фінансового стану.

5. Визначте групи показників оцінки фінансового стану.

6. Чим відрізняється аналіз ліквідності від платоспроможності, аналізу забезпеченості фінансовими ресурсами.

7. Повторіть показники для оцінки ефективності використання оборотного капіталу та основних коштів.

8. Встановіть при яких умовах фінансовий стан підприємства є кризовим.

9. Які заходи варто здійснити для покращення фінансового стану.

10. Чим відрізняється оцінка фінансового стану від фінансового аналізу.

ПРИКЛАД 9.1.

Для вирішення задачі студент повинен мати «Баланс», «Звіт про фінансові результати». Варіант обирається за списком у заліково-екзаменаційній відомості.

УМОВА

На основі даних балансу та звіту про фінансові результати обраного підприємства варто виконати такі дії:

1. Проаналізувати стан, динамку та визначити питому вагу фінансових ресурсів на початок і кінець 2011 року, розподіливши їх власні, фінансові, залучені. Для розрахунку стійких пасивів обирається умова 1 по варіантах, відрахування від фонду оплати праці становлять 36,4 %. Зарплата нараховується 1 числа, а видається 15-го.

2. Розрахувати суму чистого грошового потоку підприємства на кінець періоду, використовуючи дані умови 2-6 та звітність.

3. Розрахувати показники ефективності використання оборотних коштів та проаналізувати їх динаміку за звітний період. Вважати, що розмір нормованих оборотних коштів становить певний % від загальної суми оборотних коштів по балансу (умова 7).

4. Визначити отримає чи ні підприємство кредит на основі розрахунку коефіцієнту обслуговування боргу на кінець звітного періоду, якщо пропонуються такі умови договору: погашення суми основного боргу у розмірі (умова 6), а відсоток за користування кредитом (умова 8). Сума амортизації відповідає сумі рядків 012, 032 і 037 балансу.

5. Розрахувати показники ефективності використання основних засобів та проаналізувати їх динаміку за звітний період. Чисельність працівників визначається умовою 9.

6. Оцінити фінансовий стан підприємства на кінець 2011 року та зробити висновки щодо основних проблем в діяльності підприємства і розробити заходи його фінансової санації.

Таблиця 9.1

Вихідні дані для розрахунку

  Показники Значення
Фонд оплати праці, тис.грн
Сума реалізації вибулих основних засобів, тис.грн
Сума дивідендів, одержаних підприємством, тис.грн
Сума придбаних основних коштів, тис.грн 0,5
Сума коштів, що поступили як без відплатне цільове фінансування, тис.грн
Сума виплати основного боргу за короткостроковими кредитами, тис.грн
Нормовані оборо тні кошти від загальної суми оборотних коштів, %
Відсоток за користування кредитом, %
Чисельність працівників, осіб

 



Вирішення здійснюється студентом індивідуально на основі обраних балансів і звітів про фінансові результати.

ТЕМА 10. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

ПЛАН

1. Значення фінансового планування і його форми.

2. Види та форми фінансових планів

3. Оперативне фінансове планування

ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ І ЙОГО ФОРМИ

При переході економіки країни до ринку, потреба в фінансовому плануванні не втрачається, воно по-колишньому необхідне для забезпечення фінансовими ресурсами кругообігу фондів, досягнення високої результативності фінансово-господарської діяльності, створення умов, які забезпечують платоспроможність і фінансову стійкість підприємства.

Фінансове планування - це обов'язковий елемент управління фінансово-господарською діяльністю підприємства. Це процес наукового обгрунтування, прогнозування руху фінансових ресурсів і відповідних фінансових відносин.

Загрузка...

Фінансове планування підприємства - це планування всіх його прибутків і напрямів витрачання грошових коштів для забезпечення розвитку підприємства.

В цих умовах фінансове планування повинно орієнтуватися на кон’єктуру ринку, враховувати імовірність настання певних подій (особливо в довгостроковій перспективі) і одночасно виробляти моделі поведінки підприємства при зміні ситуації з матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами.

