Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Функції сім’ї та фактори, що впливають на їх реалізацію

Читайте также:
  1. День сім’ї
  2. Документ та його функції. Загальні вимоги до його укладання й оформлення. Ознаки та групи класифікації документів
  3. Економічна суть та функції фінансів. Склад фінансових ресурсів підприємств.
  4. Екскурсія її основні функції. Класифікація екскурсій.
  5. Завдання та функції комерційної служби підприємства оптового ринку
  6. ЗАСОБИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ОРГАНИ ДИХАННЯ
  7. ЗАСОБИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА СИСТЕМУ КРОВІ

НЕ 1.2. Соціально-психологічна модель сімейних відносин

(Лекція – 2 год)

План

1. Функції сім’ї та фактори, що впливають на їх реалізацію.

2. Особливості етапів життєдіяльності сім’ї.

3. Структура сім’ї. Особливості сімей різного складу.

 

Література:

1. Андреева Т.В. Семейная психология: Учебн. пособие. - СПб.: Речь, 2004. – 244с.

2. Дорно И.В. Современный брак: проблемы и гармония. - М.: Педагогика,1990. - 269с.

3. Журба К. Духовні інтереси та ідеали сучасної української сім’ї // Рідна школа. – 1998. - №4. – С.24-27.

4. Карабанова О.А. Психология семейных отношений: Учебн. пособ.- М.: Самара: Изд-во СИОКПП, 2001. - 119с.

5. Комісарова С.М., Білогорка М.В., Скорейко Г.А. Мистецтво сімейного життя.- Чернівці: Склавія, 2000.- 112 с.

6. Черкасова О.В. Современная семья: проблемы и перспективы развития: Учебн. пособие. - Самара: Изд-во «Самарский ун-т», 2000.-72с.

7. Шнейдер Л.Б. Психологія сімейних відносин. - М., 2000.

 

Основні поняття до теми:сім᾿я, репродуктивна функція сім᾿ї, екзистенційна функція сім᾿ї, комунікативна функція сім᾿ї, виховна функція сім᾿ї, сімейні легенди, сімейна домовленість, дистантна сім᾿я. структура сімʼї.

 


Соціально-психологічна модель сімейних відносин відбиває типологізацію сімей, структуру, форми, стилі виховання, а також проблеми сучасної сім'ї.

Сім'я - це складне соціальне утворення. Дослідники визначають її як історично конкретну систему взаємовідносин між подружжям, між батьками та дітьми, як малу групу, члени якої пов'язані шлюбними чи родинними відносинами, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю, як соціальну необхідність, яка обумовлена потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення

Функції сім’ї та фактори, що впливають на їх реалізацію

Як соціальна група сім'я розв'язує завдання, які стосується осіб, які її складають, а також ті, що торкаються безпосередньо суспільства. Завдяки репродуктивній функції сім'я забезпечує відтворення суспільства. Крім того, шлюб є схваленою суспільством формою задоволення сексуальних потреб людей. Дорослі члени сім'ї, виконуючи в суспільстві професійні функції, своєю працею створюють економічні основи існування родини, забезпечують її матеріальні та культурні потреби.Сім'я виконує обслуговуючу й опікунську функції щодо своїх членів, забезпечуючи їм надання різноманітних послуг, а також піклуючись про тих, хто потребує допомоги (діти, старі або хворі та інваліди). В такий спосіб в сім'ї задовольняються альтруїстичні потреби. Сім'я виховує для суспільства нових громадян, передаючи їм мову, основні форми поведінки, національні традиції й звичаї, моральні та духовні цінності.

Сфера життєдіяльності сім’ї, безпосередньо пов’язана із задоволенням певних потреб її членів, називається функцією сім’ї. Вчені (Харчьов А.Г, Антонов А.І.) виділяють 2 види функцій сім’ї:



Специфічні – випливають із сутності сім’ї та відображають її особливості як соціального явища.

Неспецифічні – ті функції, до виконання яких сім’я пристосувалась у ході історії (функції пов’язані із накопиченням та передачею власності, особливості виробництва та використання різних засобів необхідних для життя, функції пов’язані із організацією відпочинку та дозвілля, піклуванням про фізичне та психічне здоров’я членів сім’ї)

 

І.В. Грєбєнніков виділяє наступні основні функції сім’ї:

1. репродуктивна – народження дітей, продовження роду;

2. екзистенційна – пов’язана із матеріальними та психологічними особливостями утримування дітей;

3. економічна – суспільне виробництво засобів для життя, наявність бюджету сім’ї, наявність спільної власності, організація споживацької діяльності;

4. виховна – формування особистості дитини, систематичний виховний вплив сімейного колективу на кожного члена сім’ї протягом всього його життя.

