НЕ 1.2. Становлення методики ознайомлення дітей з природою

План

1. Я.А. Коменський про значення природи у навчанні і вихованні дітей.

2. Педагогічні ідеї Ж.Ж. Руссо щодо використання природи як засобу розвитку дітей.

3. Внесок Й.Г. Песталоцці у розвиток методики ознайомлення дітей з природою.

4. Значення педагогічних поглядів Ф. Фребеля і М. Монтессорі для розвитку методики як науки.

5. Російська педагогіка про використання природи у вихованні дітей дошкільного віку.

6. К.Д. Ушинський про використання природи у навчанні і вихованні дітей.

7. Діячі освіти України про формування особистості дитини засобами природи.

Література (основна):

1. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою.- К.: Вища школа, 1993.- с.12-30.

2. Історія дошкільної педагогіки /За ред. З.Н.Борисової.-К., 1990.

Література (додаткова):

3. Русова С.Ф.Теорія і практика дошкільного виховання. -Львів, 1993. - 26 с.

4. Сухомлинський В.0. Серце віддаю дітям // Вибрані твори в п'яти томах. -К., 1977.-Т.З..

Класики захiдноєвропейської прогресивної педагогiки вважали природу важливим фактором виховання дошкiльникiв.

1. Видатний чеський педагог Я. А. Коменський (1592-1670) зробив великий внесок у розроблення питання про роль природи у вихованнi дiтей. Людина, на його думку, частина природи i повинна розвиватися за законами природи. Правильне виховання, за Я.А. Коменським, має будуватися вiдповiдно до природи дитини, її можливостей. В усьому потрiбно наслiдувати природу, послiдовно розвиваючи сили дитини.

Я.А. Коменський вважав, що вже з раннього вiку слiд давати дiтям потрiбнi знання про природу, якi є такими ж важливими для розумового розвитку дiтей, як i знання мови, математики тощо. У творi «Материнська школа» Я.А. Коменський зробив спробу визначити обсяг знань, якi повиннi засвоїти дiти в першi шiсть рокiв життя. На його думку, дитина повинна ознайомитися з тим, що таке дощ, снiг, знати дерева, квiти, трави, звiрiв, якi найбiлъш часто зустрiчаються. Це було першою спробою в педагогiцi окреслити коло знань про природу для дошкiльникiв.

Виходячи у розумiннi процесiв пiзнання з позицiй матерiалiстичного сенсуалiзму, Я.А. Коменський вважав, що пiзнання природи дитиною повинно починатися з реальних явищ i предметiв. Навчання треба починати «не з словесного тлумачення про речi, а з предметного над ними спостереження».

Наочнiсть Я.А. Коменський називав «золотим правилом навчання». Засобами наочностi, на його думку, повиннi бути як реальнi предмети, так i картини. У материнськiй школi Я.А. Коменський рекомендував використовувати в роботi з дiтьми iлюстрації. В книгах, наголошував вiн, можуть бути намальованi гори, долини, дерева, птахи, риби тощо. Поряд iз спостереженнями реальних предметiв, розглядання iлюстрацiй повинно допомагати дiтям у пiзнаннi природи.

Під час навчання Я. А. Коменський рекомендував використовувати рiзнi аналiзатори, щоб слух поєднувався з зором i слово з дiяльнiстю руки. Погляди Я.А. Коменського були прогресивними i мали великий вплив на розвиток свiтової педагогiчної думки.

Цiкавi погляди на роль природи у формуваннi особистостi дитини були висловленi видатним французьким мислителем Ж. Ж. Руссо (1712-1778).

2. Ж.Ж. Руссо був прихильником природного виховання, тобто такого, яке вiдповiдало особливостям дiтей i було близьким до природи. За глибоким переконанням Ж.Ж. Руссо, перебування дiтей серед природи, на повiтрi змiцнює їх фiзичнi можливостi, впливає на формування тiла. Вiн рiшуче вiдмовлявся вiд виховання дітей в умовах мiст, вважаючи їх атмосферу нездоровою. Ж.Ж. Руссо вважав, що повноцiнний фiзичний розвиток можна здійснювати, лише виховуючи дiтей серед природи, закликав посилати дiтей вiдновлювати серед полiв силу, втрачену у нездоровiй атмосфері надто густо заселеної мiсцевостi.

Чудовими засобами фiзичного розвитку Ж.Ж. Руссо вважав прогулянки на лоно природи, де дiти мали змогу бiгати, стрибати, задовольняючи природнi потреби у рухах, а також рiзноманiтнi iгри з матерiалами - снiгом, водою. Проте звертає на себе увагу своєрiднiсть поглядiв Ж.Ж. Руссо на питання керiвництва дітьми. Ось маленькi пустуни, що грають на снiгу: вони посиніли, задубіли, ледве ворушать пальцями. Пiти i погрiтися — це залежить вiд них, але вони цього не роблять; якщо ж їх примусити до цього, жорстокiсть примусу вони вiдчують у сто разiв сильнiше жорстокості холоду. Безумовно, використання методу природних покарань щодо маленьких дiтей не може бути сприйняте як гуманне.

Важливого значення надавав Ж.Ж. Руссо здiйсненню розумового виховання пiд час ознайомлення з природою, особливо таких розумових якостей, як допитливiсть i увага. У творi «Емiль, або про виховання» Ж.Ж. Руссо радив виховувати у дiтей увагу до явищ природи, тоді вони стануть допитливими. Основний шлях для цього – прогулянки з дiтьми на лоно природи, пiд час яких вихователь знайомить дiтей лише з тими об’єктами, якi самi привернуть увагу дитини. Розумовий розвиток, на думку Ж.Ж. Руссо, повинен основуватися на самодiяльностi дитини, яка дослiджує навколишнi предмети. Завдання ж вихователя полягає у пiдтримцi i розвитку у дитини інтересу до того, що її зацiкавило. Пiд час оцiнки цих рекомендацій у наш час слiд вiдмiтити їх важливiсть для побудови навчання на внутрiшнiй активностi дитини. Однак не можна погодитися з деякими приниженням Ж.Ж. Руссо ролi вихователя, з вiдмовою вiд спрямованого систематичного навчання.

Важливого значення пiд час ознайомлення дiтей з природою Ж.Ж. Руссо надавав iграм з природними матерiалами. Вiн вважав, що маленькі гiлки дерев з плодами i листками, макiвки, в яких пересипаються зернята, солодковий корiнь, який дитина може смоктати i жувати, будуть забавляти її такою ж мiрою, як i прекраснi iграшки.

