Філософія як світогляд

Відомо, що слово «філософія» походить від грецьких слів «люблю» та «мудрість» (любов до мудрості), у широкому сенсі — це фо­рма самопізнання людини, суспільна свідомість (можливість адекватного пізнання навколишнього світу), вчення про загаль­ні принципи існування буття (за античною традицією). Дещо пі­зніше філософію стали трактувати як науку про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства й мислення (у марксизмі).

Зауважимо, що цей термін ввели античні філософи. Одним з перших ним став послуговуватися Піфагор, який вважав, що муд­рістю про істини світу володіє лише Бог, пересічна людина може лише любити цю мудрість і прагнути до неї. З огляду на це людей, які жили за такими принципами, стали називати філософами.

«філософія»: філософія є формою світоглядних знань (її найвищим теоретичним рівнем) про буття людини, найістотніші взаємовідносини з природою, сус­пільством і духовним життям у всіх основних формах його іс­нування. Філософія раціональним способом прагне створити щонайбільш узагальнену картину світу й визначити в ній міс­це людини (що збігається з основним завданням світогляду).

Світогляд – система принципів, поглядів, цінностей, ідеалів і переко-нань, які визначають направлення діяльності та відношення к дійсності окремої людини, соціальної групи, класа або сусп в цілому.

Світогляд складається із елемен-тів, які належать усім формам сусп. свідомості; велику роль у ньому відіграють філософські, наукові, полі-тичні, моральні та естетичні погляди. В усіх антагоністичних сусп. велику роль у формуванні світогляду віді-грає релігія. Філ.погляди та переко-нання складають фундамент всій сис-теми світогляду: саме філософія виконує функції свідомості, раці-онально-уявленого виявлення та об-грунтування світоглядних настанов. Головним питанням світогляду є основне питання філософії – це проб-лема відношення мислення до буття, свідомості до матерії. В залежності від його вирішення розпізнають два основних вида с.: матеріалістичний та ідеалістичний.

С. є відображенням сусп.буття. У класовому сусп. він виражає класо-вий х-р, де пануючим являється світогляд пануючого класу. В соціалі-стичному сусп. с. зберігає свою класову природу, проте с. робочого класу починає вистуати як с. всього сусп., його науково-теоретичну і ідей-но-політичну основу складає марк-сизм-ленінізм. В умовах соціалізму свідоме і цілеспрямоване виховання комуністичного с. виступає як одне із головних завдань діяльності комуніс-тичної партії та держави.

Для якісної хар-ки с. суттєва наявність у ньому не тільки знань. а й переконань.

Важливу роль у с. психологічних, соціально-психологічних та емоцій-них моментів обумовлено тим, що вони визначають риси хар-ра і настрою людини, а в остаточному підсумку - готовність до дії, до бо-ротьби за принципи свого с.

Власне переконання, зростаючі на основі знань, являються джерелом активності особи, групи, класа. Тут с. стикається з мораллю.

Дата добавления: 2015-07-08