Загрузка...

5. комунікативна – задовольняє потреби членів сім’ї у спілкуванні і взаємодії один із одним і соціумом, сім’ї із соціумом, та відповідно організація внутрішньо сімейного відпочинку, дозвілля, спілкування, взаємодоповнюване духовне збагачення.

Мацьковський доповнює їх ще господарсько-побутовою – організація сім’єю власного побуту, який би задовольняв потреби всіх її членів і відповідно позитивно впливав на емоційне та фізичне здоров’я членів сім’ї.

Соціально-статусна (ф-я первинного соц. контролю) – створення сім’єю можливостей для кожного члена родини у підвищенні статусу і авторитету кожного як у суспільному житті, так і в колі сім’ї, а також забезпечення виконання соціальних норм всіма членами сім’ї.

Емоційно-терапевтична – формування у всіх членів родини емпатійних навиків та вміння допомагати та підтримувати кожного, також створення позитивного емоційного клімату в сім’ї. Дана функція забезпечує емоційну стабілізацію членів суспільства.

Сексуально-еротична – можливість отримувати чоловікові та дружині приємні відчуття від інтимного спілкування та задоволення фізіологічних потреб.

 

  Функції сім’ї  
Специфічні Неспецифічні
Репродуктивна Економічна
Екзестенційна Господарсько-побутова
Виховна (ф-я соц-ї) Соціально-статусна
Сексуально - еротична Емоційно-терапевтична
  Комунікативна (ф-я духовного спілкування)
       

 

Г.М.Свердлов і В.А.Рясенцев в якості важливих функцій сім’ї називають: функції продовження роду, виховну, господарську і взаємодопомоги.

В.П.Ключников – продовження роду, виховання дітей і господарську.

С.Д.Лаптенок – господарсько-побутову, відтворення населення, виховну і організацію дозвілля своїх членів.

Н.Г.Юркевич – духовного спілкування, сексуальну, народження дітей, співробітництва в процесі виховання, добування необхідних засобів для введення домашнього господарства, організації дозвілля, взаємної матеріальної і моральної підтримки.

А.Г.Харчев – відтворення населення, соціалізації, господарську, організації дозвілля.

Виховна функція сім’їполягає в задоволенні індивідуальних потреб в батьківстві і материнстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях. По відношенню до суспільства у процесі реалізації виховної функції сім’я забезпечує соціалізацію підростаючого покоління, підготовку нових членів суспільства. Відомо, що під вихованням розуміється система цілеспрямованих впливів на дитину з метою присвоєння нею певних ідейно-політичних поглядів, моральних норм і зразків поведінки, а також певних морально-психологічних і фізичних якостей.

Соціалізація – явище більш широке, яке включає також всю сукупність стихійно виникаючих обставин і факторів, які впливають на становлення і розвиток особистості. В результаті соціалізації особистість засвоює соціальні норми і цінності, включається в суспільне життя. Виховна функція має три аспекти:

1) передача її дорослими членами дітям накопиченого суспільством соціального досвіду;

2) систематичний виховний вплив сімейного колективу на кожного члена на протязі всього його життя;

3) постійний вплив дітей на батьків, спонукання їх активно займатися самовихованням.

Успіх виховання пов’язаний з виховним потенціалом сім’ї, який залежить від її матеріальних і побутових умов, чисельності та структури сім’ї, особистого прикладу батьків, їх педагогічної культури, специфіки самого процесу сімейного виховання. Внаслідок зростання кількості розлучень, нестабільності та деформації шлюбу, особливу турботу викликають сім’ї, які не в змозі забезпечувати належний рівень сімейного виховання і в яких створюються передумови для негативного формування особистості.

Житлово-побутова функція полягає в задоволенні матеріальних потреб членів сім’ї, ведення домашнього господарства, забезпечення житлом, організація побуту.З даною функцією тісно пов’язана проблема управління сім’єю. Звичайно, самий прогресивний принцип сімейного управління – рівноправ’я подружжя. При цьому рівність подружжя повинно бути приблизним: в тих питаннях, в яких більш компетентна жінка, їй повинна належати первісність, а в інших питаннях право вирішального голосу може належати чоловікові. До цього слід прагнути кожній сім’ї. За даними соціол. досліджень, лише 5-7% молодих людей, які беруть шлюб, забезпечені власним житлом. Через п’ять років спільного проживання власне житло мають 23% молодих сімей, інші – або проживають з батьками (48,5%) або знімають окрему квартиру, кімнату в гуртожитках. Усі ці негаразди негативно позначаються на організації домашнього господарства і загалом на мікрокліматі сім’ї.