В нових умовах фінансове планування орієнтується на реальне отримання фінансових джерел, як власних, так і залучених.

Оскільки фінансове планування є завершальною стадією виробничого планування, при складанні фінансового плану необхідно вирішити головні задачі. У загальному вигляді їх можна сформулювати таким чином:

1) Ефективне використання фінансових ресурсів, визначення найбільш раціональних напрямів інвестицій підприємства, які забезпечують найбільший прибуток.

2) Виявлення резервів збільшення прибутку підприємства і способів їх мобілізації.

3) Ув'язка показників господарської діяльності підприємства з фінансовими ресурсами.

4) Обгрунтування оптимальних фінансових взаємовідносин з бюджетом і банками, а також з іншими кредиторами.

Фінансове планування при спільності свого змісту відрізняється своєю організацією, прийомами в залежності від галузі, організації управління підприємством, його розмірів, форм власності і специфіки діяльності.

Продуктом фінансового планування виступають фінансові плани, прогнози і завдання.

В умовах ринкової економіки істотно зростає роль прогнозування. Це пов'язано з двома обставинами. По-перше, з тим, що ринкове господарство відрізняється постійними коливаннями кон'юнктура, яка безпосередньо відображається на доходах і долі кожного продавця і покупця. Для того, щоб не допустити грубих помилок, потрібно оцінювати можливі варіанти поведінки контрагентів і конкурентів. У цих умовах прогнозування стає невід'ємним елементом вироблення ринкової стратегії і тактики на будь-якому рівні господарства.

По-друге, в ринковому господарстві прогнозування виступає як початковий пункт при обґрунтуванні довгострокових програм, індикативних, стратегічних і директивних планах крупних проектів.

Прогнозування - це процедура планування розвитку ринкової економіки і її найважливіших ланок і структурних елементів. Воно є однією з форм планової діяльності, що полягає в науковому передбаченні стану об'єкту управління в певний момент.

Зміст прогнозування - це розробка прогнозів різних тимчасових горизонтів, що стосуються народного господарства в цілому, і його підсистем.

Прогноз - це науково обґрунтована думка про можливі стани об'єкту управління, про альтернативні шляхи і терміни їх здійснення.

Прогноз - це власне рішення цих проблем, використання інформації про майбутнє в цілях направленої діяльності, тобто в проблемі прогнозування можна виділити два аспекти. Теоретико-пізнавальний і управлінський, пов'язаний з можливістю ухвалення на основі одержаних знань рішень. Соціально-економічне прогнозування має на меті своєю створення наукових передумов для підготовки і ухвалення рішень. Ці передумови включають науковий аналіз тенденцій, варіантне передбачення, що враховує як тенденції, що склалися, так і намічені, оцінку можливих наслідків схвалюваних рішень, обґрунтування напрямів соціально-економічного і науково-технічного прогресу.

По масштабах прогнозування виділяють наступні види прогнозів:

- макроекономічні;

- структурні;

- прогнози розвитку народно- господарських комплексів;

- галузеві і регіональні;

- прогнози розвитку первинної ланки.

За часом попередження виділяють прогнози:

- оперативні (до 1 місяця);

- короткострокові (від 1 місяця до 1 року);

- середньострокові (від 1 року до 5 років);

- довгострокові (от5 до 10-15 років);

- далеко та середньострокові (до 15-20 років).

Перераховані типи прогнозів відрізняються один від одного як тимчасовими рамками, так і своїм змістом і характером оцінок досліджуваних процесів.

Оперативні прогнози засновані на тому, що в прогнозованому періоді не відбудеться істотних змін. У цих прогнозах переважають детальні кількісні оцінки очікуваних подій.

Короткострокові прогнози припускають тільки кількісні зміни.

