Білет 2

Білет 1

Вживання великої літери
Велика літера у власних назвах: 1) прізвища, імена по батькові, прізвиська, псевдоніми, конспіративні клички (Тарас Григорович Шевченко), але: а) якщо прізвище втратило своє індивідуальне значення і стало загальним (робінзон), б) назви племен, національностей (ацтеки, кияни), в) якщо прізвище не втратило своє індивідуальне значення (наші патріоти Гоголі і Пушкіни. 2) міфічні істоти і божества (Аполлон, Венера). 3) дійові особи казок, байок, драматичний творі (Червона Шапочка), але: дід-мороз, баба-яга (якщо назви персонажів використовуються як загальні). 4) найвищі державні посади та органи (Президент України, Верховна Рада України), але: міністр, декан, народний артист України, доктор наук (назви посад, звань, ступенів пишуться з малої літери). 5) клички свійських тварин (собака Мухтар), але: бульдог, вівчарка (породи собак). 6) астрономічні назви (Велика Ведмедиця, Козерог). 7) назви сортів рослин у спеціальній літературі (яблука Білий Налив, слива Угорка). 8) назви сторін світу пишуться з маленької літери (північ), але: Західна Україна(якщо частини світу позначають регіон). 9) Географічні назви (Антарктида, Азовське море). 10) назви вулиць, проспектів, майданів, шляхів, каналів, течій (Майдан Незалежності). 11) назви союзів, держав і найвищих міжнародних організацій (Організація Об’єднаних Націй). 12) офіційні назви держав, автономних республік (Арабська Республіка, Єгипет). 13) церковні свята, культові книги, все що пов’язано з всевишнім (Бог, Біблія). 14) назви газет, журналів, літературних творів (журнал «Наталі»). 15) назви машин (автомобіль «Таврія»). 16) назви виробів, продуктів, що стали фірмовими або сортовими (цукерки «Українські»).
Тільки перше слово пишеться з великої літери: 1) назви міністерств та їх галузей управлінь, що складаються з кількох слів (Цивільних повітряний флот України). 2) назви партій країн світу (Демократична партія України). 3) міжнародні професійні та громадські організації (Гельсінська спілка). 4) у назвах академій, інститутів, театрів (Парк культури ім. Шевченка). 5) у назвах архітектурних пам’яток (Золоті ворота). 6) у назвах історичних подій, свят, знаменних дій (Велика французька революція), але: День Незалежності України, День Перемоги, велика вітчизняна війна, громадянська війна, Перше травня, 1 Травня.