Будучи сенсуалiстом, Ж.Ж. Руссо розглядав розвиток органiв чуттiв як важливу передумову розумового розвитку, яке спирається на вивчення навколишнього свiту. Тому Ж.Ж. Руссо високо цiнував ознайомлення з природою в дошкiльному вiцi для розвитку аналiзаторiв. Дитина, вказував вiн, хоче до всього доторкнутися, взяти все в руки. Не слiд перешкоджати цiй допитливостi, оскiльки вона дає дитинi першi найпотрiбнiшi знання. Саме таким шляхом вона навчається вiдчувати тепло i холод, твердiсть i м’якiсть, легкiсть i важкiсть тiл, судити про їхнi розмiри i всi доступнi вiдчуттю властивостi за допомогою зору, дотику, через оцiнку зором того вiдчуття, яке вона одержала за допомогою пальцiв.

Погляди Ж.Ж. Руссо на виховання дитини серед природи були прогресивними, але цiннiсть вiд спiлкування дiтей з природою значною мiрою знижувалася через вiдмову вiд цiлеспрямованого систематичного навчання.

3. У педагогiчних творах видатного швейцарського педагога Й.Г. Песталоццi (1746-182 7) «Як Гертруда вчить своїх дiтей», «Лiнгард i Гертруда», «Книга для матерiв», «Метод. Пам’ятна записка Песталоццi» знайшла втiлення iдея розвитку здiбностей людини вiдповiдно до законiв природи. Подiбно до Ж.Ж. Руссо, Й.Г. Песталоццi наголошував на значеннi ознайомлення з природою для нагромадження чуттєвого досвiду дiтей, на основi якого будується вся наступна робота над розвитком понять. Природа, вказував вiн, - це джерело, завдяки якому розум пiднiмається вiд неясних чуттєвих сприймань до чiтких понять. Тому, на думку Й.Г. Песталоццi, дитину з раннiх етапiв розвитку слiд ввести у всю багатоманiтнiсть навколишньої природи. Єдиний, справжнiй фундамент людського пiзнання — сприймання природи. Весь запас знань, яких набуває людина за допомогою вiдчуттiв, є результатом уважного ставлення до природи. Ознайомлення з предметом буде тим глибшим, чим бiльша кiлькiсть вiдчуттiв вiзьме участь у його обстеженнi.

4. Послiдовним прихильником виховання дiтей серед природи був видатний нiмецький педагог Фрідріх Фребель (1782-1852).

Засновник дитячих садкiв у Нiмеччинi, Ф. Фребель, називаючи так дитячий заклад, мав на увазi, що дiти бiльшу частину часу будуть проводити на вiдкритому повiтрi, в саду, пiд безпосереднiм впливом природи. З iншого боку, назва «дитячий садок» означала, що у виховному закладi буде забезпечено такий же догляд за дiтьми, як у хорошому саду за рослинами. Основнi педагогiчнi iдеї Ф. Фребеля знайшли вiдображення у книзi «Дитячий садок». Вiн вважав природу невичерпним джерелом для здiйснення розумового, морального виховання. догляд за рослинами, тваринами, вплив на природу формують дух i пiзнання дитини, її характер i почуття, є джерелом для внутрiшнього морального вдосконалення.

Ф. Фребель важливого значення надавав ранньому залученню дiтей до працi. На його думку, людина повинна бути пiдготовленою до майбутнъої сумлiнної i продуктивної працi. Вiн розробив детальнi рекомендації для створення городiв у дитячих садках і органiзації працi дiтей на них. Деякi з його методичних розробок i понинi використовуються у дошкiльних закладах.

Виключно важливого значення надавав Ф. Фребель розвитку пiзнання дiтей, рекомендуючи проводити екскурсiї у мальовничi околицi рiдних осель. Враження вiд спiлкування з природою повиннi вiдбиватися в iграх. Вiн розробив систему рухливих iгор, побудованих на наслiдуваннi явища природи, тварин (iгри у метелика, в квiти, лисиця ходить навколо, кiт і мишi). Всi цi iгри супроводжувалися пiсеньками.

Цiкавими у спадщинi Ф. Фребеля були рекомендацiї щодо проведення свят у природi (свято першої квiтки, свято колоска тощо).

У педагогiчнiй спадщинi Марiї Монтессорi (1870—1952), її працi «Метод наукової педагогiки, що застосовується до дитячого виховання в будинках дитини» важливе мiсце вiдводилося природi як засобу розумового, морального розвитку і змiцнення фiзичних сил дитини.

Природа, особливо в дитячому вiцi, пiдкреслювала М. Монтессорi, потрiбна для розвитку розуму і тiла, для формування людини, оскiльки вона належить природi. Найкращий спосiб змiцнити дитину – органiзувати її спiлкування з природою.

Для психiчного життя дитини потрiбно збагачувати її враженнями вiд природи. Основними засобами для досягнення цього є органiзацiя працi на землi, вирощування рослин i тварин, спостереження за природою.

М.Монтессорi наголошувала на створеннi в будинках дитини невеликих городiв, де дiти з чотирирiчного вiку мали б змогу працювати на клаптиках землi, утримувати курей, голубiв. Вона пiдкреслювала, що нiщо так не розвиває почуття природи, як пiклування про живих iстот. У дiтей збiльшується iнтерес до спостережень, розвивається вiдповiдальнiсть за життя живих iстот. Однак, за спостереженнями Є.І. Тихєєвої, яка вивчала практику роботи з дiтьми у будинках дитини у Римi, природа мало використовувалася у роботi з дiтьми. Дiти були зайнятi в основному штучними дидактичними матерiалами.

5. У росiйськiй педагогiцi питання про роль природи у вихованнi дiтей уперше ми знаходимо у працях В.Ф. Одоєвського (1804-1869) «Наука до науки», «Досвiд про педагогiчнi способи при початковiй освiтi дiтей», «Розмови з дiтьми» та iн. В.Ф. Одоєвський вiдзначав важливе значення природи для розвитку у дiтей спостережливостi, вмiння бачити у стосунках з предметами змiни, для розвитку мови. В.Ф. Одоєвський радив вихователям привчати дитину не тiльки дивитися на наколишнi предмети, але й бачити вiдмiннiсть їх одне вiд одного. Для того, щоб спонукати дiтей до спостережень, В. Ф. Одоєвський рекомендував використовувати запитання, наприклад: чи пахне бальзамiн, чи колiр зiв’ялої квiтки такий самий, як і свiжої тощо. Вiн вказував на потребу створення при дитячих закладах городiв, де дiти самi зможуть садити овочевi рослини. Надалi з дiтьми потрiбно проводити бесiди, уточнювати стан рослин, які вони садили, тощо.