Середньо- і довгострокові прогнози виходять як з кількісних, так і якісних змін. У середньострокових прогнозах дається кількісно-якісна оцінка, а в довгострокових - якісно-кількісна.

Далеко та середньострокові прогнози виходять тільки з якісних змін, причому йдеться про загальні закономірності розвитку об'єкту дослідження.

Залежно від характеру досліджуваного об'єкту прогнози діляться на:

- прогнози розвитку виробничих відносин;

- прогнози соціально-економічних передумов і наслідків НТП;

- прогнози динаміки народного господарства;

- прогнози відтворення населення, трудових ресурсів і т.д.

- прогнози економічного використання природних ресурсів

і природоохоронних заходів;

- прогнози рівня і якості життя населення;

- прогнози відтворення основного капіталу і

капітальних вкладень;

- прогнози зовнішньоекономічних зв'язків.

По функціональних напрями прогнозування прогнози діляться на:

- пошукові;

- телеологічні.

Пошуковий прогноз заснований на умовному продовженні в майбутньому тенденцій розвитку досліджуваного об'єкту у минулому і сьогоденні, причому такі прогнози відволікаються від умов, здатних змінити ці тенденцій.

Телеологічний прогноз розробляється на базі наперед певної мети. Його завдання полягає в тому, щоб визначити шляхи і терміни досягнення можливих станів об'єкту прогнозування в майбутньому, що приймаються як мета. Таким чином, якщо пошуковий прогноз при визначенні майбутнього стану об'єкту відштовхується від його минулого, то розробка телеологічного прогнозу здійснюється від заданого стану майбутнього до існуючих тенденцій і їх значень.

Фінансова стратегія як складова стратегічного менеджменту ввійшло в сучасну економічну науку з розвитком ринкових відносин.

Формування стратегії фірми – логічний і аналітичний процес обґрунтування майбутнього положення стану фірми в залежності від зовнішніх умов. При цьому використовується наступні принципи:

Врахування змін, що діють у зовнішньому середовищі, і підтримка тісного зв’язку між фірмою і зовнішнім середовищем.

Альтернативність і багатоваріантність.

Специфічність. Стратегічна поведінка фірми не однакова.

Наявність архітекторики організації (стратегічної і оперативної).

Варто також розрізняти стратегічне і довгострокове керування. Довгострокове керування ґрунтується на припущенні, що сучасні тенденції розвитку навколишнього ділового середовища можна екстраполювати і на майбутнє. У цьому випадку представляється нескладним визначити основні параметри довгострокового плану, насамперед, виконати бюджетування і розрахувати інші, що базуються на бюджеті, розділи довгострокового плану. Сформований у такий спосіб довгостроковий план можна розбити на більш короткі проміжки часу. Довгострокове керування ефективне в умовах стабільності організаційного навколишнього середовища, однак у даний час організацій, що діють у таких умовах, не так вуж і багато. Тому в сучасній ситуації, коли організаційне середовище відрізняється високою складністю і динамізмом, більш прийнятні філософія стратегічного менеджменту, що засновані на припущенні про неможливість з достатнім ступенем вірогідності пророчити довгострокові тенденції розвитку. Тому стратегічний менеджмент зосереджує увагу на методах формування довгострокових конкурентних переваг в умовах невизначеності і складності середовища. Більш конкретні відмінності стратегічного керування і довгострокового планування виражаються з метою, задачах, методології, оцінці ресурсів організації. Так, зокрема, метою довгострокового планування є розрахунок результатів діяльності і потреби в ресурсах на тривалий період, при цьому ставиться задача оптимізації витрати ресурсів на застосуванні детермінованих математичних моделей різного ступеня складності і комп'ютерних програм. Метою же стратегічного менеджменту є досягнення довгострокової конкурентної переваги на основі використання сильних сторін компанії, компенсації слабостей, обліку переваг і погроз, породжуваних зовнішнім середовищем організації. У випадку довгострокового планування головним критерієм ефективності керування є рентабельність, прибутковість. Саме цього, найчастіше, жадають від ради директорів акціонери.

