Білет 26

Дієприкметник. Активні і пасивні дієприкметники, їх творення. Дієприкметник – це відмінювана форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією. За будовою, граматичними ознаками і синтаксичною функцією вони близькі до прикметників. Подібно до прикметника дієприкметник змінюється за родами, числами й відмінками (залитий сонцем двір – залитого сонцем двору – залиті сонцем двори). За такими граматичними ознаками, як час і стан, дієприкметник наближається до дієслова. Дієслівною ознакою дієприкметника є й те, що він може керувати іменником (гори повиті (чим?) хмарою), а також мати при собі обставинні слова (одержаний давно). За відношенням до часу дієприкметники бувають теперішнього (згасаючий) і минулого (посивілий) часу. За відношенням до стану вони поділяються на активні (процвітаючий) та пасивні (скошений). Дієприкметники зберігають вид того дієслова, від якого утворені (жовтіти – жовтіючий, шити – шитий), але: пошити – пошитий. У реченні дієприкметники виконують функцію означень або іменного складеного присудка. Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його ж дією. Вони мають форму теперішнього (достигаючі помідори) і минулого (зарослий ставок) часу. Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів уч(ий), юч(ий) для дієслів 1 дієвідміни і ач(ий), яч(ий) для дієслів 2 дієвідміни (текти – текучий, стихати – стихаючий). Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса я(ий) (замерзнути – замерзлий, побіліти – побілілий). Примітка: дві букви нн пишуться у прикметниках дієприкметникового походження, коли наголос падає на суфікс (нездоланний, несказанний, незміченний).
Правопис Е-И у суфіксах іменників. Е: 1) у суфіксах еньк, ечк, ер, елезн, есеньк, тель (маленький, товстелезний), 2) у пасивних дієприкметниках пишеться суфікс ен (утворений, зачинений), 3) в іменниках четвертої відміни, яеі позначають маленькі істоти пишеться суфікс ен (кошеня, цуценя), 4) в іменниках середнього роду на я, утворених від дієслів (оголосити – оголошення, мислити – мислення), 5) далеч бо далекий, 6) запам’ятати: імена, племена, письмена.
И: 1) у прислійних прикметниках пишеться суфікс ин (сестрин, бабин), 2) в іменниках другої відміни чоловічого роду, що означають національність або мешканців пишеться суфікс ин (татарин, росіянин), 3) іменники першої відміни жіночого роду мають суфікс ин (чужина, ярина), 4) мереживо, вариво, крім марево, мрєо, сяєво, маєво, 5) якщо в родовому відмінку однини буква и не випадає, то в називному пишемо и (н.в. ключик – р.в. ключика), 6) у суфіксах ик, ич, нищ, иц, 7) вдалині – далеко линути.

Дата добавления: 2015-07-08