Значний вплив на розвиток педагогiчної думки мали погляди росiйських революцiонерiв-демократiв О.І. Герцена, ВГ. Бєлiнського, М.О. Добролюбова, М.Г. Чернишевського.

О.I. Герцен (1812-1870) в окремих своiх творах («Досвiд бесiди з молодими людьми», «Листи про вивчення природи» та iн.) винятково важливого значення надавав природi як засобу розумового розвитку людини. У статтi «Публiчнi читання пана професора Рульє» вiн зазначав, що вважає майже неможливим без природознавства виховати дiйсно могутнiй розум. О.І. Герцен пiдкреслював, що з вивчення природи треба починати виховання для того, щоб очистити дитячий розум вiд забобонiв, дати йому змужнiти на цiй здоровiй основi. Поряд з розумовим розвитком повинно йти i формування моральних якостей особистостi. На думку О.І. Герцена, дитячi враження, отриманi вiд спiлкування з природою, проводжають людину далеко у життя і змiцнюють у нiй бажання вiддати своi сили служiнню Батькiвщинi.

На думку В.Г. Белiнського (1811-1848) природничi науки найбiльше можуть зацiкавити дiтей. Цей предмет близький дiтям тому, що вони на кожному кроцi стикаються з природою, а отже, виховання їх треба починати з вивчення природи.Багато сил В.Г. Белiнський вiддав боротьбi за вироблення високих критерiїв оцiнки дитячої художньоi лiтератури. Твори дитячої художньої лiтератури повиннi прищеплювати дiтям любов до природи, навчити розумiти прекрасне у природi. Вiн наполягав, щоб виховання дiтей здiйснювалося на високохудожнiх зразках прози i поезiї. В.Г. Бєлiнський високо оцiнював поезiю О.С. Пушкiна, вказуючи на органiчний зв’язок його поезiї з природою. Справжня поезiя одухотворяє природу, примушує говорити i нiмий камiнь, і квiтку, і польову билину. Природа i життя збуджували б тiльки холодний подив, якби вони не були наскрiзь проникнутi поезiєю. Вплив поезiї на розумiння прекрасного в природi В.Г. Бєлiнський вбачав у тому, що поезiя наближує природу до дiтей, робить сприймання її бiльш доступним і зрозумiлим.

Високо оцiнював вплив природи на формування дiтей М.О. Добролюбов (1836-1861). У сгаттi «Про значення авторитету у вихованнi» вiн вiдзначав, що дiти дуже охоче тягнуться до природи. З радiстю вивчають усе дiйсне, а не вигадане, їх захоплюють усi живi явища.

У поглядах М.О. Добролюбова проводиться думка про вплив природи на формування матерiалiстичного свiторозумiння, розвиток доказовостi у судженнях дiтей. На його думку, природничi науки привчають дiтей не задовольнятися простими iмовiрностями, а примушують в усьому шукати достатнi i переконливi причини.

Пiд час вивчення природи потрiбно бiльше користуватися наочнiстю, вивчати її безпосередньо. Що може бути краще для дiтей,— зазначав М.О. Добролюбов, як не вивчення природничих наук не за допомогою книжок, а практично, наочно, на вiдкритому повiтрi, з живими спостереженнями і дослiдами. Поряд з цим важливе мiсце у вивченнi природи М.О. Добролюбов надавав книзi та iлюстрацiям. Вiн рiшуче засуджував усякий мiстицизм у художнiх творах для дiтей, вважаючи, що художнi твори та iлюстрацiї до них повиннi правдиво вiдображувати навколишню природу.

Високо оцiнював М.О. Добролюбов вплив природи на виховання у дiтей почуття любовi до Батькiвщини. У статтi «Росiйська цивiлiзацiя, написана паном Жеребцовим» М.О. Добролюбов зазначав, що у першому своєму проявi патрiотизм i не має iншої форми, крiм пристрастi до полiв, рiдних гiр, золотих забав перших рокiв.

Важливий вплив на розумiння завдань естетичного виховання дiтей засобами природи мала розробка М.Г. Чернишевським (1828-1889) матерiалiстичної естетики в його роботi «Естетичне вiдношення мистецтва до дiйсностi». На думку М.Г. Чернишевського, прекрасними є життя, природа, яка iснує об’єктивно, розвиваючись за своїми законами. Природа — це невичерпне джерело прекрасного, з неї людина черпає насолоду, її вiдображає у творах мистецтва. В природi є багато таких видовищ, якими можна тiльки захоплюватися, там нiчого засудити. У пiзнаннi прекрасного в природi треба йти вiд першоджерела — вiд самої природи, оскiльки краще справжньої троянди уява не може нiчого створити.

Отже, вiдзначаючи могутнiй вплив природи на формування особистостi, революцiонери-демократи особливо гiiдкреслювали значення вивчення природи для формування правильних матерiалiстичних уявлень про неї, розвитку розумових здiбностей, естетичного сприйняття природи та формування почуття любовi до Батькiвщини.

Є.М. Водовозова висувала завдання всебiчного розвитку дiтей, починаючи з раннього вiку. Важливу роль у здiйсненнi цих завдань вона вiдводила природi.

Уперше в росiйськiй педагогiцi Є.М. Водовозова визначила коло предметiв i явищ природи, з якими слiд ознайомлювати дiтей, а також диференцiювала їх для дiтей рiзного вiку. Рекомендований нею обсяг знань стосувався сезонних явищ у природi, життя рослин i тварин.

Основним шляхом пiзнання дiтьми природи i розвитку на цiй основi розумових здiбностей вона вважала спостереження. Розвиток спостережливостi пов’язувався нею з розвитком допитливостi, iнтересу до того, що нас оточує, удосконаленням органiв чуттiв. Є.М. Водовозова рекомендувала широко використовувати прогулянки i екскурсiї на лоно природи: в лiс, на луки, поле, рiчку. Бажаючи розумово розвинути свого вихованця, наполягала вона, вихователь не повинен втрачати жодного дня, сприятливого для прогулянки з дитиною з метою пробудження її спостережливостi, уваги та iнтересу до природи.

Для розвитку спостережливостi Є.М. Водовозова рекомендувала спиратися на активнiсть дитини, показувати предмети з усiх сторiн.

Великого значення в розумовому i моральному вихованнi дiтей вона надавала працi в природi. Для цього Є.М. Водовозова радила вiдвести дiтям невеликий клаптик землi, дати вирощувати їм рiзноманiтнi рослини, брати участь у доглядi за свiйськими тваринами тощо. Для розвитку спостережливостi вона рекомендувала проводити з дiтьми дослiди, якi б показали властивостi явищ у природi, пiдводили їх до встановлення зв’язкiв.

