Сімейні легенди та сімейні правила. Сімейна домовленість

Сімейні легенди (міфи) являють собою сукупність добре інтегрованих, хоча малоймовірних упереджень, які підтримують всі члени родини. Ці упередження зазвичай стосуються взаємостосунків у сім’ї і не піддаються сумніву і тиску з боку оточуючих. Легенди - це гомеостатичний механізм, їх мета у підтриманні „стійкого, рівномірного стану”, вони захищають індивідуума від об’єктивного, критичного погляду на світ. В. Сатір зазначала, що порушення у функціонуванні сім’ї частково провина сімейних легенд. Зазвичай легенди культивуються на телебаченні, в худ. літ та ін. Ось перелік найбільш часто виникаючих легенд:

- щасливе подружжя не сперечається ні з якого приводу, воно розуміє один одного з півслова (порушення комунікативної ф-ї);

- більшість людей знаходять задоволення всіх своїх потреб в сім’ї (інтегрованість, замкнутість сім’ї);

- просторова близькість необхідна для згуртованості сім’ї (відсутність власного простору, більш проблематичне відчуття втрати в разі уходу якогось з членів сім’ї);

- в щасливих шлюбах подружжя ділиться всіма секретами;

- люди, які люблять один одного знають все про потреби та бажання інших;

- поява дитини, нового любовного захоплення (ревнощі) отримання розлучення вирішить всі проблеми.

Існує ряд легенд, які набагато тісніше пов’язані з виникненням дисфункціональних сімей:

- всі діти нашої родини вчаться на відмінно, закінчують ВНЗ, стають на чільні посади;

- жінки в нашій родині тільки піклуються про добробут інших (домогосподарки);

- наша сім’я дуже багато працює, а всі інші отримують соц. виплати;

- я хочу для вас тільки добра...

- мій чоловік просто дитина...

Сім’я є системою яка функціонує за певними правилами. Можна виділити відкриті та приховані правила.

Відкриті – ті правил, на яких члени родини наголошують відкрито і вимагають від інших дотримання останніх. Напр.: „діти не повинні розмовляти, коли розмовляють старші”, „стукай у двері перед тим як увійти”, „не можна бити дівчаток”...

Приховані правила – вираховуються з часто повторюваних ситуацій, які відбуваються в сім”ї. Саме ці правила дуже сильні. Тому, що є негласними напр..: „не говори про щось сексуальне, бо можеш розстроїти маму”, „дівчатка привчаються до ведення хатньої роботи, хлопчики до виконання чоловічої”.

Найчастіше причиною дисгармоній в сім’ї є саме приховані правила, відкрити і усвідомити їх члени родини можуть або при роботі із консультантом, або при спілкуванні із іншою сім’єю у якій існують інші правила. Усвідомлення прихованих правил дозволяє або видозмінити деструктивні правила, або взагалі від них відмовитись. Правила усвідомлено чи ні передаються у нову сім’ю. Це може стосуватися ведення дом. господарства, конфліктів та способів їх вирішення, сімейного бюджету, розподілу ролей в сім’ї та.ін.

Сімейна домовленість. Багато авторів, які займаються подружніми конфліктами та терапією сім’ї великого значення надають сімейній домовленості (контракту). Сімейна домовленість – неоформлена індивідуальна домовленість, яка включає в себе надії, очікування та обіцянки, які приносить в молоду сім’ю кожен партнер. Ця домовленість носить двосторонній характер.

Martin ( 1974р.) визначає наступні види домовленості: усвідомлена та вербалізована; усвідомлена, але невербалізована; неусвідомлена. Домовленість може стосуватись усіх сфер діяльності сім’ї. Напр.: умови просування на службі, фізичне здоров’я, секс, проведення вільного часу, грошей, виховання дітей та ін.