Стратегічний менеджмент ставить в основу підвищення адаптаційної здатності компанії, задачу підвищення її стійкості стосовно мінливих впливів зовнішнього середовища. Як найважливіший фактор успіху стратегічний менеджмент розглядає людські ресурси організації і використання схованих резервів організаційної культури.

У літературних джерелах, використаних нами при підготовці до написання даної роботи запропоновані наступні документи фінансового планування:

–план доходів і витрат,

– план руху грошових коштів ,

–план-баланс.

Формою і порядком побудови дані форми співпадають з формами звітності. Нагадаємо, що раніше фінансовий план мав вид балансу доходів і витрат складався з наступних розділів: доходи і надходження засобів, витрати і відрахування, кредитні взаємини, взаємини з бюджетом .

Вітчизняні підприємства мають поки невеликий досвід розробки фінансових планів, та і ринкові відносини ще вельми далекі від бажаного рівня. Економічна і соціальна ситуація, в якій працюють українські підприємства, не дозволяють їм пряме використання якої або однієї методичної розробки при складанні фінансового плану. Необхідний ретельний відбір методів планування і їх адаптація до реальних господарських, соціальних, правових і інших умов середовища функціонування підприємства.

 

 

2. ВИДИ ТА ФОРМИ ФІНАНСОВИХ ПЛАНІВ

 

Фінансове планування дозволяє зіставити різні варіанти управління фінансами підприємства і об'єктивно вибрати якнайкращий варіант розвитку підприємства і його фінансового забезпечення.

В процесі розробки фінансового плану прогнозування фінансових результатів діяльності підприємства в плановому періоді в цілому по підприємству і по окремих напрямах діяльності (комерційна, фінансова, інвестиційна, зовнішньоекономічна і ін.) шляхом оцінки розмірів його доходів і витрат. Проводиться оцінка вартості економічних ресурсів, які необхідні підприємству для виконання планів господарської діяльності і обслуговування виробничого процесу. При цьому однією з умов є досягнення необхідного рівня платоспроможності і ліквідності підприємства протягом всього прогнозованого періоду.

Розробці фінансового плану передує вивчення різної економічної інформації, яка є необхідною для обгрунтування окремих планових показників. Якість розробки фінансового плану залежить від наявності і можливості використання всіх, перерахованих в попередньому пункті даної роботи, джерел інформації, уміння і навиків фахівців підприємства узагальнювати дані і оцінювати вплив окремих чинників на стан фінансів підприємства.

Основоположними при проведенні фінансового планування є стратегічні цілі і завдання підприємства на плановий період; результати проведення моніторингу господарсько-фінансової діяльності підприємства, його можливостей і проблем; вивчення зовнішнього оточення і прогнозування його можливих змін.

З приводу складання і структури фінансового плану існують різні думки.

В ході фінансового планування спочатку розробляються фінансова політика і прогноз по окремих напрямах управління фінансами підприємства, необхідні для забезпечення виконання плану господарської діяльності. Це дає можливість дізнатися потребу підприємства в основному і оборотному капіталі, розмір можливих джерел його формування. Розроблені прогнози повинні бути оцінені з погляду відповідності потреб підприємства в засобах і можливостей їх фінансування.

За ситуації, коли потреба в капіталі перевищує існуючі джерела засобів, те підприємство повинне розробити план додаткового отримання позикових засобів і оптимізувати умови цієї позики. Якщо потреби в капіталі менше ніж існуючі джерела засобів, то це свідчить про неефективність використання підприємством всіх своїх можливостей. В цьому випадку доцільне або коректування плану господарської діяльності, або розробка додаткових напрямів ефективного використання існуючих вільних засобів (наприклад: інвестування).

У разі відповідності потреб фінансовим можливостям необхідно перейти до безпосереднього формування проекту фінансового плану підприємства, основними розділами якого є : план доходів і витрат, план руху грошових коштів, план-баланс.