Крiм спостережень пiд час прогулянок, на городi, в саду Є.М. Водовозова рекомендувала створювати для дiтей «природничi кабiнети» - кутки природи.

Спостереження на прогулянках, екскурсiях, на думку Є.М. Водовозової, повиннi супроводжуватися розповiддю дорослого, щоб дитина усвiдомлювала явища, якi вона спостерiгає. Важливе мiсце у збагаченнi знань про природу Є.М. Водовозова вiдводила художнiй лiтературi. Нею були написанi серії оповiдань «3 росiйського життя i природи».

На думку Є.М. Водовозової, розумове виховання повинне йти поруч з моральним i естетичним. Саме у спiлкуваннi з природою, в процесi догляду за рослинами, тваринами потрiбно здiйснювати формування благородних почуттiв, любовi до живих iстот, почуття жалю до них. Естетичнi ж почуття, пiдкреслювала Є.М. Водовозова, найлегше i найвiльнiше розвиваються за таких умов: коли дитинi дають змогу добре i багато бачити і спостерiгати — рослин, тварин, картини природи i її явища.

Погляди на природу як важливий засiб виховання дiтей дошкiльного вiку були втiленi у практику роботи перших дитячих садкiв А.С. Симонович (1840—1933) — представником демократичного напрямку в росiйськiй дошкiльнiй педагогiцi.

Розвиваючи iдею народностi К.Д. Ушинського, А.С. Симонович вводить заняття ознайомлення з рiдною природою (так званi заняття з краєзнавства).

У дошкiльному вiцi дiти повиннi мати уявлення про сонце, мiсяць, небо, хмари, дощ, снiг, лiд, грозу, рiчку, поле, лiс, луки, камiння, квiти, дерева, птахiв, комах, молюскiв.

На заняттях iз старшими дiтьми проводилися цiкавi фiзичнi дослiди, екскурсiї до рiчки, у парк, пiд час яких дiти спостерiгали природу, змiни в нiй. Прогулянки i екскурсії супроводжувалися бесiдами, збором рiзних предметiв — рослин, камiнцiв тощо. На наступних заняттях дiтям читали i розповiдали про життя природи з метою поглиблення знань. Навеснi і влiтку дiти працювали у саду, висаджували квiти, овочi, спостерiгали за мешканцями саду — птахами, комахами, вивчали їхнi повадки. Все це сприяло фiзичному, розумовому i моральному розвитку дiтей.

Високо оцiнювалась роль природи у вихованнi дошкiльникiв Є.І. Конрадi (1838-1898) — вiдома письменниця-публiцист ХIХ ст. На її думку, в роботi з дiтьми вихователi повиннi вiддавати перевагу елементарним знанням з природознавства, оскiльки їхнiй рiзнобiчний вплив на розвиток розуму, почуттiв, пам’ятi, фантазії не в змозi замiнити нi вивчення мови, нi вправи iз складання чисел та геометричних фiгур. Основою ознайомлення з природою Є.І Конрадi вважала спiлкування дiтей з дiйсними явищами i предметами природи.

Видатний педагог i органiзатор дошiльної справи Є.І. Тихєєва (1866-1944) розглядала природу як елемент середовища, без якого не можна виховати здорову, всебiчно розвинену людину. Природа, писала Є.І. Тихєєва, основний лiкар i вихователь маленької дитини. Вона змiцнює її, лiкує, збагачує знаннями.

Основними шляхами формування у дiтей конкретних уявлень про природу, розвитку органiв чуттiв Є.І. Тихєєва вважала спостереження. Якщо ви хочете дати дiтям уявлення про лiс, радила вона, поведiть туди дiтей. Дайте їм змогу власними очима побачити лiс в усiй його красi i рiзноманiтностi, почути звуки лiсу, вiдчути його пахощi, задовольнити в обстановцi лiсу свою потребу в рухах.

Саме у спiлкуваннi з природою, у рiзноманiтнiй дiяльностi потрiбно, на думку Є.І. Тихєєвої, здiйснювати сенсорне виховання дiтей. Вона виступала з критикою системи М. Монтессорi за її штучнiсть, вiдрив вiд життя.

Спостереження в природi, пiдкреслювала Є.І. Тихєєва, найвiрнiший шлях до розвитку мови дiтей. Важливо пiд час спостережень влучно використовувати художню лiтературу для посилення вражень вiд того, що спостерiгається.

У практицi роботи дитячих садкiв за методом Є.І. Тихєєвої важливе мiсце мала органiзацiя трудової дiяльностi на городi, квiтнику, в кутку природи. В проведеннi працi на городi Є.І. Тихєєва багато в чому наслiдувала рекомендацiї Ф. Фребеля.

Вплив природи на формування дитини не повинен обмежуватися розширенням знань, розвитком розумових процесiв. Природа — могутнiй засiб естетичного i морального виховання. Спiлкування з природою викликає у дiтей почуття радостi, розквiт найкращих сторiн дитячої душi. Що може бiльшою мiрою сприяти розвитковi етичного, нiж усвiдомлення своєї вiдповiдальностi за життя дорогої живої iстоти?

Високо оцiнювала Є. І. Тихєєва вплив природи на естетичне виховання дiтей. Природа, писала вона, найвищий естет, що представляє форми, кольори, матерiали в тому гармонiйному спiввiдношеннi, в тiй вiчнiй красi, якi їй однiй доступнi.

У 1928р. Є.І. Тихєєвою було підготовлено план програму ознайомлення дошкiльникiв з природою. Вона передбачала поступове ускладнення матерiалу вiд груп до груп, що давало змогу створювати у дiтей уявлення про цiлiснi явища в природi на кожну пору року. Програма ознайомлення з природою i сьогоднi не втратила свого значення. Отже, Є.І. Тихєєва на основi прогресивних педагогiчних поглядiв розвинула і вперше практично втілила у життя, в практику суспільного дошкільного виховання ідею використання природи у всебічному розвитку дітей. Зміст праці i спостережень, підбір матеріалів для кутків природи, розроблений Є.І. Тихєєвою, не втратили свого значення i тепер.

У поглядах Л.К. Шлегер (1863-1942) («Практична робота в дитячому садку») вiдзначалося, що основне завдання ознайомлення з природою – пробудження iнтересу у дітей, яке досягається як спостереженнями за явищами природи, так i щоденним розгляданням ілюстрацій.