Особливості договору залежать від потреб та бажань індивіда, як, в свою чергу, можуть бути: здорові та реалістичні; невротичні та конфліктні. Певні показання до виникнення дисгармоній існують в сім’ях, де взаємні очікування дуже відрізняються, внаслідок чого виникає відчуття обману та тривожності. При різного роду змінах в сім’ї (втрата члена сім’ї, позашлюбний зв’язок) є необхідність „перезаключення контракту”, треба знайти нову основу для подружнього союзу.

3. Структура сім’ї. Особливості сімей різного складу

Структура сім’ ї – це склад сім’ї, а також сукупність взаємостосунків в ній. Аналіз структури сім’ї дає можливість з’ясувати яким чином і в якій мірі реалізуються функції сім’ї. Більшість існуючих типологій сімей розроблена на основі виявлених особливостей спілкування і міжособових стосунків у сім'ї, що зумовлюють певну взаємодію членів ро­динної групи і властиві тільки їй способи впливу подружжя один на одного і на дітей. На цій основі сім'ї умовно по­діляють на кілька полярних типів.

Вчені виділяють наступні структури сім’ї в залежності від їх складу:

1)неповна сім’я (є лише один з батьків – або в результаті смерті, або в результаті розлучення, або в результаті дошлюбного народження дитини чи усиновлення одинокою жінкою чужої дитини. Даний тип сім’ї у соціальному плані найменш ефективний – 50% правопорушників складають вихідці саме з цих сімей;

2)нуклеарна (від слова “нуклеа” – ядро) складається з чоловіка, дружини і дітей, тобто 2 покоління. У даній сім’ї створюються найкращі умови для самовираження, прояву здібностей, особистісних якостей кожного із подружжя. Однак, серед цих якостей є не тільки позитивні, а й негативні;

3)розширені (важкі) сім’ї (2 або більше нуклеарних сімей) ведуть спільний побут – кожен член сім’ї більш уважно ставиться до думки інших членів сім’ї. Початкові сварки, як правило, згортаються у самому зародку за допомогою старших членів сім’ї, які прагнуть примирити подружжя;

4)велика сім’я (дана сім’я складається з трьох і більше подружніх пар (наприклад, батьківська сім’я, декілька дітей із своїми сім’ями) – у всіх членів сім’ї, як правило, достатньо чітко розподілені обов’язки у відношенні до всієї сім’ї, стихійно складається послідовність тих чи інших сімейних справ.

Д. Леві структурував сім’ї на: нуклеарну; поповнену (подружжя, діти, батьки подружжя та ін.); змішану (вона утворюється в результаті шлюбу розведених людей, нерідні діти, та ін.); сім’я батька (матері) одиночки утворюється у разі розлучення чи якщо батьки дітей взагалі не вступали в шлюб).

За ступенем включення членів родини в сімейні стосунки, їх емоційної духовної єдності розрізнюють згуртовані (інтегровані) і роз'єднані (дезінтегровані) сім'ї. У згуртованих кожний член сім'ї відчуває себе повноцінним учасником сімейної взаємодії. Таким сім'ям властиві духовна та емо­ційна близькість, відповідальність один за одного, довір'я, тобто існує психологічна захищеність. Для роз'єднаних сімей характерна відособленість членів родини один від одно­го. Кожний живе ніби сам по собі, духовно й емоційно майже не пов'язаний з іншими членами родини.

Звичайно, такий поділ сімей за ступенем згуртованості є умовним. Наприклад, існують сім'ї з досить високим ступенем згуртованості. Це так звані суперінтегровані сім'ї. Здебільшого такий тип взаємин характерний для неповних сімей (мати — дитина). За ступенем роз'єднаності виділяють частково дезінтегровані сім'ї. Вони складаються з родинних мікрогруп, у які входять не лише члени конкретної сім'ї, а й родичі з боку чоловіка чи дружини. У таких сім'ях хтось з її членів опиняється в ізоляції, ігнорується сімейною групою.

За характером психологічної й ціннісно-орієнтаційної єдності Лічко Е.А. виділив: гармонійні і дисгармонійні сім'ї. Гармонійні, крім того, поділяються на природно і штучно гармонійні.

