Білет 19

Типи відмін іменників. Поділ іменників 1 відміни на групи. Іменники поділяються на чотири відміни. До першої відміни належать іменники чоловічого та жіночого роду із закінченням а (собака, сестра), а також іменники із закінченням е, які утворились від іменників жіночого роду (хатище(хата), ручище(рука)). До другої відміни належать іменники чоловічого роду на приголосний (степ), та на о(батько), а також середнього роду із закінченням е,о,я (море, вікно, знання). До третьої відміни належать іменники жіночого роду на приголосний (піч, ніч) та іменник мати. До четвертої відміни належать іменники середнього роду із закінченням а,я (курча, теля, ім’я), які при відмінюванні будуть мати суфікси ат,ят,ен (курчати, теляти, імені).
Поділ іменників першої відміни на групи. Іменники першої відміни поділяються на три групи: тверду, м’яку і мішану. До твердої групи належать іменники, основа яких закінчується на твердий приголосний (воєвода, вода). До м’якої - основа яких закінчується на м’який приголосний (вишня, Ілля). До мішаної – основа яких закінчується на шиплячий (миша, ручище). Відмінювання: воєвода\и\і\у\ою\і\о, вишня\і\і\ю\ею\і\е, миша\і\і\у\ею\і\а.
Творення і правопис присвійних прикметників. 1) якщо присвійний прикметник утворився від іменників1 відміни, основа яких закінчується на приголосний, то ми використовуємо суфікс ин (Микола – Миколин, Леся – Лесин), але: Ольга – Ольжин(г-ж), дочка – дочин(к-ч), Мелашка – Мелащин(ш-щ). 2) якщо присвійний прикметник утворився від іменника 1 відміни, основа якого закінчується на твердий приголосний, ми використовуємо суфікси ів,ов (тато – татів, татова, Петро – Петрів, Петрова). 3) якщо основа іменника 4 відміни закінчується на м’який приголосний, шиплячий та р, використовуємо суфікс ів, ев (Василь – Василів, Василева, сторож – сторожів, сторожева). 5) якщо основа закінчується на й, то використовуємо суфікси їв, єв (Андрій – Андріїв, Андрієва, водій – водіїв, водієва). 6) присвійні прикметники, що утворились від назв тварин, птахів мають переважно суфікси ин,їн,ач,ич (собачий, качиний), але: лебединий – лебедячий, левиний - лев’ячий, горобиний - гороб’ячий, бджолиний – бджолячий. Від іменників: ведмідь – ведмежий, норка – норковий, вовк – вовчий, сорока – сорочий, сорочаний.

Білет 20
Поділ іменників ІІ відміни на групи. Іменники поділяються на 3 групи: тверду, м’яку і мішану. До твердої групи належать іменники з основою на твердий приголосний (друг, батько). До м’якої – з основою на м’який приголосний (стілець), а також іменники середнього роду із закінченням е (море – моря, сонце – сонця). До мішаної групи – з основою на шиплячий (плече, плащ). Відмінювання: друг\а\у\а\ом\ові\же, січень\ня\ню\ень\нем\ні\не, ключ\а\у\_\ем\і\е, ключі\ей\ам\і\ами\ах\і.
Способи заміни прямої мови непрямою. Коли пряму мову замінюємо непрямою, то слова автора роблять головним реченням, а пряму – підрядним. («Мої друзі – вбогі бідолахи» - говорить Кармелюк. Кармелюк говорить, що його друзі вбогі бідолахи.). При цьому: 1) у непрямій мові змінюють особу займенників і дієслів відповідно до особи, від імені якої тепер передається чужа мова («Мене звуть Ірина Олегівна», - сказала свителька. Вчителька сказала, що її звуть Ірина Олегівна.) 2) у непрямій мові опускаються вигуки, повторення, іноді вставні слова, частки, а звертання, або опускають, або роблять підметами чи додатками («Діду, здраствуйте!» - сказав я йому, спинившись. Я, спинившись, привітався до діда.) 3) після непрямого запитання знак питання не ставиться (Підвівши голову, боєць запитав: «Де сан пункт?». Підвівши голову, боєць запитав, де сан пункт.).

Дата добавления: 2015-07-08