Багато плідних думок про використання природи у вихованнi дітей знаходимо у спадщинi Н.К. Крупської (1869-1939). Вона розглядала природу як засiб гармонiйного розвитку дiтей, придiляла великого значення перебуванню дiтей на лоні природи як необхiдній умові зміцнення їх здоров’я. Пропонувала влаштовувати майданчики при дитячих садках, робити все для того, щоб малята якомога більше перебували на свіжому повiтрі. Разом з тим вона настійно рекомендувала розгорнути пропаганду серед матерів, розповідати їм про те, яку користь дає перебування дiтей на свiжому повітрi, у природному оточенні.

Н.К. Крупська послідовно проводила в практику iдею про важливу роль природи у розумовому розвитку дiтей. Завдання дитячого садка, вказувала вона, полягає у розширенні кола дитячих знань про природу, у пiзнанні її. У зауваженнях до проекту програми дитячого садка вона називала «жахливо убогим» обсяг вiдомостей про природу, пропонувала розширити цей розділ, зробити програму конкретнішою.

Розширення обсягу знань про природу Н.К. Крупська пов’язувала з розвитком реалістичних уявлень про навколишнє середовище, з формуванням матеріалiстичного світорозуміння.

Насіння містики, вказувала вона, легко заронити в дошкільному віці. Дитячі враження настiльки сильнi, що потім дуже важко позбутися забобонів. Тому надзвичайно важливо саме в дитячому садку давати правильні, матеріалістичні пояснення природних явищ, доступних розумінню дітей.

Під час ознайомлення дiтей з природою Н.К. Крупська рекомендувала використовувати різні методи, щоб забезпечити розв’язання поставлених завдань. Важливе мiсце вона надавала спостереженням. У статті «Методи дошкільної роботи на селi». Н.К. Крупська пiдкреслювала, що надзвичайно важливе завдання працівників дитячих садків, міських i сільських, вчити дітей спостерігати, рекомендувала дошкільним працiвникам частiше показувати дітям, як ростуть рослини і живуть тварини, вивозити дошкільників на екскурсії у поле, до річки і т. ін.

Життєвий досвід, якого набувають діти під час спостережень, за Н.К. Крупською дає їм змогу самостійно підходити до розуміння зв’язків у природі, допомагає кращому матеріалістичному розумiнню природи, нiж будь що iнше. Спостереження розвивають умiння бачити, дають дiтям матерiал для роздумiв.

Н.К. Крупська висунула основнi педагогiчнi вимоги до органiзації працi дiтей дошкiльного вiку, дiтей треба привчати до працi, однак потрiбно, щоб вона насамперед сприяла розширенню дитячого досвiду, розвитковi пiзвавальних процесiв, була доступною.

Високо оцiнювала Н.К. Крупська роль iгор, художньої лiтератури, iлюстрацiї пiд час ознайомлення дiтей з природою. Гра для дошкiльника, - писала вона, спосiб пiзнання того, що нас оточує. Граючись, дiти вивчають колiр, форму, властивостi матерiалiв, рослин, тварин. Спiлкування з природою впливає на розвиток iгрової дiяльностi: у дiтей, що близько стикаються з природою, дуже багато цiкавих iгор.

Iграшки Н.К. Крупська пропонувала оцiнювати з погляду на те, як вони допомагають вивчати наколишнє середовище. Вiддаючи прiоритет методам безпосереднього ознайомлення з природою, вона рекомендувала, щоб молодшi дошкiльники гралися з iграшковими звiрами лише тодi, коли у них складуться певнi реалiстичнi уявлення про цих тварин.

Книжки про природу, на думку Н.К. Крупської, повиннi бути реалiстичними, допомагати дитинi пiзнавати природнi явища i зв’язки мiж ними. Такi ж вимоги висувалися нею i до iлюстрацiй.

Завдання, змiст i методи ознайомлення з природою уточнювалися на з’їздах, конференцiях з дошкiльного виховання, у документах iнструктивного i методичного характеру, програмах.

У 1924 р. На ІІІ з’їздi i в 1925 р. на ІІІ конференцiї з питань дошкiльного виховання розглядалися питання змiсту i методiв роботи дитячих садкiв. Схвалювалася позицiя — наближати дiтей до природи, здiйснювати екскурсiї, вирощувати в умовах дитячого садка рослин i тварин.

Важливе значення мало видання методичного листа «Про роботу з природознавства у дошкiльних закладах» (1927 р.), в якому розвивалися iдеї, виробленi на конференцiї.

У 1932 р. пiдготовлено проект, а в 1934 р. видано першу програму для дитячих садкiв, що мало велике значення у спрямуваннi роботи по ознайомленню з природою.

6. Великий внесок у розробку питання про використання природи у початковому вихованнi i навчаннi дiтей зробив К.Д. Ушинський (1824-1871). К.Д. Ушинський вважав неможливим здiйснення початкового навчання без природи. Природа, вказував вiн, є одним з наймогутнiших агентiв у вихованнi людини, i навiть найретельнiше виховання без участi цього агента завжди вiддаватиме сухiстю, однобiчнiстю, неприємною штучнiстю. К.Д. Ушинський називав природу «всерозвиваючою» i у своїх працях розкривав можливостi використання її для розумового, морального, естетичного i фiзичного виховання дiтей.

Пiдкреслюючи значення природи для розумового розвитку дітей пiд час початкового навчання, К.Д. Ушинський вказував, що природа є першоджерелом реальних вражень, вона близька дитинi i вихователь не знайде бiльш багатого, доступного, рiзноманiтного матерiалу, нiж матерiал навколишньої природи. Логiка природи найдоступнiша для дiтей логiка - наочна i неспростовна Ознайомлення з природою дає змогу наочно i практично засвоювати причини i наслiдки, робити висновки, розвивати мову, тому початкове навчання потрiбно будувати на природному матерiалi.

Основою розумового виховання К.Д. Ушинський вважав розвиток мислення i мови. Тому, складаючи книги для початкового навчання «Рiдне слово» i «Дитячий свiт», вiн широко використовував природознавчий матерiал рiдної природи, зауважуючи, що дiтей не слiд знайомити з курйозами, а привчати знаходити цiкаве в тому, що їх повсякденно оточує. Книги мiстили вiдомостi про неживу природу, рослини, тварин. Знання дiти повиннi отримувати вiдповiдно до пiр року, що має забезпечити нагромадження чуттєвого досвiду i формування системи знань. Щоб навчання не було сухим, далеким вiд дiйсностi i однобiчним, вказував К.Д. Ушинський, щоб дитина розвивалася у всiй своїй живiй, гармонiйнiй природнiй цiлiсностi, треба завжди зважати на мiсце i час.