Природно гармонійні сім'ї характеризуються збігом цілей, мотивів, емоційних і пізнавальних установок членів родин­ної групи, завдяки чому забезпечується їхня психологічна сумісність.

У штучно гармонійних сім'ях злагода є результа­том свідомих зусиль членів родини. У таких сім'ях помітне прагнення пристосуватися один до одного, часом ціною обмеження власних потреб, привести їх у відповідність до потреб і запитів інших членів сімейної групи.

Дисгармонійним сім'ям притаманна розбіжність у систе­мах ціннісних орієнтацій, потреб, мотивів і цілей членів родинної групи. Рольові обов'язки в та­ких сім'ях нерідко виконуються з примусу, що створює пси­хологічне напруження в сімейному спілкуванні. Емоційна дистанція між чоловіком і жінкою та іншими членами ро­дини створює сприятливий грунт для виникнення психологічної несумісності, а отже, і міжособових конфліктів.

За ознакою комунікативних установок членів родини розрізнюються корпоративні (прагматичні) і альтруїстичні типи сімей.

У корпоративних спілкування здійснюється на договірних, корпоративних засадах. У такій сім'ї кожний виконує покладені на нього обов'язки лише за умов, якщо інші виконують свої. Як правило, здійснюється жорсткий контроль за поведінкою кожного члена сім'ї, налагоджено систему по­зитивних і негативних санкцій для заохочення виконання рольових обов'язків. Сімейна група може мати подібні цін­нісні орієнтації й бути психологічно сумісною та емоційно пов'язаною, але в її членів відсутня готовність поступитися власними інтересами заради спільного блага. Постійно вираховується, хто і скільки доклав зусиль до підвищення сімейного добробуту і що отримав натомість. Психологічна рівновага в таких сім'ях дуже нестійка. Цінність кожного визначається тим, якою мірою він може задовольнити прагматичні установки інших. На цій основі досить легко виховується егоїстичний тип особистості з настановою «жити для себе».

Спілкування в альтруїстичних сім'ях ґрунтується на свідомому визнанні кожним членом родини відповідальності за добробут інших. Поведінка членів сім'ї часто йде врозріз з власними потребами і запитами — за принципом «жити для інших». Кожний у такій сім'ї с цінністю сам по собі, а не тому, що дає якусь користь, тобто створює для сім'ї матеріальний добробут і забезпечує їй високий соціальний статус та ін. Навіть члени сім'ї, які порушують прийняті в ній норми поведінки, не стають ізгоями, навпаки, їм усіляко допомагають знайти правильний шлях.

За кількістю і характером комунікативних зв'язків розрізнюються відкриті і закриті сім'ї. У відкритих особистісна спрямованість не обмежується лише колом родинних інтересів та цілей. Члени сім'ї включені в різні соціальні зв’язки. Специфікою відкритої сім'ї є прагнення до нових контактів. Завдяки цьому підвищується їх соціально-захис­ний потенціал. Вони мають можливість компенсувати невдачу в одній суспільній сфері переключенням своїх інтересів в іншу. Закриті сім'ї є комунікативно самодостатніми. Кількість позасімейних соціальних контактів у них надто обмежена, і, як правило, вони не прагнуть до їх розширення. Головне — це твоя сім'я і родинні зв'язки, а все інше - тло, на якому проходить життя. Власна сім'я посідає перше місце в іє­рархії родинних цінностей.

Залежно від адаптивних ресурсів сім'ї, її здатності пристосовуватися до мінливості умов життя виділяють:

- гнучкий тип сім'ї характеризується здатністю швидко переорієнтовуватися, якщо цього вимагають нові умови життя.

- інертні (консервативні) сім'ї, навпаки, ригідні та консервативні щодо переоцінки й зміни вже усталених стандартів поведінки.

За характером розподілу влади І.В. Грєбєнніков виділив наступні типи сімей:

- централістичний (авторитарний) одному з членів подружжя належить влада у вирішенні основних питань сім’ї.

- автономний чоловік та дружина розподіляють ролі та не втручаються у сферу влади один одного.