Поточний фінансовий план діяльності підприємства - це річний план доходів і витрат, який є першим фінансовим документом фінансового плану. Він характеризує загальні суми очікуваних доходів фірми і її витрат в очікуваному періоді. Для розробки окремих показників плану можуть бути використані різні методичні прийоми, вибір яких залежить від наступних чинників: наявність інформаційного забезпечення, визначеність змін ринкової кон'юнктури, наявність інформації про зміни в податковій політиці держави і ін.

При цьому особливу увагу потрібно приділити визначенню об'єму випуску продукції (для виробничого підприємства) і об'єму роздрібного товарообігу (для торгової фірми), які характеризують об'єм основної діяльності суб'єктів господарювання. Потім плануються доходи від операційної діяльності і операційні витрати, доходи від інших видів діяльності і пов'язані з ними витрати. Розмір балансового прибутку розраховується як сума операційного прибутку і прибули від інших видів діяльності.

Планування розміру податкових платежів з прибутку підприємства проводиться окремо по кожному виду податків: податок на прибуток, податок на землю, податок з власників транспортних засобів і ін. Плановий розмір сплати кожного з них залежить від розміру бази оподаткування, діючих ставок і переліку пільг, якими користується підприємство.

Плановий розмір чистого прибутку визначається як різниця між балансовим прибутком і всіма податками і обов'язковими платежами, які повинні бути сплачені.

Балансовий план є прогнозом зміни активів і пасивів підприємства в планованому періоді. Метою розробки балансового плану є оцінка потреби підприємства в окремих видах активів і визначення можливих джерел їх покриття, необхідних для прогнозування фінансової рівноваги і платоспроможності підприємства на кінець планованого періоду.

Розробка балансового плану проводиться формою № 1 (бухгалтерського балансу), в якому існує наступне співвідношення розділів: сума активів рівна сумі пасивів і власного капіталу.

Звернемо увагу на методичні прийоми, за допомогою яких можуть бути визначені планові показники деяких статей активу і пасиву.

Плановий об'єм основних засобів можна визначити шляхом узагальнення інформації про їх наявність на початок планового періоду; планового вибуття у зв'язку із закінченням термінів використання і очікуваного поповнення.

Плановий розмір нематеріальних активів підприємства визначається на підставі плану інноваційної діяльності і кошторисів її фінансування в плановому періоді.

Розмір оборотних активів підприємства, необхідних для формування запасів, може розраховуватися економіко-статистичним методом (на базі динаміки оборотності товарів, яка реально склалася на даному підприємстві) або шляхом прямих техніко-економічних розрахунків (з урахуванням таких чинників, як організація господарських зв'язків з постачальниками, інтервал і об'єм постачання, транспортна норма відправлення товарів, дальність перевезення, кількість асортиментних груп і ін.).

Дебіторська заборгованість виникає у зв'язку з кредитуванням постачальників або покупців у разі неспівпадання в часі моменту оплати за товар і моменту передачі його у власність. Планування розмірів дебіторської заборгованості проводиться окремо по видах: дебіторська заборгованість по операціях, пов'язаних із закупівлею товарів у постачальників; дебіторська заборгованість по операціях, пов'язаних з реалізацією товарів покупцям; інші види (авансові платежі до бюджету, аванси, видані працівникам, векселі). Розрахунок планового розміру кожного виду дебіторської заборгованості проводиться на підставі прогнозування об'ємів операцій, які приводять до виникнення заборгованості і аналізу періоду погашення заборгованості, який фактично склався в передплановому періоді.

