Суспільний і державний лад англосаксів

Тема 7. Середньовічна держава і право Англії

1. Ранні англосаксонській держави. Об’єднання Англії. Нормандське завоювання і його вплив на суспільний і державний лад Англії в ХІ-ХІІ ст.. Центральні органи влади. Місцеве управління. Суд.

2. Станово-представницька монархія в Англії. Велика Хартія Вольностей 1215 р. Король. Парламент. Органи місцевого управління. Судова система.

3. Абсолютна монархія в Англії. Особливості англійського абсолютизму. Король і парламент. Таємна рада. Зоряна палата. Висока комісія. Місцеве управління.

4. Джерела права. Загальне право. Право справедливості. Статутне право.

Суспільний і державний лад англосаксів

На початку нашої ери Британські острови були заселені кельтськими племенами, за якими в науці закріпилась умовна назва "бритти". У середині І ст. вони опинилися під владою Римської імперії, панування якої тут мало характер воєнної окупації. Серед підкореного населення часто піднімалися повстання. Вони та загальна криза Римської імперії призвели до того, що римські легіони покинули острови. Офіційно римське панування в Британії закінчилося в 410 р. Британія знову розпалася на незалежні кельтські області. У другій половині V ст. до Британії з континенту розпочалося масове вторгнення північно-германських племен (англів, саксів, ютів, фризів), яких, зазвичай, називали загальним іменем - англосакси. Вони витіснили кельтів на північ (у Шотландію) та на захід (в Уельс) і оселилися на острові. Процес класоутворення, що вже розпочався в англосаксів, привів до утворення семи королівств (Кент, Уессекс, Суссекс, Ессекс, Східна Англія, Нортумбрія, Мерсія). Між ними точилася постійна боротьба, під час якої панівне становище посідало то одне, то інше королівство. Зрештою, у 829 р. король Уессекса Егберт об'єднав їх в одну державу, що стала називатись Англією.

У цей час з'являється диференціація населення, серед якого виділяються: родоплемінна знать (ерли), вільні общинники (керли), напіввільні (лети) та домашні слуги.

Верховним державним органом був вітенагемот (вітан мудрий), до складу якого належало від 30 до 100 осіб, які представляли вище духовенство, родоплемінну знать, заможних феодалів (танів), королівських посадовців, і сам король. До повноважень цього органу належали: обрання короля, формування вищого суду, обговорення та прийняття законів, запровадження податків, вирішення питань війни й миру.

Значні повноваження зосереджувалися в руках короля: у військовій сфері, управління земельним фондом, право на чеканку монети, встановлення мита, а потім і податків.

Королівський двір перетворюється на центр управління країною. З'являються такі посадові особи: камерарій (відповідав за фінанси та майно), маршал (збройні сили), капелан (королівська канцелярія). Поступово запроваджується поділ країни на округи (графства), що замінює родоплемінний поділ. Графства поділяються на сотні, а сотні — на десятки. Отже, на початку XI ст. в Англії сформувалася централізована бюрократична система управління.

10.2. Феодальна монархія в Англії після нормандського завоювання (ХІ-ХІІ століття)

Становлення феодального ладу в Англії було завершено нормандським завоюванням (1066 р.) істор. обл. на П.-З. Франції, біля берегів Ла-Манша. В 911 г. дат. вікінги встановили панування над морським прибережжям і заснували на р. Сена герцогство Нормандія (Normandia). Назва від етноніму нормани - 'північні люди', загальна назва скандинавів (Скандинавський півострів – Норвегія, Швеція, Данія) в середні віки.), що закріпило характерні особливості англійського феодалізму - політичне об'єднання країни та централізацію державної влади. Усі землі Англії були поділені між переможцями - нормандськими й іншими французькими феодалами, котрі утворили верхівку класу феодалів. Розділ землі був проведений у декілька етапів у міру захоплення території та конфіскації землі у представників англосаксонської знаті. Тож володіння великих феодалів були розпорошеними в різних частинах країни та не утворювали суцільних територіальних князівств. Підтримка великими феодалами сильної королівської влади, зумовлена необхідністю утримувати панування над ворожим населенням і закріпаченим селянством, мала тимчасовий характер, оскільки суперечила їхньому прагненню досягти політичної самостійності та незалежності. Королі нормандської династії в своїй діяльності спиралися на середніх і дрібних феодалів, зацікавлених у закріпаченні селян й охороні своїх прав від зазіхань великих феодалів. Феодально-ієрархічна драбина, котра ще не зовсім сформувалася, була укріплена встановленням безпосереднього зв'язку між усіма її сходинками - васалами окремих сеньйорів і королем (Солсберійська присяга 1086р.), що й були особливістю ленної системи в Англії. Тоді король запропонував усім вільним князям присягнути йому на вірність.

На чолі держави стояв монарх, який здійснював вищу судову, законодавчу та виконавчу владу.

Вищим органом центрального управління була - королівської курії, що поєднувала функції виконавчого, судового та фінансового органу.

До її складу належали маршал, камерарій (керував королівським майном) і канцлер (особистий секретар короля). Відтак з посиленням королівської влади у складі курії виділяються окремі відомства - палата шахової дошки на чолі зі скарбником (центр фінансового управління), відомство канцлера, Вищий суд короля на чолі з юстиціарієм.

При королі діяла також Велика рада, що складалася з великих феодалів і найвпливовіших посадовців. З часом вона поділилася на дві палати - судову та казначейства.

У XII ст. король Генріх II (1154—1189) здійснив судову та військову реформи.

Суть військової реформи: військова служба феодала на користь короля за користування загальним наділом була замінена сплатою "щитових грошей", за які король мав змогу наймати на військову службу будь-кого.

Основні складові судової реформи:

· центральні королівські суди (яким тепер були підсудні майже всі кримінальні злочини) через інститут роз’їзних суддів (як представники центру регулярно об'їздили графства та розглядали всі справи, підсудні короні) були пов'язані з окружними й обласними судами. Розслідування таких справ тепер здійснювалося через присяжних - 12 лицарів і 4 вільних людей, які під присягою повинні були повідомляти про всі злочини, скоєні в окрузі;

· кожна вільна людина Англії відтепер мала право за певну плату перенести майновий (земельний) спір у королівську курію, що підривало судову владу окремих феодалів (сеньйоріальних судів) та водночас посилювало й розширювало королівську юрисдикцію.

У військовій сфері відроджувалося колишнє англосаксонське народне ополчення. З цією метою запроваджувалася військова служба для всього вільного населення. Кожний вільний (феодал, селянин, міщанин) повинен був власним коштом придбати необхідну зброю. У такий спосіб створювалося нерегулярне військо, котре король міг протиставляти своїм неслухняним васалам.

Отож, у ХІІ-ХІІІ століттях в Англії утворюється система центральних установ, яка виросла з управління королівського палацу та ще більше зміцнила королівську владу.

Дата добавления: 2015-07-08