Матеріально-економічна становлять бюджет сім’ї, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, здобуття професії, відновлення витрачених на виробництві сил. Як свідчать дані соціологічних досліджень, переважна більшість молодих сімей (близько 90%) має життєвий рівень нижчий прожиткового мінімуму, більше як 50 % цих сімей перебувають за межею бідності. Прибуток молодої сім’ї у два рази нижчий за необхідні витрати і лише 15% з них можуть обійтися без матеріальної допомоги батьків. Крім того, значна кількість молодих людей незайнята або неповністю зайнята у системі суспільного виробництва внаслідок його кризового стану, скорочення, має нестабільні заробітки. Тому, щоб утримувати сім’ю, молодь повинна займатися так званою “комерційною діяльністю”.

Емоційна функція – задоволення її членами потреб в симпатії, повазі, визнанні, емоційній підтримці, психологічному захисту.

Комунікативна (духовного (культурного) спілкування) створення сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил членів сім’ї, задоволення потреб в сумісному проведенні дозвілля, взаємному духовному збагаченні. Психолого-педагогічні дослідження підтверджують, що формування різних соціальних орієнтацій, установок, емоційної культури, моральне і психологічне здоров’я людини знаходиться в прямій залежності від характеру внутрішньосімейного спілкування, від морально-психологічної атмосфери в сім’ї. В сім’ях, де коло спілкування вузьке і його зміст однобічний, збіднюється духовне життя, понижуються можливості виховання. Достатньо багато сімей недооцінюють вплив спілкування на формування дітей, на розвиток їх інтелекту і емоційної сфери. Часто на формування багатьох особистісних якостей різні форми спілкування впливають опосередковано. Наприклад, спілкування батьків з дітьми в сумісній праці по дому впливає на виховання у них працелюбства, а опосередковано на розвиток самостійності, вимогливості до себе, колективізму.

Психологічний клімат може бути сприятливим, несприятливим, суперечливим (то повна злагода, то сварки). Характерні ознаки сприятливого сімейного мікроклімату: згуртованість членів сім’ї, висока доброзичлива вимогливість, почуття захищеності, емоційна задоволеність, відповідальність за сім’ю та кожного її члена.

Функція первинного соціального контролю – забезпечення виконання соціальних норм членами сім’ї, особливо тими, хто в силу різних обставин не володіє достатньою мірою здатністю самостійно будувати свою поведінку у повній відповідності з соціальними нормами.

Рекреативна функція включає в себе надання фізичної, матеріальної, моральної і психологічної взаємодопомоги, зміцнення здоров’я один одному, організацію дозвілля членів сім’ї. Вона відіграє роль збереження сім’ї як цілісної одиниці, сприяє вихованню дітей, емоційному поєднанню подружжя, зміцнює сім’ю й закріплює її кращі традиції. Крім того, ця функція має значення для розвитку інтересів і потреб особистості, відіграє культурну роль, формуючи, розвиваючи та передаючи культурні, моральні, духовні цінності та норми. У стабільній сім’ї – дана функція постійно змінюється і розвивається, у дезорганізованих – руйнується або виконується частково. Деяка частина сучасних молодих сімей позбавляється можливості духовного розвитку своїх членів. Незадовільні житлові умови і вимушена необхідність проводити своє дозвілля здебільшого вдома можуть призводити до роздратованості, негативного стереотипу поведінки в сім’ї, конфліктів, незадоволеності шлюбом.