- демократичний – управління в сім’ї рівномірно розподілено між чоловіком і дружиною.

А.І. Антонов та В.М. Мєшков структурували сім’ї за критерієм влади: патріархальні сім’ї – голова – батько; матріархальні - голова – мати; егалітарні сім’ї – ситуативний розподіл влади в залежності від виникнувших обставин.

Виділення авторитарних і демократичних типів сімей має істотне значення для оцінки ресурсів сімейного вихо­вання, але за умов, коли відомі інші характеристики спілкування і міжособистісних стосунків. Так, в інтегрованих, гармонійних, емоційно об'єднаних, з альтруїстичними установками сім'ях питання розподілу влади взагалі не виникає. Сімейна ієрархія, яка склалася, сприймається членами ро­дини як природна й оптимальна, незалежно від того — авторитарна вона чи демократична. В дезінтегрованих сім'ях єдиновладдя може бути джерелом постійного психологіч­ного напруження в родинних стосунках.

За сімейним стажем:

1) сім’я молодят (це тільки-но створена сім’я, типовим для такої сім’ї є стан ейфорії – в них ще не розвіялися райдужні мрії, надії та плани, які нерідко відірвані від реальності, в житті все для них просто, повністю впевнені, що вдвох можуть “звернути гори”);

2) молода сім’я (у деяких через півроку, у інших – набагато раніше, якщо “медовий період” скорочується – сім’я стикається з першими, хоча і теоретично відомими, але для них несподіваними перешкодами, з’являються перші суперечки, прагнення дещо змінити, переробити його (її), подолати дуже явні недоліки);

3) сім’я, яка чекає дитину (турбота чоловіка про жінку);

4) сім’я середнього подружнього віку (від 3 до 10р. життя разом – найбільш відповідальний і небезпечний період у житті сім’ї – з’являється переживання нудьги, одноманітності, стереотипність у взаємовідносинах молодих людей, виникають конфлікти і у зв’язку з цим на даний період припадає більшість розлучень);

5) сім’я старшого подружнього віку (від 10 до 20 р. подружнього життя – морально-психологічне благополуччя на цьому етапі залежить від взаємної терпеливості, спільних потреб та інтересів);

6) похилі подружні пари (виникає після вступу в шлюб їхніх дітей, появи внуків, чоловік і жінка виконують нові для себе ролі бабусів і дідусів, засвоюють нові функції у сім’ї).

За кількістю дітей:

1) бездітні (або інфертильні) сім’ї (це сім’ї, де на протязі 10 р. сумісного життя не з’явилися діти – таких сімей у нашій країні нараховується 16% від загальної кількості, причому 1% із них залишаються бездітними через медико-біологічні причини. Кожна третя сім’я із такої групи розпадається, частіше всього з ініціативи чоловіка – в основному, внаслідок дисонансу у взаємовідносинах подружжя);

2) однодітні сім’ї (таких сімей у містах – 53,6%,а в селах – 38-41%. Її педагогічні можливості, умови розвитку дитини, як правило, недостатньо сприятливі – діти недостатньо розвинуті у сферах морально-психологічній і комунікативній);

3) малодітні сім’я (сім’я з однією-двома дітьми – за даними соціологів, стабільність сім’ї з народженням другої дитини зростає, у порівнянні з однодітною, у три рази);

4) багатодітна сім’я (троє і більше дітей – розлучення у таких сім’ях дуже рідкісні і якщо трапляються, то тільки через економічні чи психологічні неспроможності чоловіків.

За однорідністю соціального складу:

1) соціально гомогенні (однорідні) сім’ї (таких сімей у нашій країні – 70% - у таких сім’ях подружжя і їхні батьки належать одному прошарку суспільства, що забезпечує краще взаєморозуміння, спокійну, доброзичливу атмосферу, демократичне управління сім’єю. Однак, ті самі інтереси, професії, місця роботи не дають людині відключитися в сім’ї від проблем, які виникають після трудового дня);

2) соціально гетерогенні (різнорідні) сім’ї (таких сімей 30% - подружжя має різну освіту, різні професії, загальних інтересів виробничого плану тут, як правило, набагато менше. З батьками кожного членів подружжя відносини складаються не завжди доброзичливо. Одночасно, тут висока соціально, точніше, сімейна активність, спостерігається прагнення до самоосвіти подружжя, тому що неоднаковість освітнього рівня стимулює “відстаючого”, спонукає “передового” самовдосконалюватися [6].