В процесі оперативного фінансового планування прогнозується розмір грошових коштів підприємства, які повинні знаходитися на кінець планового періоду в касі, в дорозі і на розрахунковому рахунку. Розмір грошових коштів в касі визначається виходячи з операційних потреб - для виконання розрахунково-касових операцій. Розмір грошових коштів в дорозі залежить від швидкості документообігу, способу інкасації і розміру одноденної виручки. Розміри грошових коштів на розрахунковому рахунку залежить від швидкості обороту грошових коштів підприємства і розміру витрат для забезпечення поточної діяльності.

Плановий розмір статутного капіталу можна визначити, виходячи з прогнозу його змін в результаті реорганізації підприємства, здійснення додаткових внесків засновниками, додаткової емісії акцій і з інших причин, які можуть привести до змін.

Кредиторська заборгованість підприємства виникає у зв'язку з покупкою товарів і інших матеріальних ресурсів з відстроченням платежу, отриманням передоплати, проведенням розрахунків по заробітній платні і з інших причин. Планування кредиторської заборгованості необхідно проводити по кожному виду окремо. Основою розрахунку є прогнозування об'єму операцій, які приводять до виникнення заборгованості і середнього терміну відстрочення платежу, яким користується підприємство по кожному її виду.

Прогнозування кредитів і позик, які необхідно одержати підприємству для фінансування своєї діяльності в плановому періоді, визначається шляхом балансування потреб в засобах і існуючих джерел їх покриття за рахунок власних засобів і кредиторської заборгованості. Отриманий результат розрахунку необхідного розрахунку кредиту рекомендується зіставити з максимально допустимим розміром, при якому забезпечується фінансова стійкість підприємства і позитивне значення ефекту фінансового важеля. Якщо розробка балансового плану виявляє перевищення допустимого рівня боргу, то необхідно скоректувати проведений раніше розрахунок. Метою даного коректування є зниження потреб підприємства в окремих видах активів або пошук можливості збільшення об'ємів власних фінансових ресурсів за рахунок підвищення ефективності господарської діяльності.

Одним з найважливіших документів оперативного фінансового планування діяльності підприємства є план руху грошових коштів. Мета його розробки - прогнозування надходження і вибуття грошових коштів для забезпечення платоспроможності підприємства впродовж планового періоду. Головним завданням плану руху грошових коштів є не тільки визначення планових об'ємів потоків грошових коштів, але і виявлення можливих періодів неплатоспроможності підприємства і розробка заходів, направлених на підвищення ефективності управління грошовими потоками з метою усунення подібних ускладнень.

План руху грошових коштів може розроблятися у формі платіжного календаря, який є балансом грошових надходжень і виплат. Платіжний календар є інструментом оперативного планування, тому практичне його значення тим вище, чим коротше планований період і детальніше визначені джерела надходження засобів і напряму їх використання.

Планування грошових потоків підприємства рекомендується здійснювати по напрямах його діяльності: операційна, інвестиційна, фінансова. Проведені розрахунки узагальнюються в плані і аналізуються з позиції достатності засобів на розрахунковому рахунку для фінансування мінімальних одноденних потреб підприємства і створення необхідного резерву на випадок непередбачених відхилень при виконанні графіків надходження і витрачання засобів.

Поточні фінансові плани, що включають показники формування капіталу підприємства, розробляються на майбутній рік з розбиттям по кварталах.

Початковими передумовами поточного планування розвитку капіталу підприємства є:

стратегія і цільові стратегічні нормативи формування капіталу на майбутній період;

– фінансова політика по окремих аспектах формування капіталу підприємства;

– плановані об'єми виробництва і реалізації продукції і інші економічні показники операційної діяльності підприємства на майбутній рік;

– плановані об'єми інвестиційної діяльності підприємства на майбутній рік відповідно до його інвестиційної програми;

– система розроблених на підприємстві норм і нормативів капіталоємності окремих видів продукції і видів діяльності;

– середні ставки відсотка на ринку капіталу, що прогнозуються на майбутній рік по окремих фінансових інструментах;

– результати аналізу формування капіталу в попередньому періоді.