Репродуктивна (демографічна) – називають ще функцією дітонароджуваності або відтворення населення. Дослідники виділяють три типи репродуктивної сім’ї – багатодітний, середньодітний, малодітний. Спроби вивчення репродуктивної поведінки населення і регулювання дітонароджуваності здійснювалися ще давним-давно. Так, Платон вважав, що ідеальна країна повинна мати небагатокількісне населення і пропонував регулювати кількість населення виселенням його залишків в колонії. Ідею колоніальної країни підтримував і Аристотель, але він пропонував прийняти закон про шлюб, який би забороняв мати дітей чоловікові до 37, а жінці – до 18 років. В наш час з метою регулювання дітонароджуваності різні країни свідомо виробляють і проводять в життя демографічну політику (це частина політики народонаселення, яка включає в себе економічні, соціальні і юридичні заходи, спрямовані на досягнення і довготривалій перспективі бажаного типу дітонароджуваності). Дана функція включає в себе елементи всіх інших функцій, оскільки сім’я приймає участь не лише в кількісному, але й в якісному відтворенні населення. Якщо сім’я має декілька дітей, то створюються природні умови для формування повноцінного сімейного колективу, відбувається активне взаємовиховання дітей, в житті кожної дитини природнім чином функціонує колективізм, співпереживання, солідарність, почуття товариськості, дружби. І це збагачує життя кожного члена сім’ї і створює сприятливу ситуацію для успішного виконання сім’єю виховної функції. В сім’ї, де одна дитина, все це ускладнюється.

Регулятивна функція включав себе систему регулювання відношень між членами сім’ї, в тому числі первинний соціальний контроль і реалізацію влади і авторитету. В демократичній сім’ї дана функція здійснюється лише за допомогою моральних норм, особистого авторитета членів сім’ї, і в першу чергу авторитета батьків по відношенню до дітей.

Відновлювальна функція це взаємна підтримка здоров’я, життєвого тонусу, організація дозвілля і відпочинку. Звичайно, підтримка здоров’я і життєвого тонусу вимагає не лише морально-психологічної підтримки в сім’ї, але і дотримання режиму праці і відпочинку, режиму харчування, систематичних занять фізкультурою, дотриманням особистої, сімейної, суспільної гігієни. Сімейне дозвілля повинно бути засобом відновлення фізичних і духовних сил людини, підготовкою її до подальшої трудової і суспільної діяльності.

В певні історичні періоди сім’я виконувала всі вищезазначені функції, деяку частину функцій брала на себе держава. Г. Навайтис в якості найбільш важливої особливості функцій сім’ї виділяє комплексність. Кожна потреба може бути задоволена і без участі сім’ї, але тільки сім’я дозволяє задовольнити всі потреби у комплексі.Вчений вказує на основні види потреб, які задовольняє сім’я:

1. Потреби, пов’язані із материнством і батьківством;

2. Потреби, пов’язані із створенням та підтримуванням на належному рівні матеріальних умов життя

3. Потреби у фізіологічній та психологічній інтимності.

Порушення у функціонуванні сім’їце такі особливості життєдіяльності сім’ї, які частково або повністю унеможливлюють виконання сім’єю основних функцій. Сприяти таким порушенням може цілий ряд факторів: особистісні особливості членів сім’ї; проблеми взаємостосунків; певні зовнішні умови та обставини. Наприклад, причиною порушень виховної функції сім’ї можуть виступати і відсутність у батьків відповідних знань і навиків, і розлад стосунків між ними.

 

2. Особливості етапів життєдіяльності сім’ї

Дослідження життєвого циклу сім’ї передбачає використання лонгітюдного підходу, тобто сім’я в своєму розвитку проходить ряд стадій, через які проходить у своєму житті індивід. Стадії життєвого циклу сім’ї пов’язані із створенням сім’ї, із появою нових членів сім’ї та зникненням інших. Саме ці зміни істотно змінюють і рольове функціонування сім’ї.

Картер та Мак Голдрінг (1980) виділяють 6 стадій життєвого циклу сім’ї в залежності від появи дітей:

1) позасімейний статус (неодружені та незаміжні люди, які ще не створили сім’ю);

2) сім’я молодят;

3) сім’я з маленькими дітьми;

4) сім’я з підлітками;

5) вихід дорослих дітей із сім’ї;

6) сім’я на пізній стадії розвитку.

В.А. Сисенко за характеристикою стажу спільного життя виділяє:

1) зовсім молоді шлюби (0-4 р.);

2) молоді шлюби (5-9 р.);

3) середні шлюби (10-15 р.);

4) похилі шлюби (більше, ніж 20 р.).

Е.К. Васильєва (1975р.) виділяє п’ять стадій життєвого циклу:

1) зародження сім’ї з моменту закладення шлюбу до народження першої дитини. До моменту появи першої дитини молода сім’я вирішує ряд проблем: психологічна та сексуальна адаптація подружжя, вирішення житлових проблем, набуття спільного майна, формування внутрішньосімейних і зовнішньосімейних стосунків, зближення звичок, уявлень, цінностей подружжя і інших членів сім’ї.