За якістю відносин у сім’ї (виділяють значну кількість типів, але чіткого розмежування між ним не встановлено):

1) благополучні, щасливі сім’ї;

2) стійкі;

3) проблемні (частіше всього немає взаєморозуміння, тому й панує холодна психологічна атмосфера, з’являються суперечки, конфлікти);

4) конфліктні (члени сім’ї незадоволені своїм сімейним життям, від цього ці сім’ї нестабільні і педагогічно дуже слабкі);

5) соціально неблагополучні (як правило, культурний рівень подружжя досить низький, розповсюджене пияцтво, вихідці з таких сімей – основний контингент важковиховуваних, педагогічно запущених підлітків);

6) дезорганізовані сім’ї (процвітає культ сили, домінуючим почуттям є страх, кожен член сім’ї живе сам по собі, нормальних людських контактів між ними немає).

За типом споживацької поведінки:

1) з фізичним нахилом (на першому місці знаходяться проблеми біологічного існування – їжа, одяг, всі інтереси членів сім’ї в залежності від рівня значимості для них цих цінностей);

2) з інтелектуальним типом поведінки (дані сім’ї завдяки матеріальному забезпеченню можуть зовсім не відрізнятися від першого типу сім’ї, не можуть похвалитися благоустроєм побуту, але їхні члени частіше хочуть мати гарну книгу, ніж смачну страву чи яку-небудь престижну річ із одягу);

3) змішаним тип сім’ї (гармонійно співвідносяться інтереси, потреби матеріальні і навіть фізіологічні з інтересами духовними, культурними).

За особливими умовами сімейного життя:

1) студентські сім’ї (особливість такої сім’ї – відсутність місця проживання у подружжя, майже повна матеріальна залежність від батьків, хронічна нестача грошей. Однак, ці сім’ї відрізняються великою активністю, емоційністю. Як правило, це найбільш прогресивні сім’ї, де твердо вірять в майбутнє, молоді люди здатні сприйняти все нове – в організації побуту, у приготуванні їжі, ум налагодженні сімейного устрою і т.п.);

2) дистантні сім’ї (у нашій країні таких сімей налічується близько 4% - сім’ї моряків, артистів, геологів, спортсменів, космонавтів і т.п. – дана сім’я значною мірою номінальна, оскільки подружжя більше часу не живе разом. У даному випадку більше ризику подружньої зради і розпаду сім’ї на цій основі. Хоча іноді такі сім’ї, навпаки, виявляються достатньо стійкими. Оскільки, у подружжя таких сімей довше зберігається свіжість почуттів, тому що воно поновлюється періодичними розлученнями.

Класифікація сімей за наведеними полярними ознаками дещо умовна. Характеризуючи сім'ю як той чи інший тип, беруть до уваги перевагу якоїсь однієї ознаки взаємин у сімейній групі й абстрагуються від усіх інших. Отже, чисті сімейні типи — це наукова абстракція, яка потрібна для розуміння суті явища. В житті звичайно трапляються змішані типи, у яких взаємини характеризуються поєднанням різних ознак у певному співвідношенні. Тому для діагностики сімейних стосунків з метою надання сім'ї психологічної допомоги доцільно визначати тип сім'ї за домінуючою ознакою, наприклад так: швидше інтегрована, ніж роз'єднана і т.п.

Порушення структури сім’ї – це такі особливості структури, які затрудняють або зашкоджують виконують виконання сім’єю її функцій. Наприклад, порушенням структури відносин в сім’ї слід визнати сімейний конфлікт, який перешкоджає виканням сім’єю різних її функцій.

Дата добавления: 2015-07-08