Рослинність лісостепу

Наявність більш родючих грунтів, достатнього рівня зволоженості сприяли розвитку в лісостеповій зоні лісів і лучно-степової рослинності, які чергуються між собою.

У Лісостепу зосереджено близько 30% площі лісів України. Український Лісостеп характеризується наявністю масивів лісів дібровного типу. На піщаних терасах Дніпра, Сіверського Дінця, Самари поширені соснові і сосново-дубові ліси, а у заплавах річок ліси з дуба і ясена.

Здійснюючи екскурсії з дітьми в діброви, вихователі дитячих садків мають змогу показати їх красу і багатство. Перший ярус цих лісів складається з дуба черещатого, а у західних районах – з дуба скельного. У змішаних дібровах зустрічається ясен, липа, граб, клен гостролистий. Усі вони – цікаві об’єкти для ознайомлення під час проведення екскурсій.

Серед кущів поширені ліщина, глід, бруслина, калина, малина, ожина.

Багатий в лісах дібровного типу трав’янистий покрив. Особливо вражає в них цвітіння ефемероїдів. Навесні в зміст екскурсій можна внести ознайомлення дітей з підсніжником, проліскою, анемоною дібровною, або жовтецевою, рястом, медункою, печіночницею, цибулею ведмежою.

Печіночниця звичайна. Назвали цю рослину так тому, що за формою листки нагадують печінку. Синьо-блакитні квітки прикрашають ліси у квітні. До них охоче прилітають комахи. А після цвітіння плоди з білим жировим придатком розтягують мурашки. Поїдаючи придатки, вони залишають насіння і тим сприяють поширенню печіночниці. В деяких країнах печіночницю використовують для лікування. Рослина добре приживається на ділянці дитячого садка.

Розповідаючи дітям про цибулю ведмежу, вихователь відзначає, що вона цвіте навесні зонтиком з білих запашних квіток. Її листя на довгих черешках не схоже на звичайну цибулю, воно досить широке, плоске, на кінцях звужене. Та й пахне рослина часником. Ведмежа цибуля – дуже корисна рослина. Навесні вона приваблює бджіл своїм нектаром. Люди використовують її в їжу та лікуються нею. Ведмежу цибулю внесено до Червоної книги України.

У травні увагу дітей привернуть конвалія, зірочник, купина, веснівка. У червні – вероніка дібровна, наперстянка, вороняче око тощо.

Наперстянка великоцвітна – висока рослина з пониклими дзвоникоподібними квітками, які неначе нанизані на квітконос. Листя довгасте, опушене. Це цінна, лікарська рослина, окраса природи. Проте слід попередити дітей, що рослина має отруйні властивості.

Вороняче око чотирилисте має чотири листки, які розміщені хрест-навхрест на верхівці стебла. Кожна рослина утворює лише одну квітку на рік, яка довго цвіте, а пізніше визріває куляста синювато-чорна з сизуватим нальотом ягода. Вона нагадує вороняче око, звідси і назва рослини. Вороняче око – отруйна рослина і для людей, і для тварин. У народній медицині її використовують як лікарську рослину.

Подекуди зустрічаються у дібровах орхідеї. Одна з рідкісних орхідей – черевички зозулині. Цю назву рослина одержала через подібність квітки до черевичка. На верхівці високого стебла з овальними листками розміщується велика квітка рідкісної краси. Одна з пелюсток утворює наче іграшковий черевичок. Його оточують відігнуті загострені червонуваті пелюстки. Рослина цвіте близько двох місяців, приваблюючи до себе різних комах. Як рідкісну рослину, черевички зозулині занесено до Червоної книги України і вона потребує охорони.

У липні і серпні в дібровах зустрічається звіробій, материнка, буквиця та інші рослини, цікаві для ознайомлення з ними дітей.

Для лісостепової зони дуже характерні лугові степи. Сформувалися вони на чорноземах, збереглися у природному вигляді у заповіднику «Михайлівська цілина» (біля Лебедина) і подекуди на необроблюваних ділянках. Рослинний покрив тут складається з лучно-степових, степових і лугових рослин.

Серед них об’єктами спостережень під час екскурсій можуть бути злаки – тонконіг вузьколистий, стоколос, ковила. Серед різнотрав’я – горицвіт весняний, анемона лісова і розлога, вероніка колосиста, гадючник, роман напівфарбувальний, звіробій тощо.

У квітні – травні на лучно-степових ділянках зацвітає горицвіт весняний. Коли він зацвітає, здається, ніби загорається золотисте сяйво. Тому й назвали цю рослину горицвітом. Кущики горицвіту здаються пухнастими від розсічених листків і всі вкриті блискучими золотисто-жовтими привабливими квітками. Горицвіт не лише окраса нашої природи, але й дуже цінна лікарська рослина, його треба охороняти.

У травні – червні зацвітають анемона лісова і анемона розлога. Це справжня чарівна окраса рідної землі, одна з найдекоративніших дикорослих рослин нашої флори. Подекуди квіток так безліч, що здається, ніби над зеленим ворсом трав, на високих стеблах повисає серпанок ніжної тканини з білих оксамитових пелюсток.

Анемона розлога несе на кінцях стебла цілий букетик великих сніжно-білих квіток. Обидва види анемони – прекрасні рослини, здатні прикрасити ділянку дитячого садка. Розмножують їх насінням і частинами кореневищ.

На початку червня виколошуються пірчаста ковила, стоколос безостий. Пірчаста ковила привертає увагу своїми сріблясто-сивими косами перистих остюків. Цікаво розповісти дітям, що ця рослина доживає до 300 років, тобто живе так довго, як дерева. Весною ковилу поїдають свійські тварини. Остюки ковили використовують для виготовлення букетів. Ковила пірчаста занесена до Червоної книги України як рідкісна рослина.

Стоколос безостий – гарний стрункий злак. Назву стоколос він носить недаремно: на його волоті багато колосків. Це цінна кормова рослина.

Влітку привертають до себе увагу гадючник, вероніка колосиста, роман напівфарбувальний.

Гадючник виділяється своєю волоттю дрібних білих квіток, гарним пірчастим листям. Це не тільки окраса природи, але й лікарська рослина.

Синє довгасте колосоподібне суцвіття вероніки колосовидної здалеку вабить око. Всі вероніки не тільки гарні рослини, але й мають лікарські властивості.

Роман напівфарбувальний відрізняється від інших видів жовтими кошиками квітів. Це декоративна рослина.

Дата добавления: 2015-07-08