2) народження і виховання дітей. Ця стадія завершується з моменту трудової діяльності хоча б однієї дитини. В житті сім’ї це період найбільшої господарсько-побутової активності. У жінок на введення домашнього господарства приходиться значна частина позаробочого часу. Одночасно з тривалістю зростає напруженість домашньої праці, трудності поєднання домашніх обов’язків з трудовою діяльністю. В умовах завантаження подружжя домашніми і трудовими обов’язками духовна і емоційна спільність значно більшою мірою проявляється у прагненні допомогти один одному, взаємному співчутті і емоційній підтримці. Особлива значима на цьому етапі виховна функція – забезпечення фізичного і духовного розвитку дітей. Не випадково проходження дітьми основних періодів розвитку ряд дослідників використовують в якості основ для більш детального поділу даного етапу: сім’я з дітьми в перші роки їх життя, період перебування в дитячому садку, сім’я школяра і т.д.

3) завершення виконання сім’єю виховної функції. Включає період з початку трудової діяльності дитини до моменту, коли на опіці батьків не залишається ні однієї дитини. Спроби продовжити виховну функцію викликають саме тепер частіше всього опір дітей.

4) діти живуть з батьками і хоча б один з них не має власної сім’ї;

5) подружжя живуть одні або з дітьми, які мають власні сім’ї. Завершення життєвого циклу, трудової діяльності, і вихід на пенсію, звуження кола можливостей – все це загострює потребу у визнанні, повазі, особливо зі сторони дітей. Забезпечення цього відношення до себе, почуття своєї потрібності, значимості на цьому етапі починають відігравати вирішальну роль.

Г. Навайтис (1999 р.) розглядає наступні етапи життєвого циклу сім’ї:

1. Дошлюбне спілкування. На даному етапі досягається часткова матеріальна та психологічна незалежність від генетичної сім’ї, набувається досвід спілкування з людьми протилежної статі, обирається шлюбний партнер, набувається досвід емоційного та ділового спілкування з ним.

2. Взяття шлюбу – а саме, фіксація його офіційно. Характеризується прийняттям подружніх соц. ролей.

3. Етап медового місяця. Відбуваються зміни у інтенсивності почуттів, встановлення психологічної та просторової дистанції з генетичними сім’ями, набувається досвід взаємодії у вирішенні питань організації щоденного побуту, створення внутрішньо сімейної інтимності та первинне узгодження сімейних ролей.

4. Етап молодої сім’ї - планування та народження дітей, повернення жінки до професійної діяльності, дитина починає відвідувати ДНЗ.

5. Етап зрілої сім’ї. Це така сім’я, яка виконує всі свої функції. Діти стають повноправними особистостями і приймають участь у вирішенні внутрішньо сімейних питань. Відповідно змінюються ролі батьків, їх здібності опікуватись дитиною повинні доповнюватись виховними та навчальними здібностями, вмінням організовувати соціальні зв’язки дитини. Даний етап завершується тоді, коли діти досягають часткової незалежності від батьківської сім’ї.

6. Сім’я людей похилого віку. На даному етапі відновлюються, а деколи навіть реанімуються подружні стосунки, надається новий зміст сімейним функціям (напр., виховна полягає у допомозі виховання онуків).

Кожна сім’я проходить через ряд стресогенних етапів, так званих криз. Найбільш складною є 3 етап (коли з’являється 1 дитина) та 5 етап (коли структура сім’ї нестабільна у зв’язку із приходом та уходом членів родини).

 

Працюючи над даною тематикою Д. Леві зазначав, що існують наступні типи змін в сім”ї:

1) вибування – втрата членів сім’ї з різних причин (повна (помер) та тимчасова (період навчання, заробітки));

2) приріст – поповнення складу сім’ї новими членами (народження дітей, усиновлення, приїзд бабусі, поява невістки (зятя), прихід з військової служби);

3) зміни під впливом соціальних обставин (соціальні (економічна інфляція) та природні, фізичні (землетрус));

4) біологічні зміни (статева зрілість, клімактеричний період);

5) зміни стилю життя (усамітнення, переїзд, безробіття);

6) насильство (крадіжка, зґвалтування. побиття).

 


Дата добавления: 2015-07-08; просмотров: 1515 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
НЕ 1.2. Становлення методики ознайомлення дітей з природою| Сімейні легенди та сімейні правила. Сімейна домовленість

mybiblioteka.su - 2015-2020 год. (0.014 сек.)