Білет 2

Написання географічних назв та їх відмінювання
1) Російська буква е перекладається відповідно до вимови(Нева, Онега). 2) Російська буква е передається укр. є у таких випадках:а) на початку слова(Євпаторія) б) після апострофа та м’якого знака(Єгор’євськ, Посьєт) в)після голосного(Колгуєв) г) у суфіксах єв,єєв (море Лаптєвих) АЛЕ: після шиплячих і ц пишу е(Плещеєво) д) Бєлово – білий, Орєхово – горіх, АЛЕ: Арабатська Стрілка, Біловезька Пуща. Російська буква ё передається українською йо: 1) на початку слова (Йолкіно), 2) на початку складу (Соловйово). Російська ё – ьо в середині складу перед о для пом’якшення (Дежньово) АЛЕ: Орел, Псел. Російська ё – о пусля шиплячих під наголосом (Сичовка, Рогачово). Російська и – і: 1) на початку слова (Іркутськ) 2) у кінці невідмінюваних географічних назв (Сочі, Поті) 3) в основі слова (Бородіно). Російська и – ї після апострофа(Мар’їно). Російська и – и: 1) після шиплячих та и (Жигалова, Цимлянськ) 2) у суфіксах инк, ин (Дудинка, Крутинськ) 3) Данило – Данилово..
Апостроф у географічних назвах. Після б,п,в,м,ф,г,к,х,ж,ч,ш,р перед я,ю,є,ї які позначають два звуки (Х’юстен, Ак’яр) АЛЕ: Муравйово(перед йо не ставиться)
М’який знак у географічних назвах: Після приголосних що належать до речення «Де ти з’їси ці лини» у кінці слова та складу для пом’якшання (Пхеньян)
Відмінювання географічних назв. Географічні назви, які мають закінчення а,я відмінюються як іменники 1 відміни. Географічні назви, які закінчуються на о, або на приголосний відмінюються як іменники 2 відміни. Географічні назви жіночого роду на приголосний відмінюються як іменники 3 відміни.
Шепетівка, шепетівки, шепетівці, шепетівку, шепетівкою, у шепетівці, шепетівко. Буг, бугу, бугу(ові), буг, бугом, на бузі(ові), буже. Об, обі, обі, об, об’ю, на обі, обе.
Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника (Кривий Ріг) відмінюються у двох частинах. Кривий ріг, кривого рогу, кривому рогу(ові), кривий ріг, кривим рогом, на кривому розі, кривий роже. Географічні назви, що складаються з іменника та присвійного прикметника, відмінювання мають тільки у другій частині. Івано-Франківськ, івано-франківська, івано-франківську, івано-франківськ, івано-франківськом, у івано-франківському, івано-франківськ. Географічні назви, що складаються з двох іменників і прийменника на (Франкфурт-на-Майні) відмінювання має тільки перша частина. Франкфурт(а,у,-,ом,і,е)-на-Майні. Не відмінюються географічні назви які закінчуються на о,е,і,у,ю (Тбілісі, Туансе) та Нікарагуа.
Написання складних і складених географічних назв. Разом: 1) географічні назви що складаються з числівника та іменника, з’єднаних сполучним звуком(П’ятихатки-П’ятихатський, Семигори-Семигорський) 2)Географічні назви, що складаються з першою дієслівною частиною у називному способі (Гуляйполе – Гуляйпільський) 3)Географічні назви, що складаються з іменника та прикметника, з’єднаних підрядним зв’язком (Білопілля – біле поле) 4) Географічні назви з другою частиною град, город, поль, піль, абад, акан, бург, ленд, таун, пілс, шир, штадт (Китайгород, Севастополь). Окремо: 1) географічні назви, що становлять сполучення імені та прізвища або імені та по батькові (село Івана Франка) АЛЕ: місто Івано-Франківсь, село Михайло-Коцюбинське, село Дмитро-Варварівка. 2) Географічні назви, що становлять сполучення імені з порядковим числівником (Залесся Перше). Дефіс: 1)географічні назви, що складаються з двох іменників (без сполучного звука) або іменника й дальшого прикметника (Баня-Лука – Баня-Луцький, Орехово-Зуєво – Орехово-Зуєвський) 2) географічні назви з першими складовими частинами: соль, спас, усть (Спас-Клепики) та іншомовними: вест, іст, нью, сан, санки, санта, сен, сіті, сквер, стрит (Сант-Яго) 3) Географічні назви, що складаються з іменників та прийменника (Ростов-на-Дону) + Ла-манш 4) географічні назви, що складаються з іншомовних елементів – повнозначних слів, а також похідні від них прикметники (Аддис-Абеба, Улан_Уде) АЛЕ: Алатау, Амударія, Сирдар’я.
Білет 3

Вживання м’якого знака
Вживається:1)У кінці слова та складу для пом’якшення після приголосних, що належать до речення «Де ти з’їси ці лини»(День,молодь,молотьба),2)У середині складу перед «о» для пом’якшення(льон,льотчик), 3)У суфіксах ськ,зьк,цьк(російський,ткацький,французький), але: різкий, бозкий,боязкий, ковзкий, плоский, порский, в’язкий), 4)у пестливо-зменшувальних суфіксах(голівонько, маленький, ріднесенький), 5)у дієсловах на ть,ться(сміється,ходить), 6)у кінці наказового способу дієслів(встань,сядь),7)після м’якої «л» перед приголосним(пальці,кільце), але:Якщо у називному відмінку є м’який знак,то він зберігається і в інших відмінках(н.в. Галька– д.в. Гальці, Галка – Галці)
Не Вживається:1)Після губних б,п,в,м,ф(голуб,кров), 2)після шиплячих ж,ч,ш,щ (ніч,ходиш),3) після «р» крім М.Горький(буквар,гіркий), 4) між двома м’якими приголосними(пісня,возня),5)після «н» перед ж,ч,ш,щ(менші,ремінчик), але:доньчик-донька, неньчин-ненька, няньчин-нянька, бриньчати-бренькіт, 6)тьмяний,женьшень,Маньчжурія,мадяр.
Вставні слова і речення
Виражають особисте ставлення мовця до висловлюваної ним думки. Не несуть нової інформації, а лише оцінюють, уточнюють основне повідомлення.
У реченні слова:1)виражають упевненість або невпевненість у тому, що промовляється (безумовно, безперечно, звісно), 2)вказують на джерело повідомлення (кажуть, бачу, гадаю), 3)виражають задоволення чи незадоволення мовця (на щастя, на диво, на жаль), 4)привертають, активізують увагу співрозмовця (чуєте, знаєте, бачите), 5)вказують на порядок думок, зв’язок між ними, спосіб висловлення (по-перше, нарешті, до речі).
Вставні слова і речення не є членами речення. На письмі завжди відокремлюються комою або тире. Лише вставними бувають: мабуть, по-перше, по-друге, щоправда, крім того, а втім, отже. У середині простого речення: однак, одначе, проте. Ніколи не бувають вставними:навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, мовби, неначе, нібито. Вони не виділяються комами.

Дата добавления: 2015-07-08