Традицiї, закладенi К.Д. Ушинським, живi і сьогоднi. Вивченню природи придiляється важливе значення в дитячих садках. Аналiз пiдручникiв для перших класiв свiдчить, що вони мiстять багато текстiв природознавчого змiсту.

Високо оцiнюючи навколишню природу як фактор розумового розвитку дiтей, К.Д. Ушинський в окремих своїх творах розкрив методи, користуючись якими педагог ознайомлює дiтей з природою. Важливу роль при цьому вiн вiдводив наочним методам. Рекомендуючи широко користуватися ними, К.Д. Ушинський обгрунтовував свої рекомендацiї особливостями формування уявлень i понять у маленьких дiтей. Дитина, писав вiн, мислить формами, барвами, звуками, вiдчуттями взагалi, i той даремно i шкiдливо насилував би дитячу природу, хто захотiв би примусити її мислити iнакше. Таким чином, робить висновок К. Д. Ушинський, надаючи початковому навчанню форм, барв, звукiв, ми робимо його доступним дитинi і самi входимо у свiт дитячого мислення.

Серед наочних методiв важливу роль К.Д. Ушинський вiдводив спостереженням. Предмети природничих наук, зазначав вiн, вже наполовину знайомi дитинi, якщо тiльки вона на них подивилася. Примусьте її подивитися уважнiше, введiть її запитаннями в iстотнi подробицi предмета, i вам залишиться сказати лише кiлька слiв, висловити думку, що вже ворушиться в головi учня, і ви даєте мiцну основу його знанням про предмет i пiднесете мислення вихованця на один щабель вище.

Видатний педагог вважав, що саме спостереження збуджують самостiйну думку дитини, розвивають допитливiстъ. Спосгереження, якщо вони проводяться правильно i систематично, сприяють розвитку мислення i мови. Основою розумної, суто людської мови є правильне логiчне мислення, а воно, в свою чергу, виникає не з чого iншого, як з правильних i точних спостережень, зауважував К.Д. Ушинський. Тому для розвитку спостережливостi, на його думку, важливо навчити дiтей бачити предмет з усiх сторiн і в середовищi тих вiдношень, в якi вiн поставлений.

З метою бiлъш повного ознайомлення з предметами навколишнього свiту К.Д. Ушинський рекомендував широко використовувати пiд час спостережень порiвняння, вважаючи, що тiльки процес порiвняння робить зовнiшній свiт надбанням розуму. У розгляданнi предмета вiн пропонував послiдовно переходити вiд зовнiшнiх ознак до бiльш iстотних особливостей.

Серед наочних методiв, на думку К.Д. Ушинського, важливе мiсце в ознайомленнi з навколишньою природою повиннi займати картини. Високо оцiнюючи їх у роботi з маленькими дiтьми, К.Д. Ушинський вiдзначав, що, якщо вчити дитину яким-небудь п’яти невiдомим їй словам, вона буде даремно мучитися над ними. Проте якщо зв’язати з картинкою двадцять таких слiв - дитина засвоїть їх вiдразу. В роботi з дiтьми вiн радив використовувати картини, на яких зображено краєвиди, рослини, тварин. Розглядання їх повинно супроводжуватися бесiдами, порiвняннями.

Цiкавими є думки К.Д. Ушинського стосовно працi дітей у природi для пiзнання її. Лише та праця сприяє розвитку дiтей, в процесi якої вихователь пояснює всi явища і процеси, доступнi дiтям. Із словесних методiв ознайомлення дiтей з навколишньою природою К.Д. Ушинський рекомендував широко використовувати художню лiтературу, особливо усну народну творчiсть казки, загадки, приказки, прислiв’я. Вiн сам дав чудовi зразки оповiдань і казок для дiтей, якi допомагають розширити уявлення дiтей про навколишню природу. Наприклад, оповiдання як сорочка у полi виросла ознайомлює дiтей з процесом вирощування льону i виготовленням тканини. В дитячому читаннi i досi живуть лаконiчнi, доступнi розумiнню дiтей твори К.Д. Ушинського «Васька», «Вiшка», «Чотири бажання» та iн.

Загадки i прислiв’я, побудованi на природознавчому матерiалi, К.Д. Ушинський радив використовувати для того, щоб пов’язати їх з цiкавими поясненнями. Наприклад: «Зоря-зоряниця, красна дiвиця, по лiсу ходила, ключi загубила; мiсяць бачив — не сказав, сонце побачило пiдняло». Дитина може не вiдгадати, що ключi — це роса, але хай пояснить, чому зоря називається красною дiвицею, чому говорять, що зоря губить росу. Важливе значення прислiв’я i загадки мають для оволодiння дiтьми рiдною мовою, оскiльки за формою - це животрепетний прояв рiдної мови, що вилетiв з глибокого джерела — душi народу.

Читання статей (так назвав К.Д. Ушинський маленькi оповiдання) має супроводжуватися бесiдою, порiвняннями, в яких використовуються знання, набутi дiтьми в процесi спостережень. Так, пiсля читання статтi «Васька» вiн радив порiвнювати, наскiльки це можливо, кота з собакою.

Дуже широко у початковому навчаннi, на думку К.Д. Ушинського, слiд використовувати розповiдь. Вона доповнює iншi методи і подобається дiтям бiльше, нiж читання. Педагогiчнi якостi розповiдi мають бути такими, щоб вона легко запам’ятовувалася, не була сухою, щоб подробицi не затьмили головного.

За переконанням К.Д. Ушинського, природа — важливий фактор морального та естетичного виховання. Оцiнюючи i позитивний вплив на формування особистостi, вiн порiвнював її з впливом педагога.

Одним з найважливiших елементiв народностi виховання К.Д. Ушинський вважав оволодiння рiдною мовою і вивчення дiтьми природи. Саме через цi джерела дитина проймається народним духом. Голос рiдної природи, сповнений думок i почуттiв, пробуджує у дитини любов до Батькiвщини.

Вплив природи на формування моральних якостей особистостi К.Д. Ушинський вбачав не тiльки у вихованнi патрiотичних почуттiв. Високо цiнив вiн спiлкування з природою, пiзнання її через лiтературу, через працю в природi для виховання iнших моральних рис.

Важливого значення надавав К.Д. Ушинський працi в природi для формування особистостi дитини. Праця, на його думку, повинна готувати пiдростаюче поколiння до життя, виховувати у нього вольовi якостi, привчати до порядку. Виховання, пiдкреслював вiн, якщо воно спрямоване на щастя людини, має готувати її до працi, бо без неї людина втрачає справжню дорогу в життя. Праця в природi благотворно впливає на фiзичне i духовне здоров’я, робить життя красивим, допомагає створювати достаток.