Оскільки ряд початкових передумов розробки поточних планів носять імовірнісний характер і розкид їх параметрів в умовах сучасної економічної нестабільності країни досить високий, поточні фінансові плани підприємства за основними показниками формування капіталу бажано розробляти в декілька варіантах – «оптимістичному», «реалістичному», «песимістичному».

В процесі розробки цього плану повинна бути забезпечена чіткий взаємозв'язок планованих показників доходів від реалізації продукції (валового і чистого), витрат, податкових платежів, балансового і чистого прибутку підприємства.

План доходів і витрат по операційній діяльності є одним з основних видів поточного фінансового плану підприємства, що складається на первинному етапі поточного планування його фінансової діяльності (оскільки ряд його показників служить початковою базою розробки інших видів поточних фінансових планів). Метою розробки цього плану є визначення суми чистого прибутку від виробничо-комерційної (операційною) діяльності підприємства, яка служить головною базою формування власного капіталу з внутрішніх джерел.

План доходів і витрат по інвестиційній діяльності відображає основні аспекти фінансового забезпечення цієї діяльності.

Метою розробки цього плану є визначення об'єму потреб у фінансових ресурсах для реалізації намічених інвестиційних програм, а також можливих надходжень цих ресурсів в процесі здійснення інвестиційної діяльності (доходів від реалізації вибуваючого майна в процесі його заміни, інвестиційного прибутку і т.п.).

У цьому плані відображаються всі витрати, пов'язані із здійсненням реальних інвестицій в майбутньому періоді, а також приростом об'єму довгострокових фінансових вкладень (приріст об'єму короткострокових фінансових вкладень здійснюється за рахунок залишку тимчасово вільних грошових активів у складі оборотних коштів підприємства).

Таким чином, у складі цього виду фінансового плану визначаються інвестиційні потреби в капіталі, які повинні бути забезпечені в процесі його формування, а з іншою - можливості приросту власного капіталу за рахунок інвестиційного прибутку.

Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

- забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

- установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;

- виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

- здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні питання:

- які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;

- які джерела їх надходження;

- чи достатньо фінансових ресурсів для виконання накреслених завдань;

- яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

- як повинен здійснюватися розподіл та використання прибутку на підприємстві;

- як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

 

ОПЕРАТИВНЕ ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ

 

Оперативне фінансове планування це планування на більш короткі терміни часу (до 1 року). Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану. Це пов'язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Оперативне фінансове планування включає:

· Складання платіжного календаря

· Складання касового плану

· Розрахунок потреби в короткостроковому кредиті

Розробка оперативних фінансових завдань і доведення їх до споживачів називається оперативним фінансовим плануванням.

Оперативне фінансове планування забезпечує узгоджену роботу всіх служб, підрозділів в процесі виконання виробничих і фінансових завдань. Воно включає складання оперативних фінансових планів, розробку і доведення до служб підприємства основних показників, контроль за їх виконанням, регулювання ресурсами і досягнення збалансованості в короткі періоди часу надходжень і витрат.

Оперативне фінансове планування являє собою розробку оперативних фінансових планів: кредитного плану, касового плану, платіжного календаря і інш.

Кредитний план - план надходження позикових коштів і повернення їх в намічені договорами терміни.

Касовий план - є планом обороту готівкових грошових коштів і повернення їх в намічені договорами терміни через касу підприємства. Своєчасна забезпеченість готівковими грошовими коштами характеризує стан фінансових відносин між підприємством і його трудовим колективом. Тому складання касових планів і контроль за їх виконанням мають важливе значення для підвищення платоспроможності, що визначає всю фінансово-комерційну діяльність підприємства.

Касовий план складається на квартал і у встановлений термін представляється в комерційний банк, з яким підприємство уклало договір про розрахунково-касове обслуговування.

Касовий план торгового підприємства складається з двох частин:

· прибуткової

· витратної

Перша частина касового плану відображає надходження готівки (крім грошей, що отримуються в банку).

Найважливіша стаття прибуткової частини торгова виручка. Вона обчислюється за даними про розміри товарообігу за винятком продажу по дрібному опту в порядку безготівкових розрахунків.

Друга частина прибуткової частини - інші надходження. Сюди відноситься готівка, яка поступає в касу підприємства у вигляді повернення авансів, отриманих на витрати на відрядження, коштів від видачі путівок в піонерські табір, відомчі пансіонати і погашення дебіторської заборгованості і інш. Виручка від реалізації товарів є найважливішим джерелом надходжень (95%). Інші надходження, як правило, незначні. Вони встановлюються на квартал на основі даних минулого періоду і відомостей про дебіторську заборгованість по окремих особах, а також майбутніх розмірах плати за передбачуване надання послуг.

З загальної суми надходжень необхідно указати суми, які:

· витрачаються на місці з виручки

· здаються в банк

Ці надходження повинні бути своєчасно здані в банк і тільки частина їх, в межах ліміту, використовується на внутрішні потреби.

У розхідній частині касового плану плануються витрати, вироблені готівкою в кожному кварталі.

Основною статтею цього розділу є заробітна плата.

У касовому плані відбивається не весь обсяг фонду оплати праці, а тільки та його частина, яка підлягає виплаті готівкою, так як з нього віднімаються податки, платежі по добровільних видах страхування, погашення позик і інш.

Крім заробітної плати в касовому плані визначаються і витрати готівки на виплату постійних надбавок і інших видів оплати труда, пенсій, посібників, премій, командировочний, витрат на купівлю посуду у населення і інші господарські потреби.

Касовий план необхідний підприємству для того, щоб по-можливості точно представити розмір зобов'язань перед працівниками підприємства по заробітній платі і розмір інших виплат. Банку, обслуговуючому підприємство, також необхідний його касовий план, щоб скласти зведений касовий план на обслуговування своїх клієнтів у встановлені терміни.

Схема касового плану торгового підприємства на квартал.

1. Надходження грошей (крім тих, що отримуються в банку) : торгова виручка, інші, разом.

З загальної суми надходжень: витрачається на місці з виручки, здається в банк

2. Витратна частина: заробітна плата, інші види оплати праці, виплата пенсій і посібників, витрати на відрядження, невідкладні господарські потреби, включаючи купівлю склотари у населення, разом витрат.

Платіжний календар це план раціональної організації оперативної фінансової діяльності підприємства.

Зміст оперативного фінансового планування при розробці платіжного календаря полягає у визначенні конкретної послідовності і термінів здійснення всіх розрахунків, що дозволяє своєчасно перерахувати платежі до бюджету, у позабюджетні фонди і забезпечити фінансування нормальної діяльності підприємства.

Платіжний календар складається на короткі проміжки часу (місяць, 15 днів, декаду, 5 днів). Термін визначається виходячи з періодичності основних платежів підприємства. Найбільш доцільно складання місячних планів з подекадним розбиттям. Платіжний календар охоплює всі витрати і надходження коштів підприємства як в готівковій, так і безготівковій формі, включаючи взаємовідносини з бюджетною системою і банками. Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.


Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 222 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ПО ОТРИМАННЮ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ. ЕТАПИ ПРОЦЕСУ КРЕДИТУВАННЯ | Категорії кредиту | НЕБАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ | КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ. | СКЛАД І СТРУКТУРА ОСНОВНИХ ФОНДІВ І ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВ | ВАРТІСНА ОЦІНКА ОСНОВНИХ ФОНДІВ І ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ | ПОРЯДОК НАРАХУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ФОНДІВ | РІШЕННЯ. | ФІНАНСУВАННЯ ПОТОЧНОГО І КАПІТАЛЬНОГО РЕМОНТУ ОСНОВНИХ ФОНДІВ | СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.| СУТНІСТЬ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ

mybiblioteka.su - 2015-2021 год. (0.104 сек.)