Засобом морального виховання є художня лiтература, зокрема і твори природознавчого змiсту. Сила справжнiх художнiх творiв, на думку К.Д.Ушинського, полягає в тому, щоб пробуджувати у дiтей почуття, викликати певне ставлення до моральних вчинкiв. Той лiтературний твiр є повчальним, який примушує дитину полюбити моральний вчинок, моральне почуття, моральну думку, висловлену у творi. Видатний педагог виступав проти голого моралiзування у художнiх творах для дiтей, а його оповiдання і казки, вмiщенi в «дитячому свiтi» i «Рiдному словi», були взiрцем дитячої художньої лiтератури, якi своїм змiстом сприяли вихованню моральних якостей у дiтей.

Моральне виховання К. Д. Ушинсъкий тiсно пов’язував з есгетичним. Зв’язок цей, на його думку, полягає в тому, що щира насолода з витонченого сама по собi є джерелом морального почуття. Важливим засобом естетичного виховання К. Д. Ушинський вважав свята зими, весни, лiта, осенi, якi пробуджують поетичнi почуття дiтей, викликають радiснi емоцiї, знайомлять з народними традицiями. Виховання, позбавлене свят, вiн називав сiрим, тьмяним.

Вважаючи природу найважливiшим засобом гармонiйного розвитку особистостi, до якого обов’язково входить i правилъне фiзичне виховання, К.Д.Ушинський висловлювався за перенесення навчальних закладiв у сiльську мiсцевiсть, щоб наблизити дiтей до природи. Вiн вказував, що сучасна педагогiка недооцiнює виховний вплив природи на дитину. Треба сказати, що це закид стосується педагогiки і сьогоднi. Педагогiчна спадщина К.Д.Ушинського, його думки про роль природи у вихованнi дiтей розроблялися його послiдовниками i не втратили актуальностi і в наш час.

Розробку iдей К.Д. Ушинського ми знаходимо у працях його ученицi i послiдовницi Є.М. Водовозової (1844—1923). Основнi погляди на роль природи у вихованнi дiтей знайшли вiдображення у її книзi «Розумове i моральне виховання дiтей вiд першого виявлення свiдомостi до шкiльного вiку», яка витримала сiм видань i до революції була основним посiбником для матерiв i вихователiв.

7. Діячі освіти України про значення про вплив природи на розвиток дітей. Перший дитячий садок в Українi був вiдкритий сестрами Лiндфорс у 1872р., проте вiн не проiснував довго через платне перебування дiтей у ньому. Н.Д. Лубенець було засновано Товариство народних дитячих садкiв, що iснували на пожертвування. Працi Н.Д. Лубенець «Монтессорi i Фребель», «Дошкiльне виховання і народна школа», а також звiти про дiяльнiсть Товариства народних дитячих садкiв свiдчать про її глибоке переконання у потребi створити громадське дошкiльне виховання, прагнення осмислити тi педагогiчнi iдеї, якi набули найбiльшого поширення в той час, пiдтримати все прогресивне в них. Важливе мiсце в роботi народних дитячих садкiв вiдводилося природi. Звiти свiдчатъ про те, що, незважаючи на обмеженi кошти, дiтей кожного лiта вивозили на екскурсiї в лiс, де вони перебували цiлий день, а ввечерi поверталися на поїздi. В роботi дитячих садкiв використовувалися iдеї Ф. Фребеля.

Надэвичайно цiкавою постаттю була С.Ф. Русова (1856-1944). Їй належить розробка нацiонального дитячого садка.

Однiєю з провiдних iдей С.Ф. Русової було формування дитини засобами рiдної природи. у роботах «Теорiя i практика дошкiльного виховання», «Нова школа», «Дошкiльне виховання» вона переконливо доводить, що природознавство можна визнати за першу науку малих дiтей. Це джерело найпотрiбнiших наукових знань, що дисциплiнує розум, привчає дитину до пильних спостережень, до послiдовних висновкiв.Природознавство має найкращий моральний і естетичний вплив на виховання дитини. Вона обгрунтонує це впливом природних об’єктiв на емоцiї дiтей, їхньою доступнiстю. Скiльки задоволення, зазначає С.Ф.Русова, має дитина, розглядаючи метеликiв, придивляючись до жабок, прислухаючись до спiву птахiв, слухаючи розповiдi про життя звiрiв, плекаючи рiзних звiрят. Дитина саме так зв’язана з усiма природними елементами, що треба її якнайбiльше оточити природою. Природознавство найкраще задовольняє цiкавiсть, а факти, явища природи легко запам’ятовуються. «Iстина цiкавостi» — це перший нахил до науки, це головна основа, на якiй треба грунтувати все навчання.

С.Ф. Русова важливого значення надавала вивченню природи для розвитку мови дiтей. Вона пiдкреслювала, що найкращий шлях для розвитку мови — враження, що одержують дiти вiд спiлкування з живими iстотами в природi. Складне людське життя, зазначала вона, не таке просте і близьке дiтям, як природа, що повна жвавого, нештучного життя звiрiв, птахiв, комах, якi так захоплюють дiтей, тiшать серце їх своєю зрозумiлою психологiєю, ваблять своєю красою.

У природi ж треба брати i матерiал для сенсорного виховання.

Важливого значення надавала С.Ф. Русова впливу природи на виховання почуття любовi до рiдного краю. Потрiбно виховати у дитини почуття любовi до рiдного краю, i це дасть свої позитивнi результати, коли виховання поставлене на нацiональний грунт. Одночасно С.Ф. Русова висловлювалася за те, щоб любов до рiдного краю не переходила у iзольований нацiональний егоїзм.

Основний шлях виховання любовi до рiдної природи — це знання її. Ми можемо любити тiльки те, що знаємо, писала С. Ф. Русова, і треба дати змогу дiтям побачити хоч найближчi мiсцевостi, знати в них кожну рiчку, лiс, озеро, острiв тощо, знати рослиннiсть, звiрiв свого краю, чим люди займаються, бiля чого вони працюють.

Джерело естетичного виховання С.Ф. Русова вбачала в красi природи: у квiтах, метеликах, деревах i листях, у спiвах птахiв, у грi свiтла на водi, в кольорах зорi, в краєвидах. Увага дiтей, пiдкреслювала вона, має бути на все це звернена, дiти повиннi переживати красу природи за всякої пори року, в дiтях має розвинутися почуття природи, яке буде для них утiхою на все життя. Велике значення при цьому, зазначала вона, має вiдчуття краси тими особами, якi стоять найближче до дитини.

На думку С.Ф. Русової, в дитячих садках не потрiбно сталої програми. Навчання повинно вестися відповiдно до того матерiалу, що його дає природа.

Щодо шляхiв подання дiтям знань С.Ф. Русова висловлювала думку про те, що найкращий метод той, який викликає iнтерес дитини і найповнiше задовольняє зацікавленiстъ її, враховує мiсцевi умови. Знайомство дiтей з природними об’єктами має проводитися на живих об’єктах, на справжнiх явищах. Нiяка модель, нiякий малюнок не може дати кращого початкового знайомства з об’єктом природи, нiж сама природа. Через це, пiдкреслювала С.Ф. Русова, вивчення природи повинно будуватися на екскурсiях, на безпосереднiх спостереженнях самих дiтей. Пiд час спостережень потрiбно додержуватися певного порядку: розглядання спочатку зовнiшнiх ознак, асоцiацiй з iншими, видiлення нового.

Важливе мiсце у пiзнаннi природи С.Ф. Русова вiдводила працi дiтей, яка сприятливо впливає на їх фiзичне здоров’я, задовольняє iнтереси, наближає до хлiборобської працi. Скiльки наукових спостереженъ можна провести, скiльки радощiв дiти зазнають, виплекавши свою квiтку, свiй огiрок, скiльки краси можуть утворити серед своiх квiтникiв, пiдкреслювала вона. Для органiзацiї працi вона радила створити город, садок, де дiти мали б змогу садити, спостерiгати. Праця дiтей повинна бути приємною, не тяжкою, не одноманiтною, викликати найбiльше творчих сил. У дитячому садку мають бути створенi умови і для спостережень за тваринами. Коротке перебування живих звiрят у товариствi дiтей, вважала вона, викликає у них живу активну симпатiю, багато дає для з’ясування самого життя звiрят. Важливе значення С.Ф. Русова вiдводила бесiдам з дiтьми, розповiдям. З любов’ю і пошаною, пiдкреслювала вона, ставляться дiти до тих осiб, якi чарують їх своiми оповiданнями.

Знання дiтей будуть мiцними за умови використання рiзних методiв. Наприклад, для ознайомлення з овочами слiд почати з екскурсiї на город, вивчити загадки про овочi, вiрш, далi провести гру у гарбуз, намалювати овочi, прочитати оповiдання про шкiдникiв і друзiв рослин, вирiзати з паперу рiзнi овочi. Закрiпленню знанъ дiтей допоможуть колекцiї. Постiйно маючи їх бiля себе, дiти краще запам’ятовують, навчаються видiляти характерне.

С.Ф. Русова вважала, що вихователi дитячих садкiв повиннi добре знати рiдну природу. У перелiку дисциплiн, потрiбних для пiдготовки вихователiв, вивчення природознавства вона ставила на друге мiсце пiсля фiзiологiї, враховуючи велику роль природи у вихованнi малят.

У поглядах педагога А.С. Макаренка (1888-1939) привертає увагу оцiнка працi в природi як важливого фактора формування особистостi. З точки зору А.С. Макаренка, провiдна роль у формуваннi моральних рис особистостi належить правильно органiзованiй трудовiй дiяльностi. В лекцiях для батькiв А.С. Макаренко вказує на потребу залучати дiтей до сiльськогосподарської працi. У творi «Педагогiчна поема» вiн високо оцiнює досвiд органiзацiї сiльськогосподарської працi і її вплив на формування фiзичних і моральних якостей особистостi.

Видатний український педагог В.О. Сухомлинський (1918-1970) важливого значення надавав природi як засобу фiзичного, розумового, морального та естетичного виховання.

Для реалiзацiї виховного потенціалу природного оточення В.О.Сухомлинський органiзує школу пiд голубим небом.

Спостереження за навчанням молодших школярів привели його до висновку, що одна з основних причин низької успiшностi учнiв початкової школи — поганий стан здоров’я. Для змiцнення фiзичних сил дiтей В.О.Сухомлинський радив проводити бiльше часу серед природного оточення. Вiн органiзовує прогулянки у лiс, поле, на луки, де дiти ходять босоніж, дихають цiлющим повiтрям, захоплюються простором i неповторною красою природи.

Особливу роль вiн вiдводив природi, спiлкуванню з нею як фактору розумового розвитку. В книзi «Серце вiддаю дiтям» вiн писав, що прагнув до того, щоб, перш нiж вiдкрити книгу, прочитати по складах перше слово, дiти повиннi прочитати сторiнки найкращої в свiтi книги - книги природи.

Кожну подорож у природу В.О. Сухомлинський називав уроком мислення, уроком розвитку розуму. На його думку, найважливiше, щоб у процесi спiлкування з природою дитина нагромадила чуттєвi враження. Адже дитина мислить образами, а це означає, що, слухаючи розповiдь учителя про подорож краплини води, вона малює у своїй уявi i срiблястi хвилi ранкового туману, i темну хмару, i гуркiт грому, i весняний дощ. Чим яскравiшi в її уявленнi цi картини, тим глибше вона осмислює закономiрностi природи. Поєднання природної цiкавостi дiтей з дiйовим спiлкуванням, з джерелами думки активiзує розумову дiяльнiсть, виховує iнтерес i бажання пiзнати навколишнє середовище, зрозумiти його таємницi.

У школi пiд голубим небом велася пiдготовка до цiкавого i доступного навчання. Спостерiгаючи явища природи, дiти набували знань про кiлькiснi оцiнки, пiд час мандрiвок проводили звуковий аналiз слiв-назв природних об’єктiв, в об’єктах природи знаходили аналогiю з буквами.

Спiлкування з природою, на думку В.О. Сухомлинського,— засiб формування високих моральних якостей. Краса, писав В.О.Сухомлинський, — це кров i плоть людяностi, добрих почуттiв, сердечного ставлення.

Природа допомагає дiтям зрозумiти велич людської працi, формує переконання: саме завдяки їй створено добробут, який їх оточує. Працюючи, малята переживають радiсть творення — могунє почуття, без якого неможливо викликати бажання трудитися, приносити користь iншим.

Природа формує у дiтей емоцiйну сферу. Краса природи загострює сприймання, пробуджує творчу думку. Без вражень вiд тишi полiв i лук, шелесту дiбров, пiсень жайворонка у голубому небi, шепоту колосся пшеницi, дзижчання джмелiв i бджiл неможливе сприймання музичних творiв, бо все це є тим фоном, на якому людина може зрозумiти, вiдчути красу музики, те джерело, з якого вона черпає натхнення.

Думки В.О.Сухомлинського особливо актуальнi у ваш час, позначений гуманiзацiєю навчально-виховного процесу у дитячих дошкiльних закладах.

Дата добавления: 2015-07-08